Рішення № 95871282, 16.03.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2021 року справа №380/3655/20

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Грень Н.М.,

за участю:

секретаря судового засідання Фостяк Р.О.,

представника позивача Шнир Я.Б.,

представника відповідача Флис Х.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові в порядку загального позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці ДФС, Галицької митниці Держмитслужби, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Первинна профспілкова організація працівників у Львівській митниці про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

в с т а н о в и в :

на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Львівської митниці ДФС, Галицької митниці Держмитслужби, в якій позивач з урахуванням заяви про зміну предмета позову просить суд:

- визнати протиправним та скасувати Наказ №03 від 07.02.2020 Львівської митниці ДФС "Про скасування наказу Львівської митниці ДФС від 21.12.2019 №666 "Про попередження про наступне вивільнення";

- визнати протиправним та скасувати Наказ №207-о від 17.04.2020 року Львівської митниці ДФС "Про звільнення ОСОБА_1 ";

- поновити ОСОБА_1 на роботі в Галицькій митниці Держмитслужби на посаді головного державного інспектора відділу митного оформлення №1 митного поста "Краковець" (або іншій рівнозначній посаді) з 23.04.2020;

- стягнути з Львівської митниці ДФС в користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 23.04.2020 по день ухвалення судового рішення та судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що його звільнення з посади головного державного інспектора відділу митного оформлення №1 митного поста "Краковець" Львівської митниці ДФС є протиправним. Зазначає, що його не було повідомлено про вакантні посади при створеній Галицькій митниці Держмитслужби. Також стверджує, що інформація в попередженні про наступне вивільнення є неправдивою. Вказує, що правонаступник реорганізованої установи зобов`язаний працевлаштувати усіх працівників установи, що припиняється. Зазначає, що лише якщо особа відмовилась від усіх пропозицій щодо зайняття певних посад і не подала заяву про участь в конкурсі на зайняття певної посади, виникають підстави для звільнення особи у зв`язку з реорганізацією установи. Окрім того, вказує, що відповідач в порушення вимог ст.49-4 Кодексу законів про працю України не звертався з поданням про розірвання трудових відносин працівників Львівської митниці ДФС, попередньої згоди на звільнення не отримував, засідання по цьому питанню в присутності працівників у профспілковому комітеті не проводились. Також зазначає, що дії відповідачів є дискримінаційними по відношенню до нього.

Відповідач 1 - Львівська митниця ДФС позов не визнав, подав до суду відзив на позовну заяву в якому зазначив, що до вказаних правовідносин застосовуються положення Закону України "Про державну службу", а не Кодексу законів про працю України. Стверджує, що Законом України "Про державну службу" у редакції від 14.01.2020 року передбачено, що суб`єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду, проте це не є його обов`язком. Твердження позивача про те, що відповідачами порушено вимоги Кодексу законів про працю України щодо обов`язковості при розірванні трудового договору наявності попередньої згоди виборного органу первинної профспілкової організації не відповідає положенню ч.3 ст.87 Закону України "Про державну службу". Вказує, що неможливість поновлення працівника на попередній роботі у разі його незаконного звільнення може обумовлюватись виключно повною ліквідацією та утворенням нової установи, до якої працівник не переводився. Жодних ознак, які б мали дискримінаційний характер по відношенню до позивача з матеріалів справи не вбачається. Також зазначає, що у зв`язку з тим, що відповідальна за виконання здійснення заходів щодо переведення , звільнення працівників Львівської митниці ДФС ОСОБА_2 з 24.12.2019 року по 06.01.2020 року перебувала в стані тимчасової непрацездатності, а з 08.01.2020 року по 07.02.2020 року перебувала у відпустці у неї не було можливості виконувати наказ Львівської митниці ДФС №666 "Про попередження про наступне вивільнення". У зв`язку з відсутністю ОСОБА_2 її повноваження могла здійснювати інша особа лише після внесення змін до наказу головою комісії. Вказує, що наказом Львівської митниці ДФС №03 від 07.02.2020 року наказ №666 від 21.12.2019 року був скасований як такий, що не реалізований, з огляду на відсутність на роботі члена Комісії з реорганізації Львівської митниці ДФС, який мав вжити заходів щодо вручення попереджень про наступне вивільнення.

Відповідач 2 - Галицька митниця Держмитслужби позов не визнав, подав до суду відзив, зміст якого аналогічний відзиву Львівської митниці ДФС.

У відповіді на відзив Галицької митниці Держмитслужби позивач зазначає, що строк повноважень Комісії з реорганізації Львівської митниці ДФС попереджати працівників про наступне вивільнення сплив 28.02.2020 року. Питання реорганізації митниці мало б бути вирішеним до моменту спливу раніше встановленого строку реорганізації митниці, а не після. Рішення про припинення Львівської митниці ДФС внесено до ЄДРПОУ 28.11.2019 року, тобто до набрання чинності Закону України №440-ІХ від 14.01.2020 року та Закону України від 12.12.2019 року №378-ІХ. Тому положення цих законів не підлягають застосуванню до відповідних правовідносин.

У запереченні на відповідь на відзив відповідач 2 - Галицька митниця Держмитслужби посилається на те, що п.1 наказу №30-рг від 25.11.2019 року, яким розпочато реорганізацію митниць ДФС не скасовувався. Визначення строку реорганізації Львівської митниці ДФС належить до повноважень Голови Комісії з реорганізації ДФС України. Не виключено його право на продовження ним вказаних строків. Зазначає, що позивач ігнорує пряму норму КЗпП України, якою передбачено незастосування до державних службовців положень щодо необхідності врахування переважного права на залишення на роботі. Враховуючи, що наказ №666 був скасований як такий, що не реалізований, з вказаним наказом позивача не ознайомлювали, з огляду на те, що попередження про наступне вивільнення не було вручене, на підставі вказаного наказу не виникло жодних правовідносин.

Ухвалою судді від 18.05.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито загальне позовне провадження у справі та залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Первинну профспілкову організацію працівників у Львівській митниці.

Ухвалою суду від 26.01.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив, просив в його задоволенні відмовити повністю.

Представник третьої особи у судове засідання не прибув.

Заслухавши вступне слово сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі факти, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №858 від 02.10.2019 року "Про утворення територіальних органів Державної митної служби" утворено Галицьку митницю Держмитслужби та реорганізовану Львівську митницю ДФС шляхом її приєднання до Галицької митниці Держмитслужби.

Наказом Державної фіскальної служби України №30-рг від 25.11.2019 року розпочато реорганізацію митниць ДФС відповідно до п.2 постанови Кабінету Міністрів України №858 від 02.10.2019 року "Про утворення територіальних органів Державної митної служби".

11.03.2020 на електронну адресу ОСОБА_1 надіслано попередження про наступне вивільнення на підставі п.4 ч.1 ст.83, п.1 ч.1 ст.87 Закону України "Про державну службу", п.1 ч.1 ст.40 Кодексу законів про працю України.

Згідно з наказом Львівської митниці ДФС №207-о від 17.04.2020 року позивача 22.04.2020 року звільнено із займаної посади головного державного інспектора відділу митного оформлення №1 митного поста "Краковець" Львівської митниці ДФС відповідно до п.4 ч.1 ст.83, п.1 ч.1 ст.87 Закону України "Про державну службу", п.1 ч.1 ст.40 Кодексу законів про працю України.

Не погодившись із згаданими наказом позивач звернувся з позовом до адміністративного суду.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, судом враховано наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як передбачено ч.4 ст.40 Кодексу Законів про працю України від 10.12.1971 № 322-VIII, в редакції чинній на час попередження позивача про наступне вивільнення та видання наказу про звільнення (далі - КЗпП України) особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, а також особливості застосування до них положень частини другої цієї статті, статей 42, 42-1, частин першої, другої і третьої статті 49-2, статті 74, частини третьої статті 121 цього Кодексу, встановлюються законом, що регулює їхній статус.

Відповідно до ч.1 ст.569 Митного кодексу України від 13.03.2012 року № 4495-VI, ", в редакції чинній на час попередження позивача про наступне вивільнення та видання наказу про звільнення, працівники митних органів, на яких покладено виконання завдань, зазначених у статті 544 цього Кодексу, здійснення організаційного, юридичного, кадрового, фінансового, матеріально-технічного забезпечення діяльності цих органів, є посадовими особами. Посадові особи митних органів є державними службовцями.

Згідно з ч.3 ст.569 Митного кодексу України правове становище посадових осіб митних органів визначається цим Кодексом, а в частині, не врегульованій ним, - законодавством про державну службу та іншими актами законодавства України.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначає Закон України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889-VIII", в редакції чинній на час попередження позивача про наступне вивільнення та видання наказу про звільнення (далі - Закон №889-VIII).

При цьому, слід зазначити, що суд оцінюючи спірні правовідносини керується положеннями редакції Закон України "Про державну службу", які були чинними на момент попередження про наступне вивільнення від 11.03.2020 року та на момент прийняття спірного наказу про звільнення, з урахуванням рішення Конституційного Суду України у від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) і обставин справи.

Так, Конституційний Суд України у згаданому рішенні, зазначив, що дію нормативно-правового акту в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Тому Конституційний Суд України дійшов висновку, що положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.83 Закону №889-VIII державна служба припиняється за ініціативою суб`єкта призначення (статті 87, 87-1 цього Закону).

Згідно з п.1 ч.1 ст.87 Закону №889-VIII підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є: скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу.

Відповідно до ч.3 ст.87 Закону №889-VIII суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Суб`єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). При цьому не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов`язку суб`єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення.

Відповідно до ч.6 ст. 49-2 КЗпП України вивільнення працівників, які мають статус державних службовців відповідно до Закону України "Про державну службу", здійснюється у порядку, визначеному цією статтею, з урахуванням таких особливостей:

- про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за 30 календарних днів;

- у разі вивільнення працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 цього Кодексу не застосовуються положення частини другої статті 40 цього Кодексу та положення частини другої цієї статті;

- не пізніше ніж за 30 календарних днів до запланованих звільнень первинним профспілковим організаціям надається інформація щодо цих заходів, включаючи інформацію про причини звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про терміни проведення звільнень, а також проводяться консультації з профспілками про заходи щодо запобігання звільненням чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом`якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень.

Відповідно до ч.1 ст.43-1 КЗпП України розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) допускається у випадках звільнення керівника підприємства, установи, організації (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступників, головного бухгалтера підприємства, установи, організації, його заступників, а також працівників, які мають статус державних службовців відповідно до Закону України "Про державну службу", керівних працівників, які обираються, затверджуються або призначаються на посади державними органами, органами місцевого самоврядування, а також громадськими організаціями та іншими об`єднаннями громадян.

Аналізуючи наведені норми можна прийти до наступних висновків:

- підставою для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є: скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу;

- суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів;

- суб`єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності);

- не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов`язку суб`єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення.

Згідно з штатним розписом Галицької митниці Держмитслужби на 2019 рік, затвердженим головою Державної митної служби України 29.11.2019, штатна кількість працівників становила 1150 осіб, з місячним фондом заробітної плати за посадовими окладами 5 480 870 грн.

Штатний розпис Львівської митниці ДФС на 2019 рік, з урахуванням внесених змін, станом на 11.11.2019 становив 948 штатних одиниць з місячним фондом заробітної плати за посадовими окладами 4 446 466 грн.

Суд встановив, що загальна штатна чисельність працівників Львівської (948), Тернопільської (79) та Івано-Франківської митниць ДФС (104) на момент їх реорганізації шляхом приєднання до Галицької митниці Держмитслужби (разом 1131 штатна одиниця), була меншою на 19 штатних одиниць від затвердженого штатного розпису Галицької митниці Держмитслужби (1150 штатних одиниць).

Таким чином, в результаті реорганізації Львівської митниці ДФС не відбулось скорочення штатної чисельності працівників, а навпаки штатний розпис новоствореного органу передбачав збільшення штатних одиниць, що вказує на наявність будь-яких вакантних посаду державної служби.

За таких обставин, керівник державної служби міг пропонувати державному службовцю вакантну посаду державної служби.

При цьому, можливість запропонувати вакантну посаду у сфері публічних відносин, у контексті більшої відповідальності держави перед людиною, закріпленого в тому числі у статях 3 та 19 Конституції України, означає діяти не як "заманеться", свавільно, а, за наявності передбачених законом обставин (в даному випадку вакантних місць), керівник зобов`язаний врахувати їх при прийнятті рішення.

Реалізація згаданого конституційного принципу відповідальності суб`єктів владних повноважень, як органів, що здійснюють функції держави, знайшли своє відображення у вимогах до прийнятих ними рішень - ч.2 ст.2 КАС України.

Одним із критеріїв правомірності рішення є його обґрунтованість - п.3 ч.2 ст.2 КАС України.

Аналізуючи спірний наказ з урахуванням згаданого критерію, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Судом з пояснень представника позивача з`ясовано, що частина працівників була переведена у реорганізовану митницю, а інші були звільнені.

Підставою для прийняття даного наказу є попередження про наступне вивільнення від 11.03.2020 року, жодних інших мотивів його прийняття в ньому не зазначено.

Наведене вказує на те, що керівник, приймаючи рішення про звільненні позивача, без жодних мотивів, обрав найбільш несприятливі наслідки для нього, хоча мав можливість сприяти реалізації його права на переведення.

Крім того, за результатами інспекційного відвідування 27.07.2020 складено акт №ЛВ13637/2007/АВ.

Згідно з Актом за результатами інспекційного відвідування виявлено порушення Львівською митницею ДФС вимог п.5 ч.1 ст.36 КЗпП України, а саме керівництвом установи не забезпечено реалізацію свого права окремими працівниками на переведення в іншу установу, так як прийнято рішення про переведення лише вибіркових працівників у Галицьку митницю Держмитслужби, в яку реорганізовано Львівську митницю ДФС, без жодного на це обґрунтування та без визначених критеріїв відбору таких працівників, які продовжили свою роботу у новоствореній Галицькій митниці Держмитсужби. При цьому, частина працівників Львівської митниці ДФС звільнена відповідно до п.1 ч.1 ст.87 Закону України "Про державну службу" без обґрунтування такого рішення з повідомленням про відсутність рівнозначної посади або іншої роботи, що не відповідало дійсності на момент такого повідомлення; ст.46 КЗпП України, ч.1 ст.116 КЗпП України, ч.1 ст.83 КЗпП України, абз.6 п.2 розділу ІІ постанови Кабінету Міністрів України №100.

На підставі вищевказаного Акту 27.07.2020 винесено припис про усунення виявлених порушень №ЛВ13637/2007/АВ/П, яким зобов`язано Львівську митницю ДФС в особі в.о. начальника Марченка О.С. усунути встановлені в акті порушення у строк до 07.08.2020.

Оскільки зміст спірного наказу не містить жодних обґрунтувань з приводу надання переваг звільненню перед переведенням по відношенню до позивача, у суду відсутні підстави вважати, що при прийнятті згаданого наказу було дотримано критерію обґрунтованості (п.3 ч.2 ст.2 КАС України).

Крім того, надання необґрунтованих переваг у працевлаштуванні (переведенні) одних працівників над іншими, які були звільнені, також вказує на недотримання такого критерію правомірності як безсторонності (неупередженості) (п.4 ч.2 ст.2 КАС України).

Щодо законності попередження про наступне вивільнення від 11.03.2020 року.

Згідно з п.4 наказу Державної фіскальної служби України №30-рг від 25.11.2019 року визначено строк проведення реорганізації митниць ДФС - три місяці з дня опублікування повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи.

В Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 28.11.2019 року внесено інформацію про рішення щодо припинення юридичної особи - Львівської митниці ДФС.

Таким чином, реорганізація Львівської митниці ДФС повинна була закінчитись 28.02.2020 року.

Проте наказом Державної фіскальної служби України №14-рг від 24.03.2020 року було внесено зміни, зокрема, у п.4 наказу №30-рг від 25.11.2019 року - слова "три місяці" замінено словами "шість місяців".

Наведене вказує на те, що у проміжку між 28.02.2020 року до 24.03.2020 року дії, які спрямовані на реорганізацію Львівської митниці ДФС не можуть вважатись законними.

Оскільки позивача було попереджено про наступне вивільнення 11.03.2020 року, тобто у проміжку коли згідно наведених обставин не було законних підстав для вчинення дій щодо реорганізації Львівської митниці, суд вважає, що позивача не було попереджено про наступне вивільнення у порядку передбаченому положеннями ч.6 ст. 49-2 КЗпП України та ч.3 ст.87 Закону №889-VIII.

Враховуючи те, що під час звільнення позивача Львівською митницею ДФС було порушено порядок передбачений чинним законодавством спірний наказ не відповідає критерію законності - п.1 ч.2 ст.2 КАС України.

Підсумовуючи викладене суд дійшов висновку, що спірний наказ не відповідає згаданим критеріям правомірності, а тому підлягає скасуванню.

У відповідності до положень ч.1 ст.235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Враховуючи, що позивач був звільнений 22.04.2020 наказом Львівської митниці ДФС №207-о від 17.04.2020 року він підлягає поновленню на посаді головного державного інспектора саме в Львівській митниці ДФС.

Також, враховуючи положення абзацу другого п.2.27 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року №58, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за №110, згідно якого останнім днем роботи вважається день звільнення, позивача належить поновити з 23.04.2020 року.

Крім того, у відповідності до положень ч.2 ст.235 КЗпП України, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу.

При цьому, у відповідності до підп. "з" п.1, п.5 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100, основою для визначення середнього заробітку є середньоденна (годинна) заробітна плата.

В матеріалах справи наявна довідка №13-70-05/38-018 від 03.03.2021 року зі змісту якої вбачається, що середньоденна заробітна плата позивача становить 426,83 грн з урахуванням податків та обов`язкових платежів, а середньомісячна - 8750,00 грн. також з урахуванням податків та обов`язкових платежів.

Визначаючи кількість днів, за які належить стягнути середній заробіток за вимушений прогул, судом враховано період з 23.04.2020 року по 16.06.2021 року. Така кількість днів становить 224.

З врахуванням викладеного, сума, яка підлягає стягненню, становить 95609,92 грн. (426,83 грн (середньоденний розмір заробітної плати) * 224 (кількість днів вимушеного прогулу).

Що стосується позовних вимог щодо визнання протиправним та скасувати наказу №03 від 07.02.2020 року "Про скасування наказу Львівської митниці ДФС від 21.12.2019 року №666 "Про попередження про наступне вивільнення" суд зазначає, що згаданий наказ не впливає на права позивача, оскільки знаходиться поза межами процедури підстав звільнення.

З огляду на викладене, позовні вимоги є обґрунтованими в частині визнання протиправним та скасування наказу №207-о від 17.04.2020 року "Про звільнення ОСОБА_1 ", поновлення на роботі в Львівській митниці ДФС на посаді головного державного інспектора відділу митного оформлення №1 митного поста "Краковець" (або іншій рівнозначній посаді) з 23.04.2020 року та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 23.04.2020 року по день ухвалення судового рішення, а тому в цій частині підлягають задоволенню. В іншій частині у задоволенні позову слід відмовити.

Крім того, рішення в частині поновлення на посаді та виплати середнього заробітку у межах суми стягнення за один місяць слід допустити до негайного виконання відповідно до п.2 та п.3 ч.1 ст.371 КАС України.

Що стосується судових витрат, то, у відповідності до вимог ст.139 КАС України, такі розподіляються між сторонами пропорційно задоволених вимог, а тому на користь позивача не стягуються.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10,13, 14, 72-77, 241-246, 250, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, -

в и р і ш и в:

позов задовольнити частково.

визнати протиправним та скасувати Наказ №207-о від 17.04.2020 року Львівської митниці ДФС "Про звільнення ОСОБА_1 ";

Поновити ОСОБА_1 на роботі в Львівській митниці ДФС на посаді головного державного інспектора відділу митного оформлення №1 митного поста "Краковець" (або іншій рівнозначній посаді) з 23.04.2020;

Стягнути з Львівської митниці ДФС (місцезнаходження: 79000, м. Львів, вул. Костюшка, 1, ЄДРПОУ 39420875) на користь ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 95609,92 (дев`яносто п`ять тисяч шістсот дев`ять) грн.92 коп. з відрахуванням податків, зборів та обов`язкових платежів.

Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення середнього заробітку за один місяць в сумі 8750,00 (вісім тисяч сімсот п`ятдесят) грн. 00 коп. з відрахуванням податків, зборів та обов`язкових платежів допустити до негайного виконання.

В решті позовних вимог відмовити.

Судові витрати стягненню не підлягають.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Грень Н.М.

Повний текст рішення складено та підписано 26.03.2021.