Рішення № 95871275, 29.03.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/10457/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 березня 2021 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Москаля Р.М. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження (в порядку письмового провадження) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Львівського прикордонного загону (військова частина 2144) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України про зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) 18.11.2020 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Львівського прикордонного загону (військова частина 2144) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (далі - Львівський прикордонний загін, відповідач) з вимогою, з урахуванням заяви від 07.12.2020 (а.с. 22) стягнути з відповідача середній розмір грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні з військової служби за період з 08.07.2019 по 29.10.2020 (479 днів) в сумі 174078,18 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач повідомив, що був звільнений з військової служби та виключений зі списків особового складу 07.07.2019. На виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27.08.2020 по справі №380/4231/20 відповідач здійснив остаточну виплату належних при звільненні сум компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій лише 30.10.2020. Позивач вважає, що період з 08.07.2019 по 29.10.2020 є періодом затримки розрахунку при звільненні з роботи, просить стягнути з відповідача середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні в сумі 174078,18 грн.

Суд ухвалою від 10.02.2021 відкрив провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 та призначив таку до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Копію ухвали про відкриття провадження у справі надіслано учасникам справи, відповідачу запропоновано у п`ятнадцятиденний строк з дня одержання цієї ухвали подати суду відзив на позовну заяву, в якому вказати про визнання/заперечення позовних вимог.

Відповідач подав відзив на позовну заяву (а.с. 43-45), позов не визнає, просить суд відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 в повному обсязі. Зазначає, що час звільнення позивача з військової служби спору щодо виплати належних при звільненні сум не було. У відзиві відповідач, з посиланням на судову практику Верховного Суду та Великої Палати Верховного Суду згадує про повноваження суду зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП.

Суд з`ясував зміст позовних вимог, дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази, оцінив їх в сукупності та встановив такі фактичні обставини справи та відповідні правовідносини:

ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) проходив військову службу в Державній прикордонній службі України, відповідно до наказу №170-ос від 01.07.2019 звільнений з військової служби в запас за підпунктом «а» пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (у зв`язку із закінченням строку контракту). Відповідно до наказу начальника 7 прикордонного загону (І категорії) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України №176-ос від 08.07.2019 ОСОБА_1 виключений зі списків особового складу загону та всіх видів забезпечення, остаточною датою проходження військової служби є 07.07.2019 (а.с. 12).

На час прийняття наказу та виключення зі списків особового складу загону відповідач не провів з ОСОБА_1 розрахунків щодо виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки для учасників бойових дій, передбаченої пунктом 12 частиною першою статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за період з 2016 по 2019 рр.

27.08.2020 Львівський окружний адміністративний суд прийняв рішення №380/4231/20, відповідно до якого задовольнив позов ОСОБА_1 до Львівського прикордонного загону (військова частина 2144) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України. Суд визнав протиправною бездіяльність Львівського прикордонного загону щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації відпустки як учаснику бойових дій за 2016 - 2019 роки та зобов`язав Львівський прикордонний загін нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2016 по 2019 рр., виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби (а.с. 6-10). Це рішення суду набрало законної сили 29.09.2020.

На виконання рішення суду нарахував та виплатив ОСОБА_1 грошову компенсацію відпустки як учаснику бойових дій за 2016 - 2019 роки, 30.10.2020 на банківський рахунок позивача поступили кошти в сумі 12977,77 грн. від ВЧ2144, що підтверджується випискою АТ КБ «ПриватБанк» (а.с. 11).

Відповідно до банківської довідки (а.с. 25), розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 перед звільненням за травень 2019 року становив 11084,30 грн., за червень 2019 року - 11084,30 грн., усього - 22168,60 грн.; при ділення цієї суми на 61 день середньоденне грошове забезпечення (в календарних днях) становить 363,42 грн.

При прийнятті рішення суд керується такими правовими нормами:

Правовий статус ветеранів війни визначає Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 №3551-XII (далі - Закон №3551-XII), який забезпечує створення належних умов для життєзабезпечення ветеранів війни, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.

Відповідно до пункту 12 частини першої статті 12 Закону №3551-XII учасникам бойових дій (статті 5, 6) надаються пільги у використанні чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно з частинами другою, третьою цієї статті 9 Закону №2011-XII до складу грошового забезпечення входять: - посадовий оклад, оклад за військовим званням; -щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); - одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" указом Президента України наказом Міністерства оборони України №1115/2009 від 29.12.2009 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України (далі - Положення №1115/2009).

Пунктом 225 розділу VІІІ Положення №1115/2009 визначено, що у рік звільнення зазначених у пункті 224 цього Положення військовослужбовців, у тому числі тих, які мають дітей, із служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки.

Пунктом 6 глави 8 розділу V Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затв. наказом Міністерства внутрішніх справ України 25.06.2018 №558 у рік звільнення зі служби військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), зазначеним у пунктах 4, 5 цієї глави, у разі невикористання ними щорічної основної та додаткової відпусток виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.

Згідно з частиною першою статті статтею 47 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. Приписами статті 116 КЗпП України визначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно з частиною першою статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Конституційний Суд України у рішенні №4-рп/2012 від 22.02.2012 вказав, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку. Таким чином, для встановлення початку перебігу строку звернення працівника до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 № 108/95-ВР за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 (далі - Порядок №100).

Відповідно до абзацу 3 пункту 2 розділу ІІ Порядку №100 середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Пунктом 5 розділу ІV Порядку №100 визначено, що нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно з пунктом 8 розділу ІV Порядку №100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

При прийнятті рішення суд виходить з таких мотивів:

Нормами Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» передбачено надання учасникам бойових дій додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік, а також виплату грошової компенсації за невикористані дні відпустки при звільненні.

ОСОБА_1 виключений зі списків особового складу Львівського прикордонного загону та всіх видів забезпечення 07.07.2019. На час прийняття наказу про виключення позивача зі списків особового складу начальник Львівського прикордонного загону протиправно не вирішив питання щодо виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за 2016-2019 роки. Ці обставини встановлені рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 27.08.2020 у справі №380/4231/20 між тими ж сторонами та відповідно до статті 78 КАС України не підлягають доказуванню. Львівський прикордонний загін фактично виплатив ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій 30.10.2020.

Отже, станом на дату виключення із списків особового складу частини (07.07.2019) відповідач не провів з ОСОБА_1 повного розрахунку, а виплата належної при звільненні суми проведена 30.10.2020. Тому період з 08.07.2019 по 29.10.2020 включно є періодом затримки розрахунку з позивачем при звільненні.

Період затримки розрахунку при звільненні обраховується починаючи з першого дня після звільнення до остаточної виплати належних позивачу сум (08.07.2019 по 29.10.2020) та становить 480 днів. Отже, обчислений відповідно до встановлених статтею 117 КЗпП правил середній заробіток за час затримки виплати належних при звільненні з роботи сум складає 174441,60 грн. (480х363,42).

Разом з тим, порівнюючи розмір несвоєчасно виплаченої суми (12977,77 грн.) та з розміром середнього заробіток за час затримки розрахунку (174441,60 грн.) суд дійшов висновку, що такі є очевидно неспівмірними.

При вирішенні цієї справи суд враховує висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 26.06.2019 у справі №761/9584/15-ц:

« 91. З огляду на викладене, Велика Палата Верховного Суду відступає від висновку Верховного Суду України, сформульованого у постанові від 27 квітня 2016 року у справі за провадженням № 6-113цс16, і вважає, що, зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати:

91.1. Розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором.

91.2. Період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;

91.3. Ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника.

91.4. Інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.».

З урахуванням цих висновків Великої Палати Верховного Суду у справі №761/9584/15-ц при вирішенні питання щодо суми відшкодування суд враховує такі обставини, як розмір недоплаченої суми, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком позивача, обставини за яких було встановлено наявність заборгованості, дії відповідача щодо виплати такої та вважає, що визначений на підставі статті 117 КЗпП розмір відшкодування слід зменшити.

Істотність частки складових компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки в порівнянні із середнім заробітком за час затримки розрахунку складає: 12977,77грн. (сума виплаченої компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки) : 174441,60 (середній заробіток за весь час затримки розрахунку) = 0,0744% х 100 = 7,44%. Відтак, з урахуванням істотності частки 7,44% позивачу підлягає відшкодування: 363,42 (середньоденне грошове забезпечення) х 7,44% =27,04 грн.; 27,04 грн. х 480 днів (період затримки розрахунку при звільненні) = 12978,46 грн.

Такий підхід до обчислення суми відшкодування ґрунтується на висновках Верховного Суду, висловлених у постанові від 30.10.2019 у справі №806/2473/18 (адміністративне провадження №К/9901/2118/19)

Підсумовуючи свої висновки, суд задовольняє позовні вимоги ОСОБА_1 до Львівського прикордонного загону частково.

З огляду на встановлені КАС України правила розподілу судових витрат понесені позивачем витрати на сплату судового збору стягуються за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно до суми задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 9, 19-20, 22, 25-26, 90, 139, 229, 241-246, 250, 251, 255, 295, пп. 15.5 п.15 розділу VII «Перехідні положення» КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Стягнути з Львівського прикордонного загону (військова частина 2144) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (79010, Львівська область, місто Львів, вул. Личаківська, буд. 74; ідентифікаційний код 14321653) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) 12978 (двадцять тисяч дев`ятсот сімдесят вісім) гривень 46 коп.

В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівського прикордонного загону (військова частина 2144) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (79010, Львівська область, місто Львів, вул. Личаківська, буд. 74; ідентифікаційний код 14321653) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати у вигляді судового збору в сумі 129 (сто двадцять дев`ять) гривень 78 коп.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складення. Апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який постановив рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Москаль Р.М.