Ухвала суду № 95871195, 29.03.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/11253/20

У Х В А Л А

з питань залишення позову без розгляду

29 березня 2021 року

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого-судді Ланкевича А.З., розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини 4114 Західного оперативно-територіального об`єднання Національної гвардії України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся з позовною заявою, в якій просить:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не проведення розрахунку при звільненні – невиплату позивачу грошової компенсації за неотримане речове майно у розмірі 22576,40 грн;

- зобов`язати відповідача виплатити позивачу грошову компенсацію вартості за неотримане під час проходження військової служби речове майно у сумі 22576,40 грн.

Від представника відповідача надійшло клопотання про залишення позову без розгляду на підставі ч.3 ст.123 Кодексу адміністративного судочинства України. В обґрунтування клопотання посилається на те, що відповідно до наказу командира військової частини 4114 Західного оперативно-територіального об`єднання національної гвардії України по стройовій частині від 02.07.2019 року №142 позивача виключено зі списків особового складу військової частини та знято з усіх видів забезпечення з 02.07.2019 року. До суду останній звернувся 01.12.2020 року, а тому на думку відповідача, позивачем пропущено строк встановлений ч.5 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України. При цьому, будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження поважності причин такого пропуску позивачем не надано. З огляду на наведене, посилаючись на приписи ст.123 Кодексу адміністративного судочинства України, просить суд залишити позов без розгляду.

Ухвалою від 07.12.2020 року суд залишив зазначену позовну заяву без руху, а позивачу надав строк для усунення виявлених недоліків, а саме – шляхом подання заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду з цим позовом та доказів поважності причин його пропуску.

13.01.2021 року від представника позивача надійшла заява, в якій посилається на те, що на день виключення зі списків особового складу військової частини особа, звільнена з військової служби, має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням відповідно до Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 року №1153/2008. Однак при звільненні позивача з військової служби відповідачем протиправно не було виплачено грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно. Реалізуючи своє право на отримання грошової компенсації за неотримане речове майно, позивач у жовтні 2019 року особисто звернувся до відповідача із заявою, у відповідь на яку отримав довідку №241 від 02.11.2020 року про вартість речового майна. Відтак, вважає, що саме із цієї довідки позивач дізнався про порушення своїх прав, свобод та інтересів, відповідно – шестимісячний строк звернення до суду з даною позовною заявою не пропущено.

Ухвалою судді від 15.01.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

При постановленні ухвали суд враховує таке.

Наказом командира військової частини 4114 Західного оперативно-територіального об`єднання національної гвардії України по стройовій частині від 02.07.2019 року №142 старшого прапорщика ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу військової частини та знято з усіх видів забезпечення з 02.07.2019 року.

На момент виключення зі списків особового складу позивачу не було виплачено грошової компенсації вартості за неотримане речове майно відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 року №178.

02.11.2020 року відповідач сформував довідку №241 про вартість речового майна, що належить до видачі позивачу.

Вказана бездіяльність відповідача щодо невиплати компенсації вартості неотриманого речового майна, на думку позивача, є протиправною.

З даною позовною заявою позивач звернувся до суду 01.12.2020 року.

Статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені строки звернення до адміністративного суду.

Так, частинами 1 та 2 цієї статті передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч.3 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Приписами ч.5 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Законом, який відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі, є Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року №2011-XII (далі - Закон №2011-XII).

Як зазначено у ст.1 вказаного Закону, соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Статтею 9-1 Закону № 2011-XII передбачено право військовослужбовців на отримання за рахунок держави речового майна.

За змістом частини 1 статті 9-1 Закону № 2011-XII продовольче та речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту» від 29.04.2016 року №232 затверджено норми забезпечення речовим майном військовослужбовців Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту в мирний час та особливий період та Інструкцію про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період (чинні на час виникнення спірних правовідносин; далі - Інструкція №232).

Відповідно до п.2 розділу І Інструкції №232, основним завданням речового забезпечення є задоволення потреб військовослужбовців Збройних Сил України (далі - Збройні Сили) в обмундируванні, взутті, натільній і теплій білизні, теплих і постільних речах, спорядженні, спеціальному одязі, спеціальному одязі та спорядженні для виконання спеціальних завдань, предметах індивідуального захисту, тканинах, нагрудних та нарукавних знаках і знаках розрізнення, санітарно-господарському майні, спортивному інвентарі та лазне-пральному обслуговуванні, що сприяють успішному веденню військами (силами) бойових дій та виконанню інших завдань, як у мирний час, так і в особливий період.

Згідно з п.4 розділу ІІІ Інструкції №232, військовослужбовці, які звільняються в запас або відставку, за їх бажанням отримують речове майно, яке не було отримане під час проходження служби, або грошову компенсацію за нього, виходячи із закупівельної вартості такого майна.

Порядок виплати грошової компенсації здійснюється відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 року№178«Про затвердження Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно» (далі – Порядок №178).

Відповідно до п.3 цього Порядку, грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця.

Згідно з п.5 Порядку №178, довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв`язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.

Як передбачено приписами пункту 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 року №1153/2008, особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням.

Суд враховує, що в матеріалах справи міститься довідка Військової частини 4114 Західного оперативно-територіального об`єднання Національної гвардії України №241 від 02.11.2020 року про вартість речового майна, що належить до видачі прапорщику ОСОБА_1 , позивачу належить до сплати замість неотриманого речового майна 22576,40 грн (в т.ч. ПДФО – 3443,86 грн). Таким чином, відповідачем встановлено наявність заборгованості перед позивачем за процедурою, визначеною Порядком №178.

При цьому, застосовування в п.3 Порядку №178 словосполучення «у разі звільнення з військової служби», а не, наприклад, «при звільненні з військової служби», дозволяє дійти висновку, що право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно не залежить від факту закінчення проходження військової служби (виключення військовослужбовця зі списків особового складу).

Таким чином, військовослужбовці після звільнення їх з військової служби зберігають право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно. На користь вказаного висновку свідчить і те, що в п.4 Порядку №178 передбачено застосування різних форм звернення про виплату грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, а саме рапорту, як особливої, передбаченої спеціальним законодавством форми доповіді військовослужбовця при його зверненні до вищого начальника в різних випадках службової діяльності, так і заяви, як звернення громадянина із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством його прав та інтересів.

Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постановах від 11.09.2019 року у справі №825/1104/17 та від 09.07.2020 року №240/11529/19.

Суд встановив, що при звільненні позивачу не була виплачена компенсація за неотримане під час проходження військової служби речове майно.

Водночас суд встановив і те, що позивач не звертався із заявою до відповідача про виплату компенсації за неотримане під час проходження військової служби речове майно.

Оскільки виплата грошової компенсації за неотримане речове майно здійснюється за заявою (рапортом), яку військовослужбовець може подати й після свого звільнення, строк звернення до суду починається із моменту ознайомлення особи з наслідками розгляду такої заяви (рапорту).

Суд зазначає, що відповідачем не надано суду належних доказів ознайомлення позивача із довідкою №241 про вартість речового майна, що належить до видачі прапорщику ОСОБА_1 від 02.11.2020 року.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що позивачем не пропущено строк звернення до адміністративного суду із цим позовом.

Окрім того, не заслуговують на увагу посилання відповідача на правові позиції Верховного Суду, викладені у постановах від 04.12.2019 року (справа №815/2681/17) та від 22.01.2020 року (справа №620/1981/19), оскільки такі стосуються інших, відмінних від даної справи правовідносин – стягнення середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні, в той час як предметом даного спору є стягнення грошової компенсації за неотримане речове майно.

Враховуючи предмет даного позову, а також вищенаведені правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 11.09.2019 року у справі №825/1104/17 та від 09.07.2020 року №240/11529/19, зважаючи на приписи норми ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про відсутність пропуску позивачем встановленого процесуальним Законом шестимісячного строку звернення до суду, відтак у задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду слід відмовити.

Керуючись ст.ст.122, 123, 240, 243, 248, 250, 256, 294, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в :

у задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду – відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Ланкевич А.З.