Рішення № 95871159, 30.03.2021, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

30 березня 2021 рокуСєвєродонецькСправа № 360/27/21

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Петросян К.Є.,

за участю секретаря судового засідання - Вакуленка А.В.,

позивача - не прибув,

представника позивача - не прибув,

представника відповідача - Хворостян К.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу за адміністративним позовом адвоката Шкробота Олега Віталійовича в інтересах ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області про визнання протиправними дій, скасування акту, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

06 січня 2021 до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов адвоката Шкробот О.В. (далі представник позивача) в інтересах ОСОБА_1 (далі позивач) до Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області (далі Ліквідаційна комісія або відповідач) про визнання протиправними дій, скасування акту та зобов`язання вчинити певні дії, в обґрунтування якого, з уточнення позивачем зазначено таке.

28.03.2014 зник безвісти батько позивача - ОСОБА_2 . На момент зникнення, ОСОБА_2 перебував на посаді міліціонера батальйону патрульної служби міліції особливого призначення ГУ УМВС України у Луганській області.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 25.09.2020 по справі № 360/2867/20, яке набрало законної сили, зобов`язано Ліквідаційну комісію Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області провести спеціальне розслідування відповідно до вимог Порядку № 1346 за фактом зникнення 28.05.2014 міліціонера батальйону патрульної служби міліції особливого призначення ГУ УМВС України у Луганській області ОСОБА_2 .

На виконання зазначеного рішення суду, відповідач, на думку позивача, формально провів відповідне службове розслідування, за підсумками якого склав акт спеціального розслідування факту зникнення ОСОБА_2 приблизно 28.05.2014 № 24/лк від 09.12.2020. Згідно даного акта, комісія зробила висновки, які не відповідають дійсності, фактично не визнають судове рішення та заперечують проти його належного виконання, що унеможливлює подальшу реалізацію позивачем свого законного права на отримання одноразової грошової допомоги.

Позивач вважає складений відповідачем під час проведення спеціального розслідування акт від 09.12.2020 № 24/лк форми Н-5* за фактом зникнення ОСОБА_2 протиправним та таким, що підлягає скасуванню, виходячи з наступного.

Так, на думку позивача, суд у рішенні від 25.09.2020 по справі № 360/2867/20 вже надав правову оцінку обставинам та доказам, на яких ґрунтуються заперечення відповідача стосовно факту проходження ОСОБА_2 служби в ГУ МВС України у Луганській області. Крім того, відповідач зобов`язаний був провести спеціальне розслідування відповідно до вимог Порядку № 1346 та з урахуванням правої оцінки, наданої судом у судовому рішенні по справі № З60/2867/20, у відношенні саме міліціонера батальйону патрульної служби міліції особливого призначення ГУ УМВС України у Луганській області ОСОБА_2 , за фактом його зникнення 28.05.2014, а у разі втрати особистої справи або інших документів, вжити необхідних заходів з їх відновлення.

Позивач зауважує, що з урахуванням фактичної криміногенної ситуації, шо склалася у смт. Станиця Луганська і у м. Луганську у травні 2014 року у зв`язку зі збройною агресією, захопленням цих територій незаконними збройними формуваннями, зникнення міліціонера батальйону патрульної служби міліції особливого призначення ГУ УМВС у Луганській області ОСОБА_2 пов`язане з можливістю нещасного випадку під час виконання ним службових (посадових) обов`язків.

На підставі викладеного, просить суд:

- визнати протиправним та скасувати акт від 09.12.2020 № 24/лк форми Н-5* Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області спеціального розслідування факту зникнення ОСОБА_2 приблизно 28.05.2014;

- зобов`язати Ліквідаційну комісію Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області за фактом зникнення 28.03.2014 міліціонера батальйону патрульної служби міліції особливого призначення ГУ УМІВС України у Луганській області ОСОБА_2 скласти новий акт форми Н-5* спеціального розслідування, у висновках якого вказати, що його зникнення пов`язане з можливістю нещасного випадку під час виконання ним службових (посадових) обов`язків;

- зобов`язати Ліквідаційну комісію Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області відповідно до складеного нового акта спеціального розслідування визнати цей нещасний випадок (зникнення) пов`язаним з виконанням службових (посадових) обов`язків, скласти акт за формою Н-5* і взяти цей випадок на облік, враховуючи, що рішенням Біловодського районного суду Луганської області від 18.10.2017 по справі № 408/3874/17-ц, ОСОБА_2 , який фактично мешкав за адресою: АДРЕСА_1 , вже оголошений померлим;

- встановити судовий контроль за виконанням судового рішення по цій справі, поклавши на відповідача обов`язок полати до суду протягом місяця з дати набранняїм законної сили, звіту про його виконання.

Від представника відповідача через канцелярію суду 03.02.2021 надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого зазначено таке (а.с.56-59).

На виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду по справі № 360/2867/20 від 25.09.2020, з метою встановлення обставин і причин, що призвели до зникнення ОСОБА_2 у травні 2014 року Ліквідаційною комісією ГУМВС України у Луганській області було проведено спеціальне розслідування те встановлено, що на даний час слідчим відділом Станично-Луганського ВП ГУНГ в Луганській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12014130570000432 від 01.06.2014 за фактом безвісного зникнення ОСОБА_2 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.І ст. 115 КК України.

Тобто, рішення суду було виконано своєчасно та в повному обсязі, а саме спеціальне розслідування за фактом зникнення ОСОБА_2 було проведено.

На думку відповідача, для застосування п. 2.3 Порядку № 1346 до спірних правовідносин, необхідно встановити факт проходження ОСОБА_2 на день зникнення (28.05.2014) служби в органах внутрішніх справ (ГУМВС України у Луганській області). Також, виконання останнім службових (посадових) обов`язків в момент зникнення, а також наявність причинного зв`язку між зникненням та виконанням службових (посадових) обов`язків.

Як вбачається, з документів, долучених до позовної заяви та акту за формою Н-5* № 24/лк від 09.12.2020, неможливо встановити факт проходження ОСОБА_2 служби в ГУМВС України у Луганській області.

Стосовно долученого позивачем службового посвідчення ГУМВС України у Луганській області УЛГ № 075908, виданого 07.05.2014 на ім`я ОСОБА_2 як на доказ проходження служби в органах внутрішніх справ ОСОБА_2 на день зникнення, зауважив, що у службовому посвідченні вказано недостатньо персональних даних, які дають змогу ідентифікувати особу (відсутні дата та місце народження; паспортні або інші ідентифікаційні дані). Вказане службове посвідчення може достовірно вказувати факт проходження служби особою лише у дату видачі службового посвідчення (у даному випадку - 07.05.2014), оскільки станом на день зникнення ОСОБА_2 (28.05.2014) останній міг вже не проходити службу в ГУМВС України у Луганській області (на підставі звільнення з органів внутрішніх справ, переведення по служби тощо). Вказане посвідчення дійсне до 07.05.2018, однак це твердження є абсурдним з огляду, наприклад, на те що, рішенням Бідоводського районного суду Луганської області від 18.10.2017 (вказана дата охоплюється періодом до 07.05.2018) у справі № 408/3874/17-ц (№ 2о/408/437/17) ОСОБА_2 було оголошено померлим.

Як матеріали адміністративної справи, так й матеріали кримінального провадження № 12014130570000432 від 01.06.2014 не містять доказів стосовно того, при яких обставинах зник ОСОБА_2 , тим більше не містять будь-яких даних, які не ґрунтуються лише на припущеннях, виконання останнім службових (посадових) обов`язків в момент зникнення, а також наявність причинного зв`язку між зникненням та виконанням службових (посадових) обов`язків. Дотепер місцезнаходження ОСОБА_2 не встановлено, по кримінальному провадженню триває проведення слідчих (розшукових) дій.

Згідно з довідкою ЛК УКЗ ГУМВСУ в Луганській області № 23/лк від 01.12.2020, вбачається, що в ГУМВСУ у Луганській області за нинішнім місцем дислокації, інформація про факт травмування або зникнення у травні 2014 року міліціонера батальйону патрульної служби міліції особливого призначення ОСОБА_2 відсутня.

Зважаючи на вищевикладене, комісією зі спеціального розслідування факту зникнення ОСОБА_2 було вжито всіх заходів для проведення спеціального розслідування з дотриманням положень Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах МВС України, затверджений наказом МВС України від 27.12.2002 №1346, з у рахуванням всіх обставин та всебічного дослідження наявних доказів.

Відповідно до акту за формою 11-5* № 24/лк від 09.12.2020 неможливо встановити факт проходження служби в ГУМВС України у Луганській області ОСОБА_2 на посаді міліціонера батальйону патрульної служби міліції особливого призначення («Луганськ - 1») ГУМВС України у Луганській області в день зникнення 28.05.2014, виконання останнім службових обов`язків в момент зникнення, а також наявність причинного зв`язку між його зникненням та виконанням службових обов`язків.

Таким чином, на думку відповідача, комісією зі спеціального розслідування факту зникнення ОСОБА_2 було правомірно надано правову оцінку обставинам, а тому акт (за формою Н-5* № 24/лк від 09.12.2020), складений комісією, призначеною наказом голови ліквідаційної комісії ГУМВС України у Луганській області від 01.12.2020 № 13 за фактом зникнення ОСОБА_2 , що сталось приблизно 28.05.2014, не підлягає скасуванню. Підстави для складення нового акту за формою 11-5* спеціального розслідування відсутні.

На підставі вищевикладеного, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

08.02.2021 представником позивача через канцелярію суду подано відповідь на відзив відповідача, згідно якого зазначено, що обставини зникнення ОСОБА_2 28.05.2014, перебування його на посаді міліціонера батальйону патрульної служби міліції особливого призначення ГУ МВС України у Луганській області встановлено рішенням суду по справі № 360/2867/20.

ОСОБА_2 зник за особливих обставин, що вказує на наявність в смт.Станиця Луганська збройного конфлікту, заворушень в результаті агресії Російської Федерації у травні 2014 року. Тому, відповідач зобов`язаний був з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні, провести спеціальне розслідування відповідно до вимог Порядку № 1346 у відношенні саме міліціонера батальйону патрульної служби міліції особливого призначення ГУ МВС України у Луганській області ОСОБА_2 за фактом його зникнення 28.05.2014 (а.с.74-76).

Представником відповідача 15.02.2021 подано через канцелярію суду заперечення, відповідно до якого зазначено, що комісією зі спеціального розслідування факту зникнення ОСОБА_2 вжито всіх заходів для проведення спеціального розслідування з дотриманням положень Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах МВС України, затверджений наказом МВС України від 27.12.2002 № 1346, з урахуванням всіх обставин та всебічного дослідження наявних доказів (а.с.81-84).

Ухвалою суду від 11.01.2021 позовну заяву залишено без руху (а.с.37-38).

Ухвалою суду від 18.01.2021 прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі, справу визначено розглядати в порядку загального позовного провадження (а.с.49-50).

Ухвалою суду від 01.03.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті (а.с.107-108).

У судове засідання позивач та його представник не прибули, про дату, час та місце розгляду повідомлені належним чином. Заявою від 26.03.2021 представник позивача просив суд здійснити розгляд справи за відсутності позивача та його представника, позов підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. 72-74 КАС України, суд прийшов до такого.

Судом встановлено, позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою проживання: АДРЕСА_1 (а.с. 8-11).

Відповідно до копії свідоцтва про народження НОМЕР_2 батьком позивача є ОСОБА_2 (а.с. 12).

Відповідно до паспорту НОМЕР_3 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є громадянином України (а.с. 13-17).

Згідно із копією службового посвідчення НОМЕР_4 , виданого 07.05.2014, рядовий міліції ОСОБА_2 перебував на посаді міліціонера батальйону патрульної служби міліції особливого призначення (а.с. 19).

Відповідно до довідки по кримінальному провадженню № 12014130570000432 від 01.06.2014 за фактом безвісного зникнення ОСОБА_2 , за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 с. 115 КК України встановлено, що 28.05.2014 приблизно о 10 год. 30 хв. ОСОБА_2 пішов з дому за адресою: АДРЕСА_1 та до теперішнього часу не повернувся. Також довідкою встановлено, що у травні 2014 року ОСОБА_2 прийнято на службу до батальйону особливого призначення ГУМВС України в Луганській області, мотивом для викрадення останнього могла бути активна проукраїнська позиція позивача (а.с. 29).

Рішенням Біловодського районного суду Луганської області від 18.10.2017 по справі № 2о/408/437/17 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , оголошено померлим (а.с. 30-31).

28.11.2017 Станично-Луганським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Луганській області складено актовий запис за № 28 про смерть ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 та видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_5 (а.с.32).

Позивачем було оскаржено у судовому дії відповідача щодо не проведення спеціального розслідування за фактом зникнення міліціонера батальойну патрульної служби міліції особливого призначення ГУ МВС України у Луганській області ОСОБА_2 .

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 25.09.2020 по справі № 360/2867/20, що набрало законної сили, позов адвоката Шкробота О.В. в інтересах фізичної особи ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено:

- визнано протиправною бездіяльність Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області щодо не проведення відповідно до пункту 2.3 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи Міністерства внутрішніх справ, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 27.12.2002 №1346 спеціального розслідування за фактом зникнення міліціонера батальйону патрульної служби міліції особливого призначення ГУ УМВС України у Луганській області ОСОБА_2 ;

- зобов`язано Ліквідаційну комісію Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області провести спеціальне розслідування відповідно до вимог Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи Міністерства внутрішніх справ, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 27.12.2002 № 1346 за фактом зникнення 28.05.2014 міліціонера батальйону патрульної служби міліції особливого призначення ГУ УМВС України у Луганській області ОСОБА_2 .

На виконання рішення суду відповідачем видано наказ від 01.12.2020 № 13 про проведення спеціального розслідування нещасного випадку та за наслідками його проведення складено акт від 09.12.2020 № 24/лк форми Н-5* (а.с.26-28).

Згідно акта від 09.12.2020 № 24/лк форми Н-5* комісією зроблено висновок, що на даний час провести розслідування згідно вимог пункту 2.3. Порядку немає підстав, так як не можливо встановити факт проходження служби в ГУ МВС України у Луганській області ОСОБА_2 на посаді міліціонера батальйону патрульної служби міліції особливого призначення («Луганськ-1») ГУ МВСУ у Луганській області в день зникнення 28.05.2014, виконання останнім службових обов`язків в момент зникнення, а також наявність причинного зв`язку між його зникненням та виконанням службових обов`язків (а.с.27-28).

Вважаючи протиправними дії відповідача при проведенні спеціального розслідування, а також акт від 09.12.2020 № 24/лк за формою Н-5*, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи справу по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з такого.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України «Про охорону праці» визначає основні положення щодо реалізації конституційного права працівників на охорону їх життя і здоров`я у процесі трудової діяльності, на належні, безпечні і здорові умови праці, регулює за участю відповідних органів державної влади відносини між роботодавцем і працівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні.

Статтею 1 Закон України «Про охорону праці» визначено поняття охорони праці - це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров`я і працездатності людини у процесі трудової діяльності.

Відповідно до ст. 14 Закон України «Про охорону праці» працівник зобов`язаний: дбати про особисту безпеку і здоров`я, а також про безпеку і здоров`я оточуючих людей в процесі виконання будь-яких робіт чи під час перебування на території підприємства; знати і виконувати вимоги нормативно-правових актів з охорони праці, правила поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, користуватися засобами колективного та індивідуального захисту; проходити у встановленому законодавством порядку попередні та періодичні медичні огляди. Працівник несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Статтею 22 вказаного закону, передбачено, що роботодавець повинен організовувати розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій відповідно до положення, що затверджується Кабінетом Міністрів України за погодженням з всеукраїнськими об`єднаннями профспілок. За підсумками розслідування нещасного випадку, професійного захворювання або аварії роботодавець складає акт за встановленою формою, один примірник якого він зобов`язаний видати потерпілому або іншій заінтересованій особі не пізніше трьох днів з моменту закінчення розслідування. У разі відмови роботодавця скласти акт про нещасний випадок чи незгоди потерпілого з його змістом питання вирішуються посадовою особою органу державного нагляду за охороною праці, рішення якої є обов`язковим для роботодавця. Рішення посадової особи органу державного нагляду за охороною праці може бути оскаржене у судовому порядку.

Підзаконним нормативно-правовим актом, що регулює порядок розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України являється «Порядок розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України», затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України від 27 грудня 2002 року № 1346 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 31 січня 2003 року за № 83/7404 (далі - Порядок № 1346) який розроблено з метою врегулювання питань, пов`язаних з розслідуванням та веденням обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах внутрішніх справ України.

Пунктом 2.1 Порядку № 1346 визначено, що розслідуванню підлягають раптові погіршення стану здоров`я, поранення, травми, у тому числі отримані внаслідок тілесних ушкоджень, заподіяних іншою особою, гострі професійні захворювання і гострі професійні та інші отруєння і теплові удари, опіки, обмороження, утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, інші ушкодження, отримані внаслідок аварій, пожеж, стихійного лиха (землетруси, зсуви, повені, урагани та інші надзвичайні події), контакту з тваринами, комахами та іншими представниками фауни і флори, що призвели до втрати працівником працездатності на один робочий день чи більше або до необхідності переведення потерпілого на іншу (легшу) роботу терміном не менш як на один робочий день, а також випадки смерті в підрозділі.

За приписами пункту 2.2 Порядку № 1346 за результатами розслідування складаються акти за формою Н-1* (додаток 1) і беруться на облік нещасні випадки (у тому числі поранення), які сталися з працівниками в період проходження служби при виконанні службових обов`язків.

Відповідно до пункту 2.4 Порядку № 1346 якщо за висновками роботи комісії з розслідування прийнято рішення, що про нещасний випадок не повинен складатися акт за формою Н-1*, тобто нещасний випадок не пов`язаний з виконанням службових обов`язків, про такий нещасний випадок складається акт за формою НТ* (додаток 2).

Згідно з пунктом 3.1 Порядку № 1346 про кожний нещасний випадок (у тому числі поранення) працівник, який його виявив, або сам потерпілий повинні негайно повідомити безпосереднього керівника робіт чи іншу посадову особу підрозділу і вжити заходів до надання необхідної допомоги.

Відповідно до пункту 3.8. Порядку № 1346 комісія з розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення) зобов`язана протягом трьох діб після утворення комісії: обстежити місце події, опитати свідків і осіб, причетних до неї, і одержати пояснення потерпілого, якщо це можливо; визначити відповідність умов служби (праці, навчання) вимогам нормативно-правових актів про охорону праці; з`ясувати обставини і причини, що призвели до нещасного випадку (у тому числі поранення), визначити осіб, які припустилися порушення нормативно-правових актів, а також розробити заходи щодо запобігання подібним випадкам; визначити, чи трапився нещасний випадок (у тому числі поранення) у період проходження служби при виконанні службових обов`язків (не пов`язаний з виконанням службових обов`язків); скласти акт розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення) за формою Н-5* (додаток 4) у трьох примірниках, а також акт за формою Н-1* (НТ*) у п`яти примірниках і передати їх на затвердження керівнику підрозділу, який призначив комісію. У разі необхідності встановлений термін розслідування може бути продовжений керівником, який призначив комісію.

Пунктом 3.12 Порядку № 1346 визначено, що до першого примірника акта розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення) за формою Н-5* (далі-акт розслідування нещасного випадку) долучаються: акт за формою Н-1*(НТ*),пояснення свідків, потерпілого, витяги з нормативних документів, схеми, фотографії та інші документи, що характеризують місце події (робоче місце), стан технічних засобів (транспорту, устаткування, апаратури тощо), діагноз травми, медичний висновок щодо втрати здоров`я потерпілим у результаті нещасного випадку(утому числі поранення), а в разі необхідності - також висновок щодо наявності в його організмі алкоголю, отруйних чи наркотичних речовин.

Відповідно до пункту 4.1 Порядку № 1346 спеціальному розслідуванню підлягають, зокрема випадки зникнення працівників.

За результатами розслідування складається акт спеціального розслідування за формою Н-5* (додаток 4), а також оформляються інші матеріали, передбачені пунктом 4.13 цього Порядку, у тому числі карта обліку професійного захворювання (отруєння) на кожного потерпілого, якщо нещасний випадок пов`язаний з гострим професійним захворюванням (отруєнням) (пункт 4.6 Порядку № 1346).

Члени комісії із спеціального розслідування мають право одержувати письмові та усні пояснення від працівників підрозділу і свідків події, проводити їх опитування.

Члени комісії із спеціального розслідування повинні зустрітися з потерпілими або членами їхніх сімей, довіреними особами, розглянути і вирішити на місці соціальні питання або внести пропозиції про їх вирішення відповідним органам, а також дати роз`яснення потерпілим (сім`ям, довіреним особам) щодо їх прав та належної компенсації відповідно до законодавства (пункт 4.11 Порядку № 1346).

Таким чином, з системного аналізу наведених норм Порядку № 1346 вбачається, що розслідуванню підлягають нещасні випадки, що сталися в органах і підрозділах внутрішніх справ України, зокрема випадки зникнення працівника. За наслідками роботи комісії з розслідування приймаються рішення: про нещасний випадок, пов`язаний з виконанням службових обов`язків; про нещасний випадок не пов`язаний з виконанням службових обов`язків. При цьому, комісія з розслідування нещасного випадку, яка створюється наказом керівника, зобов`язана обстежити місце події, опитати свідків і осіб, причетних до неї, одержати пояснення потерпілого, якщо це можливо; з`ясувати обставини і причини, що призвели до нещасного випадку; визначити, чи трапився нещасний випадок у період проходження служби при виконанні службових обов`язків (не пов`язаний з виконанням службових обов`язків) та скласти акт розслідування нещасного випадку за формою Н-5*. З цією метою, члени комісії із спеціального розслідування мають право одержувати письмові та усні пояснення від працівників підрозділу і свідків події, а також проводити їх опитування.

Як вбачається з матеріалів справи, наказ від 01.12.2020 № 13 про проведення спеціального розслідування нещасного випадку було видано відповідачем на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 25.09.2020 по справі № 360/2867/20.

Суд зауважує, що зазначеним рішенням було зобов`язано Ліквідаційну комісію Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області провести спеціальне розслідування саме у відповідності до вимог Порядку № 1346 за фактом зникнення 28.05.2014 міліціонера батальйону патрульної служби міліції особливого призначення ГУ УМВС України у Луганській області ОСОБА_2 .

У відповідності до частини четвертої статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Частиною другою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає, що згідно вимог Порядку № 1346 розслідуванню підлягають не будь-які випадки зникнення працівника, а випадки зникнення працівника під час виконання службових (посадових) обов`язків, що свідчить про невиконання судового рішення.

Пунктом 3.9. Порядку № 1346 встановлено, що комісія з розслідування визнає, що "нещасний випадок трапився при виконанні службових обов`язків", якщо він трапився в період проходження служби під час: припинення або запобігання злочинам або правопорушенням; вчинення дій із забезпечення особистої безпеки громадян, захисту їх прав і свобод; охорони і забезпечення громадського порядку; несення постової чи патрульної служби; виявлення і розкриття злочинів, розшуку осіб, що їх учинили; забезпечення безпеки дорожнього руху; участі в ліквідації наслідків аварії, пожежі, катастрофи, стихійного лиха та інших надзвичайних подій; виконання потерпілим трудових (посадових, функціональних) обов`язків за режимом роботи підрозділу, у тому числі у відрядженні; перебування на робочому місці, на території підрозділу або в іншому місці роботи чи служби (далі - робота) з моменту прибуття потерпілого в підрозділ до його відбуття, що фіксується відповідно до правил внутрішнього розпорядку підрозділу, у тому числі протягом робочого та надурочного часу, або, за дорученням керівника, у неробочий час; підготовки до роботи та приведення в порядок після закінчення роботи знарядь праці, засобів захисту, одягу, а також здійснення заходів щодо особистої гігієни, пересування по території підприємства перед початком роботи і після її закінчення; проїзду на роботу чи з роботи на транспортному засобі, що належить підрозділу, або іншому транспортному засобі відповідно до укладеного договору; проведення навчання, тренувань, обов`язкових фізичних занять у встановлений час, участі в спортивних змаганнях, професійних та кваліфікаційних конкурсах; використання власного транспорту в інтересах підрозділу з дозволу або за письмовим дорученням керівника підрозділу; провадження дій в інтересах підрозділу, у якому проходить службу (працює) потерпілий; прямування працівника до об`єкта (між об`єктами) обслуговування за затвердженими маршрутами; прямування потерпілого до місця чи з місця відрядження згідно з установленим завданням про відрядження.

Пунктом 3.11 порядку, передбачено, що комісія з розслідування визнає, що "нещасний випадок трапився в період проходження служби і не пов`язаний з виконанням службових обов`язків", якщо нещасний випадок (у тому числі поранення) стався: за обставин, які не підпадають під дію пунктів 3.9, 3.10 цього розділу і не пов`язані з виконанням службових обов`язків; унаслідок дій, учинених у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, а також унаслідок дії алкоголю, наркотичних або інших отруйних речовин (асфіксія, інсульт, зупинка серця тощо) за наявності медичного висновку, якщо це не викликано застосуванням цих речовин із службовою метою або порушення вимог безпеки щодо їх зберігання і транспортування або якщо потерпілий, який перебував у стані алкогольного чи наркотичного сп`яніння, був відсторонений від служби (роботи) згідно з установленим порядком; під час скоєння злочинів або інших правопорушень, якщо ці дії підтверджені рішенням суду; у разі природної смерті або самогубства, за винятком випадків, зазначених у пункті 3.10 цього розділу, що підтверджено висновками судово-медичної експертизи та органів досудового розслідування; унаслідок порушення потерпілим службової (трудової) дисципліни.

Відповідно до пункту 3.12. Порядку до першого примірника акта розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення) за формою Н-5* (далі - акт розслідування нещасного випадку) долучаються: акт за формою Н-1* (НТ*), пояснення свідків, потерпілого, витяги з нормативних документів, схеми, фотографії та інші документи, що характеризують місце події (робоче місце), стан технічних засобів (транспорту, устаткування, апаратури тощо), діагноз травми, медичний висновок щодо втрати здоров`я потерпілим у результаті нещасного випадку (у тому числі поранення), а в разі необхідності - також висновок щодо наявності в його організмі алкоголю, отруйних чи наркотичних речовин.

Згідно висновків оскаржуваного акта від 09.12.2020 № 24/лк форми Н-5*, відповідачем зазначається про неможливість встановлення факту проходження ОСОБА_2 на день зникнення, тобто 28.05.2014, служби в органах внутрішніх справ - ГУ МВСУ у Луганській області та виконання ОСОБА_2 службових (посадових) обов`язків в момент зникнення.

Разом з тим, відповідачем до матеріалів справи не надано жодних доказів на підтвердження зазначених висновків комісії з спеціального розслідування. При проведенні спеціального розслідування комісією не прийнято до уваги посвідчення працівника міліції на ім`я ОСОБА_2 серії НОМЕР_4 , видане 07.05.2014, із посиланням на ту обставину, що ОСОБА_2 міг не проходити на день зникнення службу в ГУ МВСУ у Луганській області, зокрема на підставі звільнення з органів внутрішніх справ, переведення тощо.

Однак, дані твердження відповідача на увагу не заслуговують, оскільки вони ґрунтуються виключно на припущеннях. В той же час, до матеріалів справи відповідачем не надано жодних допустимих та належних доказів на спростування факту проходження служби ОСОБА_2 в ГУ МВСУ у Луганській області на посаді міліціонера батальйону патрульної служби міліції особливого призначення.

Судом враховується, що на час розгляду справи адміністративна будівля ГУ МВС України у Луганській області захоплена незаконними озброєними формуваннями разом з усією службовою документацією, в тому числі із відомостями по особовому складу, що ускладнює проведення спеціального розслідування. Однак, зазначена обставина не може бути беззаперечною підставою для неналежного вчинення суб`єктом владних повноважень своїх обов`язків.

Так, матеріали спеціального розслідування, надані до матеріалів справи, містять лише довідки щодо захоплення адміністративної будівлі ГУВМС України у Луганській області (остання довідка станом на 01.12.2020), інформацію щодо не підтвердження видачі службового посвідчення ОСОБА_2 , а також інформацію щодо проведених слідчих (розшукових дій) у кримінальному провадженні № 12014130570000432 (а.с.60-62, 64, 66, 69).

Разом з тим, матеріали розслідування не містять відповідних актів обстеження місця події, пояснень опитаних свідків чи осіб, причетних до факту зникнення ОСОБА_2 згідно норм пункту 3.9 Порядку № 1346. Не містять матеріали справи і жодних пояснень від працівників підрозділу, де на момент зникнення працював ОСОБА_2 , що свідчить про неповноту проведеного спеціального розслідування та невжиття комісією всіх можливих заходів для встановлення обставин зникнення ОСОБА_2 .

Посилання в акті спеціального розслідування на пояснення співмешканки ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на увагу не заслуговують, оскільки ці пояснення були надані останньою в рамках кримінального провадження № 12014130570000432 від 01.06.2014 за фактом безвісного зникнення ОСОБА_2 , за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 с. 115 КК України, досудове розслідування в якому триває наразі.

Крім того, суд не приймає до уваги як належний доказ відповідь УФЗБО ГУНП в Луганській області від 26.02.2021 № 9/72, яким зазначено про відсутність будь-яких нарахувань грошового забезпечення ОСОБА_2 , оскільки відповідний запит відповідачем було здійснено вже в ході розгляду даної справи, а не під час проведення спеціального розслідування (а.с.104).

Відповідно до частини першої статті 77 КАСУ кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (частина друга статті 77 КАС України).

З урахуванням вищенаведеного, суд вважає висновки комісії із спеціального розслідування, зазначені в акті від 09.12.2020 №24/лк форми Н-5* такими, що викладені без належного дослідження всіх обставин за фактом зникнення ОСОБА_2 приблизно 28.05.2014.

Відтак, акт спеціального розслідування від 09.12.2020 № 24/лк за формою Н-5* є таким, що складено передчасно, без урахування усіх обставин, що мали значення при його складанні.

Отже, позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування акту спеціального розслідування від 09.12.2020 № 24/лк за формою Н-5* за фактом зникнення ОСОБА_2 приблизно 28.05.2014, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги ОСОБА_1 про зобов`язання відповідача скласти новий акт форми Н-5* спеціального розслідування, у висновках якого вказати, що його зникнення пов`язане з можливістю нещасного випадку під час виконання ним службових (посадових) обов`язків та визнати цей нещасний випадок (зникнення) пов`язаним з виконанням службових (посадових) обов`язків, скласти акт за фомрою Н-1* із взяттям на облік, враховуючи, що рішенням Біловодського районного суду Луганської області від 18.10.2017 по справі № 408/3874/17-ц, ОСОБА_2 , оголошений померлим, суд зауважує наступне.

З практики Європейського суду слідує таке: в національному праві має бути передбачено засіб правового захисту від довільних втручань органів державної влади в права, гарантовані Конвенцією. Будь-яка законна підстава для здійснення дискреційних повноважень може створити юридичну невизначеність, що є несумісною з принципом верховенства права без чіткого визначення обставин, за яких компетентні органи здійснюють такі повноваження, або, навіть, спотворити саму суть права. Отже, законом повинно з достатньою чіткістю бути визначено межі дискреції та порядок її здійснення, з урахуванням легітимної мети певного заходу, аби убезпечити особі адекватний захист від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Конкретна норма закону повинна містити досить чіткі положення про рамки і характер здійснення відповідних дискреційних повноважень, наданих органам державної влади. У разі, якщо ж закон не має достатньої чіткості, повинен спрацьовувати принцип верховенства права.

Відповідно до Закону України "Про охорону праці" та Порядку № 1346, питання розслідування нещасних випадків та складання за його результатами відповідних актів віднесено до повноважень комісій, що створюються роботодавцем, яким в спірних правовідносинах є Ліквідаційна комісія ГУ МВСУ у Луганській області.

Згідно із частиною четвертою статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Згідно із частиною друнгою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З огляду на встановлені обставини справи та наведені норми закону, якими регулюються спірні відносини, та з урахуванням дискреційних повноважень комісії з спеціального розслідування на складання акта за результатами розслідування, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 шляхом обрання належного способу захисту, який необхідний для повного відновлення порушеного права, а саме: визнання протиправним та скасування акта спеціального розслідування від 09.12.2020 № 24/лк форми Н-5* Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області за фактом зникнення ОСОБА_2 приблизно 28.05.2014; зобов`язати Ліквідаційну комісію Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області повторно провести спеціальне розслідування за фактом зникнення ОСОБА_2 приблизно 28.05.2014.

Що стосується вимоги позивача про зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення протягом місяця з дати набрання ним законної сили, суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Положення статті 382 КАС України не є імперативними, тобто, передбачають право суду діяти на власний розсуд в залежності від обставин справи. Суд вважає, що за своїм змістом такі заходи контролю за виконанням судового рішення є додатковим засобом для спонукання суб`єкта владних повноважень до вчинення дій з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази, що відповідач буде ухилятися від виконання рішення суду у визначений чинним законодавством спосіб.

За таких обставин відсутня необхідність застосування положень статті 382 КАС України.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Позивачем при зверненні до суду з даним позовом сплачено судовий збір у загальній сумі 908,00 грн.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених вимог.

Частиною восьмою статті 139 КАС України визначено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, суд вважає за необхідне стягнути витрати зі сплати судового збору на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у повному розмірі.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 9, 77, 90, 139, 241-246, 255, 262, 263, 295, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов адвоката Шкробота Олега Віталійовича в інтересах ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_2 ) до Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області (ідентифікаційний код 08592129, місцезнаходження: 93404, Луганська обл., м. Сєвєродонецьк, вул. Партизанська, б. 16) про визнання протиправними дій, скасування акту, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати акт спеціального розслідування від 09.12.2020 № 24/лк форми Н-5* Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області за фактом зникнення ОСОБА_2 приблизно 28.05.2014.

Зобов`язати Ліквідаційну комісію Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області повторно провести спеціальне розслідування за фактом зникнення ОСОБА_2 приблизно 28.05.2014.

В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 908,00 грн (дев`ятсот вісім гривень).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суду складено та підписано 30 березня 2021 року.

Суддя К.Є. Петросян