Ухвала суду № 95871145, 30.03.2021, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

30 березня 2021 року СєвєродонецькСправа № 360/1461/21

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Петросян К.Є., перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до військово – лікарської комісії Північного регіону, центральної військово – лікарської комісії Збройних Сил України про встановлення факту, визнання протиправною та скасування постанови, визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вичнити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

25 березня 2021 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до військово – лікарської комісії Північного регіону, центральної військово – лікарської комісії Збройних Сил України, відповідно до якого позивач просить суд:

встановити факт прогресування захворювання у зв`язку із захистом України;

визнати неправомірною та скасувати постанову відповідача 1 про причинний зв`язок захворювання «Захворювання, НІ, не пов`язане з проходженням військової служби»;

визнати неправомірною бездіяльність відповідача 2 щодо оскарження позивачем постанови відповідача 1;

зобов`язати відповідача 1 видати нову постанову про причинний зв`язок захворювання, де вказати: «Захворювання, так, пов`язане з захистом України»;

зобов`язати відповідача 1 видати нове Свідоцтво про хворобу.

Розглянувши матеріали позову, суд дійшов такого.

Пунктом 3 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Суд вважає за необхідне залишити позовну заяву без руху для усунення недоліків з таких підстав.

Відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 160 КАС України в позовній заяві зазначаються повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв`язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти.

Як вбачається з позовної заяви, позивач визначив відповідачами у справі військово – лікарську комісію Північного регіону та центральну військово – лікарську комісію Збройних Сил України та зазначив їх коди ЄДРПОУ 24983125 та 08356179 відповідно, однак, пошуком в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань встановлено, що вказані позивачем коди ЄДРПОУ 24983125 та 08356179 не належить жодній юридичній особі.

Отже, позивачу необхідно уточнити коди ЄДРПОУ відповідачів.

Згідно з п.11 ч.5 ст.160 КАС України в позовній заяві зазначаються, зокрема власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Оглядом позовної заяви встановлено, що позивачем в позовній заяві не зазначено власного письмового підтвердження про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, що є порушенням пункту 11 частини п`ятої статті 160 КАС України.

Відповідно до частини четвертої статті 161 КАС України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Частиною другою статті 94 КАС України передбачено, що письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Відповідно до частини п`ятої статті 94 КАС України учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

В порушення частини п`ятої статті 94 та частини четвертої статті 161 КАС України позивачем не підтверджено відповідність копій письмових доказів оригіналам, які знаходяться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, в порушення вищезазначених норм Кодексу адміністративного судочинства позивачем надані не завірені належним чином копії письмових доказів.

Отже, позивачу слід надати суду належним чином засвідчені копії письмових доказів, оригінали яких знаходяться у позивача, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Згідно пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно - правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно - правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до ч.1 п.5 ч.2 ст.293 Цивільно – процесуального кодексу окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про, зокрема, встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Суд звертає увагу позивача, що вимога про встановлення факту прогресування захворювання у зв`язку із захистом України не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, тому позовні вимоги в цій частині необхідно уточнити.

Відповідно до ч.1, п.п.4,5 ч.5 ст.160 КАС України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. В позовній заяві зазначаються, зокрема, зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів та виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

В силу ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача – суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч.2 ст.5 КАС України).

Позивач просить суд, зокрема, визнати неправомірною та скасувати постанову відповідача 1 про причинний зв`язок захворювання «Захворювання, ні, не пов`язане з проходженням військової служби». При цьому, позивачем в позовних вимогах не конкретизовано від якої дати вказана постанова та який має номер, а також посилаючись в позові на постанову відповідача 1 №1008 від 22.12.2015 ОСОБА_1 взагалі не додано її до матеріалів позову.

Також, позивач просить суд, зокрема, визнати неправомірною бездіяльність відповідача 2 щодо оскарження ОСОБА_1 постанови відповідача 1, при цьому вказана вимога не є зрозумілою щодо того, в чому саме полягає бездіяльність відповідача 2, оскільки, з матеріалів позовної заяви вбачається, що відповідачем 2 була надана відповідь листом від 10.09.2020, яким відмовлено у перегляді постанови ВЛК від 22.12.2015.

Отже, позивачу необхідно привести позовну заяву у відповідність ст.ст.160, 161 КАС України та уточнити позовні вимоги щодо визнання неправомірною та скасування постанови відповідача 1 про причинний зв`язок захворювання «Захворювання, ні, не пов`язане з проходженням військової служби» та про визнання неправомірною бездіяльності відповідача 2 щодо оскарження позивачем постанови відповідача 1, з урахуванням вищенаведених висновків суду, а також надати докази в обґрунтування доводів позовної заяви, а саме постанову відповідача 1 за №1008 від 22.12.2015.

Щодо строку звернення до адміністративного суду, суд зазначає наступне.

Відповідно до частин першої, другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Тобто, за змістом наведеної процесуальної норми законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об`єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.

Процесуальна природа та призначення строків звернення до суду зумовлюють при вирішенні питання їх застосування до спірних правовідносин необхідність звертати увагу не лише на визначені в нормативних приписах відповідних статей загальні темпоральні характеристики умов реалізації права на судовий захист - строк звернення та момент обчислення його початку, але й природу спірних правовідносин щодо захисту прав, свобод та інтересів, у яких особа звертається до суду.

Визначення строку звернення до адміністративного суду в системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб`єкта владних повноважень в адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом установленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії в часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв`язку з таким скасуванням. Тобто, встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень.

У разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску (частина шоста статті 161 КАС України).

На думку суду, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, яка звертається до суду, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду та підтверджені належними доказами.

Частиною першою статті 123 КАС України визначено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву (частина друга статті 123 КАС України).

КАС України не пов`язує право суду поновити пропущений строк звернення до адміністративного суду з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Таким чином, у кожному випадку, суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його поновлення, та робить висновок щодо поважності чи не поважності причин пропуску строку.

Заява про поновлення строку звернення до адміністративного суду повинна містити роз`яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. В заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості. Відповідно з цим, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Позивач в позовній заяві просить суд продовжити йому строк для подання позовної заяви із посиланням на те, що він є людиною без юридичної освіти, а тому вимушений був вивчати спеціальний матеріал знань для написання позову. Крім того, ОСОБА_1 посилається на відсутність коштів на юридичну допомогу, оскільки є внутрішньо переміщеною особою, внаслідок чого багато часу витратив на збирання доказів, частина яких знаходилась на тимчасово окупованій території України. Також, зазначає, що чимало часу ним було витрачено на усунення перешкод, пов`язаних з карантинними заходами по подоланню епідемії СОVID-19.

З приводу наведених позивачем обставин в обгрунтування поважності причин пропуску строку на звернення до суду, слід зазначити, що ОСОБА_1 до суду не надано жодних доказів, які б підтверджували неможливість його звернення до суду з позовом, у визначений КАС України строк, саме з підстав збирання доказів, частина яких знаходилась на тимчасово окупованій території України. Так, позивачем оскаржується рішення від 22.12.2015, яке було прийнято вже після Розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р “Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція” та від 02 грудня 2015 року № 1275-р “Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України”, якими затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Також, позивачем до суду не додано жодних доказів, які б підтверджували неможливість його звернення до суду з позовом, у визначений КАС України строк, саме з підстав усунення перешкод, пов`язаних з карантинними заходами по подоланню епідемії СОVID-19.

Доводи позивача про те, що він є людиною без юридичної освіти і вимушений був вивчати спеціальний матеріал знань для написання позову, а також про відсутність коштів на юридичну допомогу через статус внутрішньо переміщеної особи, на увагу не заслуговують з огляду на таке.

Відповідно до ст.13, п.2-1 ч.1 14 Закону України «Про безоплатну правову допомогу» безоплатна вторинна правова допомога - вид державної гарантії, що полягає у створенні рівних можливостей для доступу осіб до правосуддя. Безоплатна вторинна правова допомога включає такі види правових послуг: 1) захист; 2) здійснення представництва інтересів осіб, що мають право на безоплатну вторинну правову допомогу, в судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами; 3) складення документів процесуального характеру.

Право на безоплатну вторинну правову допомогу згідно з цим Законом та іншими законами України мають такі категорії осіб, зокрема, внутрішньо переміщені особи - на всі види правових послуг, передбачених частиною другою статті 13 цього Закону.

Окрім того, суд вважає за необхідне зазначити, що з листа ЦВЛК від 10.09.2020 вбачається, що під час медогляду ВЛК військової частини А3306 позивач був ознайомлений з діагнозом, причинним зв`язком захворювань та постановою ВЛК про ступінь придатності до військової служби, про що 22.12.2015 особисто підписався і зазначив про свою згоду із діагнозом та постановою ВЛК і відсутність претензій до медичного персоналу. Зазначений факт не заперечується і позивачем згідно пред`явленого позову, однак позивач зазначає про погрози відносно себе з боку лікарів ВЛК. Проте, відповідних доказів на підтвердження наявності таких погроз та вчинення відповідних дій ОСОБА_1 (звернення до правоохоронних органів), суду не надано.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини у справах «Стаббігс та інші проти Великобританії», «Девеер проти Бельгії» виходить з того, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків звернення до суду за захистом порушених прав.

Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

Встановлення таких строків передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними, а після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Таким чином, суду не надано жодних доказів щодо поважності причин пропуску шестимісячного строку звернення до суду з цією позовною заявою, а наведені позивачем обставини не можуть розцінюватись судом як поважні причини пропуску строку, оскільки вони не є об`єктивно непереборними, такими, що не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду.

Інших підстав поважності причин, які б об`єктивно перешкоджали звернутися до суду з даним позовом у шестимісячний строк, як позивачу стало відомо про порушення своїх прав, суду не надано.

Отже, суд дійшов до висновку, що підстави, наведені позивачем у позовній заяві, є неповажними, тому позивачу необхідно вказати інші підстави для поновлення строку звернення до суду з наданням документального підтвердження (у разі наявності) (для суду та відповідачів).

Відповідно до частини третьої статті 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Позивач просить суд звільнити його від сплати судового збору, посилаючись на те, що він є учасником бойових дій, з приводу чого, суд зазначає таке.

Щодо звільнення позивача від сплати судового збору, суд зазначає.

Згідно з пунктом 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав.

Статус, права, пільги учасників бойових дій та Героїв України встановлені, відповідно, Законом України від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” та Законом України від 16 грудня 1993 року № 3721-ХІІ “Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні”.

Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняних до них, визначені статтею 12 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” .

Зокрема, за приписами пункту 18 статті 12 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” і пункту 2 статті 9 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3721-ХІІ “Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні” такі особи мають пільги зі сплати податків, зборів, мита та інших платежів до бюджету відповідно до податкового та митного законодавства.

Отже, наявність статусу учасника бойових дій або Героя України не гарантує звільнення від сплати до бюджету судового збору, а в цій частині зроблена відсилка до іншого законодавства.

Частиною другою статті 22 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” передбачено, що ветерани війни, до яких належать учасники бойових дій, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов`язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від усіх судових витрат, пов`язаних з розглядом цих питань.

З цією правовою нормою кореспондується пункт 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI.

Правовий аналіз змісту статті 5 Закону № 3674-VI свідчить про те, що від сплати судового збору звільняються або особи, зазначені в пунктах 7, 8, 9, 10, яким така пільга безумовно надається у зв`язку з наявністю певного статусу незалежно від категорії справи (особи з інвалідністю, громадяни, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи), або особи у справах, визначеної в пунктах 1-6, 12-16 категорій.

Такий висновок підтверджується диспозицією пункту 16 частини першої статті 5 названого закону, згідно з яким згадану пільгу мають позивачі - за подання позовів щодо спорів, пов`язаних з наданням статусу учасника бойових дій.

Конструкція пункту 13, в якому йдеться про “справи, пов`язані з порушенням їхніх прав”, вказує на категорію справ, в яких учасники бойових дій звільняються від сплати судового збору. Якби лише наявність в особи такого статусу надавала у цій частині пільгу, то відпадала б необхідність у формулюванні другої частини зазначеної норми закону про те, що звільнення від сплати судового збору стосується спорів про порушені права.

Вказана норма не містить вичерпного переліку порушених прав, однак порушення прав нерозривно пов`язане саме зі статусом учасника бойових дій, який, як і права такої особи, визначається спеціальним законом, а не усіх прав людини і громадянина, які встановлені Конституцією України та іншими законами.

При зверненні до суду особи, яка є учасником бойових дій, наприклад, з позовом про розірвання шлюбу або із заявою про визнання фізичної особи недієздатною, вона зобов`язана сплатити судовий збір, так як в таких правовідносинах відсутнє порушення якихось прав особи, як учасника бойових дій.

В даному спорі при зверненні до суду позивач, який є учасником бойових дій, просить суд: визнати неправомірною та скасувати постанову відповідача 1 про причинний зв`язок захворювання “Захворювання, НІ, не пов`язане з проходженням військової служби”; визнати неправомірною бездіяльність відповідача 2 щодо оскарження позивачем постанови відповідача 1; зобов`язати відповідача 1 видати нову постанову про причинний зв`язок захворювання, де вказати: “Захворювання, так, пов`язане з захистом України”; зобов`язати відповідача 1 видати нове Свідоцтво про хворобу.

Даний спір пов`язаний із відмовою відповідача 1 встановити позивачу причинний зв`язок захворювання, вказавши, що воно пов`язане з захистом України, при цьому даний спір не пов`язаний з наявністю та/або відсутністю у позивача статусу учасника бойових дій, в даних правовідносинах відсутнє порушення права позивача, пов`язане саме зі статусом позивача як учасника бойових дій, тобто позивач не звільнений від сплати судового збору.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 09 липня 2020 року у справі № П/811/201/16 (№ рішення в ЄДРСР 90300313).

Також, даний спір не є пов`язаним з соціальним захистом позивача.

Отже, підстави для звільнення позивача від сплати судового збору відсутні.

Відповідно до частини другої статті 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України від 08 липня 2011 року № 3674-VI “Про судовий збір” (далі – Закон № 3674-VI).

Згідно з частиною першою статті 3 Закону № 3674-VI судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Частиною першою статті 4 Закону № 3674-VI встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Пунктом третім частини другої статті 4 Закону України “Про судовий збір” визначено, що ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру фізичною особою - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб; за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру фізичною особою або фізичною особою – підприємцем - 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" встановлено прожитковий мінімум в розрахунку на місяць для працездатних осіб у розмірі 2270,00 гривень з 1 січня 2021 року.

З урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01 січня 2021 року – 2270,00 грн, встановлений Законом України “Про Державний бюджет України на 2021 рік”, позивач за подання даної позовної заяви повинен був сплатити судовий збір у сумі 908,00 грн.

Зазначений недолік позовної заяви може бути усунений шляхом подання оригіналу документа про сплату судового збору у розмірі 908,00 грн, сплаченого в дохід Державного бюджету України за наступними реквізитами: 22030101 Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050): Отримувач коштів: ГУК у Луг.обл./МТГ м.Сєвєр/22030101; Рахунок отримувача: UA288999980313101206084012499; Код отримувача: 37991110; Банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.); Відомча ознака: “ 84” Окружні адміністративні суди.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовна заява подана без додержання вимог статті 161 КАС України.

Відповідно до частини першої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Керуючись статтями 160, 161, 169, 241, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -

УХВАЛИВ:

Визнати неповажними підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду з даним позовом.

У задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору – відмовити.

Позовну заяву ОСОБА_1 до військово – лікарської комісії Північного регіону, центральної військово – лікарської комісії Збройних Сил України про встановлення факту, визнання протиправною та скасування постанови, визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вичнити певні дії, - залишити без руху.

Запропонувати позивачу протягом 10-ти (десяти) календарних днів з дати отримання даної ухвали усунути недоліки позовної заяви шляхом надання суду:

уточненої позовної заяви, оформленої з дотриманням статей 160, 161 КАС України із зазначенням власного письмового підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав (для суду та відповідача); із зазначенням ідентифікаційного коду юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, відповідачів; конкретизувавши позовні вимоги щодо встановлення факту прогресування захворювання у зв`язку із захистом України, щодо визнання неправомірною та скасування постанови відповідача 1 про причинний зв`язок захворювання «Захворювання, НІ, не пов`язане з проходженням військової служби» та про визнання неправомірною бездіяльності відповідача 2 щодо оскарження позивачем постанови відповідача 1, з урахуванням правових висновків суду (для суду та відповідачів);

заяви про поновлення строку, вказавши інші підстави для поновлення строку звернення до суду з наданням документального підтвердження (у разі наявності) (для суду та відповідача);

доказів в обґрунтування доводів позовної заяви, а саме постанови відповідача 1 №1008 від 22.12.2015;

належним чином засвідчених копій письмових доказів, оригінали яких знаходяться у позивача, із зазначенням дати такого засвідчення;

документа про сплату судового збору в розмірі 908,00 грн за реквізитами наведеними в ухвалі суду.

В разі неусунення вказаних недоліків у встановлений термін позовну заяву буде повернуто позивачеві.

Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху невідкладно надіслати позивачу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не може бути оскаржена.

СуддяК.Є. Петросян