Рішення № 95870928, 30.03.2021, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 березня 2021 року № 320/6520/20

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лапій С.М., розглянувши в місті Києві за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом гр.. ОСОБА_1 до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, третя особа: Міністерство оборони України про стягнення одноразової грошової допомоги при звільнені з військової служби

в с т а н о в и в :

До Київського окружного адміністративного суду звернувся гр. ОСОБА_1 з позовом, в якому просить стягнути з Державного підприємства обслуговування повітряного руху України на його користь заборгованість з виплати одноразової грошової допомоги при звільнені з військової служби в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 25 років служби в сумі 358806,25 грн.

Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що після звільнення з військової служби він має право на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби (25 років). Однак, за результатом розгляду його звернення відповідач відмовив у виплаті одноразової грошової допомоги з посиланням на те, що така виплата має здійснюватися за рахунок коштів державного бюджету, призначених на утримання Збройних Сил України, а здійснення соціальних виплат військовослужбовцям є обов`язком Міністерства оборони України.

Позивач не погоджується з такою позицією відповідача та зазначає, що оскільки він був відряджений і проходив військову службу у Державному підприємстві обслуговування повітряного руху України та був звільнений зі служби безпосередньо з посади, займаної на вказаному підприємстві із залишенням на військовій службі, то одноразова грошова виплата має бути здійснена саме за рахунок коштів відповідача.

Представник відповідача надав суду відзив на позовну заяву, в якому протии позову заперечує та просить відмовити в задоволенні позову, оскільки виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям Збройних Сил України, у тому числі позивачу, здійснюється за рахунок коштів Збройних Сил України. Відповідач наголосив на тому, що оскільки позивача було звільнено з військової служби спочатку наказом Міністра оборони України, а потім наказом Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, то відповідні виплати має здійснювати саме Міністерство оборони України. Крім того, відповідач зауважив, що Державне підприємство обслуговування повітряного руху України не отримує коштів з Державного бюджету України, а тому відповідач не має можливості здійснити відповідні виплати на корить позивача.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30.07.2020 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Представник позивача наддав суду клопотання, в якому просив розглядати справу за його відсутності.

На підставі ст.ст. 194, 205 КАС України судом прийнято рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Судом встановлено, що наказом Міністра оборони України (по особовому складу) від 22.09.2017 №666 підполковника ОСОБА_1 , провідного інженера групи менеджменту повітряного простору та цивільно-військової координації відділу організації та менеджменту повідтряного простору служби аеронавігаційного обслуговування Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, звільнено з військової служби у запас за підпунктом "б" (за станом здоров`я).

Наказом Державного підприємства обслуговування повітряного руху України від 28.09.2017 №708/о підполковника ОСОБА_1 , провідного інженера групи менеджменту повітряного простору та цивільно-військової координації відділу організації та менеджменту повітряного простору служби аеронавігаційного обслуговування Украероруху звільнено з військової служби у запас 30.09.2017.

У наказі зазначено, що календарна вислуга років позивача у Збройних Силах України становить 25 років.

Відповідно до виданої Державним підприємством обслуговування повітряного руху України довідки від 09.10.2017 № 221-39-337 загальна сума грошового забезпечення позивача на день його звільнення становить 28704, 50 грн.

З матеріалів справи слідує, що позивач звернувся до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України із заявою від 16.06.2020, у якій просив виплатити йому одноразову грошову допомогу у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, тобто за 25 повних років військової служби, виходячи з розміру грошового забезпечення на момент звільнення.

Державне підприємство обслуговування повітряного руху України листом від 02.07.2020 №1-14.2/7249/20 повідомило позивача про те, що виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям при звільненні з військової служби має сплачуватися за рахунок коштів державного бюджету, призначених на утримання Збройних Сил України.

Не погоджуючись з такою позицією відповідача, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з абзацом 1 пункту 2 статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-ХІІ (далі - Закон №2011-ХІІ) військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Відповідно до абзаців 4 - 5 пункту 2 статті 15 Закону №2011-ХІІ виплата військовослужбовцям зазначеної в цьому пункті одноразової грошової допомоги при звільненні їх з військової служби здійснюється Міністерством оборони України, іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених на їх утримання.

Військовослужбовцям, звільненим зі служби безпосередньо з посад, займаних в органах державної влади, органах місцевого самоврядування або сформованих ними органах, на підприємствах, в установах, організаціях і у вищих навчальних закладах із залишенням на військовій службі, виплата одноразової грошової допомоги з підстав, передбачених цим пунктом, здійснюється за рахунок коштів органів, у яких вони працювали.

Із наведених норм вбачається, що обов`язок з виплати військовослужбовцям одноразової грошової допомоги при звільненні їх з військової служби законодавець покладає як на Міністерство оборони України, інші утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, так і на органи державної влади, органи місцевого самоврядування або сформовані ними органи, підприємства, установи, організації, вищі навчальні заклади залежно від того, чи були відряджені зазначені військовослужбовці для подальшого проходження служби в органи державної влади, органи місцевого самоврядування або сформовані ними органи, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади.

У разі коли військовослужбовці звільняються безпосередньо з посад, займаних в органах державної влади, органах місцевого самоврядування або у сформованих ними органах, на підприємствах, в установах, організаціях, вищих навчальних закладах, куди вони були відряджені для подальшого проходження служби із залишенням на військовій службі, обов`язок виплати одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби покладається законодавцем на органи державної влади, органи місцевого самоврядування або сформовані ними органи, підприємства, установи, організації, вищі навчальні заклади відповідно, до яких були відряджені зазначені військовослужбовці та у яких вони працювали.

Відповідно до частини 10 статті 6 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-ХІІ військовослужбовці Збройних Сил України та інших військових формувань можуть бути відряджені до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі. Перелік посад, що заміщуються військовослужбовцями у таких державних органах, на підприємствах, в установах, організаціях, а також державних та комунальних навчальних закладах, затверджується Президентом України.

Згідно з частиною 1 статті 9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 №2262-XII (далі - Закон №2262-ХІІ) особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом та звільняються зі служби за станом здоров`я, працівникам міліції (особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), які на момент опублікування Закону України "Про Національну поліцію" проходили службу в органах внутрішніх справ, мали календарну вислугу не менше п`яти років і до 7 листопада 2015 року були звільнені із служби в органах внутрішніх справ незалежно від підстав звільнення та продовжили роботу в Міністерстві внутрішніх справ або Національній поліції (їхніх територіальних органах, закладах і установах) на посадах, що заміщуються державними службовцями відповідно до Закону України "Про державну службу", а в навчальних, медичних закладах та науково-дослідних установах - на будь-яких посадах, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Частиною 5 вказаної статті встановлено, що особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України, звільненим зі служби безпосередньо з посад, займаних в органах державної влади, органах місцевого самоврядування або у сформованих ними органах, на підприємствах, в установах, організаціях і у вищих навчальних закладах із залишенням на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, виплата одноразової грошової допомоги з підстав, передбачених частинами першою та другою цієї статті, здійснюється за рахунок коштів органів, у яких вони працювали.

Пунктом 10 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсії і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей" визначено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, поліцейським, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби: які звільняються із служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Згідно з пунктом 14 цього Порядку одноразова та щорічна грошова допомога, передбачена пунктами 10 і 11 цієї постанови, виплачується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Національною поліцією, Міністерством транспорту та зв`язку, Державною податковою адміністрацією, Державною прикордонною службою, Державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації, Державною кримінально-виконавчою службою, Службою безпеки, Службою зовнішньої розвідки, Державною службою з надзвичайних ситуацій та Управлінням державної охорони за рахунок коштів, виділених у державному бюджеті для їх утримання (за винятком випадків, передбачених абзацом другим цього пункту).

Військовослужбовцям, поліцейським, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби, звільненим із служби безпосередньо з посад, які вони займали в органах державної влади, органах місцевого самоврядування або сформованих ними органах, на підприємствах, в установах, організаціях і у вищих навчальних закладах із залишенням на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, державній пожежній охороні, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі, виплата одноразової грошової допомоги у випадках, передбачених пунктом 10 цієї постанови, здійснюється за рахунок коштів органів, у яких військовослужбовці та зазначені особи працювали.

Відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 19 липня 1999 року №1281 "Про створення об`єднаної цивільно-військової системи організації повітряного руху України" грошове та матеріальне забезпечення військовослужбовців, відряджених до Підприємства, здійснюється у порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2001 року №104 "Про порядок і норми грошового та матеріального забезпечення військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань, осіб начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби, відряджених до державних органів, установ, організацій".

При цьому, фінансування витрат на утримання підрозділів системи здійснюється за рахунок коштів, передбачених на ці цілі в державному бюджеті, частини коштів, що надходять від аеронавігаційних зборів та з інших джерел, не заборонених законодавством.

Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2001 року №104 "Про порядок і норми грошового та матеріального забезпечення військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань, осіб начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби, відряджених до державних органів, установ, організацій" виплата грошового забезпечення провадиться за рахунок коштів тих державних органів, установ та організацій, до яких відряджені зазначені військовослужбовці, особи начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної кримінально-виконавчої служби.

Згідно з статтею 9 Закону №2011-ХІІ до складу грошового забезпечення, зокрема, входять одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Одноразова грошова допомога при звільненні зі служби військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу також є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення та згідно з Інструкцією щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 12.03.2012 №333, видатки на її виплату здійснюються за кодом 2112 "Грошове забезпечення військовослужбовців".

Отже, оскільки виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, відрядженим до підприємства, здійснюється за рахунок коштів цього підприємства, виплата одноразової грошової допомоги зазначеним військовослужбовцям при звільненні зі служби також здійснюється за рахунок коштів підприємства.

У зв`язку з цим суд вважає, що Міністерство оборони України не здійснює нарахування та виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, відрядженим до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України та не несе відповідних зобов`язань зі здійсненням таких видатків.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 03.06.2014 у справі №21-158а14, від 07.10.2014 у справі №21-398а14 та Верховним Судом у постанові від 19.07.2019 у справі №2а-5473/12/0170/21 та постанові від 30.01.2020 по справі №320/1005/19.

Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Частиною 6 статті 13 ЗУ "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що виплата позивачу одноразової грошової допомоги має бути здійснена саме Державним підприємством обслуговування повітряного руху України.

Оскільки відповідно до довідки Державного підприємства обслуговування повітряного руху України від 09.10.2017 загальна сума грошового забезпечення позивача на день його звільнення становила 28704, 50 грн, одноразова грошова допомога повинна бути виплачена позивачу у сумі 358806, 25 грн (28704, 50 грн. х 50% х 25).

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина 2 статті 77 КАС України).

Відповідач під час розгляду справи не надав належних та допустимих доказів на підтвердження виплати позивачу одноразової грошової допомоги.

У зв`язку з цим, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з Державного підприємства обслуговування повітряного руху України на користь позивача одноразової грошової допомоги у розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за 25 роки в розмірі 358806,25 грн.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є частково обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, а доказів понесення ним інших судових матеріали справи не містять, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 9, 14, 73 - 78, 90, 143, 242 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в :

Адміністративний позов задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства обслуговування повітряного руху України на користь гр. ОСОБА_1 заборгованість з виплати одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 25 років служби у розмірі 358806 (триста п`ятдесят вісім тисяч вісімсот шість) грн 25 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Лапій С.М.