Рішення № 95870810, 29.03.2021, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 березня 2021 року 320/10914/20

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Балаклицького А.І., розглянувши у м. Києві в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київської області про визнання протиправними та скасування рішення, податкової вимоги та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Київської області, в якому просить суд:

- визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління ДПС у Київської області №166 про анулювання реєстрації платника єдиного податку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління ДПС у Київській області відновити реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 як платника єдиного податку ІІІ групи (без ПДВ) зі ставкою 5% з 24.07.2018;

- визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління ДПС у Київської області від 20.03.2020 №21194-54.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що оскаржуваним рішенням №166 відповідач анулював її реєстрацію як платника єдиного податку з причин наявності у неї податкового боргу протягом двох послідовних кварталів.

Позивач зазначає, що своєчасно та в повному обсязі сплачувала єдиний податок, проте сплату платежів було здійснено на неправильний рахунок, внаслідок чого відповідна сума не була відображена в її інтегрованій картці платника єдиного податку. Водночас позивач звертає увагу на те, що незалежно від призначення бюджетного рахунку, кошти, які на нього зараховуються, підлягають перерахуванню на єдиний казначейський рахунок, а тому, помилка в платіжному документі не є підставою вважати, що єдиний податок не був сплачений.

Враховуючи вказане, позивач вважає, що у відповідача були відсутні правові підстави для анулювання реєстрації платника єдиного податку та прийняття податкової вимоги.

Відповідач позов не визнав, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що протягом четвертого кварталу 2019 року, першого та другого кварталу 2020 року у позивача постійно обліковувався податковий борг, що відповідно до пункту 299.10 статті 299 у поєднанні з положеннями підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Податкового кодексу України є обов`язковою підставою для припинення реєстрації платником єдиного податку.

Позивачем подано до суду відповідь на відзив, в якій вказала, що в матеріалах справи наявні докази, з яких вбачається, що нею своєчасно та у повному обсязі було виконано зобов`язання зі сплати єдиного податку з фізичних осіб. Факт сплати позивачем суми вказаного податку на інший рахунок Державного бюджету не може бути підставою для анулювання реєстрації її платником єдиного податку, оскільки відповідні кошти були сплачені та зараховані до Державного бюджету вчасно.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09.11.2020 відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 29.12.2020 зупинено провадження у справі.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 29.03.2021 поновлено провадження у справі та вирішено продовжити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини 2 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

З огляду на завершення 30-ти денного терміну для подання заяв по суті справи, суд вважає за можливим розглянути та вирішити справу по суті у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) зареєстрована в якості фізичної особи-підприємця, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Видами діяльності позивача у перевіряємий період за КВЕД є: 93.29 Організування інших видів відпочинку та розваг (основний); 82.99 Надання інших допоміжних комерційних послуг, н. в. і. у.

Згідно з відомостями реєстраційної картки платника відповідача фізична особа-підприємець ОСОБА_1 з 24.07.2018 перебуває на податковому обліку в Головному управлінні ДПС у Київській області.

З 24.07.2018 фізична особа-підприємець ОСОБА_1 перебувала на спрощеній системі оподаткування третьої групи за ставкою 5% від доходу.

13.01.2020 позивачем було подано звітну податкову декларацію платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця за 2019 рік до контролюючого органу Головного управління ДПС у Київській області (Києво-Святошинський район). Відповідно до показників, зазначених у вказаній податковій декларації, сума єдиного податку, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду (код рядка 14 податкової декларації), склала 70308,21 грн.

27.01.2020 ФОП ОСОБА_1 сплачено єдиний податок за 4 квартал 2019 року в сумі 70308,00 грн. на рахунок № НОМЕР_2 , що підтверджується платіжним дорученням №41 від 27.01.2020, проведеним банком 27.01.2020.

29.07.2020 позивачем було подано звітну податкову декларацію платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця за перший квартал 2020 року до контролюючого органу Головного управління ДПС у Київській області (Києво-Святошинський район). Відповідно до показників, зазначених у вказаній податковій декларації, сума єдиного податку, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду (код рядка 14 податкової декларації), склала31730,00 грн.

25.05.2020 ФОП ОСОБА_1 сплачено єдиний податок за 1 квартал 2020 року в сумі 31670,00 грн. на рахунок № НОМЕР_2 , що підтверджується платіжним дорученням №47 від 25.05.2020, проведеним банком 25.05.2020.

29.07.2020 позивачем було подано звітну податкову декларацію платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця за півріччя 2020 року до контролюючого органу Головного управління ДПС у Київській області (Києво-Святошинський район). Відповідно до показників, зазначених у вказаній податковій декларації, сума єдиного податку, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду (код рядка 14 податкової декларації), склала 19465,79 грн.

30.07.2020 ФОП ОСОБА_1 сплачено єдиний податок за 2 квартал 2020 року в сумі 19530,00 грн. на рахунок № НОМЕР_2 , що підтверджується платіжним дорученням №55 від 30.07.2020, проведеним банком 30.07.2020.

Судом встановлено, що 08 жовтня 2020 року Головним управлінням ДПС у Київській області проведено камеральну перевірку щодо порушення платником єдиного податку вимог перебування на спрощеній системі оподаткування фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , за результатами якої складено акт перевірки від 08.10.2020 №166/10-36-04-20/ НОМЕР_1 .

Вказаною перевіркою встановлено порушення позивачем вимог абз. 8 п.п.298.2.3 п. 298.2 ст. 298, абз. 3 п. 299.10 ст. 299 Податкового кодексу України, що полягало у несплаті протягом двох послідовних кварталів податкових зобов`язань з єдиного податку з фізичних осіб.

На підставі висновків акту перевірки Головним управлінням ДПС у Київській області прийнято рішення №166, яким з підстав, передбачених абзацом 8 підпункту 298.2.3. пункту 298.2 статті 298 Податкового кодексу України, посилаючись на наявність у позивача податкового боргу на кожне перше число місця протягом двох послідовних кварталів, - вирішило анулювати ОСОБА_1 свідоцтво платника єдиного податку та виключити з Реєстру 01 жовтня 2020 року.

Також, з матеріалів справи вбачається, що Головним управлінням ДПС у Київській області прийнято податкову вимогу від 20.03.2020 №21194-54, згідно з якою станом на 19.03.2020 у позивача сума податкового боргу з єдиного податку з фізичних осіб становить 70307,41 грн.

Не погоджуючись з рішенням про анулювання реєстрації платника єдиного податку та податковою вимогою, позивач звернулась з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку визначені у розділі XIV "Спеціальні податкові режими" Податкового кодексу України.

За визначенням, наведеним у пункті 291.2 статті 291 Податкового кодексу України, спрощена система оподаткування, обліку та звітності - це особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Відповідно до підпункту 298.1.1 пункту 298.1 статті 298 Податкового кодексу України для обрання або переходу на спрощену систему оподаткування суб`єкт господарювання подає до контролюючого органу заяву.

Згідно з пункту 299.1 статті 299 Податкового кодексу України реєстрація суб`єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку.

Пунктом 299.10 статті 299 Податкового кодексу України передбачено, що реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу, зокрема у разі настання випадків, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 та підпунктом 298.8.6 пункту 298.8 статті 298 цього Кодексу.

Відповідно до абзацу 8 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Податкового кодексу України у разі наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів платники єдиного податку зобов`язані в останній день другого із двох послідовних кварталів перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом.

Аналіз положень пункту 299.10 статті 299 у поєднанні з положеннями 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Податкового кодексу України дає підстави для висновку, що контролюючий орган анулює реєстрацію платником єдиного податку, якщо станом на перше число місяця протягом двох послідовних кварталів платник єдиного податку має податковий борг.

Як вбачається з оскаржуваного рішення №166, позивача виключено з реєстру платників єдиного податку 01 жовтня 2020 року. Отже, правомірність оскаржуваного рішення залежить від того, чи мала позивач станом на перше число місяця у період з січня по вересень 2020 року податковий борг.

Перевіряючи вказані обставини, судом було досліджено інтегровану картку ОСОБА_1 з єдиного податку (далі - інтегрована картка), з якої встановлено наступне.

Позивач з 24.07.2018 є платником єдиного податку третьої групи.

Станом на 31.12.2019 позивач мала переплату з єдиного податку в розмірі 0,8 грн.

20 лютого 2020 року контролюючим органом в інтегрованій картці збільшено грошове зобов`язання позивача на суму 70308,21 грн., що була самостійно визначена нею в податковій декларації з єдиного податку від 13.01.2020 №2718.

29 липня 2020 року контролюючим органом в інтегрованій картці збільшено грошове зобов`язання позивача на суму 31730,00 грн., що була самостійно визначена нею в податковій декларації з єдиного податку від 29.07.2020 №63303.

20 серпня 2020 року контролюючим органом в інтегрованій картці збільшено грошове зобов`язання позивача на суму 19465,79 грн., що була самостійно визначена нею в податковій декларації з єдиного податку від 29.07.2020 №63304.

Отже, відповідно до інформації, що обліковується в інтегрованій картці позивача, у неї дійсно був податковий борг станом на кожне перше число місяця другого та третього кварталів 2020 року.

Водночас судом встановлено, що платіжним дорученням від 27.01.2020 №41 позивач сплатила 70308,00 грн. на рахунок № НОМЕР_2 з призначенням платежу "*;101; НОМЕР_1 ; Єдиний податок/сплата єдиного податку за 4-й кв. 2019р.;;;".

Платіжним дорученням від 25.05.2020 №47 позивач сплатила 31670,00 грн. на рахунок № НОМЕР_2 з призначенням платежу "*;101; НОМЕР_1 ; Єдиний податок/сплата єдиного податку за 1 кв. 2020р.;;;".

Платіжним дорученням від 30.07.2020 №55 позивач сплатила 19530,00 грн. на рахунок № НОМЕР_2 з призначенням платежу "*;101; НОМЕР_1 ; Єдиний податок/з фізичних осіб за 2 кв. 2020р.;;;".

Викладені обставини свідчать про те, що позивач 27.01.2020 сплатила 70308,00 грн. за 4-й кв. 2019 року, 25.05.2020 сплатила 31670,00 грн. за 1 кв. 2020 року та 30.07.2020 сплатила 19530,00 грн. за 2 кв. 2020 року єдиного податку з фізичних осіб, сума якого не була відображена в інтегрованій картці позивача через помилкове зазначення нею в платіжних дорученнях іншого бюджетного рахунку.

Позивач доводить, що помилкове зарахування нею коштів на інший бюджетний рахунок не свідчить про їх несвоєчасну сплату, у зв`язку з чим вважає, що в спірних правовідносинах не було перешкод для погашення податкового боргу на загальну суму 121508,00 грн., за рахунок платежів, які вона здійснила 27.01.2020 на суму 70308,00 грн., 25.05.2020 на суму 31670,00 грн. та 30.07.2020 на суму 19530,00 грн.

Визначаючись щодо правових наслідків помилки, допущеної позивачем, та її наслідків в аспекті спірних правовідносин, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, рахунок № НОМЕР_2 є бюджетним рахунком, призначеним для сплати за кодом платежу 204 "єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування по Києво-Святошинському районі".

Відповідно до частини другої, п`ятої статті 78 Податкового кодексу України казначейське обслуговування місцевих бюджетів здійснюється органами Казначейства України відповідно до статті 43 цього Кодексу.

Податки і збори та інші доходи місцевого бюджету визнаються зарахованими до місцевого бюджету з дня зарахування відповідно на єдиний казначейський рахунок та рахунки, відкриті в установах банків державного сектору згідно з частиною другою цієї статті, і не можуть акумулюватися на рахунках органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.

Органи, що контролюють справляння надходжень бюджету, забезпечують своєчасне та в повному обсязі надходження до місцевих бюджетів податків і зборів та інших доходів місцевих бюджетів відповідно до законодавства.

Отже, єдиний податок, незалежно від місця його сплати, не може акумулюватися на рахунку контролюючого органу та в день його сплати підлягає перерахуванню на єдиний казначейський рахунок.

З огляду на вказані особливості казначейського обслуговування місцевих бюджетів, сплата позивачем 27.01.2020 єдиного податку в сумі 70308,00 грн. за 4-й кв. 2019 року, 25.05.2020 єдиного податку в сумі 31670,00 грн. за 1 кв. 2020 року та 30.07.2020 єдиного податку в сумі 19530,00 грн. за 2 кв. 2020 року на бюджетний рахунок, що не відповідає місцю її обліку, не могло бути перешкодою для його зарахування на єдиний казначейський рахунок.

Враховуючи, що станом на 30.09.2020 розмір податкового боргу позивача становив 121504,00 грн., а 20.02.2020 нею був сплачений єдиний податок за 4-й кв. 2019 року в сумі 70308,00 грн., 25.05.2020 нею був сплачений єдиний податок за 1 кв. 2020 року в сумі 31670,00 грн. та 30.07.2020 нею був сплачений єдиний податок за 2 кв. 2020 року в сумі 19530,00 грн., борг з єдиного податку, що обліковувався в інтегрованій картці позивача станом на 30 вересня 2020 року, мав суто технічний характер і не міг бути причиною для анулювання реєстрації позивача як платника єдиного податку.

Аналогічний підхід до застосування положень пункту 299.10 статті 299, підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Податкового кодексу України у випадках виникнення у платників єдиного податку "технічного" податкового боргу внаслідок сплати податку на інші рахунки, у тому числі і ті, що не призначені для сплати єдиного податку, був викладений в постановах Верховного Суду від 15 травня 2018 року в справі №813/676/17, від 05 червня 2018 року в справі №813/4266/17, від 24 січня 2019 року в справі №813/1346/18, від 14 травня 2019 року в справі №813/1373/16.

У цих справах Верховний Суд дійшов висновку, що сплата єдиного податку на помилковий бюджетний рахунок не є перешкодою для його зарахування на єдиний казначейський рахунок, де він акумулюється, у зв`язку з чим така помилка не є підставою вважати, що єдиний податок був несплачений взагалі, чи був сплачений несвоєчасно та/або бути підставою для виключення платника податку з реєстру платників податку з підстав, передбачених пунктом 299.10 статті 299 та підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Податкового кодексу України.

У спірних правовідносинах контролюючий орган зосередився виключно на інформації, що була відображена в його інформаційній системі, проігнорувавши істотні для прийняття рішення обставини, тобто діяв необґрунтовано.

Суд також вважає, що розмір стверджуваного податкового боргу, який став підставою для анулювання реєстрації позивача як платника єдиного податку, в сукупності з його штучною природою, свідчать про те, що в спірних правовідносинах був недотриманий баланс між несприятливими наслідками для прав позивача і цілями, на досягнення яких законодавець наділив контролюючий орган повноваженнями припиняти реєстрацію платника єдиного податку.

Беручи до уваги викладене у сукупності суд дійшов висновку про те, що оскаржуване рішення відповідача №166 про анулювання реєстрації платника єдиного податку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 є протиправним та підлягає скасуванню.

Враховуючи, що реєстрація позивача як платника податку була анульована незаконно, суд дійшов висновку про необхідність зобов`язання відповідача відновити реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 як платника єдиного податку ІІІ групи (без ПДВ) зі ставкою 5%, оскільки є похідною від основної позовної вимоги, яку задоволено судом.

При цьому, суд звертає увагу на те, що така реєстрація має бути відновлена саме з 01.10.2020, оскільки з оскаржуваного рішення вбачається, що виключення позивача з реєстру як платника єдиного податку ІІІ групи відбулось 01.10.2020.

Щодо позовної вимоги про скасування податкової вимоги Головного управління ДПС у Київської області від 20.03.2020 №21194-54, суд зазначає наступне

Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України встановлено, що платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з пунктом 36.1 статті 36 Податкового кодексу України визначено, що податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Виконанням податкового обов`язку визнається сплата у повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк (п. 38.1 ст. 38 ПК України).

Відповідно до п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Пунктом 109.1 статті 109 Податкового кодексу України встановлено, що податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Системно аналізуючи наведенні положення Податкового кодексу України, суд приходить до висновку, що для притягнення позивача до відповідальності за вчинення ним податкового правопорушення, необхідне встановлення факту неналежного виконання вимог Податкового кодексу України, у даному випадку несплати єдиного податку.

Тому, для вирішення даного спору по суті, необхідним для з`ясування є наявність, чи відсутність допущення податкового правопорушення з боку позивача.

Так, згідно з статтею 10 Податкового кодексу України єдиний податок належить до місцевих податків. Зарахування місцевих податків та зборів до відповідних місцевих бюджетів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України.

Відповідно до пункту 295.3 статті 295 Податкового кодексу України, платники єдиного податку третьої групи сплачують єдиний податок протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал.

Сплата єдиного податку платниками першої - третьої груп здійснюється за місцем податкової адреси.

Підпункт 49.18.2 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України встановлює, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Частиною першою статті 43 Бюджетного кодексу України встановлено, що при виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Казначейство України забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України.

Відповідно до частин четвертої та п`ятої статті 45 Бюджетного кодексу України податки і збори та інші доходи державного бюджету зараховуються безпосередньо на єдиний казначейський рахунок і не можуть акумулюватися на рахунках органів, що контролюють справляння надходжень бюджету (за винятком установ України, які функціонують за кордоном).

Податки і збори та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.

Як було встановлено судом, 13.01.2020 позивачем було подано звітну податкову декларацію платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця за 2019 рік до контролюючого органу Головного управління ДПС у Київській області (Києво-Святошинський район). Відповідно до показників, зазначених у вказаній податковій декларації, сума єдиного податку, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду (код рядка 14 податкової декларації), склала 70308,21 грн.

При цьому, сума єдиного податку за 4 квартал 2019 року була сплачена позивачем у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням від 27.01.2020 №41 з призначенням платежу "*;101;2142917849; Єдиний податок/сплата єдиного податку за 4-й кв. 2019р.;;;".

Отже, сплата коштів до відповідного бюджету (місцевого бюджету) за податковими зобов`язаннями позивача здійснена своєчасно на рахунок в органи казначейства, а помилкове зазначення рахунку не призвело до ненадходження коштів на єдиний казначейський рахунок, та як наслідок до відповідного місцевого бюджету. Тому, оформлення платіжного доручення на неправильний рахунок не може вважатися підставою для висновку про несплату позивачем податкового зобов`язання та застосування до нього відповідних санкцій.

Чинним законодавством передбачено відмінні за своїм змістом поняття: "сплата податку" та "зарахування податку". Сплата податку платником відбувається шляхом подання до установи банку платіжного доручення. Відносини щодо зарахування платежів на єдиний казначейський рахунок є бюджетними правовідносинами і здійснюються вони без безпосередньої участі платника податків і зборів (обов`язкових платежів).

Вказана правова позиція також викладена і в постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду від 27.03.2018 №805/171/17-а.

Таким чином, позивачем виконано обов`язок по сплаті єдиного внеску, а тому податкова вимога від 20.03.2020 №21194-54 підлягає скасуванню.

При вирішенні даної справи суд враховує, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, №303-A, п.29).

На переконання суду, питання, які можуть вплинути на результат розгляду даної справи, судом було розглянуто та надано їм оцінку у повній мірі.

Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб`єкт владних повноважень не надав суду належних і достовірних доказів, які б спростовували доводи позивача.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позивач звільнена від сплати судового збору, підстав для відшкодування позивачу витрат зі сплати судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відповідача немає.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 134, 139, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління ДПС у Київської області №166 про анулювання реєстрації платника єдиного податку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління ДПС у Київській області відновити реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 як платника єдиного податку ІІІ групи (без ПДВ) зі ставкою 5%, починаючи з 01.10.2020.

Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління ДПС у Київської області від 20.03.2020 №21194-54.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Балаклицький А. І.