Рішення № 95870807, 29.03.2021, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" березня 2021 р. справа № 300/222/21

м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Боршовський Т.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі - відповідач), в якому просить суд: визнати неправомірними дії відповідача щодо обчислення страхового стажу позивача за період роботи в місцевості прирівняній до районів Крайньої Півночі у період з 18.02.1981 по 24.02.1983 без врахування права на пільгове обчислення стажу за роботу в таких районах; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати ОСОБА_1 до загального трудового стажу роботу у Лісосибірському лісопильно-деревообробному комбінаті № 2, де позивач в період з 18.02.1981 по 24.02.1983 виконував роботу на посаді стопівщика (укладчика) 4-го розряду в місцевості, прирівняної до районів Крайньої Півночі, із розрахунку: один рік роботи в місцевості, прирівняній до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців відповідно до трудової книжки ОСОБА_1 , а також призначити з 12.11.2020 позивачу пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003, нарахувати і виплатити недоотримані ОСОБА_1 суми пенсії.

Позовні вимоги мотивовано тим, що ОСОБА_1 18.11.2020 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про призначення пенсії за віком. Однак 26.11.2020 відповідач прийняв рішення № 2890 про відмову в призначенні пенсії позивачу, оскільки в позивача відсутній необхідний страховий, який дає право на пенсію за віком. ОСОБА_1 вважає зазначену відмову в призначенні пенсії протиправною, оскільки позивачем подано пенсійному органу трудову книжку, яка підтверджує необхідний стаж роботи, який дає право на призначення пенсії за віком. При цьому, окрім трудової книжки факти роботи позивача також підтверджуються іншими документами, які були надані відповідачу. Позивач вважає, що йому необґрунтовано незараховано до загального трудового стажу роботу у Лісосибірському лісопильно-деревообробному комбінаті № 2 періоду з 18.02.1981 по 24.02.1983 із розрахунку: один рік роботи в місцевості, прирівняній до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців. Так, окрім трудової книжки, позивач надав відповідачу також архівну довідку Лісосибірського міського архіву від 11.06.2020 № 144 про заробітну плату за виконану роботу у Лісосибірському лісопильно-деревообробному комбінаті № 2 за період з 18.02.1981 по 24.02.1983. ОСОБА_1 зазначив, що пільгове обчислення страхового стажу проводиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі. Таким чином, для зарахування пільгового обчислення стажу в півтора кратному розмірі не потрібні інші документи в сукупності, а потрібно хоча б один із них, а тому трудової книжки та архівної довідки Лісосибірського міського архіву від 11.06.2020 № 144 є цілком достатньо для зарахування ОСОБА_1 до загального трудового стажу роботу в Лісосибірському лісопильно-деревообробному комбінаті № 2 за період з 18.02.1981 по 24.02.1983 із розрахунку: один рік роботи в місцевості, прирівняній до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців.

Ухвалою суду від 27.01.2021 позовну заяву залишено без руху у зв`язку з невідповідністю вимогам статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України та надано строк для усунення недоліків. Позивач у вказаний в ухвалі строк усунув недоліки.

Ухвалою від 24.02.2021 суд відкрив провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

19.03.2021 через канцелярію Івано-Франківського окружного адміністративного суду надійшов відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 16.03.2021 № 0900-0802-8/9013 на позовну заяву. У відзиві відповідач заперечив проти задоволення позову. Представник відповідача вказав, що страховий стаж позивача становить 24 роки 19 днів, а з урахуванням періоду підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування для права на пенсію - 26 років 7 місяців 8 днів. Щодо періоду роботи у Лісосибірському лісопильно-деревообробному комбінаті № 2 з 18.02.1981 по 24.02.1983, то такий період зарахований відповідачем до страхового стажу ОСОБА_1 , та становить 2 роки 7 днів. При цьому, позивачу не зарахований такий період роботи з розрахунку один рік роботи за один рік і шість місяців, оскільки ОСОБА_1 не надав відповідачу довідки про направлення на роботу на Крайню Північ чи строковий трудовий договір на роботу в місцевість, прирівняну до районів Крайньої Півночі. Також Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на підтвердження своїх доводів вказало постанову Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 345/1785/17 та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09.12.2020 у справі № 300/948/20 та від 03.09.2020 у справі № 300/773/20. Відповідач просить в задоволенні позову відмовити.

25.03.2021 через канцелярію Івано-Франківського окружного адміністративного суду надійшла відповідь ОСОБА_1 на відзив, в якій позивач зазначив, що вказана відповідачем постанова Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 345/1785/17 стосується інших обставин справи. Так, Верховний Суд встановив, що позивач в справі № 345/1785/17 в період з 03.03.1990 по 06.11.1994 не укладав строковий трудовий договір на роботу на Крайній Півночі, а працював в цей період вахтово-експедиційним методом. Щодо постанов Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09.12.2020 у справі № 300/948/20 та від 03.09.2020 у справі № 300/773/20, то такі судові рішення стосуються періоду роботи позивачів з 01.01.1991. В даному випадку, ОСОБА_1 в період з 18.02.1981 по 24.02.1983 працював у Лісосибірському лісопильно-деревообробному комбінаті № 2 на постійній основі, а тому має право на пільгове обчислення стажу роботи за цей період.

Суд, розглянувши відповідно до вимог статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, встановив таке.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся 18.11.2020 року до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про призначення пенсії за віком. До заяви додано: довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру; паспорт громадянина України; трудову книжку НОМЕР_1 ; військовий квиток серії НОМЕР_2 ; довідку Головного управління ДПС в Івано-Франківській області від 26.11.2019 за № 412/10/09-19-53-33-29 про сплату єдиного внеску; архівну довідку Лісосибірського міського архіву Російської Федерації від 11.06.2020 № 144 про заробітну плату; архівну довідку Архівного відділу Адміністрації міста Черногорськ Республіки Хакасії Російської Федерації від 20.08.2020 № 2134; архівну довідку Архівного відділу Адміністрації міста Черногорськ Республіки Хакасії Російської Федерації від 20.08.2020 № 2135; архівну довідку Архівного відділу Адміністрації міста Черногорськ Республіки Хакасії Російської Федерації від 20.08.2020 № 2136; архівну довідку Архівного відділу Адміністрації міста Черногорськ Республіки Хакасії Російської Федерації від 20.08.2020 № 2137.

26.11.2020 Головне управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області прийняло рішення № 2890 про відмову позивачу в призначення пенсії за віком. Рішення відповідача від 26.11.2020 про відмову в призначенні пенсії № 2890 мотивоване тим, що страховий стаж позивача становить 24 роки 19 днів, а з урахуванням періоду підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування для права на пенсію - 26 років 7 місяців 8 днів. Відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", починаючи з 01.01.2020 право на призначенні пенсії за віком, після досягнення 60 років, мають чоловіки за наявності страхового стажу не менше 27 років. Отже, право на пенсію за віком відповідно до цього Закону при наявному страховому стажі 26 років 7 місяців 8 днів заявник набуде у віці 65 років (а.с. 11-12).

Вважаючи протиправною відмову в зарахуванні позивачу періоду роботи з 18.02.1981 по 24.02.1983 в місцевості прирівняній до районів Крайньої Півночі без врахування права на пільгове обчислення стажу за роботу в таких районах, ОСОБА_1 звернувся з цим позовом до суду.

Вирішуючи даний спір, суд виходив з таких мотивів та норм права.

Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначає Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (надалі - Закон № 1058-IV).

Умови призначення пенсії за віком визначені статтею 26 Закону № 1058-IV.

Так, згідно з частиною 1 статті 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу:

з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років;

з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років;

з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років;

з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років;

з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років;

з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років;

з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року;

з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років;

з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років;

з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років;

починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.

Відповідно до копії паспорта громадянина України серії НОМЕР_3 ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 5).

З огляду на зміст вищевказаних положень закону, починаючи з 01.01.2020 позивач має право на призначення пенсії за віком, після досягнення 60 років та за наявності страхового стажу не менше 27 років.

Таким чином, для призначення ОСОБА_1 пенсії за віком необхідна наявність двох обов`язкових умов у сукупності: вік 60 років; страховий стаж не менше 27 років.

Згідно копії паспорта громадянина України серії НОМЕР_3 ОСОБА_1 на час звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком від ІНФОРМАЦІЯ_2 досяг віку 60 років.

Щодо наявності в позивача страхового стажу не менше 27 років, то суд вказує на таке.

Згідно з статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Такий порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637. Згідно з пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно відомостей трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_3 , копія якої наявна в матеріалах справи, суд встановив, що позивач: з 15.11.1978 по 28.11.1980 проходив службу в Радянській армії; з 18.02.1981 по 24.02.1983 працював у Лісосибірському лісопильно-деревообробному комбінаті № 2 на посаді стопівщика (укладчика) 4-го розряду; з 18.08.1983 прийнятий в Чорногорське СУ на посаду столяра-бетонника 2 розряду; з 24.10.1984 переведений на посаду кранівника 5 розряду; з 16.04.1986 переведений на посаду газоелектрозварювальника 5 розряду; з 13.05.1988 звільнений за власним бажанням; з 25.05.1988 прийнятий на Шахту «Хакаская» на посаду газоелектрозварювальника 5 розряду; з 17.06.1991 звільнений за власним бажанням; з 02.09.1991 прийнятий в члени кооперативу «Ремонтник»; з 01.11.1991 звільнений за власним бажанням; з 03.02.1992 прийнятий на Шахту «Єнисейская» Красноярськуголь на посаду газоелектрозварювальника 5 розряду; з 30.11.1994 звільнений за переводом в «Унисервис»; з 01.12.1994 прийнятий в «Унисервис» на посаду газоелектрозварювальника на дільницю спеціальних гірничих робіт; з 01.07.1996 звільнений за переводом в «Шахту «Єнисейськая» Красноярськуголь»; з 01.07.1996 прийнятий на «Шахту «Єнисейськая» Красноярскуголь» на посаду газоелектрозварювальника; з 31.07.1996 звільнений за власним бажанням; з 02.10.2006 прийнятий в ТОВ «Санта» на посаду машиніста крана; з 02.01.2009 звільнений за власним бажанням (а.с. 20-23).

Також, враховуючи довідку Головного управління ДПС в Івано-Франківській області від 26.11.2019 за № 412/10/09-19-53-33-29 про сплату єдиного внеску, позивачу зараховано до страхового стажу періоди підприємницької діяльності за які сплачено страхові внески.

Відповідно до змісту рішення відповідача від 26.11.2020 про відмову в призначенні пенсії № 2890 страховий стаж позивача становить 24 роки 19 днів, а з урахуванням періоду підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування для права на пенсію - 26 років 7 місяців 8 днів.

Згідно відзиву на позовну заяву, Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області незарахувало період роботи ОСОБА_1 у Лісосибірському лісопильно-деревообробному комбінаті Російської Федерації № 2 з 18.02.1981 по 24.02.1983, з розрахунку один рік роботи за один рік і шість місяців, оскільки позивач не надав відповідачу довідки про направлення на роботу на Крайню Північ чи строковий трудовий договір на роботу в місцевість, прирівняну до районів Крайньої Півночі.

Суд звертає увагу на те, що статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Аналогічне положення міститься у пункті 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993.

Відповідно до пункту 5 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» період роботи до 01.01.1991 в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген, зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 01.01.1991.

Пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», постанови Ради Міністрів Союзу РСР № 148 від 10 лютого 1960 року «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР» від 10 лютого 1960 «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26 вересня 1967 року «Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі».

За змістом вказаної норми пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами.

У пункті 7 Інструкції про порядок надання пільг особам, що працюють в районах Крайньої Півночі та в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, затвердженої Постановою Державного Комітету Ради Міністрів СРСР з питань праці і заробітної плати та Президії ВЦРПС № 530/П-28 від 16 грудня 1967 року, зазначено, що трудові договори на визначений термін, тобто письмові договори, укладаються тільки тими підприємствами і організаціями, які розміщені в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до таких районів.

Відповідно до постанови Ради Міністрів СРСР № 1029 від 10 листопада 1967 року «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради СРСР від 26 вересня 1967 року «Про розширення пільг осіб, що працюють у районах Крайньої Півночі та у місцевостях прирівняних до районів Крайньої Півночі», Єнісейський район, поселення Маклаково та Новомаклаково (зараз Лісосибірськ) прирівняні до районів Крайньої Півночі та місцевостях прирівняних до районів Крайньої Півночі.

Підпунктом «д» пункту 5 Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» передбачено, що робітникам, які переводяться, направляються або запрошуються на роботу в райони Крайньої Півночі і в місцевості, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, з інших місцевостей держави, на умовах укладення ними трудових договорів на роботу в цих районах на строк 5 років, а на островах Північного Льодовитого океану - два роки, надавати додаткові наступні пільги: зараховувати один рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців при обчисленні стажу, який дає право на отримання пенсії за віком і по інвалідності. Пільги, які передбачені цією статтею, надаються також особам, які прибули в райони Крайньої Півночі і в місцевості, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, за власним бажанням і які уклали строковий договір про роботу в цих районах.

Згідно з пунктом 3 постанови Ради Міністрів Союзу РСР № 148 від 10 лютого 1960 року «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» працівникам, які користуються в даний час пільгами, кожний рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, до 01 березня 1960 року зараховувати за два роки роботи при розрахунку стажу для отримання пенсії за віком, по інвалідності і за вислугу років, а після 01 березня 1960 року - за один рік і шість місяців роботи при обрахуванні стажу для отримання пенсії за віком і по інвалідності.

При цьому, пункт 7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» доповнює, що у якості документів про стаж, які передбачені вищезазначеним Порядком підтвердження наявного трудового стажу, за період роботи до 01 січня 1991 року на Крайній Півночі чи в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген можуть надаватись договори або інші документи, що підтверджують право працівника на пільги, передбачені для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі чи місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.

Таким чином, основним документом, що підтверджує факт роботи особи в районах Крайньої Півночі та прирівняних до них місцевостях є її трудова книжка.

В той же час, з огляду на вищевказані положення, для обчислення пільгового стажу при роботі в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до неї, повинні бути надані або трудова книжка або письмовий трудовий договір або довідка, в якій зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі. Тобто достатньо одного із перерахованих документів, а не їх сукупність.

Такий правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 03 липня 2018 року в справі № 302/662/17-а, від 18 грудня 2018 року в справі № 263/13671/16-а, від 10 січня 2019 року по справі № 352/1612/15а, від 10 вересня 2019 року по справі № 348/2208/16-а, від 14 листопада 2019 року по справі № 265/6105/16-а.

В спірному випадку, окрім трудової книжки серії НОМЕР_3 ОСОБА_1 надав відповідачу разом із заявою про призначення пенсії за віком також архівну довідку Лісосибірського міського архіву від 11.06.2020 № 144 про заробітну плату за виконану роботу у Лісосибірському лісопильно-деревообробному комбінаті № 2 за період з 18.02.1981 по 24.02.1983. Згідно вказаної довідки позивач дійсно працював у Лісосибірському лісопильно-деревообробному комбінаті № 2 на посаді стопівщика (укладчика) 4-го розряду. Також в архівній довідці Лісосибірського міського архіву від 11.06.2020 № 144 зазначено, що Єнісейський район, поселення Маклаково та Новомаклаково (зараз Лісосибірськ) прирівняні до районів Крайньої Півночі та місцевостях прирівняних до районів Крайньої Півночі (а.с. 7).

З аналізу наданих позивачем документів (трудової книжки, вказаної довідки) про його стаж роботи в Лісосибірському лісопильно-деревообробному комбінаті № 2, вказану роботу ОСОБА_1 виконував не вахтово-експедиційним методом, оскільки відсутні записи про це. Доказів протилежного відповідачем суду не надано.

Зазначені обставини свідчать про наявність достатніх та необхідних правових підстав для зарахування періоду роботи позивача з 18.02.1981 по 24.02.1983 у Лісосибірському лісопильно-деревообробному комбінаті № 2 до трудового стажу із застосуванням пільгового коефіцієнту - один рік за один рік і шість місяців.

Щодо доводів відповідача про те, що обов`язковою умовою надання пільг при обчисленні стажу роботи в районах Крайньої Півночі один рік роботи за один рік 6 місяців є наявність письмового трудового договору про роботу у вказаній місцевості, то суд вказує на таке.

Згідно з пунктом 5 Розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пільгове обчислення страхового стажу проводиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами.

Таким чином, наявність письмового трудового договору не є виключною і єдиною підставою для пільгового обчислення страхового стажу і вказана норма надає особі можливість надавати вказані документу за її вибором.

Аналогічного висновок міститься у постановах Верховного Суду від 19 вересня 2019 року у справі № 348/2208/16-а, від 14 листопада 2019 року у справі № 265/6105/16-а.

Окрім цього, Верховний Суд вже висловив правову позицію з цього питання. Так, в постанові від 03 липня 2018 року у справі № 302/662/17-а Верховний Суд зазначив, що для обчислення пільгового стажу при роботі в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до неї, повинні бути надані або трудова книжка або письмовий трудовий договір або довідка, в якій зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.

Щодо посилання відповідача на висновки постанови Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 345/1785/17 та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09.12.2020 у справі № 300/948/20 та від 03.09.2020 у справі № 300/773/20, які Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зазначило у відзиві на позовну заяву на підтвердження власних доводів, то суд зазначає таке.

Відповідно до змісту постанови Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 345/1785/17 позивач у період з 03.03.1990 по 06.11.1994 не укладав строковий трудовий договір на роботу на Крайній Півночі та у місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, а працював цей період вахтово-експедиційним методом в місцевості, прирівняній до районів Крайньої Півночі та в районах Крайньої Півночі (Північно-Єнісейський гірничо-збагачувальний комбінат, Краснодарський район). За вказаних обставин, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність у позивача права на пільги, передбачені статтею 5 Указу від 10.02.1960.

В даному випадку, з огляду на докази, які містяться в матеріалах справи № 300/222/21, суд встановив, що ОСОБА_1 виконував роботу в Лісосибірському лісопильно-деревообробному комбінаті № 2 в період з 18.02.1981 по 24.02.1983 не вахтово-експедиційним методом. Зазначене свідчить про існування різних обставин в справі 345/1785/17 та в справі № 300/222/21, що виключає можливість застосування судом під час розгляду справи за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області висновків Верховного Суду, викладених в постанові від 18.03.2020 у справі № 345/1785/17.

Що стосується постанов Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09.12.2020 у справі № 300/948/20 та від 03.09.2020 у справі № 300/773/20, то в зазначених постановах суд апеляційної інстанції вказав на відсутність підстав для зарахування позивачам до трудового стажу в пільговому обчисленні періодів роботи після 01.01.1991, оскільки відносини щодо зарахування в пільговому обчисленні періодів робти в місцевості, прирівняній до районів Крайньої Півночі та в районах Крайньої Півночі після 01.01.1991, регламентуються нормативно-правовими актами, які прийняті та були чинними на час виникнення таких відносин, тобто після 01.01.1991. Мова йде про Тимчасову угоду між Урядом України та Урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та в місцевостях, які прирівняні до даних районі, в галузі пенсійного забезпечення від 19 січня 1993 року, а також Угоду про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, якими не передбачено пільг при обчисленні стажу роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.

Таким чином, на підставі вищевказаних обставин за результатами розгляду справ № 300/948/20 та № 300/773/20 суд апеляційної інстанції дійшов висновків про відсутність підстав для зарахування в пільговому обчисленні стажу роботи позивачів після 01 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі і в прирівняних до них місцевостях.

В даному випадку, ОСОБА_1 просить суд зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати позивачу період роботи до 01 січня 1991 року, що свідчить про різні обставини в справі, що розглядається Івано-Франківським окружним адміністративним судом, та в справах № 300/948/20 та № 300/773/20, що розглядалися Восьмим апеляційним адміністративним судом.

Окрім цього, слід зазначити, що в постанові від 09.12.2020 у справі № 300/948/20 апеляційний суд залишив без змін рішення суду першої інстанції в частині періоду роботи до 01.01.1991, погодившись з висновком суду першої інстанції про необхідність зарахування до трудового стажу за такий період в пільговому: один рік роботи в місцевості, прирівняній до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців.

Таким чином, період роботи ОСОБА_1 у Лісосибірському лісопильно-деревообробному комбінаті № 2 з 18.02.1981 по 24.02.1983 підлягає зарахуванню до страхового стажу із розрахунку: один рік роботи в місцевості, прирівняній до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців.

З огляду на встановлені частиною 1 статті 26 Закону № № 1058-IV обов`язкові умови для призначення пенсії за віком, суд дійшов висновку про наявність таких умов щодо позивача, а саме: ОСОБА_1 досяг 60 років, страховий стаж становить не менше 27 років.

Згідно з частиною 1 статті 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку. Так, пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Так, позивач досяг 60 років 11.11.2020. До Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області ОСОБА_1 звернувся із заявою 18.11.2020, тобто не пізніше трьох місяців з дня досягнення позивачем пенсійного віку.

З огляду на встановлені судом обставини щодо подання позивачем відповідачу разом зі заявою від 18.11.2020 всіх необхідних документів, при наявності всіх встановлених частиною 1 статті 26 Закону № 1058-IV умов для призначення ОСОБА_1 пенсії за віком, суд дійшов висновку про те, що позивач не може бути позбавлений гарантованого Державою пенсійного забезпечення.

В позовній заяві ОСОБА_1 просить суд: визнати неправомірними дії відповідача щодо обчислення страхового стажу позивача за період роботи в місцевості прирівняній до районів Крайньої Півночі у період з 18.02.1981 по 24.02.1983 без врахування права на пільгове обчислення стажу за роботу в таких районах; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати ОСОБА_1 до загального трудового стажу роботу у Лісосибірському лісопильно-деревообробному комбінаті № 2, де позивач в період з 18.02.1981 по 24.02.1983 виконував роботу на посаді стопівщика (укладчика) 4-го розряду в місцевості, прирівняної до районів Крайньої Півночі, із розрахунку: один рік роботи в місцевості, прирівняній до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців відповідно до трудової книжки ОСОБА_1 , а також призначити з 12.11.2020 позивачу пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003, нарахувати і виплатити недоотримані ОСОБА_1 суми пенсії.

З огляду на матеріали справи, відмова у призначенні позивачу пенсії за віком прийнята у формі рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області № 2890 від 26.11.2020.

Суд пам`ятає, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до положень статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Відповідно до частини другої статті 9 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Суд дійшов висновку, що ефективним способом відновлення порушених відповідачем прав позивача буде скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області № 2890 від 26.11.2020 про відмову в призначенні пенсії та зобов`язання відповідача призначити та здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 з 12.11.2020 пенсію за віком, зарахувавши до страхового стажу період роботи з 18.02.1981 по 24.02.1983 у Лісосибірському лісопильно-деревообробному комбінаті № 2 в пільговому обчисленні з розрахунку один рік роботи за один рік і шість місяців.

Таким чином, позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області належить задовольнити повністю.

Щодо розподілу судових витрат у справі.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

В підтвердження судових витрат у справі позивачем подано квитанцію № 0.0.1985854056.1 від 20.01.2021 про сплату судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 908,00 грн.

З огляду на задоволення позову, позивачу належить відшкодувати за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області 908,00 грн. судових витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви до суду.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області № 2890 від 26.11.2020 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код 20551088, вулиця Січових Стрільців, 15, місто Івано-Франківськ, 76018) призначити ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ) з 12.11.2020 пенсію за віком, зарахувавши до страхового стажу період роботи з 18.02.1981 по 24.02.1983 у Лісосибірському лісопильно-деревообробному комбінаті № 2 в пільговому обчисленні з розрахунку один рік роботи за один рік і шість місяців.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківської області (ідентифікаційний код 20551088, вулиця Січових Стрільців, 15, місто Івано-Франківськ, 76018) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 .

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, ідентифікаційний код 20551088, вулиця Січових Стрільців, 15, місто Івано-Франківськ, 76018.

Суддя /підпис/ Боршовський Т.І.