Рішення № 95870787, 19.03.2021, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" березня 2021 р. справа № 300/184/20

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Скільського І.І.

за участі:

секретаря судового засідання - Гевак Л.І.,

представника позивача - Куций О.С.,

представника відповідача - Карпаш Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці в Івано-Франківській області про визнання протиправною та скасування постанови від 16.01.2020.

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління Держпраці в Івано-Франківській області про визнання протиправною та скасування постанови від 16.01.2020.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем протиправно винесено постанову від 16.01.2020 за №ІФ2119/1674/АВ/П/ТД-ФС та накладено на позивача штраф в розмірі 125 190 грн.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження (а.с.26-27).

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, з підстав викладених в позовній заяві. Суду пояснив, що за результатами інспекційного відвідування проведеного контролюючим органом протиправно встановлено факт порушення позивачем вимог статті 24 КЗпП України, а саме фактичний допуску до роботи без оформлення трудового договору громадянки ОСОБА_2 . Такі обставини вважає безпідставними та зазначив, що позивач орендує тільки приміщення кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 », у якому і здійснює підприємницьку діяльність, а неповнолітня ОСОБА_2 прийшла працевлаштовуватись у готель « ІНФОРМАЦІЯ_1 », де здійснює свою діяльність ФОП ОСОБА_3 . Вказала, що інспектором пояснення відбирали у неповнолітньої особи без участі батьків чи представників служби у справах дітей та вказану особу позивач не знає, оскільки в той час взагалі була відсутня. В подальшому, 09.12.2019 року вона була прийнята на роботу до ФОП ОСОБА_3 . Окрім цього жодних документів, що стосуються проведення перевірки, позивач за адресою проживання і реєстрації її як ФОП не отримувала. Просив позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні проти заявлених позовних вимог заперечила з мотивів, наведених у відзиві на позовну заяву, який містяться в матеріалах справи. Вказала, що інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_1 , проведено відповідачем у відповідності до вимог чинного законодавства України. Відповідно до наданих 06.12.2019 року ОСОБА_2 пояснень, вона перебуває на стажуванні за посадою офіціант-бармен у ОСОБА_1 з 05.12.2019 року, трудовий договір між ними не укладався. Довірена особа позивача - ОСОБА_3 , документів, які підтверджують факт допуску до роботи не надала, тому твердження позивача про те, що вона ОСОБА_2 не знає та на роботу не приймала є безпідставними, а контролюючим органом правомірно встановлено факт порушення позивачем вимог статті 24 КЗпП України, а саме фактичний допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору. Вказала, що наказ на проведення перевірки та направлення були вручені ОСОБА_3 , яка представляє позивача згідно довіреності від 14.12.2019 року. Таким чином постанова про накладення штрафу від 16.01.2020 за №ІФ2119/1674/АВ/П/ТД-ФС винесена правомірно. Просила у задоволенні позову відмовити повністю.

Допитана в судовому засіданні неповнолітній свідок ОСОБА_2 , за участі педагога ОСОБА_4 , пояснила суду, що вона домовилась з ФОП ОСОБА_3 про роботу у готелі «Алпін». Перебуваючи в приміщенні готелю «Алпін» 06.12.2019 року до нього зайшли інспектори держпраці та почали проводити опитування її та інших осіб, які мали намір там працювати. Зазначила, що коли інспектор запитав у кого вона буде працювати, ОСОБА_3 яка була присутня під час перевірки сказала їй, щоб вона казала перевіряючим, що буде працювати у ФОП ОСОБА_1 , про що вона і зазначила у своїх поясненнях працівникам відповідача. Також повідомила, що у ФОП ОСОБА_1 вона ніколи не працювала, про роботу з нею не домовлялася та ніколи її не бачила. 09.12.2019 року почала працювати у ФОП ОСОБА_3 згідно трудового договору, 14.12.2019 року звільнилася.

Розглянувши матеріали адміністративної справи в порядку спрощеного позовного провадження, заслухавши представників сторін та пояснення свідка, дослідивши і оцінивши докази, суд зазначає наступне.

На підставі наказу про проведення інспекційного відвідування від 06.12.2019 року за №1538-Д та направлення від 06.12.2019 року за №15-10/7314, посадовими особами управлінням Держпраці в Івано-Франківській області проведено інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_1 . Термін дії направлення з 06.12.2019 року по 19.12.2020 року.

В ході здійснення даного заходу контролю у формі інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , посадовими особами управління Держпраці складено акт інспекційного відвідування, яка використовує найману працю від 18.12.2019 року №ІФ2119/1674/АВ.

Даною перевіркою виявлено порушення позивачем вимог статті 24 Кодексу законів про працю України, зокрема встановлено, що ФОП ОСОБА_1 , порушила вимоги частини 3 та частини 5 статті 24 КЗпП України та Постанови КМУ від 17.06.2015 року №413 та фактично допустила до роботи найманого працівника неповнолітню ОСОБА_2 без оформлення трудового договору з нею в письмовій формі (а.с. 55-57).

У відповідності до акту інспекційного відвідування відповідачем винесено припис про усунення виявлених порушень №ІФ2119/1674/АВ/П від 18.12.2019 року.

21.12.2019 року позивачу направлено лист від 20.12.2019 року у якому зазначено, що справа про накладення штрафу розглядається у 45-ти денний строк.

16.01.2020 року уповноваженою посадовою особою винесено постанову про накладення штрафу за №ІФ2119/1674/АВ/П/ТД-ФС, якою за порушення вимог частини 3 статті 24 Кодексу законів про працю України на позивача накладено штраф у розмірі 125 190 грн.

За наслідками розгляду справи суд не погоджується з правомірністю винесення суб`єктом владних повноважень вказаної постанови з огляду на нижче викладене.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

Згідно статті 1 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища; заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» державний нагляд (контроль) здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб`єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених законом.

Державна служба України з питань праці (Держпраці) згідно Положення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №96, є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

У відповідності до пп.6 п.4 Положення Держпраці відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.

Згідно з пп.5 п.6 Положення Держпраці для виконання покладених на неї завдань має право безперешкодно проводити відповідно до вимог закону без попереднього повідомлення в будь-яку робочу годину доби перевірки виробничих, службових, адміністративних приміщень та об`єктів виробництва фізичних та юридичних осіб, які використовують найману працю та працю фізичних осіб, експлуатують машини, механізми, устаткування підвищеної небезпеки, та у разі виявлення фіксувати факти порушення законодавства, здійснення нагляду та контролю за додержанням якого віднесено до повноважень Держпраці.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю, з урахуванням особливостей, визначених Конвенцією Міжнародної організації праці №81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, ратифікованої Законом України від 8 вересня 2004 року №1985-IV, Конвенцією Міжнародної організації праці №129 1969 року про інспекцію праці в сільському господарстві, ратифікованої Законом України від 8 вересня 2004 року №1986-IV, та Законом України Про основі засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності визначає Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №823 (в редакції від 21.08.2019).

Згідно із пунктом 2 Порядку №823 ( в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю здійснюються у формі інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань, що проводяться інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.

Пунктом 2 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю встановлено, що заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю здійснюються у формі інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань, що проводяться інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.

Інспекторами праці є посадові особи Держпраці та її територіальних органів, посадовими обов`язками яких передбачено повноваження щодо здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю.

Пунктом 6 Порядку №823 передбачено, що під час підготовки до проведення інспекційного відвідування інспектор праці може одержати інформацію та/або документи, що стосуються предмета інспекційного відвідування, зокрема шляхом проведення аналізу наявної (доступної) інформації про стан додержання об`єктом відвідування законодавства про працю.

Документи, одержані під час підготовки до проведення інспекційного відвідування, що містять інформацію про порушення об`єктом відвідування вимог законодавства про працю, долучаються до матеріалів інспекційного відвідування.

Відповідно до пунктів 16, 17 Порядку №823 за результатами інспекційного відвідування складаються акт інспекційного відвідування (далі - акт) і в разі виявлення порушень вимог законодавства про працю - припис щодо їх усунення та попередження про відповідальність за порушення законодавства про працю.

Акт складається в останній день інспекційного відвідування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та об`єктом відвідування або уповноваженою ним особою. Один примірник акта залишається в об`єкта відвідування. Другий примірник акта залишається в інспектора праці.

Згідно пункту 19 даного Порядку матеріали, зафіксовані засобами аудіо-, фото- та відеотехніки в ході інспекційних відвідувань, долучаються до акта у паперовому або електронному вигляді на дисках для лазерних систем зчитування, на яких проставляється номер і дата складення акта. Про долучення таких матеріалів робиться відмітка в акті.

Пунктом 24 Порядку №823, у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом, після розгляду зауважень об`єкта відвідування до нього (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування, за результатами якого вносить припис та вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності.

В ході проведення інспекційного відвідування встановлено, що ФОП ОСОБА_1 здійснює підприємницьку діяльність в готелі « ІНФОРМАЦІЯ_2 » за адресою: АДРЕСА_1 , та виявлено факт роботи ОСОБА_2 , яка, згідно наданих пояснень, стажувалася на посаді офіціант-бармен у ФОП ОСОБА_1 , з 05.12.2019 року, у зв`язку з чим відповідачем зроблено висновок про порушення позивачем вимог трудового законодавства та притягнуто до відповідальності.

Проте в судовому засіданні встановлено, що приміщення кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 » позивач орендувала у ОСОБА_5 для здійснення нею підприємницької діяльності, що підтверджується наданим суду договором оренди від 28.11.2019 року, іншу частину приміщення - готель « ІНФОРМАЦІЯ_1 » орендує ФОП ОСОБА_3 . Вказані обставини відповідачем не спростовано та не заперечувались.

Згідно письмових пояснень наданих посадовим особам відповідача під час інспекційного відвідування, неповнолітня громадянка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зазначила роботодавцем - ОСОБА_1 , адреса - АДРЕСА_1 , посада - офіціант-бармен, працює з 05.12.2020 року, дата укладення трудового договору - стажуюсь, режим роботи - з 06:00 год. до 22:00 год., розмір заробітної плати 6000-8000 грн.

Проте, під час допиту в судовому засіданні, неповнолітня ОСОБА_2 пояснила суду, що про роботу у готелі « ІНФОРМАЦІЯ_1 » вона домовилась саме з ФОП ОСОБА_3 . У ФОП ОСОБА_1 вона ніколи не працювала, про роботу з нею не домовлялася та ніколи її не бачила, а 09.12.2019 року почала працювати у ФОП ОСОБА_3 згідно трудового договору, 14.12.2019 року звільнилася.

На запитання чому у поясненнях наданих контролюючому органу вона написала роботодавцем ОСОБА_1 зазначила, що коли інспектор запитав у кого вона буде працювати, ОСОБА_3 яка була присутня під час перевірки сказала, щоб вона вказала, що у ОСОБА_1 , тому вона і вказала це у своїх письмових поясненнях.

Факт працевлаштування ОСОБА_2 у ФОП ОСОБА_3 підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленням про прийняття працівника на роботу від 09.12.2019 року, наказом №3, трудовим договором від 09.12.2019 року та наказом №3 від 12.12.2019 року про звільнення (а.с. 89, 111-113).

Не підтверджує факту роботи у позивача і надана суду фотографія ОСОБА_2 , здійснена під час інспекційного відвідування, оскільки позивач орендує приміщення кафе, а на футболці у якій вдягнута ОСОБА_2 наявний надпис готель «Алпін».

Таким чином твердження відповідача про те, що ОСОБА_2 , працювала саме у позивача спростовуються вищевикладеними обставинами, а тому на переконання суду висновки контролюючого органу про факт роботи ОСОБА_2 у позивача без укладення трудового договору є не підтвердженими.

Згідно приписів частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач як суб`єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів та не довів правомірності прийняття оскаржуваного рішення. Натомість позивачем доведено обставин на яких ґрунтуються її позовні вимоги.

Враховуючи вищенаведене висновок управління Держпраці в Івано-Франківській області про порушення позивачем вимоги частини 3 статті 24 КЗпП України та Постанови КМУ від 17.06.2015 року №413 є безпідставними, а відтак постанова про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення за № ІФ2119/1674/АВ/П/ТД-ФС від 16.01.2020 року винесена протиправно та підлягає скасуванню.

Частина 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як наслідок, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань управління Держпраці в Івано-Франківській області підлягає стягненню сплачений, згідно квитанції АТ «Приватбанк» №0.0.1597499445.1 від 27.01.2020, судовий збір в розмірі 2 102,00 грн.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці в Івано-Франківській області за №ІФ2119/1674/АВ/П/ТД-ФС від 16.01.2020.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 39784625, вул.Незалежності,67, м.Івано-Франківськ) на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) сплачений судовий збір у розмірі 2102 (дві тисячі сто дві) гривні 00 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається через Івано-Франківський окружний адміністративний суд або безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя /підпис/ Скільський І.І.

Рішення складене в повному обсязі 24 березня 2021 р.