Ухвала суду № 95866555, 26.03.2021, Селидівський міський суд Донецької області

Справа № 223/583/20

Провадження № 1-кп/242/351/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2021 року м. Селидове

Селидівський міський суд Донецької області в складі: головуючого - судді Владимирської І.М., при секретарі Гандзюк К.С., за участю прокурора Демидова В.В., захисника Осика М.І., обвинуваченого ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020050540000078 від 26.05.2020 року, відносно ОСОБА_1 про обвинувачення у скоєнні кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 15, п. 4 ч. 2 ст. 115 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Селидівського міського суду Донецької області знаходиться кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 15, п. 4 ч. 2 ст. 115 КК України.

Прокурор в судовому засіданні заявив клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в ДУ «Маріупольський слідчий ізолятор» обвинуваченому ОСОБА_1 (без застосування застави), зазначивши, що наявні ризики, передбачені п.п.1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України,а саме: можливість переховуватися від суду, продовжити кримінальне правопорушення, незаконно впливати на потерпілого, свідків у цьому ж кримінальному провадженні (які вже допитані в судовому засіданні, однак не виключається можливість їх повторного допиту), перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вважає, що відсутні підстави для зміни запобіжного заходу щодо обвинуваченого на більш м`який. Крім того, в клопотанні прокурором зазначено, що відомостей, які б вказували про неможливість перебування обвинуваченого в місцях тримання під вартою, зокрема, за станом здоров`я, не здобуто, відшкодування витрат на лікування від обвинуваченого потерпілий не отримував, працевлаштування особи не є гарантією належної процесуальної поведінки обвинуваченого.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 проти клопотання прокурора заперечує, вказує, що воно необґрунтоване і ризики, на які посилається прокурор, не доведені, просить застосувати до нього цілодобовий домашній арешт.

Захисник ОСОБА_1 – адвокат Осика М.І. в судовому засіданні клопотання прокурора вважає необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, зазначає, що ризик впливу на потерпілого та свідків відсутній, оскільки вони допитані в судовому засіданні, судом досліджені всі докази по справі. Ризик продовження кримінального правопорушення також відсутній, крім того, потерпілим не заперечувалось, що йому пропонувалась грошова компенсація. Ризик втечі не доведений, оскільки обвинувачений проживає на підконтрольній території, має соціальні стійкі зв`язки, повагу серед мешканців міста, сам міський голова Вугледарської міської ради звертався до суду з клопотання про передачу ОСОБА_1 йому на поруки. Крім того, у ОСОБА_1 під час перебування під вартою значно погіршився стан здоров`я, що підтверджується медичними документами. Просить суду змінити ОСОБА_1 запобіжний захід із тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт за місцем проживання обвинуваченого з можливістю відвудування закладів охорони здоров`я з дозволу суду або прокурора.

Вислухавши думку учасників судового провадження, вирішуючи клопотання про продовження або зміну запобіжного заходу, головуючий суддя встановила наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 176 КПК України запобіжні заходи застосовуються під час досудового розслідування - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора, а під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора. Відповідно до ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України. Положеннями ст. 199 КПК України регламентовано порядок продовження строку тримання під вартою, який застосовується і під час судового розгляду провадження.

При вирішенні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу, головуючий суддя враховує вимоги ст. 29 Конституції України, ст. 9 Загальної Декларації прав людини, ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

На думку головуючого судді , прокурором доведено наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, тобто обвинувачений без застосування до нього запобіжного заходу зможе переховуватися від суду, оскільки обвинувачується в скоєнні кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України кваліфікується як особливо тяжкий злочин. Ступінь ризику втечі оцінено в сукупності факторів, пов`язаних з характером особи обвинуваченого, моральністю, його відношенням до інкримінованого кримінального правопорушення, місцем проживання, майновим станом, особистими та соціальними обставинами його життя, сімейними зв`язками та зв`язками з суспільством. З огляду на вказане, за переконанням суду обвинувачений без застосування відносно нього запобіжного заходу зможе прийняти спроби переховування від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності. Однак прокурором не доведено, що більш м`який запобіжний захід, ніж тримання під вартою, не зможе запобігти даному ризику.

При наданні оцінки ступеню ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, головуючий суддя враховує, що згідно п. 43 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Яжинський проти Польщі» ризик незаконного впливу обвинувачених особисто на свідків та потерпілого може бути визнано на початкових стадіях процесу. Так, після призначення кримінального провадження відносно ОСОБА_1 до розгляду судом відповідно до вимог ст. 349 КПК України визначено обсяг доказів, що підлягають дослідженню та встановлено порядок їх дослідження. Суд звертає увагу, що порядок та обсяг досліджених доказів був виконаний повністю, свідки та потерпілий допитані у судовому засіданні, однак оскільки судовий розгляд не завершено, тому ризик незаконного впливу обвинуваченого на потерпілого та свідків існує, однак з огляду на вищенаведене він значно зменшився. Крім того суд враховує ту обставину, що потерпілий мешкає в іншому місці, ніж проживає та зареєстрований обвинувачений.

Щодо перешкоджання обвинуваченим кримінальному провадженню іншим чином, можливості продовження ним кримінального правопорушення прокурором не зазначено жодного обґрунтованого доводу.

При вирішенні клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого головуючий суддя враховує засаду верховенства права, закріплену в ст. 8 КПК України, та практику Європейського суду з прав людини, яка у відповідності до вимог ч. 2 зазначеної статті підлягає обов`язковому застосуванню під час кримінального провадження. Так, в рішенні у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що питання про те, чи є тривалість тримання під вартою розумною, не можна вирішувати абстрактно. Наявність підстав для залишення обвинуваченого під вартою слід оцінювати в кожній справі з урахуванням її особливостей. З рішень ЄСПЛ у справах «Слоєв проти України», «Фельдман проти України» вбачається, що обґрунтування будь-якого періоду позбавлення свободи незалежно від того, наскільки коротким він є , повинно бути переконливо доведено державними органами. При цьому, доцільність продовження строків тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту. Відповідно кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для подальшого втручання у право особи на свободу. У рішенні ЄСПЛ у справі «Калашников проти Росії» сформульовано принцип, що у кожному випадку, коли вирішується питання щодо тримання під вартою або звільнення діє презумпція на користь звільнення. Розподіл тягаря доведення надає суду можливість вирішити питання про звільнення обвинуваченої особи, якщо обвинувачення не надало доказів, достатніх, щоб переконати суд у необхідності тримання під вартою. Якщо обвинувачення не впоралося з тягарем доведення, презумпція на користь звільнення стає достатньою підставою для звільнення, яка не потребує додаткового обґрунтування. Крім того, відповідно до статті 9 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права (ратифікований Українською РСР 19 жовтня 1973 року), утримання під вартою осіб, які чекають судового розгляду, не повинно бути загальним правилом, та їх звільнення може здійснюватися в залежності від надання гарантій явки в суд.

Так, запобіжний захід в виді тримання ОСОБА_1 під вартою в межах даного кримінального провадження було застосовано 29.05.2020 року, тобто строк попереднього ув`язнення обвинуваченого наразі складає близько 10 місяців. В судовому засіданні прокурором не наведено виключних підстав для продовження обвинуваченому терміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, виходячи з вищенаведених позицій Європейського суду з прав людини, судом встановлено, що ризики, зазначені в клопотанні прокурора, які були підставою для взяття особи під варту, значно зменшились.

Крім того, відповідно до вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод заарештована особа має право на перегляд матеріально-правових і процесуальних умов затримання, а, рішення суду про продовження строку тримання під вартою, не може базуватись на первісних підставах, що слугували для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання заявника під вартою; і суд має з`ясувати можливість застосування до заявника будь-яких альтернативних запобіжних заходів замість тримання під вартою (рішення ЄСПЛ у справі "Третьяков проти України").

Згідно ст. 176 КПК України у кримінальному провадженні можуть бути застосовані такі запобіжні заходи як особисте зобов`язання, особиста порука, застава, домашній арешт, тримання під вартою, при цьому їх наведено в порядку зростання ступеню суворості.

Згідно ст.181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

На переконання головуючого судді, запобігти встановленим ризикам кримінального провадження, а саме прийняття обвинуваченим спроб ухилення від судового слідства зможе запобіжний захід в виді цілодобового домашнього арешту, який може бути застосований в розумінні ст. 181 КПК України, а ризик впливу на потерпілого, свідків, - в спосіб покладання на обвинуваченого обов`язків на підставі ч. 5 ст. 194 КПК України.

В розумінні ч. 6 ст. 181 КПК України строк дії ухвали суду про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців.

Згідно ч.3 п.1ст. 202 КПК України у разі застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту підозрюваний, обвинувачений, який був затриманий: негайно доставляється до місця проживання і звільняється з-під варти, якщо згідно з умовами обраного запобіжного заходу йому заборонено залишати житло цілодобово.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 177, 178, 181, 331 КПК України, головуючий суддя, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою – відмовити.

Клопотання захисника та обвинуваченого ОСОБА_1 про зміну запобіжного заходу із тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт за місцем реєстрації та проживання - задовольнити.

Змінити обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт тривалістю два місяці, тобто з 26.03.2021 року по 26.05.2021 року, негайно доставити обвинуваченого до місця проживання за адресою : АДРЕСА_1 , і звільнити останнього з під варти.

Застосувати відносно обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді домашнього арешту, з обов`язковим носінням електронного засобу контролю, заборонивши йому цілодобово залишати житло за місцем реєстрації та проживання за адресою: АДРЕСА_1 ,за виключенням випадків отримання медичної допомоги та відвідування закладів охорони здоров`я.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов`язки:

- цілодобово не залишати місце постійного проживання за адресою: АДРЕСА_1 , за виключенням випадків отримання медичної допомоги та відвідування закладів охорони здоров`я, без дозволу прокурора, суду.

- прибувати за першим викликом до суду;

- утриматись від спілкування з потерпілим та свідками у даному кримінальному проваджені за межами судового засідання;

- носити електронний засіб контролю.

Роз`яснити обвинуваченому, що відповідно до ч. 5 ст.181 КПК України працівники національної поліції з метою контролю за його поведінкою мають право з`являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов`язаних із виконанням покладених на нього зобов`язань, використати електронні засоби контролю.

Роз`яснити обвинуваченому, що відповідно до ч. 6 ст. 195 КПК України відмова від носіння засобу електронного контролю, умисне зняття, пошкодження або інше втручання в його роботу з метою ухилення від контролю, а рівно намагання вчинити зазначені дії є невиконанням обов`язків, покладених судом на обвинуваченого при обранні запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

В разі невиконання покладених судом обов`язків відносно обвинуваченого ОСОБА_1 може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід ніж домашній арешт і на нього може бути накладено грошове стягнення у розмірі від 0,25 до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З моменту обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Виконання ухвали доручити Відділенню поліції № 2 Волноваського РВП ГУНП в Донецькій області.

Контроль за виконанням ухвали здійснює прокурор Демидов В.В.

Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору, надіслати на адреси ДУ «Маріупольський слідчий ізолятор», Відділенню поліції № 2 Волноваського РВП ГУНП в Донецькій області.

Строк дії ухвали про застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту складає два місяця та починається з моменту його обрання, тобто з часу постановлення ухвали та діє до 26.05.2021 року включно.

Ухвала може бути оскаржена в Донецькому апеляційному суді протягом семи днів з дня її проголошення.

Головуючий суддя І.М. Владимирська