Рішення № 95865561, 19.03.2021, Франківський районний суд м. Львова

465/6045/20

2/465/1553/21

РІШЕННЯ

Іменем України

19.03.2021 року м. Львів

Франківський районний суд м. Львова в складі:

головуючої - cудді Марків Ю.С.

при секретарі Чапля В.С.

за участю представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача Петрик В.Б.

представника відповідача Пилипа Н.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Департаменту патрульної поліції про відшкодування моральної шкоди за незаконне притягнення до адміністративної відповідальності, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Департаменту патрульної поліції про відшкодування моральної шкоди за незаконне притягнення до адміністративної відповідальності.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що Постановою Львівського апеляційного суду від 26 серпня 2020 року скасовано постанову Галицького районного суду м.Львова та закрито провадження у справі у зв`язку з відсутністю в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.44-3 КУпАП. На підставі вищевикладеного, вважає, що його незаконно притягнуто до адміністративної відповідальності, оскільки здійснення провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яка в подальшому закрита судом за відсутністю складу адміністративного правопорушення свідчить про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження, відтак зазначає, що має право на відшкодування завданої йому моральної шкоди. Щодо розміру відшкодування моральної шкоди зазначає, що такий складає 21939,00 грн. Окрім цього, просить стягнути на його користь витрати на правову допомогу в розмірі 4990,00 грн., сплачені ним у зв`язку з наданням такої в адміністративній справі, а також 2000,00 грн., сплачені ним у зв`язку з наданням такої в цивільній справі. Зазначену суму мотивує тим, що правова допомога надавалась позивачу протягом тривалого часу, відтак вважає, що вищевказане відповідає умовам договору про надання правової допомоги, а час, витрачений на їх виконання є обгрунтованим.

Представник відповідача у поданому ним відзиві на позовну заяву просить у задоволенні позову відмовити повністю у зв`язку з безпідтавністю такого. Мотивує таке тим, що саме по собі складення протоколу про адміністративне правовопорушення не свідчить про заподіяння особі моральних страждань, адже попереду у неї є ще розгляд самої справи в межах якого і повинна бути встановлена істина, відтак викладені у позовній заяві твердження про заподіяння позивачу моральної шкоди не забезпечені належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, що виключає відшкодування позивачу моральної шкоди. Щодо відшкодування витратна правничу допомогу таким категорично заперечують такі, оскільки витрачений представником позивача час, який зазначений в акті виконаних робіт є значно завищений, оскільки він має бути співмірним із обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала повністю, просила такі задовольнити.

Представники відповідача в судовому засіданні заперечили щодо поданого позову, просили відмовити в задоволенні такого.

Допитаний за клопотанням представника відповідача свідок ОСОБА_3 пояснила, що при складанні протоколу про адміністративне правопорушення застосовувався такий захід, як поверхнева перевірка та опитування, однак це не вносилось до протоколу, оскільки особисті речі витягував ОСОБА_2 самостійно. Зазначила, що на момент складання протоколу про адміністративне правопорушення діяла Постанову КМУ, в якій зазначалось, що маска повинна закривати ніс та рот, у зв`язку з чим і було складено протокол про адміністративне правопорушення.

Свідок ОСОБА_4 у судовому засіданні 17.02.2021 року пояснив, що до позивача застосовувались опитування та поверхнева перевірка. При винесенні протоколу про адміністративне правопорушення керувались постановою КМУ, чинною на момент складання такого з урахуванням змін, внесених Кабінетом Міністрів України щодо закриття носу та роту.

Дослідивши зібрані по справі докази, з`ясувавши дійсні обставини справи, заслухавши пояснення сторін, суд прийшов до наступного висновку.

Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії АА №151975 від 06 квітня 2020 року ОСОБА_2 , 06.04.2020 року, близько 14 год. 10 хв., перебуваючи у громадському місці, а саме у під`їзді житлового будинку на АДРЕСА_1 , знаходився без вдягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема, распіратора або захисної маски та без будь-яких документів, що посвідчують особу, що підтверджують громадянство чи її спеціальний статус, чим порушив вимоги підпунктів 1, 16 пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої распіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" в редакції Постанови Кабінету Міністрів України №255 від 02.04.2020 року, чим вчинив правопорушення, передбачене ст.44-3 КУпАП.

Постановою Галицького районного суду м.Львова від 10.06.2020 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.44-3 КУпАП та накладено на нього стягнення у виді штрафу у розмірі 17000,00 грн. у користь держави, а також стягнено судовий збір в розмірі 420,40 грн.

Постановою Львівського апеляційного суду від 26.08.2020 року апеляційну скаргу захисника Мицика О.В. задоволено, постанову Галицького районного суду м.Львова від 10 червня 2020 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.44-3 КУпАП скасовано, а провадження у даній справі відносно нього закрито у зв`язку з відсутністю в діях складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Статтею 56 Конституції України кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

На підставі вказаної норми права, відшкодуванню за рахунок держави підлягає шкода у випадку встановлення факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, визначені частиною сьомою статті 1176 ЦК України.

Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою у випадках вчинення незаконних дій, перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).

Статтями 2, 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку, зокрема, закриття справи про адміністративне правопорушення.

У статті 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» визначено, що в наведених у статті цього Закону випадках громадянинові відшкодовується, зокрема, моральна шкода.

Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного та психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру (частини п`ята, шоста статті 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»).

Звернувшись з цим позовом до суду, позивач зазначав, що представниик відповідача протиправно склав протокол про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 44-3 КУпАП відносно нього, чим йому завдано суттєвих моральних страждань, що призвело до порушення його нормальних життєвих та професійних зв`язків.

За змістом статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

За загальним правилом, підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди завданої особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади при здійсненні своїх повноважень виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою.

Застосовуючи статті 1173, 1174 ЦК України, суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі. За наявності цих умов є підстави покласти цивільну відповідальність за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених цим Кодексом.

Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Судом встановлено, що позивач не надав належних та допустимих доказів незаконності дій відповідачів, оскільки жодного адміністративного стягнення, передбаченого статтею 24 КУпАП, до нього відповідачем застосовано не було, а складання протоколу про адміністративне правопорушення не є притягненням особи до адміністративної відповідальності, так як відповідно до статей 283, 284 КУпАП таке питання може бути вирішено лише судом.

При цьому сам факт закриття справи про адміністративне правопорушення не тягне обов`язковий наслідок цивільно-правового характеру і не може бути доказом того, що дії та бездіяльність відповідача заподіяли позивачу моральної шкоди.

Такий висновок викладений Верховним Судом у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 21.10.2020 року по справі №312/262/18, провадження №61-14401св19.

Окрім цього, незаконність дій відповідача судом не встановлена, відтак, в частині задоволення позовної вимоги позивача щодо стягнення з відповідача моральної шкоди слід відмовити у зв`язку з безпідставністю такої.

Щодо позовної вимоги про стягнення понесених позивачем витрат на правову допомогу, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 1) ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Положеннями статті 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до п. 2) ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

На підставі викладеного, у зв`язку з відмовою в задоволенні позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди, суд доходить висновку, що відсутні підстави для стягнення на користь позивача витрат, пов`язаних з правовою допомогою, у розмірі 6990,00 гривень.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.13 ч.2 ст.3 Закону України "Про судовий збір" позивачі звільняються від сплати судового збору за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду

Відповідно до ч. 4 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Судом встановлено, що позивача звільнено від сплати судового збору, відсутні сторони, які понесли судові витрати при вирішення справи, отже судові витрати компенсуються за рахунок держави, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись ст.2,12,13,81,82,89,264,265,268 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

в задоволенні позову ОСОБА_2 до Департаменту патрульної поліції про відшкодування моральної шкоди за незаконне притягнення до адміністративної відповідальності - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у випадку відкладення складання повного рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Відповідно до розділу ХІІІ Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу Українидо дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_2 ;

Відповідач: Департамент патрульної поліції, код ЄДРПОУ 40108646, адреса: м.Київ, вул. Федорі Ернста, буд.3.

Повний текст рішення виготовлено 24.03.2021 року.

Суддя Марків Ю.С.