Рішення № 95862580, 29.03.2021, Каховський міськрайонний суд Херсонської області

Справа № 658/4027/20

(провадження № 2-а/658/11/21)

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2021 року Каховський міськрайонний суд Херсонської області в складі:

головуючого судді: Лященко В.В.

за участю секретаря: Яковлєвої А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Каховці Херсонської області адміністративні справи №658/4027/20 та №658/4033/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора СРПП №3 Каховського ВП ГУНП в Херсонській області старшого лейтенанта поліції Пуляєва Андрія Вікторовича, поліцейського СРПП Каховського ВП ГУНП в Херсонській області сержанта поліції Босія Станіслава Олександровича, Головного управління національної поліції в Херсонській області, третя особа, без самостійних вимог Каховський ВП ГУНП в Херсонській області про визнання дій протиправними, визнання незаконною та скасування постанов про накладення адміністративних стягнень серії БАВ №109343 від 05.12.2020 року та серії БАВ №109344 від 05.12.2020 року, суд

встановив:

У грудні 2020 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 05.12.2020 року відносно нього була складена постанова серії БАВ №109343, згідно з якою 05.12.2020 року близько 12-40 год. ОСОБА_1 знаходився за адресою м.Каховка, вул.Пушкіна, 71, за кермом транспортного засобу Opel Zafira, реєстраційний номер НОМЕР_1 . Через п`ять хвилин до нього підійшли працівники поліції, та повідомили, що він порушив вимоги дорожнього знаку 3.34 «Зупинка заборонена». Свою вину у даному правопорушенні позивач не визнав, та повідомив, що він не керував, лише сидів на водійському сидінні, на його прохання надати докази вчинення ним правопорушення поліцейський з мобільного телефону показав йому відео поганої якості з якого не можливо було встановити, що саме він здійснив зупинку в зоні вказаного знаку, тобто інкриміноване йому порушення не підтверджене належними та допустимими доказами. Проте, поліцейський надав на підпис спірну постанову винесену відразу ж безпосередньо на місці без належного розгляду та за відсутності доказів винуватості його у вчиненні правопорушення. Позивач просить суд визнати протиправною та скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення серії БАВ №109343 від 05.12.2020 року про накладення адміністративного стягнення.

Ухвалою суду від 18.01.2021 року було відкрито провадження у вказаній справі. Розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження з повідомлення (викликом) сторін.

Ухвалою суду від 10.02.2021 року залучено до участі у даній справі, другого відповідача - Головне управління національної поліції в Херсонській області.

Також, у грудні 2020 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 05.12.2020 року відносно нього була складена постанова серії БАВ №109344, згідно з якою 05.12.2020 року близько 12-40 год. ОСОБА_1 знаходився за адресою м.Каховка, вул.Пушкіна, 71, за кермом транспортного засобу Opel Zafira, реєстраційний номер НОМЕР_1 . Через п`ять хвилин до нього підійшли працівники поліції, та повідомили, що він порушив вимоги дорожнього знаку 3.34 «Зупинка заборонена». Після того, як працівники поліції звинуватили його в порушенні ПДР, почали вимагати, щоб він пред`явив їм документи, а саме водійське посвідчення, в свою чергу ОСОБА_1 надав всі необхідні документи. Однак, відносно нього все одно було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення. У зв`язку з чим, позивач просить суд визнати протиправною та скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення серії БАВ №109344 від 05.12.2020 року про накладення адміністративного стягнення.

Ухвалою суду від 18.01.2021 року було відкрито провадження у вказаній справі. Розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження з повідомлення (викликом) сторін.

Ухвалою суду від 10.02.2021 року залучено до участі у даній справі, другого відповідача - Головне управління національної поліції в Херсонській області.

Ухвалою суду від 23.02.2021 року адміністративну справу №658/4027/20 за позовом ОСОБА_1 до інспектора СРПП №3 Каховського ВП ГУНП в Херсонській області старшого лейтенанта поліції Пуляєва Андрія Вікторовича, Головного управління національної поліції в Херсонській області, третя особа, без самостійних вимог Каховський ВП ГУНП в Херсонській області про визнання дій протиправними, визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення серії БАВ №109343 від 05.12.2020 року, об`єднано із адміністративною справою №658/4033/20 за позовом ОСОБА_1 до поліцейського СРПП Каховського ВП ГУНП в Херсонській області сержанта поліції Босія Станіслава Олександровича, третя особа, без самостійних вимог Каховський ВП ГУНП в Херсонській області про визнання дій протиправними, визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення серії БАВ №109344 від 05.12.2020 року, та продовжено їх спільний розгляд, присвоєно об`єднаній справі номер №658/4027/20.

23.02.2021 року від представника відповідача Управління патрульної поліції в Херсонській області надійшов відзив, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову. Так, у відзиві зазначено, що 05.12.2020 близько 12 год. 40 хв. у м. Каховка по вул. Пушкіна 71, водій керуючи автомобілем Opel Zafira, реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснив зупинку в зоні дії дорожнього знаку 3.34 «Зупинку заборонено», чим порушив вимогу дорожнього знаку 3.34 «Зупинку заборонено» розділу 33 ПДР України, відповідно скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП. Після чого, поліцейськими було виявлено наступне правопорушення, а саме водій керував автомобілем Opel Zafira, реєстраційний номер НОМЕР_1 , без посвідчення водія не маючи права керування таким транспортним засобом чим порушив п. 2.1. «а» ПДР України, відповідно скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.126 КУпАП. Отже, перевірка посвідчення водія у позивача виникла у зв`язку із порушення ним вимоги дорожнього знаку 3.34 «Зупинку заборонено» ПДР. Представник відповідача звертає увагу суду, що до позовної заяви на підтвердження наявності у позивача станом на 05.12.2020 року посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії не надано навіть його копії, що також підтверджує відсутність у позивача вищезазначеного посвідчення. Просили, суд врахувати позицію Верховного Суду у постанові від 25.09.2019 у справі № 127/19283/17 відповідно до якої зазначено наступне - Верховний Суд наголошує, право органів Національної поліції перевіряти наявність посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб кореспондується із обов`язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред`явити такі документи. Водночас, на думку позивача, він мав право не пред`являти посвідчення водія та реєстраційний документ на транспортний засіб на вимогу поліцейського для перевірки, доки останній не доведе, що зупинка його транспортного засобу була законною. Такі доводи позивача не ґрунтуються на вимогах законодавчих актів та не мають відношення до обов`язку водія транспортного засобу мати при собі та пред`явити на вимогу поліцейського для перевірки зазначені вище документи.

17.03.2021 року надійшла відповідь на відзив, відповідно до якого позивач зазначає, що відповідачем не приведено жодних доводів та не долучено доказів, які б підтверджували безпідставність його позову. Разом з тим, слід звернути увагу суду, що відзив підписано особою, яка не мала права на його підписання, а тому його не може бути прийнято судом до розгляду. Крім того, оскільки позивач заперечував свою вину у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, поліцейський не повинен був виносити з блискавичною швидкістю оскаржувану постанову.

Позивач в судове засідання не з`явився, заявою від 17.03.2021 року просив справу за його відсутності, вимоги підтримує, просить їх задовольнити.

Поліцейські СРПП Каховського ВП ГУНП у Херсонській області Пуляєв А.В., Босій С.О., представник ГУНП в Херсонській області, та представник Каховського ВП ГУНП в Херсонській області в судове засідання не з`явилися, про час та місце судового засідання повідомлялися належним чином. Причину своєї неявки не повідомили.

Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень ч. 3 ст. 268 КАС України, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 05.12.2020 року інспектором сектора реагування патрульної поліції Каховського ВП ГУНП в Херсонській області старшим лейтенантом поліції Пуляєвим Андрієм Вікторовичем відносно ОСОБА_1 було винесено постанову серії БАВ №109343, згідно якої останнього притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255,00 грн. Згідно даних постанови, 05.12.2020 року о близько 12 год. ОСОБА_1 в м.Каховці по вул.Пушкіна, керуючи автомобілем Opel Zafira, реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснив зупинку в зоні дії знаку 3.34 «Зупинка заборонена», чим порушив вимоги п.33 ПДР України та вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП.

Після чого, 05.12.2020 року поліцейським сектора реагування патрульної поліції Каховського ВП ГУНП в Херсонській області сержантом поліції Босій Станіславом Олександровичем відносно ОСОБА_1 було винесено постанову серії БАВ №109344, згідно якої останнього притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510,00 грн. Згідно даних постанови, 05.12.2020 року ОСОБА_1 в м.Каховці по вул.Пушкіна, керував автомобілем Opel Zafira, реєстраційний номер НОМЕР_1 , без посвідчення водія, тобто не маючи права керування таким транспортним засобом, чим порушив вимоги п.2.1.а ПДР України та вчинив правопорушення, передбачене ч.2 ст.126 КУпАП.

Відповідно до ч.1 статті 8 Закону України «Про Національну поліцію», поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Згідно із п. 8 ч.1 статті 23 зазначеного Закону, поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Відповідно до ст. 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частини перша, друга, третя і п`ята статті 122, статті 124-1 - 126.

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

У Рішенні Конституційним судом України 26.05.2015 року по справі №5-рп/2015 (п. 2.3) зазначено, що у частинах першій, другій статті 258 Кодексу визначено випадки, коли протокол про вчинення адміністративного правопорушення не складається, а адміністративне стягнення накладається і стягується на місці вчинення правопорушення… Перелік адміністративних правопорушень, за які адміністративні стягнення накладаються на місці їх вчинення, є вичерпним і може бути змінений лише законом. Скорочене провадження у справах про зазначені адміністративні правопорушення передбачає, зокрема, фіксацію адміністративного правопорушення і накладання адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення. Застосування посадовою особою процедури скороченого провадження в інших випадках, які не визначені законом, тобто розгляд справи про адміністративне правопорушення безпосередньо на місці його вчинення, а не за місцезнаходженням органу, уповноваженого законом розглядати справу про таке правопорушення, призводить до порушення процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності

Таким чином, КСУ зазначив, що перелік адміністративних правопорушень, які підлягають розгляду у скороченому провадженні (тобто фіксація адміністративного правопорушення і накладання адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення) є вичерпним і може бути змінений лише законом, зокрема, такий перелік порушень передбачений ч. 1 та ч. 2 ст. 258 Кодексу (у редакції Законами № 767-VII від 23.02.2014 року)

Разом з тим, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху» від 14.07.15 року № 596-VIII, внесено зміни до ст. 258 КУпАП та передбачено, що скорочене провадження у справах про адміністративне правопорушення застосовується і до правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції.

Відповідно до ч. 2 ст. 258 КУпАП, протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.

При цьому, відповідно до ч. 5 ст. 258 КУпАП, навіть якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа не складає протокол про адміністративне правопорушення про притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі.

Згідно з ч. 4 ст. 258 КУпАП у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.

Таким чином, згідно з положеннями ч.ч. 2,3,4,5 вказаної статті Законом встановлені випадки здійснення скороченого провадження у справах про зазначені адміністративні правопорушення, в тому числі, справи за ч.1 ст.122 КУпАП відносно позивача.

Рішення КСУ 26.05.2015 року по справі №5-рп/2015 приймалось до внесення змін до ч. 2 ст. 258 КУпАП в редакції Закону від 14.07.2015 року № 596-VIII, а тому на ці випадки не поширюються.

За таких обставин, винесення оскаржуваної постанови на місці вчинення правопорушення та без складання протоколу про адміністративне правопорушення, відповідає положенням ч.4 ст.258 КпАП України, тобто ці обставини не є підставами для скасування постанови.

Аналогічна правова позиція міститься в постановах Верховного Суду від 15.03.2018 року по справі №554/5558/16-а, від 12.03.2018 року по справі №751/6165/17.

Даючи оцінку оскаржуваній постанові суд прийшов до таких висновків.

Згідно з частиною 5 статті 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані, зокрема знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Відповідно до ч.1 ст.122 КУпАП, перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з пунктом 8.4 в ПДР, заборонні знаки запроваджують або скасовують певні обмеження в русі.

До заборонних знаків віднесено знак 3.34 Зупинку заборонено - забороняються зупинка і стоянка транспортних засобів, крім таксі, що здійснює посадку або висадку пасажирів (розвантаження чи завантаження вантажу).

Відповідно до ПДР, дія знаку 3.34 поширюється лише на той бік дороги, на якому такий встановлений. Знак 3.34 може застосовуватися разом з розміткою 1.4 - позначає місця, де заборонено зупинку та стоянку транспортних засобів, наноситься біля краю проїзної частини або по верху бордюру. Зона дії знаку 3.34 - від місця встановлення до найближчого перехрестя за ним, а в населених пунктах, де немає перехресть, - до кінця населеного пункту. Зона дії знака може бути зменшена табличкою 7.2.2 "Зона дії" на початку зони дії, а також установленням у кінці його зони дії дублюючого знака з табличкою 7.2.3 "Зона дії".

У відповідності до ч.2 ст.126 КУпАП, адміністративна відповідальність настає за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Статтею 16 Закону України "Про дорожній рух" на водіїв покладено обов`язок мати при собі та на вимогу поліцейського, пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Пунктом 2.1 а ПДР визначено, що водій механічного транспортного засобу зобов`язаний мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Отже, здійснюючи контроль за дотримання Правил дорожнього руху, працівники поліції мають діяти на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, відповідно до п.1 ч.1ст. 35 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, якщо водій порушив Правила дорожнього руху.

Згідно з п. 2 ч.1 ст. 32 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейський має право вимагати в особи пред`явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення (одна із вичерпного переліку підстав).

Відповідно до ч. 2 ст. 35 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейський зобов`язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.

З наведених норм законодавства вбачається, що за наявності факту порушення водієм Правил дорожнього руху, зупинка транспортного засобу є законною, і лише з дотриманням таких умов у інспектора поліції виникає право на реалізацію повноважень вимагати у особи пред`явлення нею документів, зокрема посвідчення водія відповідної категорії.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою пред`явлення вимоги працівниками поліції до позивача про пред`явлення посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії, було покликання працівника поліції на порушення позивачем вимог п.33 ПДР України.

Проте, сам факт винесення оскаржуваної постанови не є доказом вчинення особою адміністративного правопорушення. Саме до цього зводяться висновки Верховного Суду викладені у постанові від 26 квітня 2018 року у справі №338/1/17.

Окремо необхідно наголосити, що Верховний Суд у постанові від 26.04.2018 року у справі № 338/1/17 роз`яснив, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку. А для підтвердження порушення позивачем Правил дорожнього руху України відповідач, відповідно до ст. 251 КУпАП мав би надати, зокрема відеозапис події, фотокартки. Саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого правопорушення.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржувана постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності не містить інформації про будь-яку фіксацію правопорушення.

Крім того, у позовній заяві позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, зазначав, що він не керував транспортним засобом, а лише сидів за кермом даного автомобіля, що не може свідчити про те, що він здійснював його керування.

Пленум Верховного Суду України в абз. 3 п. 27 постанови № 14 від 23 грудня 2005 року "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" роз`яснив, що під керуванням транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.

Враховуючи наведені вище норми, слід дійти висновку, що перебування особи за кермом транспортного засобу не може свідчити про керування транспортним засобом.

Для притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП необхідним є саме зупинка інспектором поліції транспортного засобу, який перебуває в русі, для перевірки посвідчення водія та у разі відсутності у водія транспортного засобу посвідчення відповідної категорії на керування ним, здійснювати притягнення водія до адміністративної відповідальності.

Відповідно до положень статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до частини 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Тобто, у адміністративних справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень встановлена презумпція його вини. Презумпція вини покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.

В силу принципу презумпції невинуватості, гарантованого ч. 3 ст. 62 Конституції України, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Досліджені під час судового розгляду докази у їх сукупності, викликають сумніви щодо факту вчинення ОСОБА_1 оскаржуваних правопорушень. Натомість, рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах. За таких обставин факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП та ч.2 ст.126 КУпАП, на думку суду, є недоведеним.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності суд має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Аналізуючи вищевказані норми чинного законодавства України та фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено правомірність оскаржуваних постанов про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, а тому такі постанови є протиправними та підлягають скасуванню.

За таких обставин, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно до ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, з урахуванням вимог ч.2 ст.9, п.3 ч.3 ст.286 КАС України, суд приходить до висновку, що постанови у справі про адміністративні правопорушення серії БАВ №109343 та серії БАВ №109344 від 05.12.2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 та ч.2 ст.126 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафів підлягають скасуванню, а провадження у справах про адміністративне правопорушення - закриттю.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 6, 9, 20, 72-77, 139, 242-246, 286, 295 КАС України, суд

ухвалив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Скасувати постанову серії БАВ №109343 у справі про адміністративне правопорушення від 05.12.2020 року, винесену інспектором СРПП №3 Каховського ВП ГУНП в Херсонській області старшого лейтенанта поліції Пуляєва Андрія Вікторовича про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255, 00 грн., провадження у даній справі про адміністративне правопорушення - закрити.

Скасувати постанову серії БАВ №109344 у справі про адміністративне правопорушення від 05.12.2020 року, винесену поліцейським СРПП Каховського ВП ГУНП в Херсонській області сержанта поліції Босія Станіслава Олександровича про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.126 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510, 00 грн., провадження у даній справі про адміністративне правопорушення - закрити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Каховський міськрайонний суд Херсонської області шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Суддя: В. В. Лященко