Ухвала суду № 95861932, 26.03.2021, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26.03.2021 Справа №607/5165/21

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі головуючого судді Дзюбича В.Л., за участю секретаря судового засідання Комінярської О.М., розглянувши заяву позивача ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову у цивільній справі №607/5165/21 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Обласне виробниче об`єднання сільського комунального господарства Тернопільської області» про визнання права на майнові права на об`єкт будівництва – житловий комплекс в частині квартир та нежитлового приміщення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Обласне виробниче об`єднання сільського комунального господарства Тернопільської області» про визнання права на майнові права на об`єкт будівництва – житловий комплекс в частині квартир та нежитлового приміщення.

24 березня 2021 року позивач ОСОБА_1 подав заяву про забезпечення позову шляхом заборони вчиняти певні дії, а саме:заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «Обласне виробниче об`єднання сільського комунального господарства Тернопільської області» вчиняти будь-які дії, що у свою чергу направлені на зміну власника стосовно об`єкта незавершеного будівництва – багатоквартирного будинку по АДРЕСА_1 , в тому числі відчужувати у будь-який спосіб чи передавати з балансу на баланс.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову зазначив, що 12 лютого 2020 року між ним та відповідачем в особі директора ОСОБА_2 було укладено декілька договорів про спільну пайову участь у будівництві багатоквартирного житлового будинку, а саме:

-Договір №2.1 від 12 лютого 2020 року, предметом якого є спільна пайова участь сторін у будівництві багатоквартирного житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 з наступною передачею пайовику його частки у вигляді квартири АДРЕСА_2 , яка розташована на 2 поверсі будинку загальною чисельністю кімнат – 1 площею 36 кв.м.;

-Договір №2.2 №2.2 від 12 лютого 2020 року, предметом якого є спільна пайова участь сторін у будівництві багатоквартирного житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 з наступною передачею пайовику його частки у вигляді квартири АДРЕСА_3 , яка розташована на 2 поверсі будинку загальною чисельністю кімнат – 1 площею 40 кв.м.;

-Договір №2.3 №2.2 від 12 лютого 2020 року, предметом якого є спільна пайова участь сторін у будівництві багатоквартирного житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 з наступною передачею пайовику його частки у вигляді квартири АДРЕСА_4 , яка розташована на 7 поверсі будинку загальною чисельністю кімнат – 1 площею 36 кв.м.;

-Договір №2.4 №2.2 від 12 лютого 2020 року, предметом якого є спільна пайова участь сторін у будівництві багатоквартирного житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 з наступною передачею пайовику його частки у вигляді квартири АДРЕСА_5 , яка розташована на 7 поверсі будинку загальною чисельністю кімнат – 1 площею 40 кв.м.;

-Договір №2.5 №2.2 від 12 лютого 2020 року, предметом якого є спільна пайова участь сторін у будівництві багатоквартирного житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 з наступною передачею пайовику його частки у вигляді приміщення, яке розташоване в цокольному поверсі будинку загальною чисельністю кімнат – площею 18 кв.м.

Позивач вказує, що свої зобов`язання, які полягають у фінансуванні будівництва вказаних приміщень виконав в повному обсязі, проте майнових прав на об`єкт інвестування відповідач йому не передав. Зазначає, що запланована дата введення будинку в експлуатацію – до кінця 4 кварталу 2020 року, однак на час звернення до суду будівництво не завершене та на думку позивача ОСОБА_1 , забудовник на даний час не має фінансових можливостей продовжити будівництво. ОСОБА_1 вважає, що існує реальна загроза його правам у вигляді повторної реалізації незавершеного будівництва третім особам. Вказує про неможливість виконання рішення, якщо не вжити заходів забезпечення позову, оскільки якщо забудовник в той чи інший спосіб відчужить незавершене будівництво - практично неможливо буде повернути втрачене майно, так як на даний час будь-яких обмежень в цьому для забудовника немає. На підставі наведеного, просить заяву про забезпечення позову задовольнити.

Відповідно до ч.1 ст.149 ЦПК України суд, за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову, згідно ч.2 ст.149 ЦПК України, допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно п.2 ч.1 статті 150 ЦПК України, позов забезпечується, зокрема, забороною вчиняти певні дії.

У відповідності до ч.3 ст.150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Таким чином, за змістом ст.150 ЦПК України забезпечення позову-це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо захисту матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача. Підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. У заяві про забезпечення позову обов`язково зазначаються: причини, у зв`язку з якими потрібно забезпечити позов, тобто обґрунтування чому невжиття заходів забезпечення може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду і як саме, вид забезпечення позову, який належить застосовувати, з обгрунтуванням його необхідності, тобто вказівка на спосіб забезпечення позову, який на думку заявника, є найбільш адекватним, інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд, з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчується, зокрема в тому, чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясовує відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Вимогами п. 3-4 ч. 1 ст. 151 ЦПК України передбачено, що заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову, а також захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.

При вирішенні питання про забезпечення позову судом беруться до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Зокрема, такий вид забезпечення позову як арешт майна передбачає обмеження права власника майна на користування цим майном.

Частина 1 статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлює, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. За змістом наведеного, жодне з положень Конвенції не може бути витлумачене як таке, що легітимізує набуття права власності одним суб`єктом за рахунок протиправного позбавлення майнового права іншого суб`єкта, із відмовою, до того ж, у можливості захисту порушеного права. Кожен, чиї права та свободи було порушено має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження (Статті 13 і 14 Конвенції).

Окрім національного законодавства, також і прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що, реалізуючи п.1ст. 6 Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Диспозиції статтей 149 – 153 ЦПК України, які дозволяють суду забезпечити позов шляхом накладення арешту на майно та забороною вчиняти дії носить оціночний характер судом ризиків заподіяння шкоди інтересам позивача.

З приписів норм цивільно-процесуального законодавства України вбачається, що процесуальне законодавство обумовлює допустимість застосування заходів із забезпечення позову наявністю обставин, які свідчать про те, що невжиття таких заходів може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Забезпечення позову застосовується як засіб запобігання можливим порушенням майнових чи охоронюваних законом інтересів особи.

Суд звертає увагу на те, що достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

У поданій заяві про забезпечення позову позивач зазначив, що просить заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «Обласне виробниче об`єднання сільського комунального господарства Тернопільської області» вчиняти будь-які дії, що у свою чергу направлені на зміну власника стосовно об`єкта незавершеного будівництва – багатоквартирного будинку по АДРЕСА_1 , в тому числі відчужувати у будь-який спосіб чи передавати з балансу на баланс, в той час, як предметом позову є визнання права на майнові права окремих квартир та приміщень відповідно до договорів про спільну пайову участь у будівництві багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_1 .

На думку суду, забезпечення позову шляхом заборони вчиняти певні дії стосовно всього об`єкта незавершеного будівництва є прямим втручанням в господарську діяльність відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Обласне виробниче об`єднання сільського комунального господарства Тернопільської області» та такі заходи є неспівмірними із заявленими позивачем вимогами.

Окрім того, суд звертає увагу на те, що при вирішенні питання про забезпечення позову судом беруться до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів, а тому, вважає, що забезпечення позову саме шляхом заборони Товариству з обмеженою відповідальністю «Обласне виробниче об`єднання сільського комунального господарства Тернопільської області» вчиняти будь-які дії стосовно об`єкта незавершеного будівництва щодо зміни власника негативно вплине на інших осіб, в тому числі і тих, які не мають жодного відношення до вказаного спору.

З огляду на зазначені обставини, беручи до уваги, що накладення арешту на майно відповідача є заходом, який призводить до обмежень для забудовника його прав на здійснення господарської діяльності та вказані дії можуть потягти порушення конституційних прав не тільки відповідача, але й інших осіб, тому суд не вбачає підстав для задоволення заяви з огляду на відсутність законних підстав для її задоволення.

На підставі наведеного, керуючись статтями151-153,258-260,п.4ч.1ст.353,ст.354ЦПК України, постановою Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» №9 від 22.12.2006 року, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову у цивільній справі №607/5165/21 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Обласне виробниче об`єднання сільського комунального господарства Тернопільської області» про визнання права на майнові права на об`єкт будівництва – житловий комплекс в частині квартир та нежитлового приміщення-відмовити.

Копію ухвали направити позивачу у справі.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду або через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала суду складена та підписана 26 березня 2021 року.

Головуючий суддяВ. Л. Дзюбич