Рішення № 95859346, 25.03.2021, Токмацький районний суд Запорізької області

328/743/20

25.03.2021

2/328/82/21

РІШЕННЯ

Іменем України

25 березня 2021 року м. Токмак

Токмацький районний суд Запорізької області у складі: головуючого судді: Погрібної О.М., при секретарі: Мацинській О.Є., представника відповідача адвоката Майсак В.О.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду м.Токмак за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив :

Представник позивача АТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №б/н від 13.11.2009 в розмірі 11994,71 грн та судових витрат. В обґрунтування позовних вимог послався на те, що ОСОБА_1 звернулася до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала заяву №б/н від 13.11.2009 року, згідно з якою отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між нею та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Банком на підставі договору відкрито картковий рахунок із початковим кредитним лімітом у розмірі, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку, а відповідачу надано у користування кредитну картку (номер та строк дії отриманих кредитних карток зазначено у довідці про отримані картки). У подальшому, на підставі п.3.2, п. 3.3 договору, розмір кредитного ліміту збільшився до 2500 грн.

Відповідач зобов`язалася повернути витрачену частину кредитного ліміту відповідно до умов договору, а саме щомісячними платежами у розмірі мінімального платежу від суми заборгованості, який встановлений договором.

Відповідач не виконувала взяті на себе зобов`язання, у зв`язку з чим станом на 12.03.2020 року мала заборгованість 11994,71 грн., з яких: 4676,39 грн. – заборгованість за простроченим тілом кредиту; 1959,60 грн. – заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України; 4311,35 грн. – заборгованість за пенею; 500,00 грн. – штраф (фіксована частина), 547,37 грн. – штраф (процентна складова).

Невиконання відповідачкою зобов`язань по укладеному договору зумовило звернення ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» до суду з даним позовом.

Заочним рішенням Токмацького районного суду Запорізької області від 11 червня 2020 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованість за кредитним договором №б/н від 13.11.2009 року станом на 12.03.2020 року у розмірі 6635,99 грн., з яких: 4676,39 грн. – заборгованість за простроченим тілом кредиту, 1959,60 грн. – заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Також із ОСОБА_1 , пропорційно до задоволених позовних вимог. Ухвалено стягнути на користь позивача судовий збір у розмірі 1162,92 грн.

Ухвалою Токмацького районного суду Запорізької області від 19 листопада 2020 року вищезазначене заочне рішення скасовано.

Ухвалою судді Токмацького районного суду Запорізької області від 10 грудня 2020 року дану цивільну справу було прийнято до провадження та призначено її до розгляду в судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

29.12.2020р. від представника відповідача адвоката Майсак В.О. до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що відповідачка заперечує проти задоволення позовних вимог та не визнає їх в повному обсязі. З метою отримання банківських послуг вона підписала анкету-заяву б/н від 13.11.2009 року, згідно з якою отримала кредит у розмірі 500,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, базова процентна ставка - 30% із розрахунку 36 днів у році, строк дії кредитного ліміту відповідає строку дії картки, порядок погашенні заборгованості - щомісячними платежами в розмірі 7% від суми заборгованості. Банком на підставі договору відкрито картковий рахунок із початковим кредитних лімітом у розмірі - 500,00 грн., який у подальшому збільшився до 2500 грн. Проте, відомості щодо розміру кредитного ліміту на момент підписання заяви, про розмір неустойки (штраф, пеня) та про строк дії кредитної картки, у анкеті - заяві відсутні. Тобто, незрозуміло яким чином утворилась заборгованість за тілом кредиту у розмірі 4676,39 грн., який вона не отримувала.

Крім того, додані позивачем до позовної заяви Умови та правила надання банківських послуг, а також Правила користування платіжною карткою відповідачем не визнаються, оскільки вони не містять її підпису, тому не можуть вважатися складовими частинами кредитного договору, укладеного між сторонами 13.11.2009р. і підтверджувати істотні умови кредитування, зокрема, розмір процентів за користування кредитом, а також умови встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. Крім того, в заяві зазначена базова процентна ставка - 30% із розрахунку 360 днів у році, проте із розрахунку, який доданий до позовної заяви позивачем, вбачається, що ставка за використання кредитного ліміту становить 3,6%, проте позивачем не надано доказів погодження даної процентної ставки.

Відповідач отримала кредитну картку на підставі заяви від 13.11.2009 року, проте вважає, що позивач не надав належні і допустимі докази щодо розміру кредитного ліміту, щодо істотних умов кредитування та розміру заборгованості.

На підтвердження заборгованості перед банком, позивач надав розрахунок заборгованості станом на 16 березня 2020 року, в якому зазначено, що банк нараховував проценти за користування кредитом в період з 01.03.2017 року по 01.03.2020 року в розмірі 36 відсотків річних, сплата яких взагалі не передбачена умовами договору. Крім того, до зазначеного розрахунку банк включив нараховані відсотки, штрафи, пені, внаслідок чого тіло кредиту збільшено на суми, які фактично відповідачем не отримувалися.

Враховуючи викладене, вважає, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження заборгованості та її розміру, тому в задоволенні позовних вимог просить відмовити.

25.01.2021р. від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій представник позивач позовні вимоги підтримав повністю та додатково зазначив, що факт укладання кредитного договору між сторонами підтверджується особисто підписаною відповідачем анкетою-заявою 13.11.2009 року, в якій відповідач власноруч заповнила графи з особистими даними щодо себе та в якій зазначена поточна процентна ставка на момент оформлення кредиту у розмірі 2,5% (30% на рік). З наданих Банком розрахунку заборгованості та виписки з карткового рахунку відповідача вбачається, що відповідач користувалася кредитними коштами, їй було встановлено кредитний ліміт, вона частково сплачувала заборгованість за договором.

Крім того, в заяві-анкеті зазначена початкова сума кредитного ліміту, однак умовами договору (п.3.2) визначено, що Банк має право в будь-який момент збільшити, зменшити або анулювати кредитний ліміт. Вважає, що вищезазначений кредитний договір чинним, а заперечення відповідача нічим не обґрунтовані. Стосовно суми заборгованості, Банку необхідно додатковий час для вирішення питання, щодо суми заборгованості та Банком буде підготовлено та направлено до суду уточнену позовну заяву.

Враховуючи викладене, просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

27.01.2021р. від представника позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, в якій він просить стягнути на користь Банку з відповідача заборгованість за договором №б/н від 13.11.2009 року в розмірі 6300,63 грн, яка складається з заборгованості за тілом кредиту в розмірі 4476,39 грн, в т.ч. 4476,39 грн заборгованості за простроченим тілом кредиту та заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України в розмірі 1824,30 грн, а також понесені судові витрати.

03.03.2021р. від представника відповідача адвоката Майсак В.О. до суду надійшов відзив щодо уточнених позовних вимог, в якому зазначено, що відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог з раніше зазначених підстав та не визнає їх в повному обсязі. Додатково зазначено, що відповідач отримала кредит у розмірі 500,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, базова процентна ставка – 30% із розрахунку 360 днів у році, строк дії кредитного ліміту відповідає дії картки, порядок погашення заборгованості – щомісячними платежами в розмірі 7% від суми заборгованості. Банком на підставі договору відкрито картковий рахунок у розмірі – 500,00 грн, який у подальшому начебто збільшився до 2000 грн. Проте, відомості щодо можливості збільшення розміру кредитного ліміту на момент підписання заяви та про строк дії кредитної картки у анкеті-заяві відсутні. Тобто, виникла заборгованість за тілом кредиту саме у розмірі 4476,39 грн, який ОСОБА_1 фактично не отримувала та не використовувала. Тому вважає, що заборгованості за тілом кредиту в розмірі 4 476,39 грн банк нарахував безпідставно.

Також наводить власний розрахунок, відповідно до якого, припускаючи отримання відповідачкою кредитних коштів в розмірі 500 гривень, то відповідно до витягу з операцій, які були здійснені на картці за вищевказаним Договором було здійснено погашення тілу кредиту у повному обсязі, а в подальшому 17.12.2012 року кредитний ліміт було зменшено до 0,00 гривень. 14.10.2013 року було збільшено кредитний ліміт на 2500 гривень, та згідно деталей операцій відсутні будь-які операції щодо використання кредитного ліміту з 14.10.2013 року по 03.05.2016 року і тільки з січня 2017 року відбулося продовження операцій, тоді як за довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки оформленої на ОСОБА_1 04.05.2016 року кредитний ліміт було зменшено на 2000,00 гривень, який не використовувався до 2017 року, тому тіло кредиту не може складати 4 476,39 гривень, так як фактично тіло кредиту складає 2000,00 гривень.

Таким чином, 2000 (тіло кредиту) - 900 гривень (з розрахунку заборгованості погашена заборгованість за тілом кредиту) = 1100,00 гривень заборгованість. Тому, тіло кредиту на теперішній час складає 1100,00 гривень.

Також не погоджується із вимогою про стягнення з відповідача відсотків в розмірі 1824,30 грн, нарахованих згідно зі статтею 625 ЦК України, посилаючись на те, що відповідно до наданого позивачем розрахунку зазначені відсотки нараховані за підвищеною процентною ставкою (за період з 01 жовтня 2019 року по 12 березня 2020 року за процентною ставкою 86,4%), ніж зазначена в договорі (3%); відсотки в порядку ст.625 ЦК України підлягають стягненню за період з 01 жовтня 2019 року по 12 березня 2020 року.

Крім того, видана на ім`я ОСОБА_1 кредитна картка, неодноразово перевипускалася Банком, строк дії останньої до 27 квітня 2020 року. Банк звернувся до суду з позовом 15 квітня 2020 року, тобто до спливу строку кредитування, вимоги про стягнення відсотків нарахованих на прострочений кредит відповідно до ст. 625 ЦК України пред`явлені станом на 10 січня 2021 року, тому в задоволені вимог про стягнення відсотків відповідно до ст. 625 ЦК України також просить відмовити.

В судове засідання, призначене на 25.03.2021, представник позивача не з`явився, в матеріалах справи міститься клопотання про розгляд справи без його участі, де зазначено, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача адвокат Майсак В.О. в судовому засіданні в задоволенні позову просила відмовити з підстав, які наведені у відзиві на уточнену позовну заяву.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, про причини неявки суд не повідомила.

Суд, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши повно та всебічно обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, виходячи зі свого внутрішнього переконання, дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з таких підстав.

Згідно зі ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Згідно зі ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

При цьому, відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК України). Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом (ч.1 ст.78 ЦПК України).

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно з витягом із статуту позивач є правонаступником Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк»; довідкою з ЄДРПОУ та банківською ліцензією підтверджується, що він є юридичною особою, зареєстрованою у встановленому законом порядку та має право на здійснення банківських операцій.

Судом встановлено, що 13.11.2009 між ПАТ КБ «ПриватБанк» (правонаступником якого є АТ КБ «ПРИВАТБАНК») та ОСОБА_1 було підписано заяву б/н про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у ПриватБанку.

Згідно з вищезазначеною заявою, ОСОБА_1 просила відкрити рахунки та надати послуги: кредитну карту, референт, тип карти: НОМЕР_1 , валюта: гривня, тип кредитного ліміту: фінансовий, сума кредитного ліміту: 500,00 грн, базова відсоткова ставка: 30% з розрахунку 360 днів у році, строк дії кредитного ліміту: відповідає строку дії картки; порядок погашення заборгованості: щомісячними платежами у розмірі 7% від суми заборгованості, погашення заборгованості за кредитним лімітом може проводитись як шляхом внесення на карту так і списанням позивачем коштів з дебітної картки № НОМЕР_2 .

Також у заяві зазначено, що підписуючи заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, відповідач погодилась, що повний перелік сплачуваних банком послуг визначається або Правилами, які розміщені на офіційному сайті банку www.privatbank.ua, або окремо підписаною угодою між клієнтом та банком. Також в заяві зазначено, що відповідач ознайомлена та згодна з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Правилами надання послуг (виконання робіт), а також тарифами банку, які були надані для ознайомлення у письмовому вигляді та те, що зазначена заява, разом з Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку складають договір про надання банківських послуг; банк має право в будь-який момент збільшити, зменшити або анулювати кредитний ліміт, що підтверджується підписом ОСОБА_1 в зазначеній заяві.

Інших умов кредитування позичальником не узгоджувалося, та будь-яких заяв або довідок не підписувалося.

Згідно з довідкою позивача без вихідних даних (номеру та дати) між АТ КБ ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_1 був підписаний кредитний договір б/н, за яким було видано такі кредитні картки: 1) НОМЕР_3 , дата відкриття 13.11.2009, термін дії 01/13; 2) НОМЕР_4 , дата відкриття 26.02.2010, термін дії 01/13; 3) НОМЕР_5 , дата відкриття 08.12.2011, термін дії 10/15; 4) НОМЕР_6 , дата відкриття 03.05.2012, термін дії 10/15; 5) НОМЕР_7 , дата відкриття 26.04.2016, термін дії 04/20 6) НОМЕР_7 , дата відкриття 27.01.2017, термін дії 04/20.

Згідно із довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки оформленої на ОСОБА_1 № НОМЕР_3 старт карткового рахунку відбувся 13.11.2009 з кредитним лімітом 500,00 грн; 24.12.2010 кредитний ліміт був збільшений до 600,00 грн; 28.11.2011 кредитний ліміт був зменшений до 110,00 грн; 29.02.2012 кредитний ліміт був зменшений до 100,00 грн; 17.12.2012 кредитний ліміт був зменшений до 0,00 грн; 14.10.2013 кредитний ліміт був збільшений до 2500,00 грн; 04.05.2016 кредитний ліміт був зменшений до 2000,00 грн; 17.02.2019 кредитний ліміт був зменшений до 0,00 грн.

Згідно з наданим банком розрахунком (за уточненими позовними вимогами) заборгованість відповідача за кредитним договором б/н від 13.11.2009 станом на 10.01.2021 складає 6300,69 грн, з яких:

- 4476,39 грн - заборгованість за тілом кредиту, в тому числі 4476,39 грн заборгованість за простроченим тілом кредиту;

- 1824,30 грн - заборгованість відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625 ЦК України.

З наданої позивачем виписки по картковому рахунку по договору №б/н ОСОБА_1 станом на 29.04.2020 підтверджений факт руху грошових коштів на картковому рахунку відповідача, з якого вбачається, що відповідач до 10.03.2017 користувалась кредитними коштами, зокрема розраховуючись кредитною карткою в магазинах м.Токмак.

Відповідно до п. 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України від 04.07.2018 № 75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Також виписка банку згідно Переліку типових документів, що створюються під час діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, інших установ, підприємств та організацій, із зазначенням строків зберігання документів, затвердженого наказом Міністерством юстиції України від 12.04.2012 №578/5, та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.04.2012 за № 571/20884, має статус первинного документу, а отже є належним та допустимим доказом по справі.

На підтвердження позовних вимог (уточнених) позивачем надані розрахунки заборгованості відповідача за договором №б/н від 13.11.2009 за період з 13.11.2009 по 31.05.2015, з 01.06.2015 по 30.09.2019 та з 01.10.2019 по 10.01.2021.

Факт руху грошових коштів на картковому рахунку відповідача позивач підтвердив виписками за договором б/н від 13.11.2009 станом на 08.12.2020 за період з 18.01.2012 по 28.11.2020.

Крім цього, позивачем надано Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в редакції, яка діяла на момент укладення кредитного договору, внутрішньобанківський наказ про затвердження Умов та правила надання банківських послуг та накази банку: «Про внесення змін в тарифи по кредитним карткам від 04.07.2009 зі змінами від 14.10.2009, 28.01.2013, 21.01.2013, 01.03.2013, 08.04.2013; «Про закриття функціонування тарифного плану «30 днів» по карткам «Універсальна»» від 26.10.2012; «Про важливі зміни в процедурі оформлення та тарифах по кредитним карткам в Приват-Банку (Україна, Грузія) та А-Банку» від 18.08.2014.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються Банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим Банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші.

Ухвалюючи рішення, суд виходить з того, що наданий суду позивачем Витяг з Умов та правил надання банківських послуг не містять підпису відповідача ОСОБА_1 , а матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Умови є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору і що саме їх розуміла відповідач, ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи 13.11.2009р. заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема, щодо сплати процентів за користування кредитними коштами в зазначені в цих документах строки та розмірах з відповідним порядком нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

Суд вважає, що в даному випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч.1 ст.634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме з цим витягом з «Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку», правилами надання послуг та тарифами банку відповідач ознайомилася та погодилася з ними, а також те, що вказані документи станом на 13.11.2009 містили ті умови, які зазначені в документах, що додані банком до позовної заяви.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, провадження № 14-131цс19, висловила правову позицію про те, що роздруківка із сайту позивача не може бути належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу «Умови та правила банківських послуг», надані банком витяг з «Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку», правилами надання послуг та тарифи банку не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена щодо укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод принципу справедливості розгляду справи судом.

За таких обставин, наданий Банком Витяг з Умов не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, а відтак підстави брати їх до уваги відсутні.

В той же час, суд вважає встановленим та доведеним, що відповідач 13.11.2009р. звернулася до Банку із заявою з метою отримання банківських послуг, підписала її, чим надала згоду на отримання банківських послуг, в т.ч. кредиту, та отримав банківську картку. Кредитні кошти були зараховані на видану відповідачу банківську картку, в подальшому кредитний ліміт змінювався. Відповідачка користувалася цими грошовими коштами, від їх отримання не відмовлялася, до Банку з приводу закриття, повернення картки не зверталася, строк дії останніх карток на момент складання позивачем розрахунку заборгованості (12.03.2020) та звернення позивача до суду (15.04.2020) не закінчився.

За змістом статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому випадку, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі ухвалити рішення по справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

У справах про стягнення кредитних коштів на банк або іншу фінансову установу покладений обов`язок довести факт передачі коштів позичальнику у розмірі та на умовах, встановлених договором, в іншому випадку, без доведення цього факту, втрачається право банку на пред`явлення будь-якої вимоги.

Представлені суду докази не дають суду підстав вважати, що банком виконані вимоги частини першої статті 1054 ЦК України щодо зарахування грошових коштів в розмірі 4476,39 грн на рахунок відповідача та відповідно використання їх відповідачем.

Доведення позивачем умов кредитування і наявності заборгованості є обов`язком позивача, виходячи з принципу змагальності сторін, закріпленого статтею 12 ЦПК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18.03.2019 року у справі № 61-28582ск18.

Матеріали справи не містять будь-яких доказів на підтвердження збільшення (встановлення) кредитного ліміту на картковий рахунок відповідача до 4476,39 грн.

Таким чином, оскільки, для вирішення питання про стягнення простроченого тіла кредиту в розмірі 4476,39 грн, необхідні докази отримання цих кредитних коштів, що позивачем не доведено.

Отже, пред`явлена позивачем до стягнення заборгованість за тілом кредиту (4476,39 грн) перевищує кредитний ліміт (2000,00 грн), який востаннє перед зменшеням до 0,00 грн був встановлений на картковий рахунок відповідача, та в межах якого відповідач мала право та можливість використовувати кредитні кошти. Доказів несанкціонованого перевищення відповідачем ліміту кредитування позивач до суду також не надав.

Крім того, з розрахунку заборгованості та з виписки за договором, наданих позивачем на обґрунтування власних позовних вимог щодо наявності заборгованості у відповідача, вбачається, що позивач на суму нарахованих щомісяця процентів за користування кредитними коштами, що не були погашені відповідачем, збільшував заборгованість за тілом кредиту, тобто фактично штучно збільшував кредитну заборгованість відповідача за рахунок нарахованих процентів у попередніх періодах, що свідчить про те, що заборгованість за тілом кредиту, яку позивач пред`явив до стягнення, складається не тільки з коштів, які безпосередньо відповідач отримав у кредит шляхом витрачання коштів у межах встановленого йому кредитного ліміту, а й за рахунок самостійного збільшення заборгованості за кредитом позивачем шляхом погашення (списання) процентів за користування кредитом за рахунок кредитних коштів. Цим позивач самостійно на власний розсуд допустив штучне збільшення заборгованості за кредитом поза межами кредитного ліміту, встановленого на картковий рахунок позичальника.

Разом з тим, суд звертає увагу, що відповідач та її представник не заперечують, що ОСОБА_1 отримала та використовувала надані їй кредитні кошти в межах суми кредитного ліміту в розмірі 500,00 грн., обумовленої підписаною нею анкетою-заявою № б/н від 13.11.2009 року.

В той же час, у підписаній власноруч відповідачем заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг від 13.11.2009 банк має право в будь-який момент збільшити, зменшити або анулювати кредитний ліміт, що підтверджується підписом ОСОБА_1 в зазначеній заяві.

Відповідно до довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки кредитний ліміт за картковим рахунком ОСОБА_1 04.05.2016 після зменшення становив 2000,00 гривень.

Про визнання відповідачкою збільшеного банком кредитного ліміту також свідчить виписка з особового рахунку ОСОБА_1 за договором № б/н станом на 29.04.2020, відповідно до якої остання до 10.03.2017, тобто в межах встановленого з 04.05.2016 кредитного ліміту в розмірі 2000,00 грн користувалась кредитним лімітом у зазначеному розмірі, як під час здійснення покупок в магазинах м.Токмак, так і шляхом зняття готівки в банкоматах.

Вказані обставини підтверджуються розрахунком заборгованості, випискою з особового банківського рахунку, відкритого на ім`я відповідача за виданою банківською карткою, довідками про встановлення кредитного ліміту та про видані банківські картки зі строками їх дії. Ці докази в частині підтвердження розміру заборгованості за тілом кредиту суд вважає належними та допустимими, тому приймає їх при ухваленні цього рішення.

Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПРИВАТБАНК» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, а тому суд приходить до висновку, що він вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

У той же час, заборгованість за тілом кредиту не може бути більшою за розмір фактично отриманої суми кредитних коштів.

Позивачем правомірність та підстави вимог в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту з перевищенням встановленого кредитного ліміту не доведено.

Таким чином, враховуючи, що відповідачем не спростовано отримання ним кредитних коштів у межах кредитного ліміту, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь банку частини тіла кредиту у розмірі 1100,00 грн в межах кредитного ліміту, встановленого на її банківську картку (2000 грн) та повернутої відповідачем суми за тілом кредиту в розмірі 900 грн, згідно з розрахунком заборгованості наданим банком станом на 10.01.2021, де зазначено, що сума повернута за тілом кредиту в період після останнього зняття коштів з картки до 10.01.2021 становить 900 грн.

Відповідачка частково здійснювала повернення кредитних коштів, але нерегулярно та/або в меншому розмірі, що, як вбачається з наданого позивачем розрахунку заборгованості станом на 10.01.2021 та з виписки за договором № б/н на 16.03.2020 потягло виникнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 1100,00 грн.

Отже вимога позивача про стягнення заборгованості за тілом кредиту підлягає частковому задоволенню у межах встановленого позивачем кредитного ліміту та з урахуванням повернутої суми за тілом кредиту, що становить 1100,00 грн.

В той же час вимоги позивача про стягнення відсотків, нарахованих за ст. 625 ЦК України є необґрунтованим.

Разом з тим, обґрунтовуючи право вимоги в частині стягнення відсотків на прострочений кредит банк посилався на вимоги статті 625 ЦПК України.

Стаття 625 ЦК України входить до розділу I «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України, тому в ній визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і її дія поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань.

За змістом частини другої статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Аналогічний висновок зробила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитним договором припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронюваних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 4 лютого 2020 року у справі №912/1120/16 вказано, що у межах кредитного договору позичальник отримує позичені кошти у своє тимчасове користування на умовах повернення, платності і строковості. Цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно. Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною першою статті 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах. Натомість наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, урегульовані частиною другою статті 625 цього Кодексу, згідно з якими на боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання покладається обов`язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Такі проценти підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання. Тому, за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України, як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення, підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Таким чином, якщо строк кредитування закінчився або кредитор реалізував своє право на дострокове повернення кредиту, то з цього моменту припиняється нарахування процентів за кредитом і позичальник зобов`язаний сплатити неустойку та суми передбачені статтею 625 ЦК України.

Верховний Суд України у постанові від 22 жовтня 2014 року у справі №127цс14 висловив правовий висновок про те, що строк дії картки є кінцевим терміном кредитування.

Отже, з урахуванням терміну дії останніх кредитних карток за № НОМЕР_7 , - квітень 2020, право нараховувати відсотки на підставі статті 625 ЦК України, яка застосовується як наслідок прострочення виконання грошового зобов`язання, для АТ КБ «ПРИВАТБАНК» виникає з 01 травня 2020 року.

Нарахування ж відсотків на підставі статті 625 ЦК України до 01 травня 2020 року можливе виключно у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, чого в даному випадку встановлено не було.

Як вбачається з розрахунку, наданого банком відсотки на підставі ст.625 ЦК України нараховано за період з 01.11.2019 року по 01.03.2020 року. Тому, беручи до уваги те, що строк кредитування відповідає строку дії картки квітень 2020 року та на час звернення позивача до суду не скінчився, вимоги банку про стягнення відсотків за ст.625 ЦК України є передчасними.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 6 ч.1 ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Позивачем сплачено судовий збір в розмірі 2102,00 грн, що відповідає заявленій в позові (уточненому) сумі в розмірі 6300,69 грн; позовні вимоги задоволені частково, в розмірі 1100,00 грн, якому буде відповідати такий розмір судового збору: 2102,00 грн. х 1100,00 грн : 6300,69 грн = 366,98 грн - який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст.10-13,18,81,141, 258-259,263-265 ЦПК України, суд -

ухвалив:

Позов АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» заборгованість за кредитним договором № б/н від 13.11.2009 станом на 10.01.2021 в розмірі 1100,00 грн (одна тисяча сто гривень 00 коп), яка складається із заборгованості за простроченим тілом кредиту.

Відмовити у задоволенні іншої частини позовних вимог.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» судовий збір в розмірі 366,98 грн (триста шістдесят шість гривень 98 коп).

Рішення суду може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду через Токмацький районний суд Запорізької області протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлений 29 березня 2021 року.

Учасники справи:

Позивач: АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК», юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1-Д; місцезнаходження: 49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, буд.50, код ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , рнкопп НОМЕР_8 .

Суддя: