Рішення № 95857992, 01.02.2021, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/14573/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" лютого 2021 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого: судді Гончарука В.П.,

за участі секретарів: Зимницької М.Є., Гриценко О.І., Краснової І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Державний експортно - імпортний банк України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач Акціонерне товариство «Державний експортно - імпортний банк України» звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії до карткового рахунку в рамках зарплатного проекту. Просить суд з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог стягнути з відповідача на користь Публічного акціонерного товариства «Державний експортно - імпортний банк України» заборгованість в розмірі 21 605,28 грн., та витрати по сплаті судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 13.06.2013 року між Публічним акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк України» та відповідачем було укладено договір про відкриття кредитної лінії до карткового рахунку в рамках зарплатного проекту № 0002046744БН/2013-06, згідно якого банк відкрив позичальнику кредитну лінію для проведення операцій з використанням платіжної картки з лімітом заборгованості не більше 18 000,00 грн. на строк до 29 травня 2015 року зі сплатою 36 % річних. Станом на 03 травня 2017 року відповідач не виконав належним чином зобов`язання за кредитним договором, в результаті чого виникла заборгованість, яку просить стягнути з відповідача.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 28 вересня 2016 року відкрито провадження у даній справі.

Ухвалою від 26 травня 2017 року провадження по справі зупинено у зв`язку з призначенням по справі судово - бухгалтерської експертизи.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 28 вересня 2017 року відновлено провадження у даній справі.

Ухвалою від 07 листопада 2017 року провадження по справі зупинено у зв`язку з призначенням по справі судово - бухгалтерської експертизи.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 19 березня 2018 року відновлено провадження у даній справі.

Ухвалою від 15 травня 2018 року провадження по справі зупинено у зв`язку з призначенням по справі судово - бухгалтерської експертизи.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 30 липня 2020 року поновлено провадження у даній справі.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. До початку розгляду справи подав заяву про розгляд справи без його участі, в якій позовні вимоги підтримав в повному обсязі з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просив позов задовольнити з підстав викладених у ній.

Представник відповідача та відповідач в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Поважність причин неявки в судове засідання не надали. Крім того, представник відповідача на адресу суду неодноразово направляв клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з перебуванням в іншому судовому процесі та виявлення у відповідача позитивного результату на коронавірус (SARS-CoV2), які були задоволені судом.

Разом з тим стороною відповідача за весь період часу розгляду справи не використано право на подання відзиву на позовну заяву із запереченнями на доводи викладених в позовній заяві та висновку експертизи та не надано письмових пояснень та доказів, що спростовують наявності заборгованості за кредитним договором.

Всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об`єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, керуючись законом, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.

Згідно із ч.1 ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Отже предметом доказування позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Державний експортно - імпортний банк України», перш за все є факт надання позивачем відповідачу обумовленої у кредитному договорі суми грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором.

В судовому засіданні встановлено, що 13.06.2013 року між Публічним акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк України» та відповідачем було укладено договір про відкриття кредитної лінії до карткового рахунку в рамках зарплатного проекту № 0002046744БН/2013-06, згідно якого банк відкрив позичальнику кредитну лінію для проведення операцій з використанням платіжної картки з лімітом заборгованості не більше 18 000,00 грн. на строк до 29 травня 2015 року зі сплатою 36 % річних.

Правовідносини, що виникли між сторонами регулюються нормами Цивільного кодексу України, умовами кредитного договору.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня.

За змістом статті 524 ЦК України грошовим визнається зобов`язання, виражене у грошовій одиниці України - гривні, проте в договорі сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Відповідно до ст. 533 ЦК грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях.

Так, з матеріалів справи вбачається, що, укладаючи договір, його пунктом 2.1 сторони визначили характер грошового зобов`язання та дійшли згоди, що грошовою одиницею виниклих зобов`язань являється гривня.

Згідно довідки-розрахунку заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії до карткового рахунку в рамках зарплатного проекту № 0002046744БН/2013-06 від 13 червня 2013 року, заборгованість відповідача за позовом станом на 03 травня 2017 року складає в сумі 21 605,28 грн., яка складається з заборгованості за основним боргом в розмірі 7 817,40 грн., заборгованості за відсотками в розмірі 6 893,06 грн.; пеня нарахована на прострочену заборгованість за процентами (за період з 21.09.2015 року по 03.05.2017 року) у розмірі 2 426,49 грн.; пеня нарахована на прострочену заборгованість за основним договором (за період з 21.09.2015 року по 03.05.2017 року) у розмірі 4 468,33 грн.

У відповідності до положень ст. 626, 627 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За приписами ст. ст. 638, 639 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, окрім іншого, висновками експертів.

За положенням частини 1 статті 78 цього Кодексу суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку встановленого законом.

Згідно з нормою статті 102 ЦПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (ім`я, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством.

У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Правові, організаційні і фінансові основи судово-експертної діяльності в Україні визначає Закон «Про судову експертизу», стаття 3 якого проголошує, що судово-експертна діяльність здійснюється на принципах законності, незалежності, об`єктивності і повноти дослідження.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про судову експертизу» законодавство України про судову експертизу складається із цього Закону, інших нормативно-правових актів.

До таких нормативно-правових актіввідноситься, зокрема, Інструкція про порядок призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затверджена Наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5 у редакції Наказу від 20.12.2012 № 1950/5 (далі - Інструкція).

За правилом, закріпленим у пункті 1.4. Інструкції, під час проведення експертиз (експертних досліджень) з метою виконання певного експертного завдання експертами застосовуються відповідні методи дослідження, методики проведення судових експертиз, а також нормативно-правові акти та нормативні документи (міжнародні, національні та галузеві стандарти, технічні умови, правила, норми, положення, інструкції, рекомендації, переліки, настановчі документи Держспоживстандарту України), а також чинні республіканські стандарти колишньої УРСР та державні класифікатори, галузеві стандарти та технічні умови колишнього СРСР, науково-технічна, довідкова література, програмні продукти тощо.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 15 травня 2018 року у справі призначена судова бухгалтерська експертиза, на вирішення якої поставлено запитання, а саме: «Який дійсний розмір заборгованості ( тіло , відсотки, пеня) станоми на 03.05.2017 р. ( на день здійснення розрахунку а.с. 133) за договором про відкриття кредитної лінії до карткового рахунку в рамках зарплатного проекту №0002046744 БН/2013-06 від 13 червня 2013 р. укладеного між АТ «Укрексімбанк» та ОСОБА_1 .?».

Відповідно до висновку експерта за результатами проведення судової економічної експертизи від 17.03.2020 № 11829/18-72, встановлено, що згідно наявних документів, розмір заборгованості відповідача станом на 03.05.2017 року, визначений АТ «Укрексімбанк» в Розрахунку заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії до карткового рахунку в рамках зарплатного проекту №0002046744 БН/2013-06 від 13.06.2013 року, щодо: основного боргу підтверджується в сумі 7 817,40грн.; боргу за процентами за користування кредитом підтверджується в сумі 6 893,06грн. за умови, що строк кредитування не закінчився 29.05.2015 року.

При цьому, за умови закінчення строку кредитування 29.05.2015 року, заборгованість за процентами розрахунково підтверджується в сумі 1 464,96грн.

Крім того, розрахунково визначена заборгованість ОСОБА_1 за 3% річних в сумі 452,34 грн. та інфляційними втратами в сумі 1 904,00грн.

Документально та розрахунково підтвердити суму заборгованості ОСОБА_1 по пені за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань за договором не видається за можливе, оскільки надані на дослідженні матеріали на містять відповідних документів та не видається за можливе обґрунтувати період нарахування пені.

При цьому, дані, наведені в Розрахунку заборгованості щодо: розміру і періоду дії облікової ставки НБУ відповідають рішенням/постановам НБУ; суми простроченого основного боргу є документально обґрунтованими; суми прострочених процентів, за умови, що строк кредитування не закінчився 29.05.2015 року, є документально обґрунтованими;

За умови, що строк кредитування закінчився 29.05.2015 року, документально обґрунтована сума прострочених процентів становить 1 467,96грн.

Відповідно, пеня на прострочені проценти розрахунково підтверджується: за період з 21.09.2015 по 20.09.2016 в розмірі 585,60грн., за період з 21.09.2016 по 03.05.2017 в розмірі 845,50грн.

Таким чином, суд бере до уваги висновок експерта за результатами проведення судової економічної експертизи від 17.03.2020 № 11829/18-72, як доказ про наявність заборгованості відповідача за договором про відкриття кредитної лінії до карткового рахунку в рамках зарплатного проекту №0002046744 БН/2013-06 від 13.06.2013 року.

Щодо письмових заперечень на позовну заяву сторони відповідача, які містяться в матеріалах справи, то останні не містять доказів, які спростовують наявність заборгованості відповідача перед позивачем та підтверджують належне виконання зобов`язань за кредитним договором.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем були виконані умови кредитного договору в частині надання кредитних коштів відповідачу.

Положенням статті 611 Цивільного кодексу України, визначено правові наслідки порушення зобов`язання. Так, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема:

1. припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2. зміна умов зобов`язання;

3. сплата неустойки;

4. відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно положень ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, відповідачем не виконано зобов`язань, визначених Договором, порушено умови щодо погашення кредиту та нарахованих відсотків за його користування, що підтверджується висновком експерта за результатами проведення судової економічної експертизи від 17.03.2020 № 11829/18-72, як доказом про наявність заборгованості відповідача за договором про відкриття кредитної лінії до карткового рахунку в рамках зарплатного проекту №0002046744 БН/2013-06 від 13.06.2013 року.

08 вересня 2014 року на адресу відповідача позивачем була направлена письмова претензія про погашення заборгованості, однак вимоги якої виконано не було.

Виходячи з викладеного вище, порядку, умов та обставин укладення Кредитного договору між сторонами, добровільності даного договору з боку сторін, наявності заборгованості за кредитом, суд приходить до висновку про часткове задоволення вимог Акціонерного товариства «Державний експортно - імпортний банк України» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості станом на 03 травня 2017 року за договором про відкриття кредитної лінії до карткового рахунку в рамках зарплатного проекту №0002046744 БН/2013-06 від 13.06.2013 року, яка складається з основного боргу за кредитом у розмірі 7 817,40 грн.; боргу за процентами за користування кредитом в розмірі 1 464, 96 грн.; пені нарахованої на прострочену заборгованість за процентами за період з 21 вересня 2015 року по 20 вересня 2016 року у розмірі 585,60 грн., а всього стягнути 9 867,96 грн.

Щодо решти заявлених позовних вимог сторони позивача, то останні не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду.

Відповідно частин 1, 3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Рішення суду, як найважливіший акт правосуддя, покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права. У зв`язку з цим суди повинні неухильно додержуватись вимог про законність і обґрунтованість рішення у цивільній справі.

Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09 грудня 1994 року, серія А, № 303А, § 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Suominen v. Finland» від 01 липня 2003 року № 37801/97, § 36,). Ще одне призначення обґрунтування рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року № 49684/99, § 30).

З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову Акціонерного товариства «Державний експортно - імпортний банк України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В порядку ст.141 Цивільного процесуального кодексу України, з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення судовий збір у розмірі 1 378 гривень 00 копійок,

Керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 611,612, 625, 530, 1048, 1054-1055 ЦК України, та керуючись ст. ст. 7-13, 76-81, 139, 141, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В :

Позовну заяву Акціонерного товариства «Державний експортно - імпортний банк України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Державний експортно - імпортний банк України» заборгованість станом на 03 травня 2017 року за договором про відкриття кредитної лінії до карткового рахунку в рамках зарплатного проекту №0002046744 БН/2013-06 від 13.06.2013 року в розмірі 9 867,96 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Державний експортно - імпортний банк України» витрати по оплаті судового збору в розмірі 1 379, 00 грн.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 01 лютого 2021 року.

Відомості щодо учасників справи:

Позивач:

Акціонерне товариство «Державний експортно - імпортний банк України» (код ЄДРПОУ 00032112, адреса місця знаходження: 03150. м. Київ, вул. Антоновича, буд. 127);

Відповідач:

ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 );

Суддя: