Постанова № 958578, 18.04.2007, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. Комінтерну, 16

тел. 230-31-77

ПОСТАНОВА

Іменем України

"18" квітня 2007 р. Справа № А6/064-07

11.20 год.

Господарський суд Київської області в складі:

головуючого судді Маляренка А.В.

при секретарі Петровій Л.М.

розглянувши адміністративну справу № А 6/064-07

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Ріверс - ЛТД”, Іванківський район, с. Мусійки

до Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції, смт. Іванків

про скасування податкове повідомлення рішення № 0000152300/0 від 26.01.2007 р.

Представники:

від позивача Косогор О.М.(довіреність від 12.03.07)

Бойчук Д.Л.(довіреність від 01.03.07)

відповідача Коваленко О.М. ( довіреність № 104/10/25 від 09.01.07)

Кизименко І.М.( доручення № 2138/10/25 від 07.03.07)

Діденко І.В. ( довіреність № 150/10/25 від 09.01.07)

Обставини спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Ріверс - ЛТД” (далі - Позивач) звернулося з адміністративним позовом до Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції в Київській області (далі - Відповідач) про скасування податкового повідомлення рішення.

Провадження у справі було відкрите відповідно до ухвали від 19.02.2007 року за правилами Кодексу адміністративного судочинства України (далі –КАС України).

Позивач звернувся до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення Іванківської ДПІ в Київській області № 0000152300/0 від 26.01.2007 р., відповідно до якого позивачеві було визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 15 524 584, 00 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 7 762 292, 00 грн.

Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги відсутністю з його боку порушень податкового законодавства, за які відповідачем було донараховано податок на додану вартість та застосовано штрафні (фінансові) санкції. Відповідачем при проведенні перевірки не було взято до уваги те, що Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 03.05.2006 р. щодо скасування установчих документів ТОВ «Ірбіс», на яке він посилається в акті перевірки як на підставу зменшення податкового кредиту позивача, не набрало законної сили і подальшому було скасоване Апеляційним судом Київської області, який 03.05.2006 р. ухвалив нове рішення у цій справі, яким в задоволенні позову було відмовлено.

Враховуючи на ці обставини представник позивача у судовому засіданні вважає неправомірним зменшення податкового кредиту, наслідком чого стало визначення зобов’язань з податку на додану вартість в розмірі 15 524 584, 00 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 7 762 292, 00 грн.

Представники відповідача проти позовних вимог заперечують про що подали до суду відзив № 2842/10/25-019 від 05.03.2007 р. та доповнення до відзиву № 2816/10/25-019 від 30.03.2007 р. в яких відповідач просить відмовити позивачеві в задоволенні адміністративного позову на підставі обставин, які викладені в відзиві, оскільки на думку відповідача позивачеві правомірно було визначено зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 15 524 584, 00 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 7 762 292, 00 грн.

Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

встановив:

Іванківською міжрайонною державною податковою інспекцією Київської області було проведено планову комплексну документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріверс-ЛТД»по результатам якої 09.01.2007 р. було складено Акт за № 01/23-/33011056.

Перевіркою було встановлено, що позивач порушив п.п. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, внаслідок чого було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000152300/0 від 26.01.2007 р., яким позивачу визначено зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 15 524 584, 00 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 7 762 292, 00 грн.

Господарський суд визнає викладені в акті перевірки висновки помилковими та такими, що не знайшли свого підтвердження в ході розгляду даної справи, виходячи з наступного:

Відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 , пунктів 7.1, 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” об’єктом оподаткування цим податком є операції платників податків з продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України; продаж товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість; особа –продавець, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість, зобов’язана на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг) нарахувати покупцю податок на додану вартість та скласти і передати йому податкову накладну, яка є підставою для віднесення вказаної в ній суми податку на додану вартість до податкового кредиту. Право на нарахування податку та складання податкових накладних (п.п. 7.2.4. п. 7.2. ст. 7 Закону про ПДВ) надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст. 9 Закону про ПДВ.

Відповідно до норм Закону України „Про податок на додану вартість”, податковий кредит –це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.( п.1.7 ст.1).

Податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації (п.п.7.4.1 пункту 7.4 ст.7).

Закон України „Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні” визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні. У розумінні даного Закону первинні документи є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, що фіксують факти їх здійснення.

Приписами п.п.7.2.3 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” визначено, що податкова накладна ( первинний документ у розумінні Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні) є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом і має містити зазначені окремими рядками відомості, визначені п.п.7.2.1 Закону „Про ПДВ”, зокрема ставку податку, відповідну суму податку в цифровому значенні та загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно п.п.7.4.5.п.7.4 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг)- актом прийняття робіт ( послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт( послуг).

Як вбачається з матеріалів справи Позивач мав господарські стосунки з підприємством ТОВ „Ірбіс”. Позивач виступав у якості Покупця, а Товариство –у якості Постачальника товару.

У зв’язку зі здійсненням господарських операцій Позивач отримував від Постачальника товару податкові накладні, оформлені відповідно до вимог підпункту 7.2.1 Закону України № 168/97 та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997р.

Позивачем були отримані від Товариства податкові накладні (належним чином засвідчені копії знаходяться в матеріалах справи) що підтверджує правильність та правомірність формування податкового кредиту в розмірі 15 509 584,00 грн.

Відповідач при проведенні планової комплексної документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріверс-ЛТД»виключив зі складу податкового кредиту позивача суму податку на додану вартість в розмірі 15 509 584,00 грн., яка була віднесена Позивачем на підставі податкових накладних складених ТОВ „Ірбіс”

Сума ПДВ була виключені відповідачем зі складу податкового кредиту на підставі рішення Вишгородського районного суду Київської області від 03.06.2006 р., відповідно до якого установчі документи ТОВ «Ірбіс»були визнані недійсними з моменту реєстрації а також було визнано недійсними з моменту реєстрації Свідоцтво платника податку на додану вартість № 13699555 від 24.09.2004 р.

28.12.2006 р. апеляційним судом Київської області у відкритому судовому засіданні було розглянуто скаргу ТОВ «Ірбіс»на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 03.06.2006 р. у справі за позовом ДПІ у Гусятинському районі Тернопільської області до Львинського М. Л., Пархоменко О. А., ТОВ «Ірбіс», 3-тя особа –Вишгородська районна державна адміністрація Київської області про визнання установчих документів та свідоцтва платника податку на додану вартість недійсними.

По результатам розгляду апеляційної скарги Апеляційним судом Київської області апеляційну скаргу було задоволено, рішення Вишгородського районного суду Київської області від 03.06.2006 р. було скасовано та ухвалене нове рішення яким в задоволенні позову відмовлено.

Норми ЦПК України встановлюють порядок набрання законної сили рішеннями суді загальної юрисдикції, які у випадку набрання ними законної сили є обов’язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 ЦПК України, рішення набирає законної сили у випадку не подання апеляційної скарги на рішення, а у випадку апеляційного оскарження –після розгляду справи апеляційним судом, якщо оскаржуване рішення не скасоване.

Таким чином, суд приходить висновку, що відповідачем неправомірно було виключено зі складу податкового кредиту позивача суми ПДВ, які були ним нараховані відповідно до податкових накладних складених ТОВ „Ірбіс”

Крім цього, суд звертає увагу на той факт, що на момент існування між Позивачем та Товариством господарських правовідносин та здійснення господарських операцій ТОВ „Ірбіс” було зареєстровано у відповідності до вимог Закону про ПДВ в якості платника ПДВ і мало відповідне свідоцтво.

При цьому слід зауважити наступне: Акт перевірки містить відомості про те, що основною причиною донарахування суми податку та штрафних санкцій є порушення контрагентом Позивача вимог чинного законодавства.

Відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність має індивідуальний характер .

Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди не покладено обов’язку по перевірці відповідності діючому законодавству установчих документів іншого учасника правовідносин та не передбачає відповідальності за зобовґязаннями іншого учасника правовідносин.

Крім цього, ч. 2 ст. 18 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців” передбачено, що відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні.

На час виникнення та виконання між сторонами договірних відносин ТОВ „Ірбіс” було зареєстроване у Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України.

Обставини викладені Відповідачем в запереченнях на позовну заяву, на які він посилається, не є доказами того, що контрагент Позивача не зареєстрований, як платник податку у відповідних податкових органах, йому не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість і відповідно він не має права на складання податкових накладних. Згідно підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Державною податковою інспекцією не надано жодних доказів, що зазначені податкові накладні згідно з якими позивач визначив суму податкового кредиту, складені неналежною особою, не зареєстрованою як платник ПДВ.

На час розгляду даної справи, угода між Товариством з обмеженою відповідальністю “Ріверс ЛТД” та його контрагентом ТОВ „Ірбіс”є чинною. Сторонами на час розгляду справи не надано суду будь-яких доказів на підтвердження визнання цієї угоди недійсною.

Дослідивши спірні господарські операції, заслухавши пояснення представників сторін судом встановлено, що позивачем правомірно включено до складу податкового кредиту з податку на додану вартість суму сплаченого (нарахованого) податку у звґязку із придбанням товарів (послуг) у ТОВ „Ірбіс” у розмірі 15 509 584,00 грн.

В Акті перевірки відповідач зазначає, що ТОВ "Ріверс - ЛТД" в порушення вимог п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" безпідставно віднесло до податкового кредиту суму податку на додану вартість, яка не підтверджена податковими накладними за квітень 2005 року в розмірі 15 000,00 грн.

Перевіряючими було встановлено, що в книзі обліку придбання товарів (робіт, послуг), за квітень 2005 року була внесена податкова накладна від ТОВ "Лан" № 343 від 30.04.2005 року на загальну суму 90 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 15 000,00 грн.

Керівництву ТОВ "Лан" було направлено запит для проведення зустрічної перевірки. Листом від 27.11.06 р. за № 68 ТОВ "Лан" повідомило, що податкової накладної за № 343 від 30.04.2005 року в адресу ТОВ "Ріверс - ЛТД" не виписувало.

На момент перевірки, ТОВ „Ріверс ЛТД” не надали перевіряючим документи (податкові накладні) на підтвердження нарахованого податкового кредиту.

У разі, коли на момент проведення перевірки органом державної податкової служби платника податку, суми, які були включені платником податку до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими первинними документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту яка не підтверджена первинними документами.

Представниками позивача, в процесі розгляду справи, не подано до суду доказів на підтвердження правомірності включення до складу податкового кредиту з податку на додану вартість суму сплаченого (нарахованого) податку у звґязку із придбанням товарів (послуг) у ТОВ „Лан” у розмірі 15 000,00 грн.

Таким чином, суд приходить висновку, що Іванківською МДПІ було правомірно визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 15 000,00 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 7 500,00 грн., а тому позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що відповідач не довів суду ті обставини на підставі яких до позивача було визначено податкове зобовґязання 15 509 584,00 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 7 754 792,00 грн. в оскаржуваному податковому повідомленні рішенні.

Таким чином, проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства та всебічно розглянувши матеріали справи господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Статтею 167 КАС України передбачено, що копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення направляється лише особі, яка бере участь у справі, але не була присутня в судовому засіданні. У разі проголошення в судовому засіданні тільки вступної та резолютивної частини постанови суд повідомляє час виготовлення постанови суду в повному обсязі. Особи, які беруть участь у справі, можуть отримати копію постанови чи ухвали в суді.

Враховуючи наведене, керуючись статтею 61,124 Конституції України, ст.ст.71, 158-167 КАС України, суд -

п о с т а н о в и в :

1. Позов задовольнити частково.

2. Скасувати податкове повідомлення –рішення Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції від 26.01.2007 р. № 0000152300/0 у частині донарахування ТОВ “Ріверс - ЛТД” податку на додану вартість у сумі 15 509 584,00 грн. та застосування до ТОВ “Ріверс - ЛТД” штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 7 754 792,00 грн.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України.

Дата складання та підписання постанови в повному обсязі 13.07.2007 р.

Суддя