Ухвала суду № 95856959, 29.03.2021, Краснокутський районний суд Харківської області

Справа №627/388/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" березня 2021 р. смт Краснокутськ

Краснокутський районний суд Харківської області у складі

головуючого - Вовк Л. В.

з участю секретаря - Полешко О. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Краснокутськ Харківської області цивільну справу за позовом Харківського національного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 про відшкодування витрат , пов`язаних з утриманням у вищому навчальному закладі ,

у с т а н о в и в :

У квітні 2019 року Харківський національний університет внутрішніх справ ( далі- ХНУВС) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення витрат, пов`язаних з утриманням, в обґрунтування якого зазначив, що ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ України та Національній поліції України з 16.08.2013 року по 30.10.2018 р. Наказом ХНУВС від 10.08.2013 року № 179 о/с, відповідача прийнято на службу в органи внутрішніх справ і зараховано курсантом ХНУВС з 16.08.2013 року та присвоєно звання «рядовий міліції». Наказом ХНУВС від 18.06.2016 року відповідача відраховано зі складу курсантів та відкомандировано до ГУНП України в Харківській області для подальшого проходження служби , не відпрацювавши трьох років. Наказом ГУНП в Харківській області від 30.10.2018 року № 284 о/с відповідача звільнено , згідно із Законом України «Про Національну поліцію» за п. 7 ч. 1 ст. 77 (за власним бажанням). 01.09.2013 року між відповідачем, ХНУВС та ГУ МВС України в Харківській області укладено тристоронній договір про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України. Згідно з довідками - розрахунками витрат , пов`язаних з утриманням курсантів , відповідач повинен відшкодувати витрати , пов`язані з його утриманням у ХНУВС на загальну суму 37 673,88 грн. Позивач просив стягнути з ОСОБА_1 витрати , пов`язані з утриманням у розмірі 37 673,88 грн та сплачені судові витрати.

У судове засідання позивач не з`явився , про час і місце судового розгляду повідомлявся належним чином та в установлений законом строк.

Відповідач до суду не з`явився , подав заяву про розгляд справи у його відсутність та закриття провадження у справі , оскільки справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Суд, вивчивши позовну заяву, вважає наявними підстави для закриття провадження у справі з наступних підстав.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

За вимогами ч. 1ст.18 ЗаконуУкраїни «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Згідно статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі Суд) від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» (заяви №№ 29458/04, 29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики Суду термін «встановленим законом» у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, «що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом» [див. рішення у справі «Занд проти Австрії» (Zand v. Austria), заява № 7360/76]. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. <…> фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом, «встановленим законом», національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.

З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів.

За загальним правилом, передбаченим ст. 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За змістом частини четвертої статті 5 КАС України суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначенихКонституцією та законами України.

Згідно пункту 17 частини 1 статті 4 КАС України публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій (п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС України).

Суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг. (п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС України).

За змістом статті 9 Закону України «Про міліцію», чинного на час укладення договору про підготовку фахівця у вищому начальному закладі Міністерства внутрішніх справ України, на курсантів, слухачів, ад`юнктів, інших атестованих працівників, у тому числі й викладацького складу навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ України, поширюються права і обов`язки, гарантії правового і соціального захисту та відповідальність працівників міліції.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

Згідно з частиною першою статті 20 Закону України «Про міліцію» працівник міліції є представником державного органу виконавчої влади.

Відповідно до статті 18 Закону України «Про міліцію» підготовка фахівців у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ України за державним замовленням здійснюється на підставі договору про навчання, який укладається між навчальним закладом, головним управлінням, управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим, області, місті Києві або Севастополі чи на транспорті та особою, яка навчається. Типову форму договору затверджує Міністерство внутрішніх справ України за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.

Курсанти вищих навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ України у разі дострокового розірвання договору через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість чи в разі відмови від подальшого проходження служби на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ після закінчення вищого навчального закладу, а також особи начальницького складу органів внутрішніх справ, які звільняються із служби протягом трьох років після закінчення вищого навчального закладу Міністерства внутрішніх справ України за власним бажанням, через службову невідповідність або за порушення дисципліни, відшкодовують Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов`язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку, установленому Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється в судовому порядку.

Відповідно до статті 74 Закону України «Про Національну поліцію» підготовка фахівців за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, проводиться на підставі контракту про здобуття освіти, який укладається між навчальним закладом, відповідним органом поліції та особою, яка навчається.

Особи, які навчаються за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, у разі дострокового розірвання контракту про здобуття освіти з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію», а також поліцейські, звільнені зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення вищезазначених навчальних закладів з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію», відшкодовують Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов`язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

З наведених норм вбачається, що навчаючись у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ, особа відноситься до публічної служби.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 804/285/16 та у постанові від 13 березня 2019 року у справі 723/18/17 Верховний Суд відступив від висновків, викладених у постановах від 14 березня 2018 року в справі №461/5577/15-ц, 31 жовтня 2018 року у справі № 820/5761/15, зазначивши, що спори пов`язані з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема, й питаннями відповідальності за невиконання договору підготовки фахівця, що призвели до відшкодування фактичних витрат, пов`язаних з утриманням у навчальному закладі, навіть якщо подання відповідного позову про відшкодування витрат відбувається після її звільнення з державної служби, підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства.

Враховуючи викладені обставини, суд вважає, що правовідносини, які виникли між сторонами у справі, є адміністративно-правовими та справа підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Таким чином, на позовні вимоги позивача про відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням у навчальному закладі поширюється юрисдикція адміністративного суду.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі , якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ч. 2 ст. 255 ЦПК України, про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету.

Відповідно до ч. 2 ст. 133 ЦПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду у разі закриття (припинення) провадження у справі.

Під час звернення до суду з позовом , позивач поніс судові витрати у сумі 1921,00 грн за платіжним дорученням №558 від 19.03.2019 року, які згідно п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» підлягають поверненню на підставі відповідного клопотання.

Керуючись ст.255, 258, 260, 353, 354 ЦПК України , суд

п о с т а н о в и в:

Провадження у справі за позовом Харківського національного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 про стягнення витрат, пов`язаних з утриманням – закрити, так як справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Роз`яснити позивачу , що розгляд даної справи віднесено до юрисдикції адміністративних судів.

Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Краснокутський районний суд Харківської області протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя Л. В. Вовк