Рішення № 95856768, 25.03.2021, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Справа №314/5461/18

Провадження №2/333/1185/21

рішення

Іменем України

25 березня 2021 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:

судді Варнавської Л.О.

за участю секретаря судового засідання Христової Н.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі Комунарського районного суду м. Запоріжжя, цивільну справу за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1-д) до ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості, -

встановив:

АТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернулося до Комунарського районного суду м. Запоріжжя із позовом до ОСОБА_1 в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором №б/н від 27.03.2010 року у розмірі 56230,73 гривень та судові витрати у розмірі 1762 гривні, посилаючись на те, що ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПРИВАТБАНК» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала Заяву № б/н від 27.03.2010 року, згідно якої відповідачу було надано кредит у розмірі 10000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Своїм підписом підтвердив згоду на те, що заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», тарифами складає між ним та банком договір про надання банківських послуг. За заявою відповідача підтверджується той фак., що він був повністю проінформований про умови кредитування в ПриватБанку, які були надані йому для ознайомлення в письмовій формі. Однак, ОСОБА_1 порушив умови кредитного договору, а саме: не виконує в обумовлені строки зобов`язання щодо сплати кредиту та відсотків, тому позивач змушений звернутися до суду за захистом своїх порушених прав.

Ухвалою Вільнянського районного суду Запорізької області від 02.11.2020 року справу за позовною заявою АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1-д) до ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості передано за підсудністю до Комунарського районного суду м.Запоріжжя.

Ухвалою від 16.12.2020 року суддя прийняла позовну заяву до розгляду та відкрила провадження у справі, а також відповідно до ст. 274 ЦПК України вирішила розглядати дану справу за правилами спрощеного позовного провадження.

30.12.2020 року відповідачем ОСОБА_1 на адресу суду надано відзив на позовну заяву відповідно до якого останній позов визнає частково, а саме те, що отримував від банку кредит у розмірі 10000 грн. Додатково пояснив, що 27.03.2010 року він кредитний договір з АТ КБ «Приватбанк» не укладав, його не підписував і вважає, що такого кредитного договору не існує взагалі. 27.03.2010 року ОСОБА_1 підписав в АТ КБ «Приватбанк» анкету-заяву про приєднання до умов и Правил надання банківських послуг в Приватбанку без номера, внаслідок чого отримала кредитну картку з кредитним лімітом. Він не заперечує, що отримав від АТ КБ «Приватбанк» грошові кошти в розмірі 10000 грн. та повернув банку значну суму. В позовній заяві банк посилається на складову кредитного договору: Тарифи банку (розміщених на сайті банку). Однак до позову банк додав Витяг з Тарифів банку в редакції невідомо на яку дату. Згідно з наданим банком розрахунком, його заборгованість за вказаним банком кредитним договором станом на 30.07.2018 р. становить 56230,73 грн. і складається із: заборгованості за тілом кредиту – 9930,27 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом – 41646,62 грн., заборгованість за пенею та комісією – 1500 грн., штраф (фіксована частина) -500 грн., штраф (процентна складова) – 2653,84 грн. Посилаючись на вимоги ст.ст. 207, 626,628,633,638,526,1054,1055 ЦПК України зазнана чає про те, що умови договорів повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. У разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). В Заяві-анкеті не зазначена процентна ставка. В наданому банком Розрахунку заборгованості застосована процентна ставка (поточна) 36 % щомісяця, процентна ставка (прострочена) 72 % щомісяця. Однак наданий банком витяг з Тарифів банку не містить такої процентної ставки. Також матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг з Умов вона розуміла та ознайомилася і погодилася з ним, підписуючи анкету - заяву про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання мною кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування. Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані їй Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві та Генеральній угоді домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, наданий банком Витяг з Умов не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із нею кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. На підставі викладеного вважає, що проценти та пеня стягненню не підлягають. Однак в Розрахунку заборгованості зазначено, що ОСОБА_1 отримав від банку кредитні кошти в сумі 10000 грн. і цю обставину відповідач не заперечує. Крім того зазначає, що на момент подання до суду позовної заяви (08.11.2018 року) сплив строк позовної давності для стягнення неповернутих грошових коштів. Просить суд застосувати позовну давність у зв`язку з чим залишити позов без задоволення.

20.01.2021 року представником АТ КБ «ПРИВАТБАНК» - Меркуловою В.В. надано відповідь на відзив відповідно до якого просить суд задовольнити позовні вимоги, пояснила що зміст кредитного договору зафіксовано в декількох документах: в заяві Позичальника, Умовах та Правилах надання банківських послуг та Тарифах. Таким чином, між Банком та Позичальником укладається договір у письмовій формі. Укладення кредитного договору таким чином чинному законодавству України не суперечить. Між сторонами були здійснені всі необхідні дії, який задля придбання, припинення або зміна цивільних прав та обов`язків, що за змістом ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України вказує на вчинення двостороннього кредитного договору, складовими якого виступають Заява, Умови та Правила надання банківських послуг та Тарифи, з якими Позичальник ознайомлений, про що свідчить підпис в Заяві. Відповідач отримав Кредитку «Універсальна» та особистим підписом засвідчив, що «Я згоден з тим, що ця заява, разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між мною та Банком Договір про надання банківських послуг. Я ознайомився і згоден з Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, які були надані мені для ознайомлення в письмовому вигляді...Я зобов`язуюся виконувати вимоги Умов та Правил надання банківських послуг, а також регулярно ознайомлюватися з їх змінами на сайті Приватбанку». Також до матеріалів позовної заяви долучено «Довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», яка підписана особисто Відповідачем, з якої чітко вбачається, що на момент оформлення кредиту Банком встановлено поточну процентну ставку у розмірі 3% (36% на рік), вказано розміри комісій та штрафів, розмір щомісячного платежу тощо. Тобто, сторонами при укладенні Кредитного договору були досягнути усі істотні умови договору. Крім того, вищезазначені Умови і Правила надання банківських послуг, а також Тарифи банку є загальнодоступною інформацією, яка розміщена у відділеннях Банку та на офіційному сайті Банку. До суду надано виписку з карткового рахунку, де чітко прослідковується, що відповідачу було встановлено кредитний ліміт та вбачається, що відповідач користувався грошима, а отже й отримав кредитну картку “Універсальна”, оскільки проведення вказаних операцій є неможливим без наявності картки. З розрахунку заборгованості та наданої виписки про рух коштів вбачається, що позивач частково сплачував заборгованість за договором ( погашення відображені в графі «Сума погашення за наданим кредитом»). Представник позивача заперечує щодо посилань відповідача на постанови ВСУ № 6-16цс15 та 342/180/17 оскільки дана справа не є аналогічною викладеним обставинам які зазначені у постановах. Банківська виписка має статус первинного документу, що підтверджено Переліком типових документів, затвердженого наказом Мін`юсту від 12.04.12 р. № 578/5. Із виписки вбачається, що Відповідач знімав кредитні кошти, потім частково погашав заборгованість за договором і знову користувався кредитними коштами. Користуючись кредитними коштами, відповідачу були добре відомі і зрозумілі умови договору, а тому його твердження щодо не знання тарифів, умов та правил не відповідають дійсним обставинам справи. Також сторони за договором передбачили у разі порушення Позичальником термінів платежів по будь-якому з грошових зобов`язань більше ніж на 30 днів Банком нараховується штраф за формулою: "" 500"" грн. + "" 5"" % від заборгованості за кредитом. Штраф розраховується на окремому рахунку та підлягає сплаті першочергово, що передбачено п. 2.1.1.7.6 Умов та Правил надання банківських послуг. Цей штраф за жодними обставинами не виражається у твердій грошовій сумі, оскільки хоча в розрахунку він і складається з двох частин (фіксована складова - процентна складова), але юридично вони складові формули, за якою обчислюється нероздільне (цілісна) сума в залежності від розміру невиконаних або неналежно виконаних зобов`язань. Згідно Тарифів діючих на дату підписання договору розмір пені складає Згідно з Наказом N СП-2013-6500941 від 28.01.2013 р. внесено зміни в частині нарахування неустойки в розмірі 50 грн. у разі не уплати щомісячного платежу на суму від 100 грн. Згідно з Наказом N СП-2013-6776448 від 19.09.2013 г. внесено зміни в частині нарахування неустойки в розмірі 100 грн. у разі не уплати щомісячного платежу на суму від 100 грн. другий місяць поспіль. Крім того, відповідно до Правил користування карткою строк дії картки вказано на лицевій стороні Картки (місяць та рік). Картка діє до останнього календарного дня вказаного місяця. Отже, строк перевипущеної картки до останнього дня 09.2017 року, (довідка про видачу кредитних карт міститься в матеріалах справи). Позивач же звернувся до суду з позовом до Відповідача 06.11.2018 року — до спливу строку позовної давності.

28.01.2021 року представником позивача Савіхіною О.В. було надано заяву про зменшення розміру позовних вимог, у зв`язку з чим просить суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № б/н від 27.03.2010 року у розмірі 20500,52 грн., яка складається із заборгованості за тілом кредиту - 9930,27 грн., заборгованості за простроченими відсотками – 10570,25 грн. та стягнути судові витрати.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, надав пояснення аналогічні викладеним.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, його інтереси представляв адвокат Железняк Л.В., яка надала пояснення аналогічні викладеним у відзиві, просила суд відмовити у задоволенні позову.

Суд, вивчивши матеріали справи та дослідивши письмові докази, приходить до наступних висновків.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

27.03.2010 року ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПРИВАТБАНК» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав Заяву № б/н згідно якої отримав кредит у розмірі 6000 грн. вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок (а.с.11, зворот). ОСОБА_1 підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг (а.с.11). Своїм підписом підтвердив згоду, що заява разом з Пам`яткою клієнта, умовами надання банківських послуг, тарифами складає між ним та банком договір про надання банківських послуг.

14.06.2018 року відбулась державна реєстрація та змінено повне та скорочене найменування позивача з ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «ПРИВАТБАНК» на АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК».

27.03.2010 року ОСОБА_1 підписав довідку про умови кредитування з використанням картки «Універсальна 30 днів пільгового періоду» у якій сторони погодили розмір процентів за користування кредитом та порядок погашення кредитної заборгованості (а.с.12).

З довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки вбачається, що 27.03.2010 року кредитний ліміт був встановлений 6000 грн., 09.06.2010 р. збільшений до 8000 грн., а 12.09.2010 р. – до 10000 грн. Строк дії кредитної картки НОМЕР_2 встановлений до 09/17 (а.с.10).

Так, відповідно до ч. 1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст.ст.626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із ч. 1ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст.634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ч. 1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із ч. 1 ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

По кредитному договору №б/н від 27.03.2010 року базова процентна ставка в місяць складає 3%, розмір щомісячних платежів складає 7% від заборгованості, про що зазначено в довідці об умовах кредитування, яка підписана відповідачем (а.с.12). Тому не можуть бути прийняті судом доводи позову про те, що відповідач не був ознайомлений з розміром відсотків по кредитному договору, оскільки це спростовується матеріалами справи.

Наданими розрахунками заборгованості підтверджується, що відповідач не повернув отриманий кредит в сумі 9930,27 грн. Сума заборгованості 9930,27 грн. виникла 26.07.2015 р., але 12.01.2016 р. здійснено оплату на суму 1915,77 грн.

Згідно зі ст. ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Як вбачається, позивач звернувся до суду із позовом 06.11.2018 року.

Судом встановлені дії відповідача, а саме: оплата заборгованості 12.01.2016 р., яка свідчить про визнання ним свого боргу та яка перервала строк позовної давності.

Заперечуючи проти заявлених вимог, відповідач, зокрема, посилався на те, що позивач пропустив строк позовної давності, що не знайшло свого підтвердження в судовому засіданні.

Відповідач розрахунок прострочених відсотків не оспорював, свій розрахунок не надав.

За таких обставин, є підстави для стягнення заборгованості за кредитом в сумі 9930,27 грн. та за простроченими відсотками в сумі 10570,25 грн.

Відповідно до ч. 2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають повному задоволенню, необхідно стягнути з відповідача судовий збір.

Керуючись ст. ст. 5, 12, 13, 78, 81, 141, 223, 259, 263-265, 284 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1-д) заборгованість за кредитним договором без номеру від 27.03.2010 року в сумі 20500 грн. 52 коп. та судовий збір в сумі 1762 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду через Комунарський районний суд м. Запоріжжя. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Повний текст рішення складено 29.03.2021 року.

Суддя Комунарського районного суду

м. Запоріжжя Л.О. Варнавська