Рішення № 95854553, 10.03.2021, Пересипський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Суворовський районний суд м. Одеси)

Справа № 522/91/20

Провадження №2/523/11/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" березня 2021 р. м.Одеса

Суворовський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Дяченко В.Г.,

за участю секретаря судового засідання - Єпутатова В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Одеської міської ради, за участю третіх осіб - Громадська організація «Автостоянка Волна», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання протиправними та скасування рішення Одеської міської ради

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вимогами:

1. Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської міської ради № 3717-IV від 28.01.2005 року, яким був затверджений проект відведення та передана у приватну власність ОСОБА_2 земельна ділянка площею 0,0655га за адресою: АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд;

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської міської ради № 3711-IV - від 28.01.2005 року, яким був затверджений проект відведення та передана у приватну власність ОСОБА_3 земельна ділянка площею 0,0682га за адресою: АДРЕСА_2 , для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд;

3. Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської міської ради № 3715-IV від 28.01.2005 року, яким був затверджений проект відведення та передана у приватну власність ОСОБА_4 земельна ділянка площею 0,0492га за адресою: АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд;

4. Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської міської ради № 3757-IV від 28.01.2005 року, яким був затверджений проект відведення та передана у приватну власність ОСОБА_5 земельна ділянка площею 0,0999га за адресою: АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд;

5. Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської міської ради № 3791-IV від 28.01.2005 року, яким був затверджений проект відведення та передана у приватну власність ОСОБА_6 земельна ділянка площею 0,0994га за адресою: АДРЕСА_3 , для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що оскаржувані рішення Одеської міської ради, якими були затверджені проекти відведення та передачу у приватну власність земельні ділянки площею 0.5 га розташовані за адресою - АДРЕСА_4 , яка у свою чергу була передана для використання під автостоянку рішенням Суворівської районної ради народних депутатів № 470 від 16.09.1988 року після чого силами та за рахунок членів кооперативу «Іскра» була створена автостоянка.

Розпорядженням виконавчого комітету Суворівської районної адміністрації Одеської міської ради №242 від 12.03.2002 року, вказана автостоянка була передана у розпорядження для експлуатації Суворівській районній раді організації ветеранів (війни, праці, військової служби та органів правопорядку) м. Одеси, як автостоянка «Волна» на якій була утворена громадська організація «Автостоянка «Волна»» - третя особа по даній справі. Таким чином вказана земельна ділянка 0.5 га була зайнята під автостоянку фізичних осіб, об`єднаних у громадську організацію «Автостоянка «Волна»» на законних підставах.

Разом з тим Одеська міська рада винесла вищезазначені рішення, якими передала у власність ділянки на території автостоянки «Волна» громадянам ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 для будівництва та обслуговування жилих будинків, чим на думку позивача, порушило його права, як члена ГО «Автостоянка «Волна»» який зберігає свій автомобіль на автостоянці.

Що до строків давності звернення до суду з даним позовом, позивач посилається на те, що про порушення своїх прав, як користувача машино-місця та члена громадської організації «Волна» він дізнався після отримання спірних рішень відповідно до акту передачі від 27.05.2019 року.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на ст.ст. 12, 83, 118, 116, 141, 143 та п. 7 Перехідних положень Земельного Кодексу України, ст.ст.9,35 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації» відповідно до яких передавати у власність можна лише земельні ділянки, звільнені від попереднього користувача або власника ст. 116, 118 З.К.У. та у випадках вичерпно перерахованих у ст. 141 З.К.У. У даному випадку у власність були передані ділянки, що знаходилися у законному користуванні, на підставі вище приведених рішень та розпоряджень. Проектна технічна документація ідведення земельних ділянок третім особам, яка в подальшому була затверджена рішеннями Одеської міської ради, фактично не пройшла державної експертизи, а відтак Одеська міська рада не мала передбаченого законом права та підстав для затвердження проекту відведення земельних ділянок.

Окрім того, постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2015 року справі № 522/18528/13-а та ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2015 року у справі № 522/25025/14-а, було встановлено факт, правомірність та законність користування даною ділянкою, площею 0.5 га ГО «Автостоянка «Волна»» на момент прийняття оспорюваних рішень. Окрім того вказаними рішеннями суду скасовані аналогічні рішення Одеської міської ради про передачу у власність ділянок на території зайнятої ГО « Автостоянка «Волна». Вказані рішення набрали законної сили.

Представник відповідача надав відзив на позов, в якому заперечує проти його задоволення, надав заяву про застосування наслідків пропущення строку позовної давності. У відзиві зазначено, що громадська організація «Автостоянка Волна» достовірно знала про оскаржувані рішення щонайменше з 2014 року. Позивач жодного відношення до земельної ділянки та спірних рішень не має. Всі права та обов`язки на земельну ділянку зосередженні виключно у ГО «Автостоянка Волна». Доводи позовної заяви спрямовані на захист прав та інтересів ГО «Автостоянка Волна» яка є юридичною особою. Натомість не зазначено яким чином спірні рішення порушують права та інтереси позивача, оскільки він звернувся до суду саме як фізична особа і не є користувачем/власником спірних земельних ділянок та не є суб`єктом правовідносин, які склались в результаті прийняття оскаржуваних рішень.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав та просив його задовольнити.

Представник третьої особи Громадської організації «Автостоянка Волна» в судовому засіданні позов підтримав.

Представник відповідача приймав участь у підготовчому засіданні 25.08.2020 року, в судове засідання по розгляду справи по суті останній та треті особи не з`явилися, про час та місце розгляду справи судом повідомлялися належним чином.

Дослідивши матеріали справи суд встановив:

Постановою Верховного Суду від 09.10.2019 року по справі 522/25025/14-а, встановлено обставини права користування спірною земельною ділянкою Громадською організацією «Автостоянка Волна», а саме, що ГО «Автостоянка «Волна» на протязі більш ніж 20 років правомірно користується спірною земельною ділянкою з відома та дозволу органу місцевого самоврядування (ч.4 ст.82 ЦПК України).

Відповідно до довідки від 14.06.2019 року позивач є членом ГО «Автостоянка «Волна» з 1997 року (а.с.33).

Рішеннями Одеської міської ради: № 3717-IV від 28.01.2005 року, затверджений проект відведення та передана у приватну власність ОСОБА_2 земельна ділянка площею 0,0655га за адресою: АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд; № 3711-IV - від 28.01.2005 року, затверджений проект відведення та передана у приватну власність ОСОБА_3 земельна ділянка площею 0,0682га за адресою: АДРЕСА_2 , для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд; № 3715-IV від 28.01.2005 року, затверджений проект відведення та передана у приватну власність ОСОБА_4 земельна ділянка площею 0,0492га за адресою: АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд; № 3757-IV від 28.01.2005 року, затверджений проект відведення та передана у приватну власність ОСОБА_5 земельна ділянка площею 0,0999га за адресою: АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд; № 3791-IV від 28.01.2005 року, яким був затверджений проект відведення та передана у приватну власність ОСОБА_6 земельна ділянка площею 0,0994га за адресою: АДРЕСА_3 , для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд.

Рішення відповідача прийняті без додержання вимог законодавства що до передачі у власність земельних ділянок. Всупереч законодавству земельні ділянки були вилучені у користувача (ГО «Автостоянка «Волна»» без додержання вимог законодавства (ст. 116, 118 ЗК України). Згідно ст. 141 ЗК України підставами припинення права користування є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Жодних з вище приведених умов на момент передачі у власність спірних ділянок не існувало, посилання на вилучення у будь-кого ділянок оспорюваних рішення відсутні.

Також, факти правомірного користування позивачем ділянки встановлені чинними рішеннями Одеського Апеляційного Адміністративного суду у справах № 522/18528/13-а та № 522/25025/14-а та не потребують додаткового доказування.

Крім того, за основним цільовим призначенням відповідно до частини першої статті 19 ЗК України(чинної станом на час передачі земельної ділянки) землі України поділяються на певні категорії, серед яких до різних категорій віднесено землі сільськогосподарського призначення (підпункт «а»), землі житлової та громадської забудови (підпункт «б») та ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Виходячи з положень частини другої статті19, статей 80,83 ЗК України землі кожної із цих категорій можуть перебувати або у власності (користуванні) громадян чи юридичних осіб, або у запасі (землі державної чи комунальної власності).

Відповідно до ч.1 ст. 20 ЗК України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Зміна цільового призначення земель проводиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою.

Реалізуючи свої повноваження з розпорядження земельними ділянками, відповідний орган державної влади чи місцевого самоврядування за місцем знаходження земельної ділянки, має право змінювати цільове призначення земельних ділянок, які відчужуються (надаються), за умови дотримання положень Порядку про погодження такої зміни з відповідними органами та після складання проекту відведення.

Окрім того, наявність затвердженого плану зонування території або детального плану територіїє обов`язковою в ході погодження проекту зміни цільового призначення.

Процедура зміни цільового призначення земельної ділянки включає 4 етапи: розроблення документації із землеустрою, погодження проекту землеустрою, затвердження проекту та внесення відомостей до Державного земельного кадастру.

Порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам, відмови у реєстрації земельної ділянки або визнання реєстрації недійсною (стаття 21 ЗК України).

Суд також погоджується з доводами позивача про відсутність доказів наявності позитивного висновку державної землевпорядної експертизи, що передбачено ст.ст.9,35 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації», відповідно до яких передавати у власність можна лише земельні ділянки, звільнені від попереднього користувача або власника.

Відповідно до вище приведеного, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі так як його права, як користувача машино-місця на автостоянці «Волна» порушені неправомірними рішеннями Одеської міської ради що до передачі у власність третім особам території автостоянки, що перебуває у користуванні ГО «Автостоянка «Волна»», членом якої він являється.

Щодо застосування наслідків пропущення строку позовної давності:

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).

Відповідно до ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Якщо позовні вимоги судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК України і вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв`язку зі спливом позовної давності, або за наявності поважних причин її пропущення - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму).

Звертаючись до суду із цим позовом, ОСОБА_1 зазначив, що про існування оскаржуваних рішень він дізнався після отримання їх копій, що підтверджується актом передачі від 27.05.2019 року.

Представник відповідача стверджує, що позивач, як учасник громадської організації, знав та міг дізнатись про існування оскаржуваних рішень з 2005 року, тобто з моменту їх прийняття або з 2014 року, з моменту подання позовної заяви по справі №522/25025/14-а де позивачем була ГО «Автостоянка «Волна». Акт передачі від 27.05.2019 року, на який посилається позивач, виготовлено власноруч позивачем та третьою особою для введення суду в оману та не є належним та допустимим доказом у справі.

Суд не погоджується з таким твердженням через відсутність доказів зазначених обставин та через відсутність у ЦПК України класифікації порядку виготовлення доказів.

Частиною першою статті 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Позивач повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого положеннями ЦПК України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, має довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Позивач не входить до керівних органів ГО «Автостоянка «Волна», не був учасником справи №522/25025/14-а тому суд вважає доведеним факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права раніше 27.05.2019 року, і навпаки, відповідач не довів, що інформацію про порушення права позивачем можна було отримати раніше.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що строк позовної давності не сплинув, а тому позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 5,6,10, 263-265, 268 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

1. Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської міської ради № 3717-IV від 28.01.2005 року, яким був затверджений проект відведення та передана у приватну власність ОСОБА_2 земельна ділянка площею 0,0655га за адресою: АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд;

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської міської ради № 3711-IV - від 28.01.2005 року, яким був затверджений проект відведення та передана у приватну власність ОСОБА_3 земельна ділянка площею 0,0682га за адресою: АДРЕСА_2 , для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд;

3. Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської міської ради № 3715-IV від 28.01.2005 року, яким був затверджений проект відведення та передана у приватну власність ОСОБА_4 земельна ділянка площею 0,0492га за адресою: АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд;

4. Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської міської ради № 3757-IV від 28.01.2005 року, яким був затверджений проект відведення та передана у приватну власність ОСОБА_5 земельна ділянка площею 0,0999га за адресою: АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд;

5. Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської міської ради № 3791-IV від 28.01.2005 року, яким був затверджений проект відведення та передана у приватну власність ОСОБА_6 земельна ділянка площею 0,0994га за адресою: АДРЕСА_3 , для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання Одеського апеляційного суду, через суд першої інстанції, апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 19.03.2021 року.

Суддя: