Рішення № 95853690, 25.03.2021, Мирноградський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Димитровський міський суд Донецької області)

Справа № 226/481/21

ЄУН № 226/481/21

Провадження №2/226/306/2021

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2021 року Димитровський міський суд Донецької області в складі:

головуючого - судді Клепка Л.І.,

при секретарі Григор О.І.,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду в місті Мирноград Донецької області в порядку спрощеного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» про стягнення несплачених сум при звільненні та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська», про стягнення несплачених сум при звільненні та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. В обґрунтування вимог зазначив, що згідно наказу відповідача №3375-к від 09.12.2019 року його на підставі ч.1 ст.38 КЗпП його було звільнено з посади гірничого робітника підземного 3 розряду з повним робочим днем у шахті дільниці РГВ за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію. При звільненні з роботи відповідач в порушення вимог трудового законодавства не провів з ним остаточного розрахунку, який складався з заробітної плати за грудень 2019 року та одноразової виплати при звільненні у зв`язку з виходом на пенсію, а всього не виплатив йому 45357,27грн. 13.01.2021 він звернувся до відповідача з вимогою про виплату всіх належних йому при звільненні сум, однак його вимога задоволена не була. Зазначаючи на вказані обставини, позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь нараховані, але на виплачені йому при звільненні суми в розмірі 45357,27грн.

Крім цього, відповідно до ст.ст.116, 117 КЗпП України просить суд стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 10.12.2019 року по день винесення рішення суду, а також сплачений ним при подачі позову судовий збір в розмірі 1847,08 грн.

Розгляд справи здійснюється у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін. Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін сторони не заявили.

Згідно відзиву на позовну заяву, відповідач позовних вимог не визнає, хоча не заперечує існування заборгованості перед позивачем, яка після вирахування податків і зборів складає 45357,27 грн. 09.12.2019 у останній робочий день позивача, його було звільнено з роботи і видано трудову книижку, проте за розрахунком він до адміністрації підприємства не звертався, у заяві про звільненні вимоги про здійснення з ним остаточного розрахунку не заявив, фактично погодившись зі здійсненням з ним розрахунку на розсуд роботодавця. В частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до ст.ст.116,117 КЗпП України зазначає, що відповідальність за затримку розрахунку настає лише у разі наявності вини власника підприємства та з дня звернення звільненого працівника з вимогою про здійснення з ним розрахунку. Днем такого звернення вважає 11.03.2021року - день отримання копії позовної заяви, направленої йому судом, і саме з зазначеної дати має розраховуватися середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, а не з 10.12.2019року, як зазначає позивач. Крім того, звертає увагу на складну економічно-фінансову ситуацію, яка спричинила простій на підприємстві, починаючи з грудня 2019 року, та її погіршення через оголошення карантину з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу, що в силу ст.617 ЦК України може вважатися непереборною силою, і доцільність зменшення розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку з урахуванням складного фінансового становища підприємства відповідно до практики Верховного суду в зазначеному птанні.

Встановивши характер спірних правовідносин, дослідивши надані суду докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про задоволення позову, виходячи з такого.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 в період з 04.12.2001 року по 09.12.2019 року перебував у трудових відносинах з ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська». 09.12.2019 року наказом № 3375-к від 09.12.2019 року на підставі ст.38 КЗпП його було звільнено з роботи за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію за віком, що підтверджується записами його трудової книжки (а.с.10-12).

Згідно довідки ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська» від 26.01.2021 року, заборгованість перед позивачем по заробітній платі складає за грудень 45357,27 грн, у тому числі виплата у зв`язку з виходом на пенсію - 32510,24 грн. (а.с.14).

Відповідно до наказу по ДП «ВК «Краснолиманська» №875 від 19.12.2019року, з 19.12.2019року на підприємстві встановлено початок простою, що доведено до відома працівників. Як слідує зі змісту відзиву відповідача, повноцінна робота підприємства не відновлена, чистого фінансового прибутку підприємство не має.

Відповідно до статті 3 Кодексу законів про працю України трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулюються нормами трудового законодавства.

За змістом вимог Закону України «Про оплату праці» основна заробітна плата працівника - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки).

Право позивача на своєчасне отримання розрахунку при звільненні передбачене ст. 115, 116 КЗпП України та ст. 24 Закону України «Про оплату праці».

Відповідно до ч.1 ст.47, ч. 1 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми повинні бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Як встановлено судом і не оспорюється відповідачем, вимоги законодавства щодо повного розрахунку з позивачем при його звільненні підприємством не виконано. Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість з заробітної плати в сумі 45357,27 грн.

Згідно ч. 1 ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільнення працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно до п.1 ст.117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно абз.3 п.2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою КМУ від 08.02.1995 року №100 (надалі Порядок), середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують звільненню.

Відповідно до п.5 Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати, при цьому нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період (п.8 Порядку).

Згідно довідки відповідача, середньоденний заробіток позивача, розрахований за зазначеною в Порядку формулою, складає 626,13 грн (а.с.15). Останнім робочим днем позивача, згідно довідки відповідача, є 09.12.2019 року. Отже, період розрахунку середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні має визначатися з наступного дня після звільнення, а саме з 10.12.2019року. На день постановлення судом рішення затримка розрахунку становить 322 робочі дні, що в грошовому виразі складає 201613,86 грн (626,13х 322).

За нормами закону, відшкодування, передбачене ст.117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання. Тому, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, а також розміру простроченої заборгованості, періоду затримки її виплати, причини, з якою була пов`язана тривалість такого періоду, дій працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірності розміру виплат, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, та майнових втрат працівника, суд може зменшити розмір відшкодування. Відповідні висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року в справі № 761/9584/15-ц.

Приймаючи до уваги наведене, суд вважає за необхідне з урахуванням розміру існуючої заборгованості з заробітної плати, причини її невиплати, строку звернення позивача за захистом своїх трудових прав (більше чим через рік після того, як дізнався про порушення свого права), зменшити розмір відшкодування, яке підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за несвоєчасне проведення з ним остаточного розрахунку, до 50000грн, що, на думку суду, сприятиме досягненню справедливого балансу між захистом прав працівника та додержанням принципів справедливості і співмірності у трудових відносинах. Стягнення відшкодування у більшому розмірі, яке згідно розрахунку майже більш аніж в чотири рази перевищує суму заборгованості, суд вважає несправедливим, оскільки це може унеможливити виконання роботодавцем зобов`язань з виплати заробітної плати іншим працівникам.

Вирішуючи питання судових витрат в порядку ст.141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір пропорційно до розміру задоволених вимог в сумі 458,07грн. (50000 х 1847,08 : 201613,86 ) та в дохід держави 908,80грн., оскільки на підставі п.1 ч.1 ЗУ «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору в справах про стягнення заробітної плати.

На підставі ст.ст.116, 117, 237-1 КЗпП України, керуючись ст.ст. 2,5,12,13,259,263-265,352,354,355 Цивільного процесуального Кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська», про стягнення несплачених сум при звільненні та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська», код ЄДРПОУ 31599557, місце розташування: м.Родинське, Донецька область, вулиця Перемоги, буд.9, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (податковий номер НОМЕР_1 ), місце реєстрації: АДРЕСА_1 , заборгованість із заробітної плати в розмірі 45357 (сорок п`ять тисяч триста п`ятдесят сім) грн 27 коп. без утримання обов`язкових податків і зборів та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 50000 (п`ятдесят тисяч) грн. з утриманням обов`язкових податків і зборів.

Стягнути з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 458 (чотириста п`ятдесят вісім) грн. 07 коп.

Стягнути з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» на користь держави судовий збір в розмірі 908,80грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення і набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Л.І.Клепка