Ухвала суду № 95853014, 25.03.2021, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/3273/16-к

Провадження № 1-кп/127/943/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2021 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

в складі судді-доповідача Кашпрука Г.М.,

секретаря Константинюк В.С.,

за участю прокурора Панченка В.О.,

обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

захисників обвинувачених Хоміча О.О., Вишаровської В.К., Коваля С.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вінниці клопотання прокурора Панченка В.О. про продовження запобіжних заходів обвинуваченим у виді тримання під вартою у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчинені злочинів, передбачених п. 9 ч. 2 ст. 115, ч. 3 ст. 187, ч. 2 ст. 289 КК України, ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 187, ч. 1 ст. 396 КК України, ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 187, ч. 1 ст. 396 КК України, відомості про які внесені 20.11.2015 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015020010007860, -

ВСТАНОВИВ:

На розгляді Вінницького міського суду Вінницької області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчинені злочинів, передбачених п. 9 ч. 2 ст. 115, ч. 3 ст. 187, ч. 2 ст. 289 КК України, ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 187, ч. 1 ст. 396 КК України, ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 187, ч. 1 ст. 396 КК України.

Прокурор Панченко В.О. подав до суду клопотання про продовження обвинуваченим ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 запобіжних заходів у виді тримання під вартою мотивуючи наступним. Прокурор повідомив суду, що ризики передбачені п. п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України не зменшилися, а саме: ризик переховування обвинуваченими ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 від суду, знищення, приховування або спотворення ними речей, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінальних правопорушень, також існує ризик вчинення обвинуваченими впливу на родичів загиблого, перешкоджання обвинуваченими кримінальному провадженню, а також продовжує існувати ризик вчинення обвинуваченими інших кримінальних правопорушень. Прокурор зазначив, що запобіжні заходи відносно обвинувачених обрано правильно, підстав для їх зміни скасування немає.

Крім того, прокурор зазначив, що обвинувачений ОСОБА_3 до затримання офіційно не був працевлаштований та не навчався, постійного місця проживання у м. Вінниці не мав, а по зазначеній ним адресі проживання у с. Терешпіль він не мешкав до затримання останніх два роки, що вказано у наявній в матеріалах справі характеристиці. ОСОБА_3 хоча є особою раніше не судимою, однак він надав спільникам інформацію щодо потерпілого, що призвело в подальшому до вчинення даного злочину. Крім того прокурор зазначає, що обґрунтованість позиції сторони обвинувачення про необхідність продовження ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді тримання під вартою неодноразово підтверджено ухвалами слідчих суддів про застосування до ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, ухвалами суду та суду присяжних про продовження дії раніше обраного запобіжного заходу, а також ухвалами суду апеляційної інстанції про відмову в задоволенні скарг обвинуваченого ОСОБА_3 та його захисника, що на переконання прокурора, вказує на виключну суспільну небезпечність як самого ОСОБА_3 , так і вчинених ним діянь.

Крім того, прокурор Панченко В.О. просив врахувати особу обвинуваченого ОСОБА_2 , який до затримання ніде не працював, не мав міцних соціальних зв`язків, має не зняті та непогашенні судимості, відбував реальне покарання у виді позбавлення волі строком 7 років. На переконання прокурора, жоден з більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти наведеним ризикам. Прокурор зазначив, що усі обставини в їх сукупності вказують про суспільну небезпечність як самого обвинуваченого ОСОБА_2 , так і вчинених ним діянь.

Прокурор Панченко В.О. просив врахувати, що обвинувачений ОСОБА_1 до затримання офіційно не був працевлаштований, з місця свого проживання у м. Вінниці зникав, у останнього відсутні соціально стримуючі зв`язки, ОСОБА_1 має сім не погашених і не знятих судимостей за вчинення крадіжок, поєднаних з проникненням у житло, незаконне заволодіння транспортним засобом, грабіж, порушення правил адміністративного нагляду, розбій, поєднаний з проникненням у житло, тобто різноманітні злочини, в тому числі тяжкі та особливо тяжкий. Прокурор просив врахувати, що злочини, які є предметом розгляду даного кримінального провадження, вчинено ОСОБА_1 трохи більше як через три місяці після звільнення з місць позбавлення волі. Також, прокурор зазначив, що досі не встановлено місцезнаходження автомобіля потерпілого, яким заволодів ОСОБА_1 . У разі доведення винуватості ОСОБА_1 йому може бути призначено покарання у виді довічного позбавлення волі.

Прокурор зазначив, що обґрунтованість підозри обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у вчиненні злочинів із застосуванням насильства, внаслідок чого сталась загибель людини, підтверджується зібраними у ході досудового розслідування доказами, а саме показаннями обвинувачених, свідків, протоколами огляду предметів та самими речовими доказами, протоколами огляду місця події, протоколом огляду трупа, протоколом обшуку, протоколами проведення слідчих експериментів, висновками 12-ти проведених експертиз, банківськими документами. Враховуючи усі вищезазначені обставини в їх сукупності, прокурор просив продовжити дію раніше обраних запобіжних заходів обвинуваченим ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у виді тримання під вартою на 60 днів.

Обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник адвокат Хоміч О.О. щодо продовження дії запобіжного заходу покладалися на розсуд суду.

Обвинувачений ОСОБА_2 щодо продовження дії запобіжного заходу заперечував. Просив врахувати, що він має постійне місце проживання, відтак просив змінити йому запобіжний захід на домашній арешт за адресою його постійного проживання.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_2 адвокат Вишаровська В.К. щодо продовження дії запобіжного заходу заперечувала мотивуючи наступним. Захисник звернула увагу суду, що її підзахисний з 2015 року перебуває під вартою, з урахуванням «Закону Савченко» ОСОБА_2 рахується один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі, з урахуванням чого останній при застосування вищевказаних положень майже відбув максимальний строк покарання. Адвокат Вишаровська В.К. зазначила, що у її підзахисного є постійне місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , а також місце реєстрації в м. Хмільник. З урахуванням вищевикладеного, просила відмовити в задоволенні клопотання прокурора та змінити обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжний захід на домашній арешт.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_3 адвокат Коваль С.Є. щодо продовження дії запобіжного заходу заперечував. Адвокат звертав увагу суду, що його підзахисний є особою раніше не судимою. Крім того, захисник просив врахувати ту обставину, що ОСОБА_3 була відшкодована шкода потерпілим. Адвокат Коваль С.Є. зазначив, що ОСОБА_3 має постійне місце проживання як в місті Вінниці так і в м. Терешпіль. Обвинувачений ОСОБА_3 наміру переховуватись від суду немає. З урахуванням обставин справи, стадії її розгляду, захисник Коваль С.Є. просив зміну ОСОБА_3 запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт за місцем проживання останнього.

Обвинувачений ОСОБА_3 підтримав думку свого захисника. Зазначив, що в нього є місце для проживання в м. Вінниці, а також в м. Терешпіль. ОСОБА_3 запевняв суд, що наміру переховуватись від суду в нього немає, та у разі зміни йому запобіжного заходу на домашній арешт, він буде завчасно на судові засідання. Відтак, просив змінити йому запобіжний захід на домашній арешт.

Вислухавши думку учасників судового провадження, суд приходить до наступного висновку.

Згідно ст. 331 КПК України під час судового засідання суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити або скасувати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Незалежно від наявності клопотань, до спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання під вартою чи зміни запобіжного заходу, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Відповідно вимог ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

При вирішенні питання про зміну запобіжного заходу або продовження строку обраного обвинуваченим запобіжного заходу суд враховує вимоги ст. 178 КПК України, а саме: вік та стан здоров`я обвинуваченого, сімейний та матеріальний стан, вид діяльності та місце проживання та інші обставини, що мають значення для прийняття відповідного рішення.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу. Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність подовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Згідно рішень Європейського суду з прав людини автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому при вирішенні питання про продовження обвинуваченим строку тримання під вартою суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з необхідності уникнення ризиків, визначених ст. 177 КПК України, а саме: запобігання спробам обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 переховуватися від суду, чинити тиск на потерпілих, вчинити інше кримінальне правопорушення, перешкоджати розгляду кримінального провадження іншим чином, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.

Також суд, враховує положення п. с) ч. 1 ст. 5 «Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод» згідно якого: нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом, зокрема, законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Крім того, слід зазначити, що враховуючи практику ЄСПЛ, зокрема, у розумінні практики ЄСПЛ, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

При вирішенні клопотання прокурора Панченко В.О. про продовження дії запобіжних заходів обвинуваченим у виді тримання під вартою суд приходить до наступного висновку.

При перевірці наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, судом враховано, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 обвинувачуються у вчиненні нетяжкого злочину та особливо тяжкого злочину, а обвинувачений ОСОБА_1 у вчиненні двох особливо тяжких злочинів, за які, в разі доведення їх винуватості, може бути призначено покарання у виді позбавлення волі на певний строк, а обвинуваченому ОСОБА_1 – довічне позбавлення волі. Відтак, у суду є підстави вважати, що ризик переховування обвинуваченими від суду, з метою уникнення покарання, у разі зміни запобіжних заходів на інші не пов`язані з триманням під вартою, має місце і на даний час.

З урахуванням положень ст. 178 КПК України, судом враховано, що обвинувачені до затримання не були працевлаштовані, доказів їх працевлаштування суду не надано, даний злочин щодо померлого ОСОБА_4 вчинений з корисливих міркувань, тому на переконання суду, ризик, що обвинувачені можуть продовжувати вчиняти інші кримінальні правопорушення продовжує існувати.

Прокурор звертав увагу на ризик того, що у разі зміни обвинуваченим запобіжного заходу на інший не пов`язаний з триманням під вартою, можливе знищення чи спотворення речей, які мають істотне значення для справи, зокрема автомобіля потерпілого, оскільки досудовим розслідуванням місцезнаходження автомобіля потерпілого не встановлено. Тому на думку суду, у разі зміни запобіжних заходів обвинуваченим, існує ризик, що останні, перебуваючи на волі, можуть знищити, сховати або спотворити речі чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.

Крім того, у разі зміни їм запобіжних заходів на більш м`які, обвинувачені можуть іншим чином перешкоджати розгляду кримінального провадження в суді. Суд враховує також відсутність міцних соціальних зв`язків, а також наявність судимостей у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Судом враховано вимоги ст. 5 Конвенції «Про захист прав людини та основоположних свобод», фактичні обставини справи, особи обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , характер висунутого обвинувачення, тяжкість покарання у їх взаємозв`язку з можливими ризиками по справі, а тому суд не вбачає ґрунтовних підстав для можливості застосування іншого запобіжного заходу, альтернативного триманню під вартою, для запобіганню ризиків та забезпеченню виконання обвинуваченими покладених на них процесуальних обов`язків. Відтак, будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків для застосування обвинуваченим більш м`яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, в судовому засіданні не встановлено.

За таких обставин, враховуючи всі вищевикладені обставини в їх сукупності, суд приходить до переконання, що вищевказані ризики продовжують існувати, тому суд вважає за необхідне продовжити ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 запобіжний захід у виді тримання під вартою на шістдесят днів.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 177, 178, 194, 331, 371 КПК України, суд –

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора Панченка В.О. про продовження запобіжних заходів обвинуваченим у виді тримання під вартою – задовольнити.

Продовжити запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 у виді тримання під вартою на 60 днів з 25.03.2021 до 23.05.2021 включно.

Продовжити запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_2 у виді тримання під вартою на 60 днів з 25.03.2021 до 23.05.2021 включно.

Продовжити запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_3 у виді тримання під вартою на 60 днів з 25.03.2021 до 23.05.2021 включно.

Копію ухвали направити начальнику Державної установи «Вінницька установа виконання покарань (№1)» для виконання та прокурору Вінницької місцевої прокуратури для відома.

На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга до Вінницького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Подання апеляційної скарги на ухвалу суду не зупиняє її виконання.

Суддя-доповідач: