Постанова № 958528, 12.02.2007, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. Комінтерну, 16

тел. 230-31-77

ПОСТАНОВА

Іменем України

"12" лютого 2007 р. Справа № А6/014-07

10.30 год.

Господарський суд Київської області в складі:

головуючого судді Маляренка А.В.

при секретарі Петровій Л.М.

розглянувши адміністративну справу № А 6/014-07

за позовом Закритого акціонерного товариства „НТБ”, смт. Буча

до Державної податкової інспекції в м. Ірпені Київської області, м. Ірпінь

про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення

Представники:

від позивача: Гулейков І.Ю. (довіреність № 88 від 11.04.2006 р.)

відповідача : Бржезинська О.В. (довіреність № 263/5/10-0 від 12.01.2007 р.)

Шкуренко С.В.( довіреність № 1081/ш/10-0 від 27.01.2007 р.)

Обставини спору:

Закрите акціонерне товариство „НТБ” (далі - Позивач) звернулося з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Ірпені Київської області (далі - Відповідач) про визнання нечинним податкового повідомлення –рішення № 0001372310/0/17110 від 26 грудня 2006 року

Провадження у справі було відкрите відповідно до ухвали від 09.01.2007 року за правилами Кодексу адміністративного судочинства України (далі –КАС України).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що Державна податкова інспекція в м. Ірпені Київської області винесла повідомлення –рішення, яке не грунтується на вимогах чинного законодавства.

Позивач не погоджуючись з висновками контролюючого органу, з метою захисту своїх прав і охоронюваних законом інтересів, звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання нечинним винесеного податкового повідомлення – рішення.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечує про що подав до суду заперечення проти адміністративного позову вих. № 1102/10/10-0 від 27.01.2007 р. та просить суд відмовити у його задоволенні.

Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

встановив:

На підставі направлення № 486 від 20.11.2006 року працівниками Державної податкової інспекції в м. Ірпені Київської області проведено планову виїзну документальну перевірку фінансово - господарської діяльності ЗАТ "НТБ" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2005 по 30.09.2006 року.

За результатами документальної перевірки складено акт №1818/23-2/30700388 від 15.12.2006 року та прийнято податкове повідомлення-рішення №0001372310/0/17110 від 26.12.2006 року яким позивачу донараховано суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 111 024,7 грн., в тому числі штрафних санкцій в сумі 23 734,70 грн.

Позивач вважає, що відповідачем безпідставно донараховано податкове зобовґязання та застосовані штрафні санкції до підприємства, оскільки ЗАТ „НТБ” правомірно віднесло до складу валових витрат отримані збитки у розмірі 87 290,00 грн. Крім цього представник позивача зазначає, що продаж продукції здійснювалася за цінами які були сформовані у відповідності з вимогами чинного законодавства, а саме у відповідності Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", оскільки п.п 1.20 ст.1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" передбачено - якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги).

З огляду на вищезазначене, представник позивача стверджує, що контролюючий орган прийняв рішення відносно Закритого акціонерного товариства „НТБ” необгрунтовано та з порушенням норм чинного законодавства України, тому керуючись Законом України „Про оподаткування прибутку підприємств" просить визнати нечинним податкове повідомлення –рішення.

Представник відповідача проти позову заперечує, та зазначає, що рішення ДПІ в м.Ірпені грунтується на вимогах чинного закондавства, оскільки позивачем було неправомірно віднесено до складу валових витрат збитки, які він поніс у звґязку з продажем продукції за цінами, нижчими за звичайні.

Розглянувши матеріали справи, суд прийшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог виходячи з наступного :

Основним видом діяльності ЗАТ "НТБ" є виробництво та реалізація готової продукції - ровінгу базальтового та андезитового волокна а також зрізів на експорт.

Єдиним споживачем всієї виробленої готової продукції є повязана особа - фірма УЕІВ Со, LTD), Японія (реалізація здійснювалась до 01.11.2005р.) та фірма ANT JAPAN Со. LTD), Японія (реалізація здійснювалась після 01.11.2005р.).

Перевіряючими було встановлено, що фінансовий результат від господарської діяльності підприємства, за перевіряємий період, це - збиток в бухгалтерському та податковому обліку отриманий від реалізації готової продукції.

За даними проведеного аналізу виробництва та реалізації готової продукції на підставі даних первинного бухгалтерського обліку, встановлено що рівень відпускних (договірних) цін менше реальних витрат підприємства, що призводить до збитковості підприємства.

Пунктом 5.1. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", визначено, що валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 1.32 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

При проведенні перевірки, для визначення собівартості готової продукції, перевіряючими було здійснено аналіз витрат понесених підприємством, в зв'язку з придбанням: сировини, матеріалів в т.ч. драгметалів, комплектуючих, енергоресурсів, послуг, проведення ремонтів основних засобів, заробітної плати, відрахувань на соціальні заходи тощо.

Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" ст.1 п.п. 1.20.2. передбачено, що для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Ст. 1 п.п 1.20.51 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачено, якщо звичайна ціна не може бути визначена з використанням норм попередніх підпунктів цього пункту, то для доказів обґрунтування її рівня застосовуються правила, визначені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, а також національними стандартами з питань оцінки майна та майнових прав. З метою оподаткування терміни "справедлива вартість", "ринкова вартість" та "чиста вартість реалізації", які використовуються в національних положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку та національних стандартах з питань оцінки майна і майнових прав, прирівнюються до терміну "звичайна ціна", визначеного цим Законом.

Перевіркою здійснено розрахунок виробничої та повної собівартості готової продукції в порівнянні з відпускною ціною продажу (що для даного підприємства є звичайною ціною), чим встановлено факт формування рівня відпускних цін менше реальних витрат підприємства і як результат отримання збитків підприємством за період з 01.04.2005р. по 01.01.2006р. в сумі 200 078,0грн., за період з 01. 01.2006р. по 30.09.2006р. в сумі 278 000,00 грн.

Збитки утворились в зв'язку з тим, що понесені реальні витрати підприємством на виробництво, та включені до складу податкових валових витрат, не компенсовані при продажу готової продукції в зв'язку з заниженням реальної ціни продажу фірмам, що є пов'язаними особами (фірма УЕІВ Со, LTD, Японія) та які не є платниками податку на загальних умовах.

Згідно аб.2 п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні (в даному випадку ціна реалізації) повязаними з таким платником податку особам.

Ст. 7 п. 7.4 п.п.7.4.1 та п.п. 7.4.2 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що доход, отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) пов'язаним особам, визначається виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу. Витрати, понесені платником податку у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у пов'язаної особи визначаються виходячи із договірних цін, але не більших за звичайні ціни, що діяли на дату такого придбання.

Положення підпунктів 7.4.1, 7.4.2 поширюються також на операції з особами, які не є платниками податку, встановленого статтею 10 цього Закону, або сплачують податок на прибуток за іншими, ніж платник податку, ставками. (п.п. 7.4.3 п.7.4 ст. 7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”)

В акті перевірки р.3.1.2 "Валові витрати", р.3.1.4 "Податок на прибуток", р.4 "Висновки" зазначено що ЗАТ "НТБ" в звітних перевіряємих періодах отримував збитки від реалізації готової продукції як за даними бухгалтерського так і за даними податкового обліку.

Збитки утворились в зв'язку з продажем готової продукції по заниженим цінам пов'язаним особам (фірма УЕІВ Со, LTD, Японія) та не мають статусу платника податку на загальних умовах.

Оскільки збитки не визнаються валовими витратами, так як не пов'язані з господарською діяльністю підприємства, перевіркою встановлено завищення загальної суми валових витрат за період з 01.04.2005р. по 01.01.2006р. в сумі 200 078,00 грн., за період з 01.01.2006р. по 30.09.2006р. в сумі 278 000,00 грн. в порушення пункту 5.1. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Таким чином вимога позивача визнати недійсним податкове повідомлення-рішення №0001372310/0/17110 від 26.12.2006 року не підлягає задоволенню, оскільки перевіркою доведено, що відповідно до п.п. 1.32, п.п. 5.3.9, п.п.7.4.3, п.5.1., п. 7.4 ст. 1, ст.5, ст.7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", позивач неправомірно включив до складу валових витрат збитки, які утворились у звґязку з продажом готової продукції із заниженням реальної ціни продажу.

Відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що відповідач довів суду ті обставини на підставі яких було визначено податкове зобовґязання та застосовано штрафні санкції в оскаржуваному податковому повідомленні рішенні.

Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства та всебічно розглянувши матеріали справи господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Статтею 167 КАС України передбачено, що копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення направляється лише особі, яка бере участь у справі, але не була присутня в судовому засіданні. У разі проголошення в судовому засіданні тільки вступної та резолютивної частини постанови суд повідомляє час виготовлення постанови суду в повному обсязі. Особи, які беруть участь у справі, можуть отримати копію постанови чи ухвали в суді.

Враховуючи наведене, керуючись статтею 61,124 Конституції України, ст.ст.71, 158-167 КАС України, суд -

п о с т а н о в и в :

В позові відмовити в повному обсязі.

Постанова суду може бути оскаржена до Київського міжобласного апеляційного господарського суду через господарський суд Київської області шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду протягом десяти днів з дня складення у повному обсязі та наступної подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана без подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду, якщо скарга подається протягом десяти днів з дня складення постанови у повному обсязі.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у 20-ти денний строк після подання заяви, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги у встановлений строк постанова суду набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду скарги і залишення її без задоволення, а постанови суду - без змін.

Дата складання та підписання постанови в повному обсязі 14.03.2007 р.

Суддя