Ухвала суду № 95850862, 24.03.2021, Яремчанський міський суд

Справа № 354/232/20

Провадження № 2/354/189/21

У Х В А Л А

24 березня 2021 року м. Яремче

Яремчанський міський суд Івано-Франківської області в складі:

Головуючої судді Ваврійчук Т.Л.

за участю секретаря Андрійків А.Я.

позивача ОСОБА_1

представника позивача адвоката Бандури В.О.

відповідача ОСОБА_2

представника відповідача адвоката Якубчака О.Р.

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в місті Яремче цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Яремчанської міської ради Івано-Франківської області, ОСОБА_2 про визнання незаконними та скасування рішень Яремчанської міської ради Івано-Франківської області №375-25/2018 від 22 листопада 2018 року «Про розгляд земельних питань» та № 404-26/2018 від 20 грудня 2018 року «Про розгляд земельних питань»,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 03 березня 2020 року звернулася до суду з позовом до Яремчанської міської ради Івано-Франківської області, ОСОБА_2 про визнання незаконними та скасування рішень Яремчанської міської ради Івано-Франківської області №375-25/2018 від 22 листопада 2018 року «Про розгляд земельних питань» та № 404-26/2018 від 20 грудня 2018 року «Про розгляд земельних питань».

В обґрунтування даного позову зазначила, що з 1949 року вона на правах доньки проживала у сім`ї ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та була зареєстрована у будинковолодінні, що знаходилося за адресою АДРЕСА_1 та відповідно користувалася належними подружжю ОСОБА_5 земельними ділянками площею 0,3453га(пасовище) та 0,7793 га(пасовище). Після смерті ОСОБА_4 позивач успадкувала половину належного останньому господарства, відповідно до заповіту ОСОБА_4 від 07.09.1958 року, однак свої права на спадкове майно в установленому порядку не оформила та передала всі документи, що стосувалися вказаних земельних ділянок своєму сину ОСОБА_6 для виготовлення правовстановлюючих документів, хоча фактично продовжувала користуватись зазначеними ділянками. 26.02.2002 року її син ОСОБА_6 зареєстрував право власності на житловий будинок з господарськими будівлями по АДРЕСА_1 , однак право власності чи користування суміжними земельними ділянками площею 0,3453 га та 0,7793 га не оформив, оскільки захворів, а ІНФОРМАЦІЯ_1 помер. Зважаючи на відсутність заповіту ОСОБА_1 , після його смерті належний йому житловий будинок з господарськими будівлями по АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом успадкували в рівних частках-по 1/3 частині позивач ОСОБА_1 та діти померлого- ОСОБА_2 та ОСОБА_7 . Оскільки земельна ділянка на якій розташований вказаний житловий будинок не була приватизована, до спадкоємців ОСОБА_1 відповідно до ст.120 ЗК України перейшло право користування вказаною земельною ділянкою. У жовтні 2018 року позивач звернулась у Яремчанську міську раду Івано-Франківської області із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,3802 га(1/3 частина від площі вказаних ділянок) по АДРЕСА_1 . Рішенням Яремчанської міської ради Івано-Франківської області №375-25/2018 від 22 листопада 2018 року «Про розгляд земельних питань» позивачу відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,3802 га для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1 у зв`язку зі спірним питанням(заява ОСОБА_2 ). Натомість, рішенням Яремчанської міської ради Івано-Франківської області №404-26/2018 від 20 грудня 2018 року «Про розгляд земельних питань» ОСОБА_2 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок площею 0,3453 га та 0,7793 га для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1 . Вказані рішення міської ради позивач вважає незаконними та необґрунтованими, а відмову у наданні їй права на приватизацію частини спірних земельних ділянок невмотивованою, оскільки розгляд заяви позивача проведено у її відсутності, рішення №375-25/2018 від 22 листопада 2018 року суперечить вимогам ст.118 ЗК України, якою визначено виключний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, а також з тих підстав, що заява відповідача ОСОБА_2 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення спірних земельних ділянок надійшла на розгляд до міської ради лише 27 листопада 2018 року, в той час як позивач звернулась із такою заявою до органу місцевого самоврядування у жовтні 2018 року, відтак посилання на вказану заяву, як на підставу для відмови позивачу у наданні дозволу в оскаржуваному рішенні міської ради №375-25/2018 від 22 листопада 2018 року є безпідставним і таким чином Яремчанська міська рада надала пріоритет ОСОБА_2 незважаючи на те, що із відповідною заявою остання звернулась пізніше, при цьому спірними ділянками ніколи не користувалась та не доглядала їх. Із врахуванням наведеного позивач вважає, що оскаржуваними рішеннями порушено майнові права та законні інтереси позивача щодо приватизації земельних ділянок,які перебувають у її користуванні.

Ухвалою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 17 серпня 2020 року відкрито провадження у вказаній цивільній справі та призначено її до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Від представника відповідача ОСОБА_2 -адвоката Якубчака О.Р. надійшло клопотання про закриття провадження у вказаній справі, мотивоване тим, що вказаний спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. В обґрунтування даного клопотання зазначено, що заявлені позивачем вимоги не стосуються відповідача ОСОБА_2 та не можуть бути виконані останньою, що свідчить про умисне зазначення ОСОБА_2 відповідачем вказаній справі з метою надати вказаному спору цивільно-правовий характер. Вказав, що оскаржуване рішення №404-26/2018 від 20 грудня 2018 року «Про розгляд земельних питань» не є правовстановлюючим актом на земельну ділянку та не породжує у відповідача права власності на спірні земельні ділянки та відповідно не порушує майнових прав позивача чи будь-яких інших осіб, оскільки не посягає на право власності чи користування земельними ділянками. Саме по собі рішення суб`єкта владних повноважень про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок не гарантує прийняття відповідним органом рішення про надання земельних ділянок у власність чи користування, що вказує на публічно-правовий характер даного спору, який з огляду на правові позиції Великої Палати Верховного Суду, що викладені у постановах від 21 березня 2018 року у справі № 526/233/16-ц, від 24 квітня 2018 року у справі №401/2400/16-ц, від 30 травня 2018 року у справі №826/5737/16 та інших в яких зазначено, що у разі якщо особа звертається до відповідного органу з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, за результатами розгляду якого цей орган приймає відповідне рішення, то в цих правовідносинах відповідач реалізує свої контрольні функції у сфері управління діяльністю, що підпадає під юрисдикцію адміністративного суду.

У підготовчому судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 та її представник адвокат Якубчак О.Р. подане клопотання про закриття провадження у справі підтримали та просять його задовольнити.

Представник позивача ОСОБА_1 -адвокат Бандура В.О. у підготовчому судовому засіданні вважає, що клопотання про закриття провадження у справ до задоволення не підлягає, оскільки даний спір має приватно-правовий характер та не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Спірні земельні ділянки на протязі тривалого періоду часу перебували у користуванні позивача, а відтак оскаржуваними рішеннями порушено її майнові права та інтереси щодо приватизації зазначених земельних ділянок, її майнове право та охоронюваний законом інтерес, і фактично предметом даного спору є усунення перешкод у реалізації позивачем свого права на приватизацію даних ділянок, а належним способом захисту є відновлення становища, що існувало до порушення прав та законних інтересів ОСОБА_1 . Вказані обставин, на думку представника позивача, із врахуванням положень ст.19 ЦПК України, ст.381 ЦК України, рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 року № 18-рп/2004, висновків, що викладені у постанові Верховного Суду України від 30.01.2013 року у справі №6-168цс12 та правових висновків Великої Палати Верховного Суду, що викладені у постанові від 24.04.2018 року у справі №401/2400/16-ц свідчать про приватно-правовий характер даного спору.

Представник відповідача Яремчанської міської ради Івано-Франківської області у підготовче судове засідання не з`явився, однак в матеріалах справи наявне клопотання про розгляд справи у відсутності представника відповідача.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши подане клопотання та матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання правил юрисдикції та підсудності.

Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

За змістом частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а за частиною першою статті 16 цього Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права або інтересу, аналогічні положення викладено у ст.4 ЦПК України.

Частиною першою статті 19 ЦПК України установлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Як зазначено у п.3 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» №3 від 01.03.2013 року суди мають виходити з того, що критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб`єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).

Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б однією зі сторін є фізична особа, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Разом з тим відповідно до статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України

юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: 1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» позначає орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

З аналізу наведених процесуальних норм убачається, що до адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників - суб`єкт владних повноважень здійснює владні управлінські функції, в цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.

Натомість, визначальні ознаки приватноправових відносин - юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням наявного приватного права (як правило, майнового) певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб`єкта владних повноважень.

При визначенні предметної юрисдикції справ, суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Таким чином, суди мають виходити з того, що критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших, по?перше, є наявність у них спору про цивільне право (справи за позовами, що виникають з будь-яких правовідносин, окрім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства); по?друге, суб`єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі, як правило, є фізична особа).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24 квітня 2018 року у справі № 401/2400/16-ц вказала, що розгляду адміністративними судами підлягають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають із владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів. Якщо в результаті прийняття рішення особа набуває або позбувається речового права на земельну ділянку, то спір стосується приватноправових відносин і підлягає розгляду в порядку цивільного чи господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін спору.

Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 21 березня 2018 року в справі № 526/233/16-ц.

Частиною першою статті 118 ЗК України визначено, що громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

За змістом частини дев`ятої статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Якщо особа стверджує про порушення прав, спричинене рішенням, дією чи бездіяльністю органу місцевого самоврядування, які вважає неправомірними, і наслідки призвели до виникнення, зміни або припинення цивільних прав та інтересів чи пов`язані з реалізацією майнових або особистих немайнових прав та інтересів, зокрема і щодо оформлення права на земельну ділянку під набутим у власність будинком або спорудою, то визнання незаконними таких рішень, їх скасування, визнання дій чи бездіяльності органу місцевого самоврядування неправомірними є способами захисту відповідних цивільних прав та інтересів.

Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи майнового інтересу конкретного суб`єкта, що підлягає захисту у спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи майнового інтересу призвели владні рішення, управлінські дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень.

Отже, під час розгляду такої категорії справ у судовому порядку необхідно дивитися на кінцеву мету вирішення спору. Якщо мова йде про захист цивільного права, незважаючи на виконання публічно-владних управлінських функцій відповідними суб`єктами владних повноважень шляхом прийняття рішень, здійснення дій чи бездіяльності, якщо в результаті вони спрямовані на реалізацію цивільного права, то захист відповідного порушеного права чи інтересу має відбуватися в порядку цивільного судочинства. Якщо відбулося порушення права особи суб`єктом владних повноважень рішенням, дією чи бездіяльністю у зв`язку з реалізацією ним господарської компетенції, то захист такого порушеного права особи має здійснюватися в порядку господарського судочинства.

У пункті 41 рішення ЄСПЛ у справі «Церква села Сосулівка проти України» від 28.02.2008 року Суд зазначив, що згідно з принципами, які закріплені в його практиці (див. п. 31 рішення у справі «Пудас проти Швеції» (Pudas v. Sweden) від 27.10.1987 р.) спір щодо «права», про яке можна стверджувати (принаймні на підставах, які можна довести), що воно визнається в національному праві, а також є реальним і важливим. Спір може стосуватися як фактичного існування права, так і обсягів та способу його реалізації. Зрештою, результат провадження повинен безпосередньо впливати на можливість реалізації права, про яке йдеться у справі. Окрім того, чи буде право розглядатися як право цивільного характеру у світлі відповідних положень Конвенції, має визначатися не лише за юридичною галузевою кваліфікацією, але й за його матеріально-правовим змістом та наслідками реалізації цього права в межах національної правової системи (див. п. 89 рішення у справі «Кьоніг проти Німеччини» від 28.06.1978 р. (Konig v. Germany)). Відповідно, вирішальним для визначення того, чи стосується справа прав цивільного характеру, вважається безпосередньо характер права, яке є предметом розгляду (див. п. 90 «Кьоніг проти Німеччини»).

У справі, яка розглядається, позивачка звернулася до суду з позовом на захист свого інтересу в отриманні земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,3802 га, що становить 1/3 частку від земельних ділянок площею 0,3453 га та 0,7793 га для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1 , який не було реалізовано в порядку, передбаченому частиною шостою, абзацом першим частини сьомої статті 118 ЗК України, посилаючись на те, що на протязі тривалого часу вона є постійним користувачем зазначених земельних ділянок та фактично набула їх в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4 , однак через те, що в установленому порядку право власності на вказані земельні ділянки за нею оформлено не було і таке право не було реалізовано її сином ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а тому після смерті останнього позивач з метою реалізації свого права на приватизацію даних ділянок звернулась до Яремчанської міської ради Івано-Франківської області із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Разом з тим, рішенням міської ради №375-25/2018 від 22 листопада 2018 року їй було відмовлено у наданні дозволу із непередбачених законом підстав, після чого рішенням №404-26/2018 від 20 грудня 2018 року Яремчанська міська рада Івано-Франківської області надала дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення спірних земельних ділянок іншому спадкоємцю ОСОБА_6 -його доньці відповідачу ОСОБА_2 .

Незважаючи на те, що на момент розгляду даної справи оспорюване рішення міськради №404-26/2018 від 20 грудня 2018 року ще не було реалізовано і речове право на спірні земельні ділянки у відповідача не виникло, однак, на думку суду, вищенаведені обставини справи свідчать про те, що правовідносини, які виникли між сторонами пов`язані із захистом порушеного права позивача на користування земельними ділянками, відтак даний спір є приватноправовим, що унеможливлює його розгляд за правилами адміністративного судочинства, адже адміністративний суд не може встановити (визнавати) належність права власності (постійного користування) на земельну ділянку.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Із врахуванням наведеного суд приходить до переконання, що у задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_2 -адвоката Якубчака О.Р. про закриття провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Яремчанської міської ради Івано-Франківської області, ОСОБА_2 про визнання незаконними та скасування рішень Яремчанської міської ради Івано-Франківської області №375-25/2018 від 22 листопада 2018 року «Про розгляд земельних питань» та № 404-26/2018 від 20 грудня 2018 року «Про розгляд земельних питань» слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 15,19, 255, 256, 258-260, п.15 ч.1 ст.353, ст.354 ЦПК України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Якубчака Олега Романовича про закриття провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Яремчанської міської ради Івано-Франківської області, ОСОБА_2 про визнання незаконними та скасування рішень Яремчанської міської ради Івано-Франківської області №375-25/2018 від 22 листопада 2018 року «Про розгляд земельних питань» та № 404-26/2018 від 20 грудня 2018 року «Про розгляд земельних питань» –відмовити.

Копію ухвали направити учасникам справи.

Учасники справи мають право подати апеляційну скаргу на ухвалу суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Івано-Франківського апеляційного суду через Яремчанський міський суд Івано-Франківської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали або у разі розгляду справи(вирішення питання) без повідомлення(виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвалу суду – якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повна ухвала суду складена 29 березня 2021 року.

Суддя: Т. Л. Ваврійчук