Рішення № 95850463, 16.03.2021, Коростишівський районний суд Житомирської області

Коростишівський районний суд Житомирської області

Справа № 935/1581/20

Провадження № 2/935/107/21

РІШЕННЯ

Іменем України

16 березня 2021 року м.Коростишів

Коростишівський районний суд Житомирської області в складі :

Головуючого - судді Василенка Р.О.

із секретарем - Бех І.О.

з участю представника позивача Стефківського В.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» про стягнення страхового відшкодування,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вказаною позовною вимогою, в обгрунтуввання якої вказав, що 12.06.2020 р. близько 01.00 год. водій автомобіля «ВАЗ 2121», д.н НОМЕР_1 ОСОБА_2 рухаючись з м. Коростишева в напрямку с. Кропивня не впорався з керуванням, виїхав за межі проїжджої частини у кювет. В результаті ДТП на місці пригоди від отриманих тілесних ушкоджень загинув пасажир цього автомобіля ОСОБА_3 , який є сином позивача. Внаслідок ДТП позивачу була спричинена моральна та матеріальна шкода спричинена моральна шкода проявилась у перенесених через втрату сина сильних душевних стражданнях та переживаннях. Спричинена матеріальна шкода проявилась у витратах понесених позивачем на поховання загиблого сина та у втраті годувальника. Моральну шкоду позивач оцінює в розмір 56 676,00 грн. Витрати на поховання становить 5 900 грн. Особам, які втратили годувальника, шкода відшкодовується в повному обсязі без урахування пенсії, призначеної їм внаслідок втрати годувальника та інших доходів. У відповідності до довідки Вільнянського статростинського округу Коростишівської міської ради № 59 від 17.06.2020 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на день смерті проживав без реєстрації в с. Вільня Коростишівського району Житомирської області разом з батьком ОСОБА_1 . Позивач є непрацездатним та пенсіонером за віком, учасником наслідків аварії на ЧАЕС. Перебування позивача на утриманні у загиблого сина підтверджується довідкою №58 від 17.06.2020 року, виданою Вільнянським старостинським округом та актом про засвідчення факту перебування на утриманні від 30.06.2020 р.

Представник позивача ОСОБА_4 позовні вимоги підтримав, просив задовольнити, на підставі викладених в позові обґрунтувань.

Представник відповідача Сапінський О.П. в ході розгляду справи просив у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, оскільки позов є передчасним, вироку ще не має, загиблий не утримував свого батька, позивач не звертався до відповідача з заявою про виплату страхового відшкодування, а тому це є підстава для відмови у виплаті страхового відшкодування, в подальшому направив до суду заяву, в якій просив слухати справу без його участі, в задоволенні позовних вимог відмовити.

Суд, заслухавши учасників процесу ,дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 12.06.2020 р. близько 01.00 год. водій автомобіля «ВАЗ 2121», д.н НОМЕР_1 ОСОБА_2 рухаючись з м. Коростишева в напрямку с. Кропивня не впорався з керуванням, виїхав за межі проїжджої частини у кювет. В результаті ДТП на місці пригоди від отриманих тілесних ушкоджень загинув пасажир цього автомобіля ОСОБА_3 .

Вироком Коростишівського районного суду Житомирської області від 10.02.2021 р. ОСОБА_2 , визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України та призначено покарання у вигляді позбавлення волі на строк 3 роки, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік та звільнено від відбування покарання у виді позбавлення волі на підставі ст..75 КК України з випробуванням, встановлено іспитовий строк 1 рік. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 100 000 гривень.

Відповідно до свідоцтва про смерть серія НОМЕР_2 ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до свідоцтва про народження, виданого серії НОМЕР_3 ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до копії посвідчення № НОМЕР_4 .

Транспортний засіб марки ВАЗ 2101, державний номер НОМЕР_1 на момент дорожньо-транспортної пригоди був застрахований згідно полісу № АР 7107227 в Приватному акціонерному товаристві «НАСК «Оранта».

Згідно із статтею 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно зі статтею 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (закон № 1961-IV) страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

За змістом Закону № 1961-IV (статті 9, 22-31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння дорожньо-транспортної пригоди) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров"ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов`язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

За вимогами статті 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Згідно з пунктом 22.1. статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Пунктом 27.2. статті 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 ЦК України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

Зазначена норма права за способом викладення змісту є відсилочною, тобто містить посилання на іншу норму права, а саме статтю 1200 ЦК України, та може застосовуватися лише в поєднанні із цією нормою.

Згідно з частиною першою статті 1200 ЦК України у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті. Шкода відшкодовується: дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років); чоловікові, дружині, батькам (усиновлювачам), які досягли пенсійного віку, встановленого законом, довічно; інвалідам - на строк їх інвалідності; одному з батьків (усиновлювачів) або другому з подружжя чи іншому членові сім`ї незалежно від віку і працездатності, якщо вони не працюють і здійснюють догляд за: дітьми, братами, сестрами, внуками померлого, до досягнення ними чотирнадцяти років; іншим непрацездатним особам, які були на утриманні потерпілого, протягом п`яти років після його смерті.

Отже, законодавець пов`язує право на відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого, непрацездатній особі, яка була на утриманні потерпілого, або мала на день смерті потерпілого право на одержання утримання від нього.

Відповідно до ст. 202 СК України, повнолітні дочка, син зобов`язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.

Аналіз наведеного положення закону дає підстави для висновку, що умовою виникнення обов`язку повнолітніх дітей утримувати своїх батьків є одночасна наявність двох обов`язкових підстав: непрацездатність батьків та потреба в матеріальній допомозі.

Непрацездатні члени сім`ї загиблого, які мали самостійний заробіток або одержували пенсію на час його смерті, можуть бути визнані утриманцями потерпілого, якщо частка заробітку останнього, що припадала на кожного з них, була основним і постійним джерелом їх існування. Розмір відшкодування у зв`язку з втратою годувальника у цих випадках визначається з його заробітку без врахування заробітку або пенсії, що одержували зазначені особи (підпункт «г» пункту 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди»).

Надана суду довідка № 58 від 17.06.2020 року виданої Вільнянським старостинським округом Коростишівської міської ради Коростишівського району Житомирської області, про те, що ОСОБА_1 пенсіонер, учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС перебував на утриманні сина ОСОБА_3 та акт від 30.06.2020, про те, що ОСОБА_1 потребував утримання, оскільки його дохід був меншим ніж необхідні витрати та перебував на утриманні сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не є достатніми та допустимими доказами перебування позивача на утриманні померлого.

Також, позивачем та його представником не надано суду належних доказів того, що позивач у вказаний період не отримував прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність та чи навпаки він перевищував встановлений законом прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність.

Крім того, позивачем не доведено належними та допустимими доказами як саму потребу у матеріальній допомозі, передбачену статтею 202 СК України, так і те, що син ОСОБА_3 надавав йому таку допомогу, яка в свою чергу була основним і постійним джерелом його існування.

Таким чином, ОСОБА_1 не доведено обставин перебування на утриманні загиблого сина ОСОБА_3 та того, що позивач потребував матеріальної допомоги від сина, а тому підстави для стягнення страхового відшкодування шкоди у зв`язку з втратою годувальника, заподіяної смертю потерпілого відсутні.

Вирішуючи позовні вимоги в частині відшкодування матеріальної шкоди, пов`язаної із організацією похорон в сумі 5 900 грн. суд виходить із наступного.

Ст. 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» Страхове відшкодування (регламентна виплата) виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди настала протягом одного року після дорожньо-транспортної пригоди та є прямим наслідком цієї дорожньо-транспортної пригоди

З товарного чеку, який видано ФОП ОСОБА_6 та накладної № 15 від 12.06.2020 р. слідує, що сума витрат понесених позивачем на поховання сина становить 5 900,00 грн.

Враховуючи наведене, суд приймає надану позивачем на підтвердження витрат на поховання товарний чек як належний та допустимий доказ.

Отже, відповідач повинен відшкодувати позивачу витрати на поховання потерпілого на суму 5900,00 грн.

Вирішуючи питання про стягнення моральної шкоди, суд виходить з наступного.

За загальним правилом, майнова шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч.2 ст.1187 ЦК).

Згідно пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Згідно частини 2 статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Таким чином моральна шкода, завдана фізичній особі внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки відшкодовується на загальних підставах, безпосередньо винною особою, яка завдала шкоди.

Разом з тим правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов`язок.

Так, відповідно до ст. 999 ЦК, законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування).

Страховик за договором страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів також є відповідальною особою за завдані збитки. Водночас, на відміну від особи, яка завдала шкоди, обсяг відповідальності страховика за договором страхування відповідальності обмежений нормами закону «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Згідно пункту 27.3 статті 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», Страховик (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.

Відповідно до висновку Великої палати Верховного суду від 19.06.2019 у справі № 465/4621/16-к зазначається, що попереднє звернення потерпілого у випадках, передбачених законом, до МТСБУ із заявою про виплату страхового відшкодування в порядку, визначеному статтею 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» загалом не є обов`язковим та не виключає право особи звернутися безпосередньо до суду із позовом про стягнення відповідного страхового відшкодування.

Суд вважає встановленим, що позивачу однозначно у зв`язку із смертю сина заподіяна моральна шкода, яка полягає у передчасній втраті члена сім`ї. Передчасна втрата близької людини внаслідок ДТП однозначно спричиняє для позивача душевні страждання, переживання, розпач, непоправну втрату життєвих зв`язків із близькою людиною.

Вироком Коростишівського районного суду Житомирської області від 10.02.2021 р. стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 100 000 гривень. Станом на день винесення рішення вирок набрав законної сили.

При визначені розміру відшкодування моральної шкоди ПАТ «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», завданої позивачу, суд враховує, що позивачем був поданий цивільний позов в межах розгляду кримінальної справи по обвинуваченню ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 286 КК України, в якому ОСОБА_1 зазначає, що позивач оцінює свою моральну шкоду в розмірі 156 676,00 грн., а також враховуючи стягнення з ОСОБА_2 100 000,00 грн. моральної шкоди та вимоги розумності і справедливості, характер і тривалість страждань, істотність вимушених змін у життєвих стосунках, конкретних обставин по справі і наслідків, що наступили та вважає, що достатнім розміром для компенсації такої шкоди буде сума в розмірі 56 676,00 грн.

Частиною 1 статті 133 ЦПК України визначено перелік витрат, пов`язаних з розглядом справи, в тому числі є витрати на професійну правничу допомогу.

На підтвердження надання правової допомоги, представником позивача було надано суду розрахунок судових витрат на професійну правничу допомогу, а саме розрахунок робіт виконаних для надання правничої (правової) допомоги від 17.07.2020 р., додаток № 2 до Договору про надання професійної правничої (правової) допомоги від 17.06.2020 р. № 2640., договір про надання професійної правничої (правової) допомоги № 2640.

Відповідно до частини 1ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційне розміру задоволених позовних вимог, враховуючи, що позовні вимог задоволені частково в розмірі 62 578 грн.00 коп., а тому витрати на правову допомогу також підлягають частковому задоволенню, а саме в розмірі 4050,00 грн.

Керуючись ст. ст. 13, 81, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, ст. ст. 625, 979, 1200 ЦК України, ст. 202 СК України, ст. 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», Законом України «Про Державний бюджет України на 2018 рік», -

УХВАЛИВ :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» ( м. Київ, вул. Здолбунівська,17-Д, ЄДРПОУ 00034186) на користь ОСОБА_1 (іден. код НОМЕР_4 , проживає в АДРЕСА_1 ) 56676грн. моральної шкоди, 5900грн. витрат на поховання та 4050 грн. судових витрат.

В задоволенні позову в частині стягнення завданої шкоди втратою годувальника - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду через Коростишівський районний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 26.03.2021 р.

Суддя Р.О. Василенко