Рішення № 95849517, 26.03.2021, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/11510/20

Провадження № 2-а/201/14/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2021 року м. Дніпро

Суддя Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська Демидова С.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Інспектора УПП у Дніпропетровській області рядового поліції роти № 2 батальону № 1 Водопян Владислава Михайловича, третя особа: Департамент патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, -

ВСТАНОВИВ:

До Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська 04 грудня 2020 року надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Інспектора УПП у Дніпропетровській області рядового поліції роти № 2 батальону № 1 Водопян Владислава Михайловича про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.

У поданому позові ОСОБА_1 просить поновити строк на оскарження постанови серії ЕАМ № 2816876 від 13 липня 2020 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП, а також скасувати указану постанову, провадження у справі закрити.

В обґрунтування доводів позову позивач вказує на те, що 13 липня 2020 року інспектором УПП у Дніпропетровській області рядовим поліції роти № 2 батальйону № 1 Водопян В.М. винесено постанову серії ЕАМ № 2816876 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладено на нього стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 грн., відповідно до якої 13 липня 2020 року біля 09 год. 30 хв. ОСОБА_1 керував транспортним засобом «TOYOTA RAV4», д/н НОМЕР_1 у місті Дніпро по вул. Гагаріна, буд. 67 без чинного страхового поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних ТЗ або без чинного внутрішнього електронного договору обов`язкового страхування у візуальній формі страхового полісу, чим порушив п. 2.1.г ПДР. Копію указаної постанови отримано представником позивача 24 листопада 2020 року. Указану постанову позивач вважає незаконною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки ані протокол щодо порушення правил дорожнього руху, ані матеріали дорожньо-транспортних пригод поліцейським не складалися, а отже підстав для застосування санкції передбаченої ч. 1 ст. 126 КУпАП у відповідача не було (а.с.1-4).

Згідно із протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04 грудня 2020 року справа за указаним позовом була передана для розгляду судді Демидовій С.О. (а.с.17).

Ухвалою судді від 08 грудня 2020 року позовну заяву було залишено без руху з наданням строку для усунення зазначених у ній недоліків (а.с.18-19). У встановлений судом строк недоліки вищевказаної позовної заяви були усунуті позивачем.

Ухвалою судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 18 грудня 2020 року було відкрито провадження у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Інспектора УПП у Дніпропетровській області рядового поліції роти № 2 батальону № 1 Водопян Владислава Михайловича про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності (а.с.24-25).

За клопотанням представника Департаменту патрульної поліції Національної поліції України ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 08 лютого 2021 року було залучено до участі у зазначеній справі третю особу Департамент патрульної поліції Національної поліції України (а.с.48).

Також представником Департаменту патрульної поліції 04 лютого 2021 року були надані пояснення на позовну заяву, у яких просив у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на їх безпідставність та необґрунтованість, оскільки згідно бази МТСБУ водій не мав полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на автомобіль (а.с.39-43).

Від відповідача інспектора УПП у Дніпропетровській області рядового поліції роти № 2 батальону № 1 Водопян В.М. 09 лютого 2021 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки винесена ним постанова повністю відповідає вимогам закону (а.с.46-48).

Представником позивача 17 березня 2021 року було надано відповідь на відзив, у якій зазначила, що такий відзив не може бути взятий судовий до уваги, оскільки він поданий з порушенням вимог п. 4 ст. 178 ЦПК України, що в свою чергу порушує законні права позивача визначені у ст. 43 ЦПК України. Крім того, відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження правомірності винесення спірної постанови та притягнення позивача до адміністративної відповідальності. З матеріалів справи не вбачається, що перевірка документів здійснювалася у зв`язку з порушенням водієм правил дорожнього руху та у відповідача взагалі були відсутні підстави для перевірки документів для відповідача (а.с.53-54).

Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що позовна заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що постановою серії ЕАМ № 2816876 від 13 липня 2020 року по справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 126 притягнуто до адміністративної відповідальності позивача та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн. (а.с.16)

Відповідно до оскаржуваної постанови, позивач 13 липня 2020 року біля 09 год. 30 хв. ОСОБА_1 керував транспортним засобом «TOYOTA RAV4», д/н НОМЕР_1 у місті Дніпро по вул. Гагаріна, буд. 67 без чинного страхового поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних ТЗ або без чинного внутрішнього електронного договору обов`язкового страхування у візуальній формі страхового полісу, чим порушив п. 2.1.г ПДР.

Правомірність та обґрунтованість указаної постанови є предметом спору, який передано на вирішення суду.

Відповідно до ст. 280 КУпАП України орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Підставою притягнення до адміністративної відповідальності є вчинення адміністративного правопорушення.

Відповідно до статті 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Інструкція з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затверджена наказом МВС України від 07 листопада 2015 року № 1395 (далі - Інструкція № 1395), визначає процедуру оформлення поліцейськими патрульної поліції матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі (п.1 р. І Інструкції № 1395).

Згідно з пункту 4 р. І Інструкції № 1395 у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу. Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Відповідно до пункту 1 та 2 р. III Інструкції № 1395 справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, за місцем проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за місцем реєстрації транспортного засобу та на місці вчинення адміністративного правопорушення. Постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема частинами 1, 2, 3, 5 і 6 статті 121 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.

З аналізу вищезазначених норм слідує, що посадова особа Національної поліції наділена повноваженнями щодо здійснення контролю за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками, які реалізуються, зокрема, у разі виявлення правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зокрема, порушень, передбачених ч. 1 ст. 122 КУпАП, розглядати справи про адміністративне правопорушення та винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення, без складення відповідного протоколу про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно зі ст. 73, 74 КАС України належними та допустимими є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 75, 76 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Пунктом 1.3 Правил дорожнього руху зазначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Відповідно до п. 2.1.ґ Правил дорожнього руху водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: чинний страховий поліс (страховий сертифікат «Зелена картка») про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в єдиній централізованій базі даних, оператором якої є Моторне (транспортне) страхове бюро України. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення).

Так, з оскаржуваної постанови слідує, що при зупинці позивача, останній не надав поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Відповідачем разом з відзивом на позовну заяву було надано роздруківку з сайту mtsbu.ua, де було перевірено наявність у позивача дійсного полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на автомобіль з державним номером НОМЕР_2 , та встановлено його відсутність на 13 липня 2020 року (а.с.45).

Тобто на дату винесення оскаржуваної постанови у позивача був відсутній поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Доказів протилежного в матеріалах справи відсутні.

Таким чином, позивача було правомірно притягнуто до адміністративної відповідальності та підстав для задоволення позову немає.

Відтак, суд вважає, що заперечення позивача щодо протиправності винесення постанови спростовуються вищевказаними доказами. Самі лише заперечення не мають юридичної сили, оскільки свою позицію та невинуватість позивач, мав б довести шляхом надання доказів на спростування обставин викладених у оскаржуваній постанові, адже відповідно до ч. 1 ст. 8 КАС України усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом; ч. 1 ст. 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Враховуючи наведені обставини, проаналізувавши матеріали даної адміністративної справи, а також докази надані сторонами, суд вважає, що відповідачем представлено достатньо доказів, які вказують на те, що ОСОБА_1 вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП, а тому вважає, що постанова про накладення адміністративного стягнення серії ЕАМ № 2816876 від 13 липня 2020 року відповідає усім вимогам норм чинного законодавства.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Керуючись ст. 9, 14, 73, 74, 77, 90, 242-246, 286 КАС України, -

УХВАЛИВ:

У задоволені позову ОСОБА_1 до Інспектора УПП у Дніпропетровській області рядового поліції роти № 2 батальону № 1 Водопян Владислава Михайловича, третя особа: Департамент патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності відмовити.

Апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених статтею 286 КАС України, можуть бути подані протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя С.О. Демидова