Рішення № 95849110, 18.03.2021, Ківерцівський районний суд Волинської області

Справа № 158/2564/19

Провадження № 2/0158/11/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 березня 2021 року м. Ківерці

Ківерцівський районний суд Волинської області в складі:

головуючого судді - Корецької В.В.

за участю секретаря - Процик Л.В.

позивача - ОСОБА_1

представника позивача - Булат Ю.В.

представника відповідача - Загоруйко О.С.

третьої особи - ОСОБА_3

представника третьої особи - Кушнірука А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ківерці в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Луцької міської ради Волинської області, третя особа - ОСОБА_3 про визнання бездіяльності органу місцевого самоврядування незаконною, зобов`язання вчинити дії щодо виділення земельної ділянки, встановлення строку для вчинення певних дій, визнання недійсним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Жидичинської сільської ради Ківерцівського району Волинської області про зобов`язання вчинити дії щодо виділення земельної ділянки.

Позовні вимоги мотивувала тим, що рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 21.12.2018 року за нею визнано право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що належав ОСОБА_4 , в порядку спадкування за законом, після смерті її матері - ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Зазначає, що 14.03.2019 року вона зареєструвала право власності на вищевказаний житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами. Також, 02.07.2019 року вона звернулася із заявою до Жидичинської сільської ради про виділення їй у приватну власність земельну ділянку, площею 0,25 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд, однак їй було відмовлено, оскільки зазначена земельна ділянка може бути надана їй лише на умовах оренди.

З врахуванням наведеного просить визнати незаконною бездіяльність Жидичинської сільської ради, зобов`язати виділити їй земельну ділянку та встановити строк для підписання (погодження) технічної документації.

Ухвалою Ківерцівського районного суду Волинської області від 20.09.2019 року у даній справі відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Ківерцівського районного суду Волинської області від 15.10.2019 року підготовче провадження у даній справі закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою Ківерцівського районного суду Волинської області від 05.11.2019 року залучено до участі у даній справі, в якості третьої особи - ОСОБА_3

12.11.2019 року ухвалою Ківерцівського районного суду Волинської області задоволено заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову у даній справі, а саме: до вирішення справи по суті заборонити Жидичинській сільській раді Ківерцівського району Волинської області приймати будь-які рішення щодо погодження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки площею 0,007 га, для ведення особистого селянського господарства у власність в межах населеного пункту с. Клепачів, приймати рішення щодо передачі вище зазначеної земельної ділянки у власність; до вирішення справи по суті заборонити ОСОБА_3 вчиняти будь які дії щодо земельної ділянки, площею 0,007 га, для ведення особистого селянського господарства, а саме розробляти проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у власність, реєструвати право власності, здійснювати земельні роботи на даній земельній ділянці, пов`язані з її обробітком.

Також, 12.11.2019 року від позивача ОСОБА_1 та її представника Булат Ю.В. до суду подано заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до яких просять визнати незаконною бездіяльність Жидичинської сільської ради, зобовязати виділити їй у приватну власність безоплатно земельну ділянку, встановити відповідачу строк для погодження технічної документації, а також визнати недійсним та скасувати рішення Жидичинської сільської ради №49/78 від 02.10.2019 року.

02.12.2019 року від третьої особи ОСОБА_3 до суду подано заперечення на позовну заяву, відповідно до якого останній зазначає, що права власності та права користування ОСОБА_4 та ОСОБА_6 на земельну ділянку не було, та розмір земельної ділянки, яку хоче отримати позивач безоплатно у власність перевищує норму безоплатної приватизації, яка нею уже реалізована. Крім того, щодо позовних вимог зазначив, що з наведених позивачем обставин не вбачається бездіяльності органу місцевого самоврядування, а встановлення судом строку органу місцевого самоврядування для прийняття рішення у 2 місяці є неналежним способом захисту, оскільки суд не наділений повноваженнями змінювати або встановлювати будь-які строки визначені чинним законодавством.

31.01.2020 року від представника відповідача Жидичинської сільської ради до суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого зазначає, що рішенням Жидичинської сільської ради №41/51 від 09.04.2019 року надано ОСОБА_1 дозвіл на розроблення технічної документації на умовах оренди в межах населеного пункту АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, орієнтовною площею 0,17 га. Тобто, рішенням надано дозвіл на розроблення технічної документації на земельну ділянку у розмірі 0,17 га та на умовах оренди. Крім того, на спірну земельну ділянку у спадкодавця не було прав, а тому вона не може бути успадкована. Щодо передачі земельної ділянки у розмірі 0,07 га, слід зазначити, що вказана ділянка належить до комунальної власності, а тому відповідач має право розпоряджатися нею на власний розсуд. З врахуванням наведеного просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

Ухвалою Ківерцівського районного суду Волинської області від 27.01.2021 року замінено у даній справі первісного відповідача - Жидичинську сільську раду Ківерцівського району Волинської області на належного - Луцьку міську раду Волинської області.

24.02.2021 року від позивача ОСОБА_1 та її представника Булат Ю.В. до суду подано заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої останні просять визнати бездіяльність Жидичинської сільської ради та зобов`язати Луцьку міську раду Волинської області виділити позивачу безоплатно земельну ділянку, площею 0,25 га., встановити строк відповідачу для підписання (погодження) технічної документації на неї та визнати недійсним і скасувати рішення Жидичинської сільської ради №49/78.

Заслухавши пояснення учасників справи, кожного зокрема, всебічно проаналізувавши та дослідивши матеріали справи, з`ясувавши дійсні обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об`єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, керуючись законом, суд дійшов до наступного висновку.

Відповідно до положень ст. ст. 55, 124 Конституції України та ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За змістом ст. 12 ЦПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданими учасниками справи.

Відповідно до вимог ст. 19 ЦПК України, суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин.

Судом встановлено, що рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 21.12.2018 року визнано за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з господарськими та побутовими будівлями і спорудами, який розташований за адресою АДРЕСА_1 , що належав ОСОБА_4 , в порядку спадкування за законом після смерті матері - ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як вбачається з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, за індексним номером 159535021, 14.03.2019 року ОСОБА_1 було зареєстровано за собою житловий будинок з господарськими та побутовими будівлями і спорудами, який розташований за адресою АДРЕСА_1 /т. 1 а.с.18/.

На підставі заяви ОСОБА_1 від 19.03.2019 року, рішенням Жидичинської сільської ради Ківерцівського району Волинської області №41/51 від 09.04.2019 року, останній надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), на умовах оренди, в межах населеного пункту АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд орієнтовною площею 0,17 га /т. 2, а.с. 134-136/.

У судовому засіданні також встановлено, що на замовлення позивача ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_7 розроблено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) /т. 1, а.с.11-35/.

Внаслідок чого, ОСОБА_1 повторно 02.07.2019 року звернулась до голови Жидичинської сільської ради Ківерцівського району Волинської області про виділення їй у приватну власність земельну ділянку, площею, 0,25 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд /т. 1, а.с.9/.

Як вбачається з відповіді Жидичинської сільської ради Ківерцівського району Волинської області від 08.07.2019 року, ОСОБА_1 повідомлено, що дана земельна ділянка, після подання технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку рішенням сесії Жидичинської сільської ради буде надана на умовах оренди /т. 1, а.с.10/.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель регулюються, зокрема, Земельним кодексом України (за текстом - ЗК України) та Законом України "Про землеустрій".

Згідно ч. 1 ст. 377 ЦК України та ч. 1 ст. 120 ЗК України до особи, яка набула права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій ці споруди розміщені, без зміни їх цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Позивач ОСОБА_1 та її представник - адвоката Булат Ю.В., в судовому засіданні стверджували, що у даному випадку діє принцип цілісності об`єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. Тобто особа, яка набула права власності на будівлю чи споруду, має право на відповідну частину земельної ділянки на тих самих умовах, на яких воно належало попередньому власникові або користувачу, якщо інше не передбачено у договорі відчуження нерухомості.

Проте суд не може погодитись з позицією позивачів, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у державному земельному кадастрі.

Статтею 1 Закону України «Про державний земельний кадастр» передбачено, що кадастрова карта (план) - це графічне зображення, що містить відомості про об`єкти Державного земельного кадастру.

Разом з тим, як встановлено в ході розгляду справи, права власності та права користування у ОСОБА_4 , а в подальшому у ОСОБА_5 на спірну земельну ділянку не було, та розмір земельної ділянки, яку хоче отримати безоплатно у власність позивач ОСОБА_1 , перевищує норму безоплатної приватизації, яка нею уже реалізована раніше.

Відповідно до ст. 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни їх цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Також суд звертає увагу на те, що відповідно до п. г ч. 1 ст. 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара.

Положеннями ч. 5 ст. 120 ЗК України визначено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду фізичними або юридичними особами, які не можуть мати у власності земельних ділянок, до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій розташований жилий будинок, будівля або споруда, на умовах оренди.

Разом з тим, відповідно до ст. 143 Конституції України, територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону; забезпечують проведення місцевих референдумів та реалізацію їх результатів; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.

Крім того, згідно п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин є виключною компетенцією сільської ради та вирішується виключно на пленарних засіданнях ради.

До повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст, відповідно до ст. 12 ЗК України належать а) розпорядження землями територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу……

З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 першочергово звернулась до Жидичинської сільської ради Ківерцівського району Волинської області 19.03.2019 року про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), на умовах оренди, в межах населеного пункту АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд орієнтовною площею 0,17 га., на підставі чого рішенням органу місцевого самоврядування була надано дозвіл, однак на умовах оренди.

В свою чергу, позивач ОСОБА_1 виготовила технічну документацію на вищевказану земельну ділянку, відповідної площі (0,17 га), однак, не на умовах оренди, як було зазначено в рішенні а на безоплатній основі у приватну власність та звернулась до голови Жидичинської сільської ради Ківерцівського району Волинської області для її погодження, на що останній було відмовлено.

Крім того, 02.07.2019 року позивач ОСОБА_1 повторно звернулася до Жидичинської сільської ради Ківерцівського району Волинської області про виділення їй у власність земельну ділянку, площею 0,25 га, в межах населеного пункту АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.

Однак, відповідно до рішення Жидичинської сільської ради Ківерцівського району Волинської області №49/79 від 02.10.2019 року, внесено зміни по п. 1 рішення Жидичинської сільської ради №41/51 від 09.04.2019 року та надано позивачу ОСОБА_1 дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,18 га, в межах населеного пункту АДРЕСА_1 /т. 1, а.с.138/.

Проте, як вбачається із матеріалів справи та встановлено у судовому засіданні позивачем ОСОБА_1 та її представником Булат Ю.В. не зазначено та ненаведено підстав того, що земельної ділянки площею 0,18 га., для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що знаходиться в АДРЕСА_1 , буде не достатньо для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

З врахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що позовну вимогу позивача ОСОБА_1 та її представника Булат Ю.В. про зобов`язання Луцькою міською радою Волинської області виділити вказану земельну ділянку, площею 0,25 га, а не площею 0,18 га, на підставі вищевказаного рішення, слід залишити без задоволення, оскільки позивач ОСОБА_1 та її представник Булат Ю.В. не надали суду належних доказів того, що її права порушені.

Щодо визнання рішення Жидичинської сільської ради Ківерцівського району Волинської області №49/78 від 02.10.2019 року, слід зазначити наступне.

Відповідно до заяви третьої особи ОСОБА_3 від 26.06.2019 року, останній просив передати йому у приватну власність земельну ділянку, орієнтовною площею 0,07 га, яка належить його сім`ї з 1991 року (відповідно до архівного витягу з рішення сесії Озерцівської сільської ради Ківерцівського району Волинської області від 14.11.1995 року №5/5) /т. 1, а.с. 101-102/.

Рішенням Жидичинської сільської ради №49/78 від 02.10.2019 року надано ОСОБА_3 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в межах населеного пункту с. Клепачів, Ківерцівського району Волинської області, орієнтовною площею 0,07 га. /т. 1, а.с.103/.

Як зазначалось раніше, рішенням Жидичинської сільської ради Ківерцівського району Волинської області №49/79 від 02.10.2019 року, позивачу ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,18 га, в межах населеного пункту АДРЕСА_1 .

У судовому засіданні також встановлено, що вищевказана земельна ділянка площею 0,07 га належить до комунальної власності, жодній фізичні особі ні на праві користуванні, ні на праві власності не належить, а тому Жидичинська сільська рада Ківерцівського району Волинської області, відповідно в межах своїх повноважень, має право розпоряджатися нею, як і третя особа ОСОБА_3 мав право звернутися до сільської ради для реалізації свого права, передбаченого ст. 121 ЗК України.

Разом з тим, слід зазначити, що приписами частини 1 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Згідно з статтею 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Відповідно до статті 125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Земельні ділянки, які використовуються громадянами та юридичними особами без правовстановлюючих документів та без прийнятих щодо цих ділянок рішень органів влади, вважаються такими, що використовуються самовільно.

Згідно зі ст. 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) ведення водного господарства; б) будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті; в) індивідуального дачного будівництва. Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб. Обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

Згідно з ч. 2 ст. 186-1 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у межах населеного пункту або земельної ділянки за межами населеного пункту, на якій розташовано об`єкт будівництва або планується розташування такого об`єкта (крім проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зони відчуження або зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи), подається також на погодження до структурних підрозділів районних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій у сфері містобудування та архітектури, а якщо місто не входить до території певного району, - до виконавчого органу міської ради у сфері містобудування та архітектури, а в разі, якщо такий орган не утворений, - до органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань містобудування та архітектури чи структурного підрозділу обласної державної адміністрації з питань містобудування та архітектури.

Стаття 152 Земельного кодексу України зазначає, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Згідно зі ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Вищий адміністративний суд України в постанові від 20.05.2014 року у справі №К/9991/68983/12, встановив, що встановлення меж земельних ділянок у натурі (на місцевості) здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою (постанова ВАСУ від 20.05.2014 року у справі № К/9991/68983/12.

Тобто, прийняте рішення Жидичинської сільської ради Ківерцівського району Волинської області №49/78 від 02.10.2019 року є правозастосовчими ненормативними актами індивідуальної дії, які за юридичними наслідками констатують факт надання згоди та вичерпали свою дію внаслідок їх виконання (є виконаними в силу самого факту їх прийняття).

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах, Судової палати у господарських справах, Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в постанові від 11.11.2014 року у справі № 21-405а14 встановила:

«Позов, предметом якого є рішення органу місцевого самоврядування щодо передачі у власність та оренду земельної ділянки, тобто ненормативний акт, що застосовується одноразово і з прийняттям якого виникають правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, не може бути задоволений, оскільки таке рішення органу місцевого самоврядування вичерпало свою дію шляхом виконання. Його скасування не породжує наслідків для власника чи орендаря земельної ділянки, оскільки у таких осіб виникло право власності або володіння земельною ділянкою і це право ґрунтується на правовстановлюючих документах».

Рішенням Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009, встановлено, що ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Відповідно до вимог Цивільного процесуального кодексу України зазначені висновки мають бути врахованими судом при виборі і застосуванні правової норми до спірних правовідносин.

З врахуванням вищевикладеного суд позбавлений можливості скасувати рішення Жидичинської сільської ради Ківерцівського району Волинської області №49/78 від 02.10.2019 року.

Слід також зазначити, що у п. 77 постанови Великої палати Верховного Суду від 29.09.2020 року у справі №688/2908/16-ц (провадження №14-28цс20) зроблено висновок, що неконкурентне надання землі у користування за наявності двох або більше бажаючих не відповідає принципам забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; забезпечення гарантій прав на землю. Зокрема, не можна вважати справедливим і розумним надання землі особі, яка пізніше за інших дізналася про існування вільної земельної ділянки і звернулася з відповідною заявою.

Окрім того, рішенням Жидичинської сільської ради Ківерцівського району Волинської області №49/79 від 02.10.2019 року, позивачу ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,18 га, в межах населеного пункту АДРЕСА_1 , пізніше, ніж ОСОБА_3 у межах 0,07 га.

Разом з тим, звертаючись до суду з даним позовом позивач ОСОБА_1 зазначила ОСОБА_3 в справі як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

Суд має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача (ч. 1 ст. 51 ЦПК України).

Тобто, звертаючись до суду із зазначеною позовною заявою позивач фактично хотів позбавити права на спірну земельну ділянку ОСОБА_3 зазначивши останнього у справі третьою особи, який не є суб`єктом спірних правовідносин, участь якої має побічний характер, оскільки суд вирішує питання саме про права та обов`язки сторін, а не третьої особи.

Клопотання про заміну відповідача на належного відповідача та залучення до участі у справі співвідповідача ОСОБА_3 до суду подано не було.

Суд із-за відсутності відповідного клопотання позивача ОСОБА_1 чи її представника Булат Ю.В. позбавлений права і можливості відповідно до ст. 51 ЦПК України, та ненаділений такими повноваженнями про заміну процесуального становища ОСОБА_3 з третьої особи на співвідповідача.

З врахуванням наведеного, та беручи до уваги те, що під час розгляду справи, судом не знайдено підтвердження, а позивачем та її представником не доведено порушення Жидичинською сільською радою Ківерцівського району Волинської області, правонаступником якого є Луцька міська рада Волинської області своїми діями право останньої, на час прийняття сільською радою оскажуваних рішень, на яке вони посилається в позовній заяві, не підтверджено також і порушення її права власності та обмеження у користуванні земельною ділянкою, оскільки їй надано дозвіл на розроблення технічної документації, земельної ділянки площею 0,18 га.

Таким чином, розглянувши позов у межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, суд дійшов висновку про необхідність відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України у разі відмови в позові судовий збір покладається на позивача, суду вважає за необхідне, залишити судові витрати по фактично понесеним.

Також суд зазначає, що відповідно до ухвали Ківерцівського районного суду Волинської області від 12.11.2019 року про забезпечення позову, остання діє до вирішення даної справи по суті, тобто до набранням рішення законної сили.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 76-78, 81, 137, 141, 263-265, 354 ЦПК України, ст.122, 125, 152, 186 ЗК України, суд, -

У Х В А Л И В :

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Луцької міської ради Волинської області, третя особа - ОСОБА_3 про визнання бездіяльності органу місцевого самоврядування незаконною, зобов`язання вчинити дії щодо виділення земельної ділянки, встановлення строку для вчинення певних дій, визнання недійсним та скасування рішення органу місцевого самоврядування - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п. 15.5 розділу 15 XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України рішення суду може бути оскаржено до Волинського апеляційного суду через Ківерцівський районний суд Волинської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

На виконання п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України суд зазначає повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач - ОСОБА_1 , жителька АДРЕСА_1 .

Представник позивача - адвокат Булат Юлія Василівна, адреса: м. Луцьк, вул. Лесі Українки, 5, офіс, 1, Волинської області.

Відповідач - Луцька міська рада Волинської області, адреса: м. Луцьк, вул. Богдана Хмельницького, 19, Волинської області.

Представник відповідача - Загоруйко Олександр Сергійович, робоча адреса: м. Луцьк, вул. Богдана Хмельницького, 19, Волинської області.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - ОСОБА_3 , житель АДРЕСА_1 .

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - адвокат Кушнірук Анатолій Валерійович, адреса: м. Луцьк, вул. Г. Гонгадзе, 38/1, Волинської області.

Суддя Ківерцівського районного суду В.В. Корецька

Повний текст рішення суду виготовлено 29.03.2021 року.