Рішення № 95845617, 26.03.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 Рішення

Іменем України

(додаткове)

26 березня 2021 року № 520/19274/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зоркіної Ю.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження заяву представника позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу по справі 520/19274/2020 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 05.03.2021 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини А1314, щодо не надання відповіді (інформації та/або копій документів) на адвокатський запит адвоката Калитки Сергія Олександровича в інтересах ОСОБА_1 від 24 жовтня 2020 року № б/н, зобов`язано Військову частину А1314 розглянути адвокатський запит адвоката Калитки Сергія Олександровича в інтересах ОСОБА_1 від 24 жовтня 2020 року № б/н та надати інформацію та/або копії документів, які запитувались в адвокатському запиті та стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань військової частини А1314 судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.

У строки, встановлені ч. 7 ст. 139 КАС України, позивачем подано заяву про ухвалення додаткового судового рішення в частині стягнення судових витрат на правову допомогу.

Вирішуючи питання розподілу витрат на правничу допомогу суд зазначає наступне.

Дослідивши зазначену заяву та матеріали справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ч. 3 ст. 252 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. У відповідності до змісту вказаної статті, додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої залишилися невирішеними певні вимоги особи, яка бере участь у справі. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» від 5 липня 2012 року №5076-VI (далі Закон № 5076-VI) встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Статтею 30 Закону № 5076-VI передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо, визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Cуд зазначає, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (частина перша статті 72 КАС України).

За правилами оцінки доказів, встановлених статтею 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Так на підтвердження понесених судових витрат позивачем надано суду: копію договору про надання правової (професійної правничої) допомоги між адвокатом Калиткою С.О. та Ручкою С.В. № б/н від 08.10.2020 року; копію додаткової угоди №1 від 12.01.2021 року договору про надання правової (професійної правничої) допомоги між адвокатом Калиткою С.О. та Ручкою С.В. № б/н від 08 жовтня 2020 року; копію акту приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 12.03.2021 року за Договором про надання професійної правничої (правової) допомоги № б/ н від 08.10.2020 року; детальний опис виконаних робіт (наданих послуг) адвокатом Калиткою Сергієм Олександровичем за Договором про надання професійної правничої (правової) допомоги № б/н від 08.10.2020 року; копію рахунку-фактури № 1 від 11.03.2021 року на сплату гонорару за Договором про надання професійної правничої (правової) допомоги № б/н від 08.10.2020 року між адвокатом Калиткою С.О. та Ручкою С.В.; копію квитанції № 1 про сплату гонорару за Договором про надання професійної правничої (правової) допомоги № б/н від 08.10.2020 року між адвокатом Калиткою С.О. та ОСОБА_1 від 12.03.2021 року.

Положеннями п. 1 «предмет Договору» визначено:

п. 1.1 клієнт доручає, а Виконавець бере на себе зобов`язання з надання професійної правничої допомоги Клієнту в межах доручень, визначених підпунктами 1.1.1-1.1.4. п. 1.1. Договору, у всіх органах, установах, підприємствах незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, а Клієнт зобов`язується здійснити оплату вказаних послуг та вчинити інші дії, передбачені цим Договором. Підпунктом 1.1.2. встановлено, «представництво та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги з питань захисту інтересів Клієнта щодо отримання інформації щодо нарахованого та виплаченого грошового забезпечення (в т.ч. числі судового оскарження дій, рішень та/або бездіяльності уповноважених суб`єктів з питань надання такої інформації)» та відповідно до абз. 3 п. 4.1 договору, вартість наданих послуг (розмір гонорару) за надання виконавцем професійної правничої (правової) допомоги клієнту під час виконання доручення, передбаченого підпунктом 1.1.2 пункту 1.1 договору, фіксований розмір гонорару становить 2500 (дві тисячі п`ятсот) гривень 00 коп.

Отже, розмір винагороди за надання правової допомоги визначений у Договорі у вигляді фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу.

Матеріалами справи підтверджується факт отримання позивачем послуг адвоката та понесення ним витрат в суді, а саме представником позивача складені та підписані наступні документи: позовна заява з додатками, заява про судові витрати з додатками, копії означених вище платіжних доручень підтверджують сплату суми 2500 грн., (призначення платежу: доручення за підпунктом 1.1.2 пункту 1.1. Договору № б/н від 08.10.2020 року).

Суд з огляду на умови договору про надання правової допомоги, враховуючи складання і підписання адвокатом всіх процесуальних документів від імені і в інтересах позивача, дійшов висновку, що у справі витрати на правову допомогу в сумі 2500 грн., є реальними, підтвердженими матеріалами справи.

Беручи до уваги те, що витрати позивача на професійну правничу (правову) допомогу підтверджені належними та допустимими доказами, задоволення позовних вимог, суд, враховуючи положення ч.1 ст.139 КАС України приходить до висновку про наявність підстав для винесення додаткового рішення по справі та стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судових витрат на правничу допомогу у розмірі 2500 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 6-10, 13-14, 77, 32, 134, 139, 143, 242-246, 250, 252, 255, 295, пп.15.5

п.15 Перехідних положень КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Стягнути з Військової частини А 1314 на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини А 1314 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2500 (дві тисячі п`ятсот) гривень 00 коп.

Додаткове рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Зоркіна Ю.В.