Рішення № 95845473, 29.03.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м.Харків

29 березня 2021 р. № 520/512/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Панченко О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61022, м.Харків, м-н Свободи, буд.5, Держпром, 3 під., 2 пов., код ЄДРПОУ 14099344) про визнання бездіяльності протиправної та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови в перерахунку з 26.11.2020 року ОСОБА_1 пенсію державного службовця відповідно до п.10 Прикінцевих положень Закону України "Про державну службу" №889-VІІ шляхом зарахування для обрахунку пенсії довідки, виданої Управлінням соціального захисту населення Балаклійської районної державної адміністрації від 26.11.2020 року №1159 про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області перерахувати та виплатити з 26.11.2020 року ОСОБА_1 пенсію державного службовця відповідно до п.10 Прикінцевих положень Закону України "Про державну службу" №889-VІІ шляхом зарахування для обрахунку пенсії довідки, виданої Управлінням соціального захисту населення Балаклійської районної державної адміністрації від 26.11.2020 року №1160 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років);

- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі десять тисяч гривень.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач при переведенні її на пенсію відповідно до Закону України "Про державну службу" не врахував складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, визначені в довідці Управлінням соціального захисту населення Балаклійської районної державної адміністрації від 26.11.2020 року №1159. Вказані дії позивач вважає протиправними та такими, що суттєво впливають на розмір його пенсійного забезпечення, у зв`язку з чим звернувся з даним позовом до суду за відновленням соціальних прав.

Ухвалою суду від 19.01.2021 відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана та вручена відповідачу, що підтверджується матеріалами справи.

Представником відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, надано відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти заявлених позовних вимог, посилаючись на те, що 20.04.2020 року позивачу вперше призначено пенсію за віком на підставі ЗУ "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 01.12.2020 року позивача переведено на пенсію за віком відповідно до ЗУ "Про державну службу". Відповідно до положень ЗУ "Про державну службу" №889-VІІ від 10.12.2015 та Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженим постановою КМУ №622 від 14.02.2016 період роботи з 01.05.2016 на посадах державної служби не враховується при обчисленні 20-річного стажу роботи на посадах, віднесених до категорії посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" №3723 від 16.12.1993 року (що втратив чинність з 01.05.2016), у зв`язку з чим права у позивача на обчислення пенсії згідно довідки від 26.11.2020 року №1156 на підставі абз.6 пункту 4 Порядку №622 не має, оскільки, станом на 01.05.2016 року стаж роботи на посадах, віднесених до категорії посад державних службовців ОСОБА_1 склав 15 років 8 місяців 29 днів.

У відповідь на відзив позивач вказав, що не погоджується з доводами відповідача, оскільки, відповідно до Положення №622 від 14.09.2016 року особа має право розрахувати розмір зазначений в абзацах 3-5 зазначеного пункту виплат визначається в середніх розмірах відносно визначених законодавством таких виплат за місяць, що передує місяцю звернення за призначенням пенсії, але не раніше травня 2016 року за умови якщо особа повинна мати 20 років стажу державного службовця станом на 01.05.2016 року та на момент звернення за пенсією не повинна перебувати на посадах державного службовця. Всі вище умови позивач виконала, тому вважає відмову пенсійного фонду в розрахунку пенсії на підставі довідки від 26.11.2020 року №1159.

Відповідач надав заперечення на відповідь на відзив, в яких не погодилась з доводами позивача, у зв`язку з чим просив відмовити у задоволенні позову.

У письмових поясненнях позивач вказав, що доводи відповідача суперечать вимогам чинного законодавства України, що регулюють порядок призначення, нарахування та виплати пенсії державним службовцям, зокрема, в частині того, що стаж державної служби рахується до 01.05.2016 року тільки в визначенні права для призначення пенсії, а для визначення розміру пенсії враховується весь період державної служби.

Відповідно до частин 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Дослідивши письмові докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини та спірні правовідносини.

20.02.2020 року ОСОБА_1 призначена пенсія за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

26.11.2020 року позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області з заявою про перехід на пенсію за віком відповідно до пункту 10 Прикінцевих положень Закону України "Про державну службу" №889-VІІ від 10.12.2015. До заяви позивачем подано довідки від 26.11.2020 року №1159 та №1160, виданих Управлінням соціального захисту населення Балаклійської районної державної адміністрації Харківської області.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 01.12.2020 року №205050004481, ОСОБА_1 переведена на пенсію за віком відповідно Закону України "Про державну службу". Для розрахунку пенсії відповідачем взято складові заробітної плати згідно довідки, виданої Управлінням соціального захисту населення Балаклійської районної державної адміністрації Харківської області від 26.11.2020 року №1160, що склало 60% від середньомісячного заробітку - 9750 грн.

Як вбачається з електронної інформації ППВП ПФУ від 16.12.2020 року, станом на момент призначення пенсії позивачу стаж роботи держслужбовця (посади ст.25 ЗУ №3723) складає 20 років 08 місяців 29 днів, стаж роботи держслужбовця (посади ст.25 ЗУ №3723) станом на 01.05.2016 року склав 15 років 08 місяців 29 днів.

08.12.2020 року позивач через свого представника звернувся до відповідача з адвокатським запитом з проханням перерахувати пенсію та включити для розрахунку довідку Управління соціального захисту населення Балаклійської районної державної адміністрації Харківської області від 26.11.2020 року №1159 про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби.

Листом №2000-0204-8/106573 від 17.12.2020 року повідомило заявника, що ОСОБА_1 переведена на пенсію за віком відповідно Закону України "Про державну службу". Згідно з пунктами 10 і 12 розділу ХІ "Прикінцевих та перехідних положень" Закону України від 10.12.2015 №889-VІІІ (далі - Закону №889) на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 №3723-ХІІ "Про державну службу" (далі - Закону №3723), який з 01.05.2016 втратив чинність, мають право особи, які на день набрання чинності Закону №889:

мають не менше 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону №3723;

займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону №3723.

Категорії посад державних службовців визначені статтею 25 Закону №3723 застосовується для осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 розділу ХІ Закону №889.

Абзацом 6 пункту 4 Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженим постановою КМУ від 14.09.2016 №622 (далі - Порядок №622) визначено, що за бажанням осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, і які на момент виходу на пенсію не перебувають на державній службі, розмір зазначених в абзацах третьому - п`ятому цього пункту виплат визначається в середніх розмірах відносно визначених законодавством таких виплат за місяць, що передує місяцю звернення за призначенням пенсії, але не раніше травня 2016 р., за відповідною (прирівняною) посадою (посадами) за останнім місцем роботи на державній службі. Враховуючи викладене, період роботи після 01.05.2016 року на посадах державної служби не враховується при обчисленні 20-річного стажу роботи на посадах віднесених до категорії посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону №3723. Відповідно права на обчислення пенсії в порядку, визначеного абзацом 6 пункту 4 Порядку №622 такі особи не мають.

Не погоджуючись з діями відповідача, що полягають у відмові в зарахуванні при обрахунку пенсії довідки, виданої Управлінням соціального захисту населення Балаклійської районної державної адміністрації від 26.11.2020 року №1159, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.

Згідно з статтею 46 Конституції України право на пенсійне забезпечення гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення. Зміст та обсяг права громадян на пенсійне забезпечення полягає у їх матеріальному забезпеченні шляхом надання трудових і соціальних пенсій, тобто щомісячних пенсійних виплат відповідного розміру в разі досягнення особою передбаченого законом віку чи визнання її інвалідом або отримання членами її сім`ї цих виплат у визначених законом випадках. Встановивши в законі правові підстави призначення пенсій, їх розміри, порядок обчислення і виплати, законодавець може визначати як загальні умови їх призначення, так і особливості набуття права на пенсію, включаючи для окремих категорій громадян пільгові умови призначення пенсії залежно від ряду об`єктивно значущих обставин, що характеризують трудову діяльність (особливості умов праці, професія, виконувані функції, кваліфікаційні вимоги, обмеження, ступінь відповідальності тощо). Законодавець повинен робити це з дотриманням вимог Конституції України, в тому числі принципів рівності та справедливості.

За приписами пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначені Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 року, (далі - Закон №1058- ІV).

Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 8 Закону №1058-ІV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Частинами першою та другою статті 10 Закону №1058-IV визначено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.

Згідно із частиною третьою статті 45 Закону №1058-IV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

Зі змісту наведеного слідує, що особа, яка одночасно має право на декілька видів пенсії, може обрати один вид пенсії шляхом подання відповідної заяви. Таке переведення здійснюється на підставі документів з дня подання заяви відповідно до чинних на момент такого переведення положень законодавства

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців, визначається Законом №889-VIII. Відповідно до п.2 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №889-VIII з 01 травня 2016 року втратив чинність Закон № 3723-XII, крім ст.37, що застосовується до осіб, зазначених у п. 10 і 12 цього розділу.

Вказаний Закон є чинним на час звернення позивача до органу пенсійного фону із вищезазначеною заявою.

За загальним правилом застосування норм у разі відсутності спеціального правового регулювання суспільних відносин застосуванню підлягає загальне законодавство, яке регулює такі відносини.

В даному випадку спеціальним законом, який регулює особливості призначення та перерахунку пенсії державним службовцям, є Закон України "Про державну службу" №889-VІІ від 10 грудня 2015 року, а загальним законом, що регулює пенсійне забезпечення осіб, є Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Відповідно до статті 90 Закону України "Про державну службу" №889-VIII від 10 грудня 2015 року пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Згідно з пунктом 2 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №889-VIII втратив чинність Закон України "Про державну службу" від 19 грудня 1993 року №3723-ХІІ, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.

Зокрема, п. 10, 12 розд. ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VIII передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст.25 Закону №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст.25 Закону №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону №3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Тобто, за наявності в особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону №3723-XII, за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Частиною 1 ст.37 Закону №3723-XII встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого ст.26 Закону №1058-IV, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абз.1 ч.1 ст.28 згаданого Закону, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Після 01 травня 2016 року, відповідно до ст.90 Закону України "Про державну службу" №889-VIII пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

При цьому законодавець визначив певні умови, за дотримання яких у осіб зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону України "Про державну службу" №3723-ХІІ.

Так, відповідно до п.10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" №889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 попереднього Закону у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Згідно п.12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" №889-VIIIдля осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст.25 Закону України "Про державну службу" №3723-ХІІта актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону №3723-ХІІв порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Тобто, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України "Про державну службу" №889-VIII передбачено, що за наявності у особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" №3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Водночас, для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, ст.37 Закону України "Про державну службу" №3723-ХІІ передбачає додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж.

Аналізуючи зазначені норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, після 01 травня 2016 року зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до ст. 37 Закону № 3723-ХІІ лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений п.п.10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" №889-VIII, та мають передбачені ч.1 ст. 37 Закону України "Про державну службу" №3723-ХІІ вік і страховий стаж.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 19.03.2019 у справі № 466/5138/17.

Суд вважає, що право на пенсію одержують зазначені в пунктах 10 та 12 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VIII особи, які мають необхідний стаж державної служби, страховий стаж та відповідний вік і в жодному із зазначених вище Законів не зазначається, що таке право особа одержує при умові, що їм раніше пенсія за Законом № 3723-ХІІ не призначалася.

Порядок призначення пенсії призначених відповідно до статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 р. № 3723-XII "Про державну службу" та у період роботи на посадах державної служби, визначених Законом України від 10 грудня 2015 р. № 889-VIII "Про державну службу", затверджений постановою Кабінету Міністрів України №622 від 14.09.2016 року.

Відповідно до пункту 4 Порядку №622, пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права, в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. При цьому: посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років враховуються в розмірах, установлених на день звернення за призначенням пенсії за останньою займаною посадою державної служби (або прирівняною до неї у разі відсутності у державному органі відповідних посад державної служби);

розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за будь-які 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв починаючи з 1 травня 2016 року. Середньомісячна сума зазначених виплат за 60 календарних місяців визначається шляхом ділення загальної суми цих виплат на 60. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні;

у разі коли в осіб, зазначених в пункті 2 цього Порядку, станом на дату звернення немає 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією починаючи з 1 травня 2016 р., середньомісячна сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається шляхом ділення загальної суми таких виплат за наявні місяці роботи починаючи з 1 травня 2016 р. на кількість таких місяців. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні. При цьому для державних службовців, які звернулися за призначенням пенсії у травні 2016 р., а також для осіб, які не працювали починаючи з 1 травня 2016 р. на посадах державної служби, сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається з розрахунку таких виплат за травень 2016 р. як за повний місяць;

матеріальна допомога та виплати, які нараховуються за період, що перевищує календарний місяць, враховуються в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді.

За бажанням осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, і які на момент виходу на пенсію не перебувають на державній службі, розмір зазначених в абзацах третьому - п`ятому цього пункту виплат визначається в середніх розмірах відносно визначених законодавством таких виплат за місяць, що передує місяцю звернення за призначенням пенсії, але не раніше травня 2016 р., за відповідною (прирівняною) посадою (посадами) за останнім місцем роботи на державній службі.

Європейський суд з прав людини у пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 у справі "Щокін проти України" зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Положеннями статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За таких обставин, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України дійшов висновку, що про наявність підстав для задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправними дій відповідача щодо відмови в перерахунку з 26.11.2020 року ОСОБА_1 пенсію державного службовця відповідно до п.10 Прикінцевих положень Закону України "Про державну службу" №889-VІІ шляхом не зарахування для обрахунку пенсії довідки, виданої Управлінням соціального захисту населення Балаклійської районної державної адміністрації від 26.11.2020 року №1160 та зобов`язання відповідача перерахувати та виплатити з 26.11.2020 року ОСОБА_1 пенсію державного службовця відповідно до п.10 Прикінцевих положень Закону України "Про державну службу" №889-VІІ шляхом зарахування для обрахунку пенсії довідки, виданої Управлінням соціального захисту населення Балаклійської районної державної адміністрації від 26.11.2020 року №1160.

Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди у розмірі 10000 гривень, суд зазначає наступне.

Згідно статті 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Частиною 2 цієї статті встановлено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

Статтею 1173 ЦК України визначено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Згідно ст. 23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Пунктом 2 даної статті визначено, що моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

У постанові Пленуму Верховного суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" № 4 від 31.03.1995 із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного суду №5 від 25.05.2001 та від 27.02.2009 під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації. Під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв`язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.

У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Вказана правова позиція також викладена в постанові Верховного Суду від 17.03.2020 по справі №815/5826/16 та постанові від 22 грудня 2018 року у справі №826/23650/15.

Суд відмічає, що у тексті позову заявника не викладено жодних конкретних доводів з приводу моральної шкоди.

Тексти інших процесуальних документів заявника також зводяться виключно до власного тлумачення змісту норм матеріального права.

Належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів на підтвердження факту спричинення у спірних правовідносинах моральної шкоди заявником до суду не подано.

Між тим, вирішення цієї вимоги має відбуватись за правилами ч.1 ст.77 КАС України, позаяк самого лише твердження заявника про настання моральної шкоди явно та очевидно недостатньо для визнання такого факту реально існуючим.

Доказів зміни звичного режиму життя, погіршення взаємовідносин чи стосунків з іншими учасниками суспільних відносин, настання будь-яких інших негативних наслідків, спричинених подією зносин з органами державної виконавчої служби, а також доказів відносно факторів, котрі мають юридичне значення в аспекті існування моральної шкоди у якості реального явища, заявником до суду не подано.

Відтак, вимогу позивача про стягнення моральної шкоди слід визнати недоведеною та відмовити у її задоволенні.

Витрати зі сплати судового збору підлягають розподілу відповідно до частини 8 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання бездіяльності протиправної та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови в перерахунку з 26.11.2020 року ОСОБА_1 пенсію державного службовця відповідно до п.10 Прикінцевих положень Закону України "Про державну службу" №889-VІІ шляхом не зарахування для обрахунку пенсії довідки, виданої Управлінням соціального захисту населення Балаклійської районної державної адміністрації Харківської області від 26.11.2020 року №1160 про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області перерахувати та виплатити з 26.11.2020 року ОСОБА_1 пенсію державного службовця відповідно до п.10 Прикінцевих положень Закону України "Про державну службу" №889-VІІ шляхом зарахування для обрахунку пенсії довідки, виданої Управлінням соціального захисту населення Балаклійської районної державної адміністрації Харківської області від 26.11.2020 року №1160 про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати зі сплати судового збору у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61022, м.Харків, м-н Свободи, буд.5, Держпром, 3 під., 2 пов., код ЄДРПОУ 14099344).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Панченко