Рішення № 95845268, 29.03.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

29.03.2021р. справа №520/80/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сліденка А.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання з повідомленням (викликом) осіб за позовом

ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції провизнання протиправним та скасування наказу, -

встановив:

Матеріали позову з недоліками одержані судом 04.01.2021 р. Рішення про прийняття справи до розгляду було прийнято 18.01.2021 р. після усунення заявником недоліків позову Відповідно до ч. 2 ст. 262 КАС України розгляд справи по суті може бути розпочатий з 18.02.2021 р.

Позивач, ОСОБА_1 (далі за текстом - заявник, поліцейський), у порядку адміністративного судочинства заявив вимогу про визнання протиправним та скасування наказу начальника Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції №139 від 26.11.2020 р. в частині застосування до командира взводу №1 роти №1 батальйону №2 Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді суворої догани.

Аргументуючи ці вимоги зазначив, що дисциплінарне стягнення накладено безпідставно, за відсутності події вчинення дисциплінарного проступку. Також стверджував, що розслідування було проведено з порушеннями, щодо групи осіб, а не персонально стосовно поліцейського.

Відповідач, Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції (далі за текстом - Управління, терорган патрульної поліції), з поданим позовом не погодився.

Аргументуючи заперечення зазначив, що подія скоєння дисциплінарного проступку мала місце. Наполягав, що обставини події проступку оцінені вірно, міра відповідальності обрана правильно, процедура накладення покарання дотримана, рішення про дисциплінарне стягнення прийнято повноваженою особою.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, повно виконавши процесуальний обов`язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Установлені судом обставини спору полягають у наступному.

Заявник з 28.09.2015р. проходить публічну службу в органах внутрішніх справ, з 07.11.2015р. продовжив публічну службу в Національній поліції України, 07.11.2015 р. отримав спеціальне звання рядового поліції, 30.06.2016 р. - лейтенанта поліції, з 31.05.2019 р. - старшого лейтенанта поліції. Станом на час виникнення спірних правовідносин заявник обіймав посаду командира взводу №1 роти 31 батальйону №2 Управління патрульної поліції в Харківській області.

З 20-00 години 21.09.2020 р. по 08-00 годину 22.09.2020 р. заявник ніс службу у нічну зміну у складі патрульного екіпажу Купол №1101 разом з лейтенантом поліції Телятником В.М. та лейтенантом поліції Капустою Т.В. (далі за текстом - Екіпаж), службовий автомобіль - Toyota Prius з номерним знаком НОМЕР_1 .

О 5.10год. 22.09.2020р. Екіпажем було здійснено зупинку транспортного засобу для відпочинку та харчування.

Усі перелічені вище обставини учасниками справи не заперечуються, підтверджуються приєднаними до справи копіями документів.

На виконання вимог ухвали суду про відкриття провадження по справі Управлінням надано до суду текст посадової інструкції заявника за штатною посадою командира взводу роти батальйону управління патрульної служби в Харківській області Департаменту патрульної поліції.

З копії наданої посадової інструкції вбачається факт ознайомлення заявника із текстом названого документу 05.06.2020р.

Згідно з копією роздавальної відомості №529 від 21.09.2020 р. Телятником В.М. було отримано службовий планшет АХ 225 (далі за текстом - Планшет).

За змістом книги нарядів 21.09.2020 р. заявник отримав вогнепальну зброю "Форт-17", 2 магазини та 28 набоїв.

28.09.2020 р. лейтенантом поліції Скопою Л.Л. було складено рапорт з приводу події, яка мала місце 22.09.2020 р. о 05 годині 28 хвилин ранку і полягала у тому, що неподалік стадіону "Старт" за адресою м. Харків, вул. Сумська, 130-А/1 члени Екіпажу, у тому числі і заявник, ОСОБА_1 , спали у службовому автомобілі під час несення служби, що зафіксовано Скопою Л.Л. на нагрудну камеру.

Відомості стосовно перерви у вказаний час до службовому планшету Екіпажу не заносились, що заявником у ході розгляду справи не спростовано.

З цього приводу 23.10.2020 р. т.в.о. інспектора відділу моніторингу та аналітичного забезпечення УПП на ім`я начальника УПП було складено рапорт щодо проведення службового розслідування.

Наказом начальника Управління від 23.10.2020 р. №402 за цією подією було призначено службове розслідування.

04.11.2020 р. заявником у межах службового розслідування стосовно подій, які стали підставою для проведення службового розслідування, було надано пояснення, в яких зазначено, що у своїх діяннях порушень дисципліни заявник не вбачає, до настання негативних наслідків вони не призвели. Також наполягав, що у силу норм Конституції України і Кодексу Законі про працю України має право на відпочинок. Додав, що не спав, а лише заплющив очі через перевтому та яскраве світло автомобілю.

Також 04.11.2019р. відносно заявника була складена службова характеристика в цілому позитивного змісту, проте із відзначенням у негативному сенсі такої якості, як надлишкова емоційність.

Результати службового розслідування оформлені висновком від 20.11.2020 р. (далі за текстом - Висновок), який затверджений начальником Управління 28.11.2020 р.

Текст Висновку містить судження про підтвердження події вчинення поліцейським дисциплінарного проступку у вигляді самоусунення від виконання службових обов`язків під час несення служби та порушенні заходів безпеки при поводженні зі зброєю, а саме у сні у службовому автомобілі, пропозицію застосувати покарання у вигляді суворої догани, чим порушено вимоги підпунктів 1, 10, 11, 16, 17, 18 пункту 3.1 розділу ІІІ Посадової інструкції командира взводу, підпунктів 1, 2, 5 пункту 2.1 розділу II, підпунктів 1, 10 пункту 3.1 розділу ІІІ Посадової інструкції інспектора патрульної поліції, підпункту 4 пункту 6 розділу 1, підпункту 6 пункту 10 розділу 1, пункту 5 розділу IV Інструкції із заходів безпеки при поводженні зі зброєю, пунктів 1, 2 частини 1 статті 18, пункту 1 частини 1ї статті 23 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 1, 4, 8 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Ознак існування неприязних стосунків між заявником та членами створеної згаданим наказом дисциплінарної комісії (далі за текстом - Дисциплінарна комісія) судом не виявлено, таких доказів заявником до суду не подано.

26.11.2020 р. начальником Управління з посиланням на Висновок було видано наказ №139 про накладення на заявника дисциплінарного стягнення у вигляді суворої догани.

Як з`ясовано судом, юридичною підставою для видання згаданого наказу суб`єктом владних повноважень обрані положення ст.ст. 11-14 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, а фактичною підставою послугувало судження про вчинення дисциплінарного проступку у вигляді втрати контролю над оточуючим середовищем, самоусунення від виконання службових обов`язків та у відсутності контролю за табельною вогнепальною зброєю, а саме у сні у службовому автомобілі, які мали місце 22.09.2020 р. о 05 годині 28 хвилин ранку.

Не погодившись із правомірністю накладеного дисциплінарного покарання, заявник ініціював даний спір.

Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що до відносин, які склались на підставі встановлених обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.

Відповідно до ст.43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Правовідносини з приводу проходження публічної служби в поліції унормовані, насамперед, приписами Закону України «Про Національну поліцію», а також Дисциплінарного статуту.

Прогалини у нормативному регулюванні цих відносин можуть усуватись нормами Закону України «Про державну службу», Кодексу законів про працю, Закону України «Про оплату праці», Закону України «Про відпустки» тощо, але виключно в частині, котра не суперечить самій природі та суті служби у поліції.

Частиною 1 ст.2 Закону України "Про Національну поліцію" передбачено, що завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах: 1) забезпечення публічної безпеки і порядку; 2) охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; 3) протидії злочинності; 4) надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.

Як указано у ст.6 названого закону поліція у своїй діяльності керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ст.12 Закону України "Про Національну поліцію" поліція забезпечує безперервне та цілодобове виконання своїх завдань. Кожен має право в будь-який час звернутися за допомогою до поліції або поліцейського. Поліція не має права відмовити в розгляді або відкласти розгляд звернень стосовно забезпечення прав і свобод людини, юридичних осіб, інтересів суспільства та держави від протиправних посягань з посиланням на вихідний, святковий чи неробочий день або закінчення робочого дня.

Згідно п.2.1 розділу ІІ Посадової інструкції заявника, командир взводу здійснює безперервне та цілодобове патрулювання території обслуговування з метою забезпечення публічної безпеки і порядку, контролю за дотриманням правил дорожнього руху, забезпечення його безпеки та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Отже, перебуваючи на службі у нічну зміну з 20-00 21.09.2020 р. по 08-00 22.09.2020 р. заявник повинен був здійснювати цілодобове патрулювання відповідної території у нічний час з метою забезпечення публічної безпеки та охорони громадського порядку, що прямо передбачено Законом України "Про Національну поліцію".

Згідно з ч.1 ст.18 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейський зобов`язаний, зокрема, неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського (п.1 ч.1 ст.18); професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва (п.2 ч.1 ст.18).

У силу дії спеціальної норми права - ч.2 ст.18 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейський на всій території України незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу доби в разі звернення до нього будь-якої особи із заявою чи повідомленням про події, що загрожують особистій чи публічній безпеці, або в разі безпосереднього виявлення таких подій зобов`язаний вжити необхідних заходів з метою рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, і повідомити про це найближчий орган поліції.

Суд зазначає, що достатньо тривалий строк служби заявника в органах правопорядку (що безумовно спричиняє набуття практичного досвіду) взагалі унеможливлює будь-яке інше тлумачення змісту наведених норм закону, інакше ніж існування у поліцейського обов`язку реагувати на будь-який виклик людини.

Означений обов`язок поліцейського запроваджений законом і має виконуватись поліцейським незалежно від змісту посадової інструкції та безвідносно до факту доведення змісту посадової інструкції до відома конкретного поліцейського.

При цьому, загальновідомими у розумінні ч. 3 ст. 78 КАС України обставинами є той факт, що перебування організму людини у стані сну перешкоджає невідкладному реагуванню на зовнішні чинники, що унеможливлює безперервне та цілодобове виконання завдань поліцейським.

Суд наголошує, що повідомлень про здійснення перерви від Екіпажу або від заявника до відповідача не надходило, що не заперечувалось позивачем у ході розгляду справи, у зв`язку з чим неможливо встановити, коли саме позивачем були здійснені перерви і на який проміжок часу.

У свою чергу, система заходів, спрямованих на забезпечення особистої безпеки поліцейських, запобігання загибелі, пораненням і травмуванню їх та інших осіб під час поводження з вогнепальною зброєю, ручним протитанковим і підствольним гранатометами, реактивною протитанковою і бойовою ручною гранатами (далі - зброя), визначена Інструкцією із заходів безпеки при поводженні зі зброєю (затверджено Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 01.02.2016р. №70; зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.02.2016р. за № 250/28380; далі за текстом - Інструкція).

Так, у силу положень п.п. 4 п. 6 р. 1 вказаної Інструкції поліцейський, за яким закріплена вогнепальна зброя, зобов`язаний, зокрема, під час виконання службових обов`язків, проведення практичних стрільб постійно контролювати наявність отриманої зброї (боєприпасів) та не допускати випадіння її або витягування з кобури (спеціального спорядження) іншими особами;

До того ж, підпунктом 6 п. 10 р. 1 Інструкції категорично заборонено залишати зброю без нагляду, а також передавати її іншим особам.

Пунктом 5 розділу 4 Інструкції визначено, що під час несення служби поліцейським слід постійно контролювати наявність отриманої зброї, а саме:1) перед застосуванням заходів фізичного впливу, спеціальних засобів, подоланням перешкод, якщо пістолет був оголений, необхідно увімкнути на ньому запобіжник, покласти в кобуру (спеціального спорядження) та вжити заходів, які б унеможливлювали його втрату; 2) після застосування заходів фізичного впливу, спеціальних засобів, подолання перешкод, падіння, виходу з місця значного скупчення людей, міського та іншого транспорту слід негайно перевірити наявність зброї, а також стан кобури (спеціального спорядження, автоматного ременя).

З цього приводу суд зауважує, що перебування організму людини у режимі сну або тривале перебування із заплющеними очима, навіть і через втому, унеможливлює здійснення нагляду за зброєю і не виключає заволодіння сторонніми особами табельною вогнепальною зброєю поліцейських.

Як передбачено ч.1 ст.64 Закону України «Про Національну поліцію», особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту: «Я, (прізвище, ім`я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки».

Таким чином, інститут Присяги поліцейського вже сам по собі забезпечує дотримання публічним службовцем закону як у повсякденній службовій, так і позаслужбовій діяльності.

При цьому, у кореспонденції з ч.2 ст.18 Закону України "Про Національну поліцію" інститут присяги поліцейського забезпечує необхідність виконання завдань поліції незалежно від дії будь-яких факторів, адже жодних виключень із загального правила законом не передбачено.

За визначенням ч.1 ст.1 Статуту службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.

У силу ч.3 ст.1 Статуту до змісту службової дисципліни також віднесено такі обов`язки поліцейського як: 1) бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; 2) знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов`язки; 3) поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; 4) безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону; 5) вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов`язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника; 6) утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; 7) утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини; 8) знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку; 9) підтримувати рівень своєї підготовки (кваліфікації), необхідний для виконання службових повноважень; 10) берегти службове майно, забезпечувати належний стан зброї та спеціальних засобів; 11) поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень; 12) дотримуватися правил носіння однострою та знаків розрізнення; 13) сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції; 14) під час несення служби поліцейському заборонено перебувати у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп`яніння.

Протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції, у розумінні ч.1 ст.12 Статуту визнається дисциплінарним проступком.

З метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків ч.2 ст.14 Статуту передбачено проведення службового розслідування, під яким відповідно до ч.1 ст.14 цього ж статуту розуміється діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.

У спірних правовідносинах службове розслідування було призначено та проведено.

Недоліків в організації службового розслідування, а також нездоланних та непереборних дефектів у результатах службового розслідування судом під час вирішення спору не виявлено.

Ознак порушення прав та інтересів заявника у ході службового розслідування матеріали справи не містять.

Викладене у Висновку судження Дисциплінарної комісії про вчинення заявником порушення вимог п.1 ч.1 ст.18, п.2 ч.1 ст.18, п.1 ч.1 ст.23 Закону України "Про Національну поліцію" суд вважає юридично правильним та фактично підтвердженим.

Порушень у кваліфікації Дисциплінарною комісією діяння, скоєного заявником 22.09.2020р. у складі Екіпажу , суд не знаходить.

Посилання Дисциплінарної комісії у даному конкретному випадку на приписи згаданих норм Закону України "Про Національну поліцію" суд вважає вірними і достатніми в аспекті вчинення поліцейським дисциплінарного проступку.

Продовжуючи розгляд справи, суд відмічає, що за правилами ч.3 ст.13 Дисциплінарного статуту до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.

У силу ч.3 ст.19 Дисциплінарного статуту під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.

При цьому, у силу положень ч. 10 ст. 19 Статуту, у разі вчинення дисциплінарного проступку кількома поліцейськими дисциплінарне стягнення застосовується до кожного окремо.

У свою чергу, згідно положень абз 2 ч. 1 п. 5 Розділу VI Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, у резолютивній частині висновку службового розслідування дисциплінарною комісією зазначається, зокрема, висновок щодо наявності або відсутності в діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону, іншого нормативно-правового чи організаційно-розпорядчого акта, наказу керівника, який було порушено.

Застережень стосовно одночасного проведення службового розслідування стосовно декількох поліцейських, але із викладенням обставин і обранням міри відповідальності стосовно кожного окремо, норми Статуту і Порядку не містять, що спростовує твердження заявника про протилежне.

Таким чином, усі юридичні фактори, котрі мають юридичне значення для вирішення питання про дисциплінарне покарання поліцейського повинні бути викладені дисциплінарною комісією у висновку службового розслідування.

Окрім того, відповідно до ч.8 ст.19 Дисциплінарного статуту під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.

Звідси слідує, що у процедурі дисциплінарного провадження відносно поліцейських законодавець наділив свободою адміністративного розсуду одразу двох учасників, а саме: дисциплінарну комісію та керівника, дискреція кожного з яких є вільною, самостійною і незалежною один від одного (тобто межі дискреції цих суб`єктів дисциплінарного провадження не перетинаються, а вчинені адміністративні волевиявлення не мають безумовно імперативного характеру).

У тексті Висновку Дисциплінарною комісією достатньою мірою викладені судження з приводу ставлення заявника до служби у спосіб відтворення змісту службової характеристики.

Розглядаючи справу, суд бере до уваги, що повноваження керівників поліції з приводу накладення дисциплінарних покарань розмежовані приписами ст.20 Дисциплінарного статуту, згідно з якою керівник Національної поліції України уповноважений застосовувати дисциплінарні стягнення, передбачені цим Статутом, до всіх поліцейських (ч.3 ст.20); інші керівники застосовують дисциплінарні стягнення в межах повноважень, визначених керівником Національної поліції України (ч.4 ст.20).

Наказом Національної поліції України від 06.11.2015р. №73 (у редакції наказу від 31.10.2016р. №1114) було затверджене Положення про Департамент патрульної поліції.

Пунктом 20 розділу V згаданого Положення керівник Національної поліції України делегував керівнику Департаменту патрульної поліції Національної поліції України право на вирішення питання стосовно притягнення до дисциплінарної відповідальності поліцейських Департаменту.

У подальшому начальник Департаменту видав наказ №4621 від 11.10.2018р., яким делегував начальникам управлінь патрульної поліції в областях Департаменту право застосування за результатами службових розслідувань дисциплінарні стягнення у вигляді зауваження, догани, суворої догани.

Оскарженим наказом до заявника був застосований захід дисциплінарного покарання у вигляді суворої догани.

З огляду на відсутність доказів втрати чинності переліченими наказами, суд доходить до переконання про те, що дисциплінарне стягнення було накладено повноважною особою поліції - начальником Управління.

Тому підсумково суд вважає, що Дисциплінарна комісія у даному конкретному випадку обставини діяння поліцейського з`ясувала повно, оцінила вірно, вчинене поліцейським діяння кваліфікувала правильно, норму закону визначила неналежну, зміст норми права витлумачила відповідно до її дійсної суті, а, відтак, забезпечила дотримання процедури притягнення особи до відповідальності (засадничих гарантій притягнення особи до відповідальності не порушила).

Так, Дисциплінарною комісією були взяті до уваги усі суттєві поза розумним сумнівом аспекти, котрі здатні вплинути на міру відповідальності особи, а наслідки проступку є явними та очевидними і не підлягають окремому викладенню у тексті Висновку.

Як установлено судом, владний суб`єкт - начальник Управління - у спірних правовідносинах діяв виключно на реалізацію суджень Висновку Дисциплінарної комісії.

Порушень, недоліків або дефектів у реалізації цим суб`єктом владних повноважень управлінських функцій контролю за дисципліною у сфері поліцейської діяльності судом не виявлено.

Критерії законності рішення (діяння, тобто управлінського волевиявлення як такого) владного суб`єкта викладені законодавцем у приписах ч.2 ст.2 КАС України і обов`язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб`єкта ч.2 ст.77 КАС України.

З положень наведеної норми процесуального закону слідує, що владний суб`єкт повинен доводити обставини фактичної дійсності за стандартом доказування - «поза будь-яким розумним сумнівом», у той час як до приватної особи підлягає застосуванню стандарт доказування - «баланс вірогідностей».

Перевіряючи наведені учасниками спору аргументи змістом належних норм права та приєднаними до справи доказами, суд констатує, що у ході розгляду справи владним суб`єктом були подані докази відповідності закону оскарженого рішення (діяння), а обсяг використаних доказів та обрані мотиви дозволяють визнати юридично правильними та фактично обґрунтованими ті підстави, які покладені адміністративним органом в основу оскарженого рішення, адже сон поліцейського у службовому автомобілі під час несення служби явно та очевидно утворює склад дисциплінарного проступку навіть за рахунок порушення лише вимог п.1 ч.1 ст.18, п.2 ч.1 ст.18, п.1 ч.1 ст.23 Закону України "Про Національну поліцію" безвідносно до будь-яких інших норм права.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

При цьому, суд зважає, що у силу правового висновку постанови Верховного Суду від 07.11.2019р. по справі № 826/1647/16 (адміністративне провадження № К/9901/16112/18) обов`язковою умовою визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними є доведеність позивачем порушення його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями.

Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст.72-78, 90, 211 КАС України, суд зазначає, що владний суб`єкт у спірних правовідносинах забезпечив дотримання ч.2 ст.19 Конституції України, позаяк обставини події з`ясував повно, діяння поліцейського кваліфікував правильно, норму закону визначив вірно, зміст приписів цієї норми витлумачив без помилок (перекручень), взяв до уваги усі суттєві поза розумним сумнівом фактори, наслідки вчиненого поліцейським діяння (сон під час патрулювання) як утрата контролю над оточуючим середовищем і самоусунення від несення служби, міру юридичної відповідальності обрав без явного та очевидно нерозумного перевищення меж свободи адміністративного розсуду.

Отже, у спірних правовідносинах вчинене владним суб`єктом волевиявлення з приводу реалізації адміністративної функції не спричинило безпідставного настання негативних наслідків для заявника, що є визначеною процесуальним законом підставою для відмови у позові.

При розв`язанні спору, суд, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007р. у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011р. у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010р. у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994р. у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008р. у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії"), надав оцінку усім юридично значимим факторам, доводам і обставинам справи, дослухався до усіх ясн і чітко сформульованих та здатних вплинути на результат вирішення спору аргументів сторін, вичерпно реалізував усі правові механізми з"ясування об`єктивної істини.

Розподіл судових витрат по справі слід здійснити відповідно до ст.139 КАС України та Закону України "Про судовий збір", поклавши судові витрати на заявника.

На тривалість розгляду справи вплинула обставина знаходження судді Сліденка А.В. на лікарняному протягом 14 робочих днів.

Керуючись ст.ст.8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.6-9, ст.ст.241-243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

вирішив:

Позов - залишити без задоволення.

Роз`яснити, що рішення підлягає оскарженню до Другого апеляційного адміністративного суду у строк згідно з ч.1 ст.295 КАС України (протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення); набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України (після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду); виготовлено у повному обсязі у порядку ч.3 ст.243 КАС України 6 липня 2020 року.

Суддя Сліденко А.В.