Рішення № 95845164, 23.03.2021, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/4124/20

23 березня 2021 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючої судді Дерех Н.В.

розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Тернопільського апеляційного суду, Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі позивач) звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Тернопільського апеляційного суду (надалі, відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (надалі, відповідач -2), в якому просив:

1) визнати протиправними дії Тернопільського апеляційного суду щодо не зарахування до стажу роботи ОСОБА_1 на посаді судді періоду проходження строкової військової служби, половини строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі та трьох років стажу роботи в галузі права, вимога щодо якого надавала право на призначення на посаду судді;

2) зобов`язати Тернопільський апеляційний суд провести розрахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 із зарахуванням до стажу роботи на посаді судді періоду проходження строкової військової служби, половини строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі та трьох років стажу роботи в галузі права, вимога щодо якого надавала право на призначення на посаду судді, що в сукупності зі стажем роботи на посаді судді становить 23 роки, 2 місяці і 28 днів;

3) зобов`язати Тернопільський апеляційний суд видати ОСОБА_1 довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці виходячи зі стажу роботи на посаді судді з врахуванням до стажу роботи на посаді судді періоду проходження строкової військової служби, половини строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі та трьох років стажу роботи в галузі права, вимога щодо якого надавала право на призначення на посаду судді;

4) визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо не зарахування ОСОБА_1 при визначенні розміру довічного грошового утримання судді у відставці до стажу роботи на посаді судді періоду проходження строкової військової служби, половини строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі та трьох років стажу роботи в галузі права, вимога щодо якого надавала право на призначення на посаду судді;

5) зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області провести розрахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 з моменту призначення із зарахуванням до стажу роботи на посаді судді періоду проходження строкової військової служби, половини строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі та трьох років стажу роботи в галузі права, вимога щодо якого надавала право на призначення на посаду судді, що дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання;

6) зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області призначити ОСОБА_1 , починаючи з дня призначення щомісячне довічне грошове утримання у розмірі відповідно до стажу роботи 23 роки, 2 місяці і 28 днів без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання та здійснити перерахунок довічного грошового утримання з моменту призначення щомісячного грошового утримання;

7) зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 недоплачене щомісячне грошове утримання, починаючи з дня призначення такого утримання.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив. що на підставі законодавства, чинного на час призначення позивача на посаду судді, період проходження строкової військової служби, половина строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі та три роки стажу роботи в галузі права, вимога щодо якого надавала право на призначення на посаду судді, підлягають зарахуванню до стажу роботи, що дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, та в сукупності зі стажем роботи на посаді судді дає право на призначення позивачу щомісячного грошового утримання судді у відставці у розмірі 50% від грошового утримання працюючого судді так як вважає, що його вислуга років становить понад 20 років.

Ухвалою суду від 21.12.2020 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - десять днів з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху шляхом подання необхідних документів на адресу суду.

Ухвалою суду від 04.01.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Даною ухвалою відповідачу встановлено 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.

Представник Тернопільського апеляційного суду подав до суду відзив на позовну заяву, в якій зазначив наступне. На день відрахування ОСОБА_1 зі штату суду - 19.06.2018 року, стаж роботи, який давав йому право на одержання щомісячної доплати за вислугу років становив 17 років 9 місяців 26 днів, без урахування половини строку навчання за денною формою на юридичному факультеті вищого навчального закладу, який до стажу такої роботи не враховується при обчисленні вислуги років.

Відповідно, вказав, що з 27.08.2017 ОСОБА_1 виплачувалась щомісячна доплата за вислугу років у розмірі 40 відсотків посадового окладу (за наявності стажу роботи більше 15 років), згідно з частиною 5 статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів". Просить врахувати, що у Розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідачем враховано, що за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років, до стажу роботи, який дає право судді на відставку та одержання щомісячного грошового утримання в розмірі визначеному відповідно до частини 2 пункту 25 Розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" в редакції, яка діяла на час звільнення ОСОБА_1 з посади судді, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, календарний період проходження строкової військової служби та половина строку навчання за денною формою на юридичному факультеті вищого навчального закладу. Вважає, що оскільки ОСОБА_1 був звільнений з посади судді у відставку 19 червня 2018 року, до нього зміни зміни, які визначені Законом України від 12.07.2018 " Про внесення змін до Закону України " Про судоустрій і статус суддів" у зв`язку з прийняттям Закону України " Про Вищий антикорупційний суд" не застосовуються, оскільки такі зміни набули чинності з 05.08.2018, тобто пізніше ніж позивач був звільнений з посади судді у відставку.

Представник Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив наступне. Тернопільським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Тернопільської області на основі розрахунку стажу судді, а згодом Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області проводилось обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, а також щорічно здійснювалось проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у зв`язку із зміною складових грошового забезпечення судді, який працює на відповідній посаді. Вказав, що Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області звертає увагу суду на те, що позивач, у своїй позовній заяві просить зарахувати до стажу роботи судді періоду проходження строкової військової служби, половини строку навчання за денною формою навчання у вищому юридичному навчальному закладі та трьох років стажу роботи в галузі права, вимога щодо якого надавала право на призначення на посаду судді, однак строкова військова служба та половина строку навчання за денною формою навчання у вищому юридичному навчальному закладі вже зарахована до стажу роботи судді гр. ОСОБА_1 . Вважає, що позовні вимоги щодо зобов`язання вчинити певні дії Головному управлінню є передчасними, оскільки органи Пенсійного фонду України здійснюють призначення/перерахунок пенсії або щомісячного довічного грошового утримання виключно на підставі документів, які подаються для призначення/перерахунку, або містяться у матеріалах пенсійних справ осіб. Крім цього, на думку представника відповідача - 2, враховуючи той факт, що позивач звертався за призначенням щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ще 20.06.2018, будь-які об`єктивні чи суб`єктивні обставини не позбавляли позивача можливості звернутися до суду у визначені законом строки з відповідним позовом до відповідача, якщо позивач вважав, що його діями чи бездіяльністю порушуються її права та законні інтереси.

Позивач подав до суду відповідь на відзиви відповідачів, в якій зазначив, що чинне на час виконання ним суддівських повноважень законодавство надавало та гарантувало додаткове зарахування в стаж роботи на посаді судді три роки стажу роботи в галузі права, вимога щодо якого надавала право на призначення на посаду судді, період проходження строкової військової служби, половину строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі, відповідно до якого позивач мав законне очікування реалізації вказаних прав, яке порушене відповідачами.

Ухвалою суду від 01.02.2021 постановлено розгляд даної справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання у справі призначено на 01.03.2021 о 14:15 год.

Позивач подав до суду письмові пояснення, в яких зазначив наступне. Вважає, що для нього діють відповідні гарантії, які були передбачені чинним законодавством на момент призначення його на посаду судді. На думку позивача, лист, на який посилається Тернопільський апеляційний суд, містить аналогічні роз`ясенення, що містяться у судовій практиці, та фактично сформований через величезну кількість звернень суддів у відставці за захистом своїх прав у суди та сформованої на користь суддів судової практики. Таким чином, на переконання позивача, відповідачі діяли всупереч роз`яснень листа, на який вони самі посилаються як на підставу відмови у зарахуванні стажу.

01.03.2021 у відкритому судовому засіданні оголошено перерву до 23.03.2020 о 10:00 год.

01.03.2021 у відкрите судове засідання позивач не прибув, подав письмову заяву, в якій просив дану справу розглянути в письмовому провадженні, позовні вимоги підтримує і просить їх задовольнити в повному обсязі.

Представник Тернопільського апеляційного суду у відкрите судове засідання не прибув, подав письмове клопотання, в якому просив розгляд справи провести без участі представника Тернопільського апеляційного суду.

Представник Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області у відкрите судове засідання не прибув, належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи, причин неприбуття суду не повідомили.

Враховуючи положення частини третьої ст.194, частини дев`ятої ст.205, частини четвертої ст. 229 КАС України, суд дійшов висновку про наявність підстав розгляду справи у порядку письмового провадження без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Судом встановлено, що 20.06.2018 позивач звернувся до Тернопільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області із заявою про призначення щомісячного грошового утримання судді у відставці.

Згідно довідки Тернопільського апеляційного суду від 19.06.2018 №01-15/88/2019, до розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці включені наступні періоди, з 13.05.1980 по 10.05.1982 (01 рік 11 місяців 28 днів) - служба в лавах Радянської армії, з 25.08.1983 по 28.06.1988 (02 роки 05 місяців 2 дні) - навчання у Львівсьому ордена Леніна державному університетів ім.Ів.Франка, з 21.08.2002 по 31.03.2008 (05 років 07 місяців 11 днів) - суддя Збаразького районного народного суду Тернопільської області, з 01.04.2008 по 30.12.2011 (03 роки 09 місяців 00 днів) - суддя Тернопільського окружного адміністративного суду з 03.01.2012 по 19.06.2012 по 19.06.2018 (06 років 05 місяців 16 днів) - суддя апеляційного суду Тернопільської області.

20.06.2018 позивач звернувся до Тернопільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області із заявою призначення пенсії за вислугу років.

За змістом протоколу №3918 від 25.07.2018, позивачу призначено довічне грошове утримання судді з 20.06.2018. З вказаного Протоколу вбачається, що до стажу роботи позивача зараховано: стаж роботи судді - 15 років 09 місяців 28 днів, військова служба - 01 рік 11 місяців 24 дні, страховий стаж з 01.07.2000 - 16 років 03 місяці 12 днів. загальний стаж (після 2004 року) - 14 років 05 місяців 01 день, загальний стаж (повний) 34 роки, 04 місяці 02 дні.

В подальшому, 06.10.2020 у відповідь на заяву позивача Тернопільським апеляційним судом у листі від 06.10.2020 №0117/254/2020 повідомлено про те, що оскільки позивач звільнений з посади судді у відставку 19.06.2018, зміни до Закону щодо зарахування (перерахунку) стажу роботи на посаді судді до позивача не застосовуються.

У відповідь на звернення позивача щодо пенсійного забезпечення Головне управління Пенсійного фонду України листом від 27.10.2020 №6091-6107/3-02/8-1900/20, позивача повідомлено про те, що з огляду на положення статті 116 "Про судоустрій і статус суддів", стаж роботи судді, що визначений відповідно до статті 137 Закону, дає право судді подати заяву про відставку. Застосування норм статті 137 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" при обчисленні розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці не передбачено. Таким чином, відсоток для розрахунку щомісячного довічного грошового утримання, позивачу визначено відповідно до статті 142 Закону №1402 з врахуванням стажу роботи на посаді судді Збаразького районного народного суду, суддею Тернопільського окружного адміністративного суду та суддею Тернопільського апеляційного суду.

Не погоджуючись з діями Тернопільського апеляційного суду, Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що відповідно до частини другої ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 14 частини першої статті 92 Конституції України статус суддів визначається виключно законами України. Незалежність і недоторканність суддів гарантуються Конституцією і законами України (частина перша статті 126 Основного Закону України).

Згідно до частини першої ст. 112 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402- VIII «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) суддя може бути звільнений з посади виключно з підстав, визначених ч. 6 ст. 126 Конституції України.

Рішення про звільнення судді з посади ухвалює ВРП у порядку, встановленому Законом України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя».

У відповідності до частини першої ст. 116 Закону № 1402-VIII, суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до ст. 137 цього Закону, має право подати у відставку.

До стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу (ст. 137 Закону № 1402-VIII).

Згідно до абзацу 4 п. 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VII1 за суддями, призначеними чи обраними на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігається визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання), на що наголошує і ОСОБА_1 у своїй позовній заяві.

Абзацом 2 частини четвертої ст. 43 Закону № 2862-ХІІ (у редакції, чинній на час призначення позивача на посаду судді) передбачено, що до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов`язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.

Так, на час призначення позивача на посаду судді питання визначення стажу, який давав право на відставку судді, регулювалося також пунктом 3-1 постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865 "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів".

Пунктом 3-1 постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865 "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів" встановлювалось, що до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів.

З матеріалів справи видно, що 29.05.2018 Вищою радою правосуддя було прийняте рішення про звільнення ОСОБА_1 з посади судді апеляційного суду Тернопільської області у відставку. Зі змісту вказаного рішення вбачається, що суддя ОСОБА_1 має достатній для звільнення у відставку стаж роботи, визначений на підставі статей 116, 137 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", а також абзацу четвертого пункту 34 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону у редакції Закону України "Про Вищу раду правосуддя".

Згідно наказу по апеляційному суду Тернопільської області від 19.06.2018 №94-К припинено трудові відносини ОСОБА_1 з апеляційним судом Тернопільської області на підставі вищезазначеного рішення ВРП, та 19 червня 2018 року його відраховано зі штату апеляційного суду Тернопільської області.

Таким чином, з 19.06.2018 позивач припинив свої повноваження як суддя та набув право на призначення грошового утримання судді у відставці на умовах, визначених нормами законодавства, чинного станом саме на 19.06.2018.

В ході розгляду даної справи судом встановлено, що 19.06.2018 Апеляційним судом Тернопільської області були підготовлені документи, адресовані начальнику Тернопільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області, які необхідні для призначення ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, серед яких подавався Додаток 3 до Порядку подання документів для призначення і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 №3-2 (зі змінами): "Розрахунок стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці".

При цьому, суд вважає, що у вказаному Розрахунку апеляційним судом враховано, що за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років, до стажу роботи, який дає право судді на відставку та одержання щомісячного грошового утримання в розмірі визначеному відповідно до частини 2 пункту 25 Розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" в редакції, яка діяла на час звільнення ОСОБА_1 з посади судді, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, календарний період проходження строкової військової служби та половина строку навчання за денною формою на юридичному факультеті вищого навчального закладу.

Водночас, суд зазначає, що Тернопільським апеляційним судом зараховано до розрахунку службу в лавах Радянської армії, навчання у Львівському ордена Леніна державному університетів ім.Ів.Франка, а також роботу на посаді судді.

У своїй позовний заяві ОСОБА_1 просить визнати протиправними дії Тернопільського апеляційного суду щодо не зарахування до його стажу роботи на посаді судді трьох років стажу роботи в галузі права, вимога щодо якого надавала право на призначення на посаду судді.

Законом України від 12.07.2018 № 2509-VI1I "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у зв`язку з прийняттям Закону України "Про Вищий антикорупційний суд" статтю 137 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" доповнено частиною другою такого змісту: "До стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді". Дані зміни набули чинності з 05.08.2018 року.

Відповідно до спільного листа Вищої ради правосуддя, Верховного Суду, Вищої кваліфікаційної комісії судів України, Ради суддів України, ДСА України та Національної школи суддів України від 05.11.2018 № 41783/0/9-18, №2664/0/2-18, № 01-6757/18, № 9рс-1112/18, №1-22433/18, № 02/3878 зарахування (перерахунок) стажу роботи на посаді судді стосується лише суддів, які здійснюють правосуддя та суддів, що звільнені з займаної посади після набрання чинності Закону України від 12.07.2018 № 2509-VII "Про внесення змін до Закону України "Про Вищий антикорупційний суд", тобто з 05 серпня 2018 року.

Оскільки ОСОБА_1 був звільнений з посади судді у відставку 19 червня 2018 року, на думку суду, дані зміни до Закону щодо зарахування (перерахунку) стажу роботи на посаді судді до нього не можуть бути застосовані.

Отже, позовна вимога про визнання протиправними дій Тернопільського апеляційного суду щодо не зарахування до стажу роботи ОСОБА_1 на посаді судді періоду проходження строкової військової служби, половини строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі та трьох років стажу роботи в галузі права, вимога щодо якого надавала право на призначення на посаду судді не підлягає до задоволення.

Щодо позовних вимог про зобов`язання Тернопільського апеляційного суду провести розрахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 із зарахуванням до стажу роботи на посаді судді періоду проходження строкової військової служби, половини строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі та трьох років стажу роботи в галузі права, вимога щодо якого надавала право на призначення на посаду судді, що в сукупності зі стажем роботи на посаді судді становить 23 роки, 2 місяці і 28 днів та зобов`язання Тернопільського апеляційного суду видати ОСОБА_1 довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці виходячи зі стажу роботи на посаді судді з врахуванням до стажу роботи на посаді судді періоду проходження строкової військової служби, половини строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі та трьох років стажу роботи в галузі права, вимога щодо якого надавала право на призначення на посаду судді, суд вважає, що такі не підлягають до задоволення, оскільки є похідними від вищевказаної позовної вимоги, яка не підлягає до задоволення.

Крім цього, суд враховує, що на день відрахування ОСОБА_1 зі штату суду - 19.06.2018, стаж роботи, який давав йому право на одержання щомісячної доплати за вислугу років становив 17 років 09 місяців 26 днів, без урахування половини строку навчання за денною формою на юридичному факультеті вищого навчального закладу, який до стажу такої роботи не враховується.

З приводу наведеного суд зазначає, що Статтею 1 Указу Президента України від 10.07.1995 року "Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів" визначено, що до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби; (стаття 1 втратила чинність на підставі Указу Президента України від 20.03.2008 року №248/2008).

Аналогічна правова норма є і в Постанові Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 року №865 Про оплату праці та щомісячне грошове утримання судді, згідно якої до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби (абзац 2 пункту 3-1).

Проте, як вбачається з матеріалів справи, половина строку навчання на включена відповідачем-2 при призначенні довічного грошового утримання позивача, що на думку суду та з врахуванням положень ст.2 КАС України, свідчить про протиправність дій Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 26 червня 2014 року у справі "Суханов та Ільченко проти України" зазначив, що за певних обставин "законне сподівання" на отримання "активу" також може захищатися статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (пункт 35).

За змістом судової практики Європейського суду з прав людини захист законних сподівань (очікувань) є одним з аспектів правової визначеності. Принцип законного очікування спрямований на те, щоб у випадках, коли особа переконана, що досягне певного результату, якщо буде діяти відповідно до норм правової системи, забезпечити захист цих очікувань.

Суд вважає за необхідне вказати, що забезпечення державою належної оплати праці судді є запорукою дотримання гарантій права особи на розгляд справи незалежним і безстороннім судом та збереження справедливого балансу між потребами державного інтересу та необхідністю захистити права особи.

Суд звертає увагу, що визначення суми щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до стажу роботи без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання належить до дикреційних повноважень органів Пенсійного Фонду України.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

У відповідності з Рекомендаціями №R (80) 2 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Тобто, дискреційними є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності. Перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі завдання адміністративного судочинства.

Отже, під дискреційним повноваженням суд розуміє таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.

В свою чергу, адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною другою статті 2 КАС України критеріям, не може безпідставно втручатися у дискрецію суб`єкта владних повноважень в межах такої перевірки.

Відтак, з метою захисту порушених прав позивача, належним способом захисту є зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області здійснити перерахунок стажу роботи на посаді судді ОСОБА_1 з врахуванням половини строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі, що становить 02 роки 05 місяців 02 дні та виплатити недоплачене щомісячне грошове утримання з 20.06.2018, з врахуванням виплачених сум.

Відповідно до частини першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За наведених обставин у їх сукупності, суд дійшов висновку, що даний позов підлягає до часткового задоволення. Сплачений судовий збір підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань в порядку, визначеному частиною третьою ст.139 КАС України.

Щодо встановлення судового контролю за виконанням даного судового рішення шляхом покладення обов`язку на відповідачів подати до суду в місячний строк звіт про виконання рішення суду, суд зазначає, що відповідно до частини першої ст.382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

З аналізу вказаної норми вбачається, що встановлення судового контролю за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень - відповідачем у справі, є правом, а не обов`язком суду. А тому, у даному випадку, у встановленні судового контролю, шляхом встановлення звіту про виконання судового рішення, слід відмовити.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов ОСОБА_1 Тернопільського апеляційного суду, Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

2.Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо незарахування ОСОБА_1 до стажу роботи на посаді судді половини строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі, що становить 02 роки 05 місяців 02 дні.

3.Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області здійснити перерахунок стажу роботи на посаді судді ОСОБА_1 з врахуванням половини строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі, що становить 02 роки 05 місяців 02 дні, нарахувати та виплатити недоплачене щомісячне грошове утримання з 20.06.2018 з врахуванням виплачених сум.

4.У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

5.Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп., сплачений у відповідності до квитанції №ПН1874600 від 10.12.2020.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено та підписано 23 березня 2021 року.

Реквізити учасників справи:

позивач - ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 );

відповідачі:

Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місцезнаходження:Майдан Волі, 3,м. Тернопіль,46001 код ЄДРПОУ:14035769),

Тернопільський апеляційний суд (місцезнаходження:вул. Кн. Острозького 14-а, м. Тернопіль,46006 код ЄДРПОУ:42261572).

Головуючий суддя Дерех Н.В.