Рішення № 95844934, 29.03.2021, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

29 березня 2021 року м. Рівне №460/314/21

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Нор У.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області визнання протиправними дій та зобов`язання вчинення певних дій, -В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - відповідач), в якому просить суд:

визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах на підставі ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 08.12.2020 року;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області призначити та провести ОСОБА_1 нарахування та виплату пенсії за віком на пільгових умовах згідно ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 08.12.2020.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 11.01.2020 позивачу виповнилося 54 роки, а тому 08.12.2020 вона звернулася до ГУ ПФУ у Рівненській області із заявою щодо призначення пенсії відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Проте, відповідач рішенням від 17.12.2020 №1700-0304-8/41106 відмовив позивачу у призначенні пенсії за віком із зниженням пенсійного віку, передбаченого ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", оскільки станом на 01.01.1993 позивач прожила та відпрацювала в зоні гарантованого добровільного відселення 2 роки 6 місяців 19 днів, за необхідної умови проживання у зоні гарантованого добровільного відселення не менше 3-ох років. Позивач вважає протиправними бездіяльність відповідача щодо не призначення позивачу з 08.12.2020 пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку у відповідності зі статтею 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Наголосила, що не зарахований відповідачем, на підставі даних трудової книжки, період її роботи на підприємствах, які знаходяться на території, що не відносяться до зон радіоактивного забруднення, не спростовує факт її проживання у зоні гарантованого добровільного відселення у період, зазначений у довідці. За наведеного, просила позов задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою суду від 13.07.2020 прийнято дану позову заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та ухвалено про розгляд справи здійснити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області подано відзив на позовну заяву. В обґрунтування своїх заперечень зазначає, що право на пенсію зі зниженням пенсійного віку на умовах статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визначається з урахуванням періодів проживання або роботи на території радіоактивного забруднення. Враховуючи надані копії документів, для визначення права на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку на умовах статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» період роботи (навчання) та проживання у зоні гарантованого добровільного відселення підтверджений документами, на 01.01.1993 становить 2 роки 6 місяців 19 днів. З огляду на вимоги вищевказаної статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та надані копії документів, права на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку позивач не має. Відтак, відмова у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку є обґрунтованою та відповідає вимогам чинного законодавства.

Згідно з вимогами ч.4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України) у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши позовну заяву та відзив до неї, повно і всебічно з`ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 є особою, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1 , виданим Рівненською обласною державною адміністрацією 31.01.2007 (а.с.15).

Відповідно до довідки №1164 від 12.10.2018 виданою Трипутнянською сільською радою Дубровицького району Рівненської області ОСОБА_1 з 11.01.1996 по 29.09.1993 була зареєстрована та проживала в селі Трипутня, Дубровицького району, Рівненської області, яке згідно постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 за №106 віднесене до зони гарантованого добровільного відселення (а.с.54).

Згідно довідки від 22.10.2018 виданою Каноницькою сільською радою Володимирецького району, Рівненської області ОСОБА_1 з 01.10.1993 по даний час постійно проживає в селі Каноничі, Володимирецького району, Рівненської області, яке згідно постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 за №106 віднесене до зони гарантованого добровільного відселення (а.с.58).

08.12.2020 позивач звернулася до органу Пенсійного фонду із заявою про призначення їй пенсії за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Листом від 17.12.2020 №1700-0304-8/41106 Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області відмовило позивачу у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку. На обґрунтування своєї відмови зазначило, що згідно з наданими копіями документів для призначення пенсії період проживання в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 становить 2 роки 6 місяців 19 днів, а тому у зв`язку з відсутністю необхідного періоду проживання (роботи) в зоні гарантованого добровільного відселення підстави для призначення пенсії відсутні (а.с.19-20).

Не погоджуючись з таким рішенням пенсійного органу, позивач звернулася до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Частиною 1 статті 9 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV від 09.03.2003, який набрав чинності 01.01.2004, передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Умови призначення пенсії за віком встановлено ст.26 цього Закону. Зокрема, право на пенсію за віком мають особи після досягнення віку 60 років, з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року за наявності страхового стажу не менше 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-XII від 28.02.1991 (далі - Закон №796-XII).

Статтею 49 цього Закону визначено, що пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державні пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Згідно з ч.1 ст.55 Закону №796-XII, особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Пунктом 2 цієї частини передбачено, зокрема, що потерпілі від Чорнобильської катастрофи - це особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років мають право на зменшення пенсійного віку на 3 роки та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років. При цьому, початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Частиною 3 цієї статті прямо передбачено, що призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" і цього Закону.

Системний аналіз вказаних правових норм свідчить на користь того, що призначення та виплата пенсій особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, провадиться за нормами Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV від 09.03.2003 і з урахуванням додаткових пільг, встановлених Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-XII від 28.02.1991. Іншими словами, норми спеціального закону в даному випадку застосовуються субсидіарно із нормами загального закону, доповнюють і конкретизують їх.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, згідно з довідкою від 12.10.2018 №1164 позивач з 11.01.1966 по 29.09.1993 була зареєстрована та проживала в селі Трипутня, Дубровицького району, Рівненської області; згідно з довідкою від 22.10.2018 позивач з 01.10.1993 по даний час постійно проживає в селі Каноничі, Володимирецького району, Рівненської області.

В силу положень Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР №106 від 23.07.1991, АДРЕСА_3, Дубровицького району та АДРЕСА_1, Володимирецького району належать до зони гарантованого добровільного відселення.

Зазначений період проживання позивача в селі Трипутня, Дубровицького району та селі Каноничі, Володимирецького району, Рівненської області згідно з п.2 ч.1 ст.55 Закону № 796-ХІІ надає їй право на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку.

Перелік документів, що подаються до органу Пенсійного фонду для призначення пенсії, встановлений Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок №22-1).

Відповідно до п.1 Порядку 22-1 заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім`ї у зв`язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, об`єднаного управління (далі - орган, що призначає пенсію) за місцем проживання (реєстрації).

Згідно з п.2.1 цього Порядку до заяви про призначення пенсії за віком додається, зокрема, документ, який засвідчує особливий статус особи, а саме посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи").

Отже, у довідці має бути зазначено період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, та така має бути видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями). При цьому, законодавець не встановив та не затвердив певного зразка довідки та вимог до неї.

Судом встановлено, що зазначені вимоги Порядку позивачем дотримані, оскільки надані довідки про періоди проживання на відповідній території в селі Трипутня, Дубровицького району та селі Каноничі, Володимирецького району Рівненської області.

Так, судом встановлено, що 31.01.2007 Рівненською обласною державною адміністрацією позивачу посвідчення серії НОМЕР_1 потерпілого від Чорнобильської катастрофи (категорія 3).

У зв`язку з цим, суд зазначає, що згідно зі ст.9 Закону №796-ХІІ особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, є:

1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків;

2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи;

3) громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації інших ядерних аварій та їх наслідків, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт;

4) громадяни, які постраждали від радіоактивного опромінення внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, що сталося не з вини потерпілих.

Статтею 14 Закону №796-ХІІ для встановлення пільг і компенсацій визначені окремі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема, потерпілі від Чорнобильської катастрофи (не віднесені до категорії 2), які: постійно проживали на територіях зон безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення на день аварії або які за станом на 1 січня 1993 року прожили у зоні безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а на території зони гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років та відселені або самостійно переселилися з цих територій; постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, - категорія 3.

Згідно зі ст.65 Закону №796-ХІІ учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілим від Чорнобильської катастрофи видаються посвідчення, виготовлені за зразками, затвердженими Кабінетом Міністрів України.

Посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом.

Порядок видачі посвідчень встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.1997 №51 "Про затвердження Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Порядок) затверджений порядок, який регулює правила видачі посвідчень учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Відповідно до п.2 Порядку посвідчення є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користуватися пільгами й компенсаціями, встановленими Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", іншими актами законодавства.

Отже, за наявності підстав передбачених ст.14 Закону №796-ХІІ особі видається відповідне посвідчення, яке надає право користуватися пільгами й компенсаціями, встановленими цим Законом, та після отримання такого посвідчення, особа вважається такою, що має статус потерпілої від ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС відповідно до статті 11 Закону.

Відповідно до абз.5 п.6 Порядку потерпілим від Чорнобильської катастрофи (не віднесеним до категорії 2), які постійно проживали на територіях зон безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення на день аварії або які станом на 1 січня 1993 р. прожили в зоні безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а на території зони гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років та відселені або самостійно переселилися з цих територій, і таким, що постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення, за умови, що вони станом на 1 січня 1993 р. прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а в зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, віднесеним до категорії 3, видаються посвідчення "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" (категорія 3) серії Б зеленого кольору.

Пунктом 11 Порядку встановлено, що особам, які постійно проживали на територіях зон безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення на день аварії або які станом на 1 січня 1993 року прожили в зоні безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а на території зони гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років та відселені або самостійно переселилися з цих територій, - на підставі довідки встановленого зразка (додаток 5); особам, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися в зоні безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а в зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, - на підставі довідки встановленого зразка (додаток 6).

Системний аналіз положень ст.9, 14 Закону №796-ХІІ у поєднанні із нормою ч.3 ст.65 цього Закону дають підстави для висновку, що основним доказом проживання, роботи або навчання на території зони радіоактивного забруднення чи участі в роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи або посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, яке відповідно до змісту ст.14 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", є підставою для призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку (ст. 55 Закону № 796-ХІІ). Різного роду довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи.

Судом враховано, що на час звернення позивача до суду належність позивача до осіб потерпілих від Чорнобильської катастрофи 3 категорії ніким не оспорювалась, посвідчення серії НОМЕР_1 не скасовано, не визнано недійсним, а отже є таким, що підлягає для застосування і надання пільг, встановлених Законом № 796-ХІІ.

Однією із таких пільг є зменшення віку, необхідного для призначення і виплати пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" і цього Закону №796-ХІІ.

Аналогічна правова позиція щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладена Верховним Судом у постановах від 11.09.2019 у справі №205/8713/16-а, від 25.11.2019 у справі №464/4150/17, від 09.01.2020 у справі №363/3976/16-а та від 06.04.2020 у справі №752/15346/17.

Таким чином, наявність у позивача зазначеного посвідчення є достатнім підтвердженням факту, що вона на протязі 3 років до ІНФОРМАЦІЯ_1 проживала у зоні гарантованого добровільного відселення.

Дослідивши надані позивачем довідки Трипутнянської сільської ради від 12.10.2018 №1164 та довідки Каноницької сільської ради від 22.10.2018, суд встановив, що такі містять чітко визначені періоди проживання позивача: з 11.01.1966 по 29.09.1993 (місце проживання АДРЕСА_3), та з 01.10.1993 по теперішній час (місце проживання АДРЕСА_1) та суб`єкта виготовлення відповідних довідок: Трипутнянська сільська рада Дубровицького району, Каноницька сільська рада Володимирецького району, які є органами місцевого самоврядування.

Таким чином, наявні в матеріалах справи докази підтверджують факт проживання позивача у зоні гарантованого добровільного відселення протягом того періоду часу, що необхідний для підтвердження права на додаткове зменшення пенсійного віку, передбаченого положеннями п.2 ч.1 ст.55 Закону №796-ХІІ.

Враховуючи наведене, підстав для неприйняття до уваги вказаних довідок та неврахування відповідних періодів проживання позивача на території радіоактивного забруднення при розгляді заяви про призначення пенсії у відповідача не було.

При цьому, суд вважає безпідставними твердження відповідача, що факт проживання у зоні гарантованого добровільного відселення, зазначеним у довідці від 12.10.2018 №1164, виданій Трипутнянською сільською радою Дубровицького району суперечить відомостям трудової книжки серії НОМЕР_3 про факт роботи ОСОБА_1 на території, яка не відноситься до радіоактивно забрудненої території у період з 15.11.1988 по 15.07.1993 в колгоспі ім.Кірова РСФСР.

Зокрема, у відповідності до ч.1 ст.48 Кодексу законів про працю трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника, а отже, трудова книжка не відноситься до документів, які підтверджують період проживання потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи в зоні гарантованого добровільного відселення. В даному випадку записи трудової книжки не є тими доказами, які спростовують відомості про місце проживання позивача.

Окрім цього, надання інших документів, які би підтверджували період проживання особи в зоні гарантованого добровільного відселення, окрім як довідки органу місцевого самоврядування, законодавством не передбачено.

Таким чином, суд вважає, що дані трудової книжки не можуть спростувати факту постійного проживання позивача у зоні гарантованого добровільного відселення, що підтверджено довідками Трипутнянської сільської ради від 12.10.2018 №1164 та Каноницької сільської ради від 22.10.2018.

Посилання відповідача на те, що згідно зі свідоцтвами про народження, діти позивача народилися ІНФОРМАЦІЯ_3 та ІНФОРМАЦІЯ_2 в АДРЕСА_2 як на обставину, що спростовує факт постійного проживання позивача в зоні гарантованого добровільного відселення, суд не бере до уваги, з огляду на таке.

Відповідно до статті 144 Сімейного кодексу України, батьки зобов`язані невідкладно, але не пізніше одного місяця від дня народження дитини, зареєструвати народження дитини в органі державної реєстрації актів цивільного стану.

Реєстрація народження дитини провадиться органом державної реєстрації актів цивільного стану з одночасним визначенням її походження та присвоєнням прізвища, імені та по батькові.

Аналіз вказаної статті Сімейного кодексу України дозволяє прийти до висновку про те, що свідоцтво про народження є офіційним документом, який засвідчує реєстрацію народження дитини органом державної реєстрації актів цивільного стану.

Тобто, такий документ взагалі не відносяться до документів, які підтверджують місце та період проживання особи, зокрема, в зоні радіоактивного забруднення.

Більше того, згідно з пунктом 2.1 Порядку № 22-1, надання інших документів, які б підтверджували період проживання особи в зоні гарантованого добровільного відселення, окрім як довідки органу місцевого самоврядування, не передбачено.

З урахуванням наведеного, виходячи із системного аналізу положень чинного законодавства та фактичних обставин справи, суд вважає, що відповідач не спростував належність та достатність наданих позивачем документів, тоді як для призначення пенсії за віком із зниженням пенсійного віку як потерпілому від Чорнобильської катастрофи надані всі необхідні для цього документи, які є належними.

Встановлені в ході судового розгляду обставини справи в їх сукупності свідчать про наявність у позивача необхідного періоду проживання у зоні гарантованого добровільного відселення та, в свою чергу, права на користування пільгами, встановленими Законом №796-ХІІ, зокрема щодо призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку.

З огляду на таке, суд дійшов висновку про наявність у позивача порушеного права, яке підлягає судовому захисту шляхом визнання протиправними дії відповідача щодо відмови позивачу пенсії зі зниженням пенсійного віку.

Відповідно до ст.44 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV від 09.03.2003, заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Згідно з ч.1 ст.45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003, пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку. Так, відповідно до пункту першого вказаної статті пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку. При відстрочці часу призначення пенсії за віком пенсія з урахуванням положень статті 29 цього Закону призначається за заявою пенсіонера з дня, що настає за останнім днем місяця, в якому набуто повний місяць страхового стажу (у тому числі сумарно) для відстрочки часу виходу на пенсію, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з такого дня.

У пункті 1.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846, днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.

Як встановлено судом, 11.01.2020 позивачу виповнилося 54 роки, з заявою про призначення пенсії за віком до пенсійного органу звернулася 08.12.2020.

За таких обставин, належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах з 08.12.2020.

Згідно з ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач не виконав процесуального обов`язку доказування власної позиції та не довів правомірності своєї поведінки у спірних правовідносинах, натомість доводи позивача відповідають обставинам справи та ґрунтуються на нормах матеріального закону.

Суд зазначає, що згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення у повному обсязі.

Оскільки позивач звільнена від сплати судового збору, підстави для розподілу судових витрат відповідно до ст.139 КАС України відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (33028, м. Рівне, вул. Короленка,7, код ЄДРПОУ 21084076) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинення певних дій задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах на підставі ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 08.12.2020.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області призначити та провести ОСОБА_1 нарахування та виплату пенсії за віком на пільгових умовах згідно ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 08.12.2020.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 29 березня 2021 року

Суддя У.М. Нор