Рішення № 95844817, 16.03.2021, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

16 березня 2021 року м. Рівне №460/9951/20

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гудими Н.С., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинення певних дій., -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправними дій щодо відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.3 ч.2 ст.114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” та зобов`язання призначити та виплачувати позивачу пенсію з 02.03.2020.

На обґрунтування позовних вимог вказано, що у вересні 2020 року позивач звернувся до пенсійного органу з заявою про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах зі зменшенням пенсійного віку відповідно до п.3 ст.114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Однак рішенням від 13.10.2020 позивачу відмовлено у призначенні пенсії через непідтвердження стажу роботи трактористом-машиністом. Повідомив, що надав відповідачу усі необхідні та наявні у нього документи на підтвердження пільгового стажу, однак такі безпідставно не були взяті відповідачем до уваги при вирішенні питання про призначення йому пенсії. Вважає дії відповідача щодо відмови у призначенні пенсії протиправними, а тому просив позов задовольнити повністю.

Ухвалою суду від 05.01.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні) (а.с.31-33).

08.02.2020 на адресу суду надійшов відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на позовну заяву (а.с.35-37). На обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначив, що згідно з документами, доданими до заяви про призначення пенсії, не підтверджено період роботи позивача трактористом-машиністом 20 років, а отже у відповідача відсутні усі підстави для призначенні пенсії із зниженням пенсійного віку на підставі п.3 ст.114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". За таких обставин, просив в задоволенні позову відмовити повністю.

Враховуючи те, що розгляд справи здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні), то відповідно до ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Зважаючи на ту обставину, що в період з 22.06.2021 по 26.06.2021, з 05.03.2021 по 15.03.2021 суддя перебувала на лікарняному, у відпустці та у відрядження, розгляд справи здійснюється 16.03.2021.

Розглянувши заяви по суті справи, повно і всебічно з`ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив наступне.

16.09.2020 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до п.3 ст.114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

13.10.2020 за результатами розгляду заяви позивача ГУ ПФУ в Рівненській області листом №1700-0301-8/31509 відмовило у призначенні пенсії та повідомило позивача про відсутність підстав для призначення пенсії за віком на пільгових умовах як трактористу-машиністу через відсутність підтвердження необхідного стажу роботи трактористом-машиністом 20 років. Вказано, що до страхового стажу не зараховано період роботи в Рівненській державній сільськогосподарській машинно-технологічній станції з 30.03.1999 по 31.05.1999, зазначений в трудовій книжці колгоспника №821, оскільки запис про звільнення з роботи 31.05.1999 не завірений печаткою, що суперечать вимогам Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України і Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (а.с.22-23).

Вважаючи дії відповідача щодо відмови у призначенні пенсії протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначені Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).

Частиною 1 статті 9 Закону № 1058-ІV передбачено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Закон України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) відповідно до Конституції Українигарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.

Відповідно до п. "в" ч.1 ст.13 Закону 1788-XII на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: трактористи-машиністи, безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, - чоловіки після досягнення 55 років і при загальному стажі роботи не менше 30 років, з них не менше 20 років на зазначеній роботі.

Зазначене кореспондується із п.3 ч.2 ст.114 Закону №1058-IV, відповідно до змісту якого пенсії на пільгових умовах призначаються чоловікам, які працюють трактористами-машиністами і безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років, з них не менше 20 років на зазначеній роботі.

За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, страхового стажу:

з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року не менше 26 років;

з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року не менше 26 років 6 місяців;

з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року не менше 27 років;

з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року не менше 27 років 6 місяців;

з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року не менше 28 років.

Відповідно до ст.8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (ч.1 ст.24 Закону №1058-IV).

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (ч.2 ст.24 Закону №1058-IV).

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч.4 ст.24 Закону № 1058-IV).

В межах спірних правовідносин підставою для прийняття оскаржуваного рішення про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах стали висновки пенсійного органу про недостатність у позивача стажу роботи трактористом-машиністом 20 років, оскільки такий не підтверджено трудовою книжкою та первинними документами.

Згідно з вимогами ст.62 Закону 1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

У пунктах 1 та 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637) зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Відповідно до п.3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи.

Згідно з п.20 Порядку №637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Системний аналіз наведених норм свідчить, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Трактористам-машиністам, які відпрацювали повний польовий період на тракторах та інших самохідних сільськогосподарських машинах, весь рік роботи зараховується до стажу, що дає право на пільгове пенсійне забезпечення, і в тому разі, якщо в між польовий або міжсезонний період вони виконували інші роботи на стаціонарних і причіпних установках та агрегатах, з ремонту сільськогосподарської техніки, на тваринницьких фермах тощо. Віднесення господарства до сільгосппідприємств, трактористи-машиністи яких мають право на пільгову пенсію, проводиться відповідно до класифікатора галузей народного господарства.

Таким чином, головними умовами для призначення пенсії за віком на пільгових умовах є виконання робіт на посаді тракториста-машиніста, безпосередня зайнятість у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, досягнення відповідного віку, а також наявність кількості років відповідного стажу. За відсутності однієї з умов для призначення пенсії за віком на пільгових умовах призначення вказаної пенсії неможливе.

Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 20.02.2020 у справі №607/14316/16-а та від 12.12.2019 у справі №674/1579/16-а.

Як встановлено судом, відповідачем при обрахунку спеціального стажу роботи трактористом-машиністом ОСОБА_1 не було враховано періоди роботи позивача трактористом-машиністом та комбайнером в Рівненській державній сільськогосподарській машинно-технологічній станції, МП "МТС", ТОВ “Мале підприємство МТС”, а саме: з 29.03.1999 по 31.05.1999, з 01.06.1999 по 20.12.1999, з 15.05.2000 по 28.11.2000, з 01.06.2002 по 26.11.2002, з 07.07.2003 по 15.12.2003, з 18.05.2004 по 01.12.2004, з 23.06.2005 по 13.12.2005, з 16.05.2006 по 04.12.2006, з 01.06.2007 по 02.01.2008, з 02.06.2008 по 01.12.2008, з 01.06.2009 по 01.12.2009, з 01.06.2010 по 01.12.2010, з 01.06.2011 по 30.11.2011, з 06.06.2012 по 03.12.2012, з 01.06.2013 по 29.11.2013, з 02.06.2014 по 28.11.2014 (а.с.24-25).

Так, відповідачем не було взято до уваги відповідні записи трудової книжки та вказано про непідтвердженість пільгового стажу наданими позивачем первинними документами.

Також, як свідчить зміст листа відповідача від 13.10.2020, останнім не враховано період роботи в Рівненській державній сільськогосподарській машинно-технологічній станції з 30.03.1999 по 31.05.1999, зазначений в трудовій книжці колгоспника №821, оскільки запис про звільнення з роботи 31.05.1999 не завірений печаткою.

Відповідачем у відзив зазначено, що до пільгового стажу позивача не враховано період роботи трактористом-машиністом на період збирання кормових культур з 15.05.2000 по 28.11.2000 у Дочірньому підприємстві фірмі "МПС-Рівне" ВАТ "Рівнеоблагромехсервіс", оскільки позивачем не підтверджено документально, що вказане підприємство належить до підприємств сільського господарства та не підтверджено його зайнятість у виробництві сільськогосподарської продукції (не надано уточнюючу довідку).

Суд відхиляє вказані доводи відповідача як безпідставні та такі, що не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, з огляду на таке.

Порядок ведення (внесення записів) до трудових книжок врегульовано Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України від 29.07.1993 №58 (далі - Інструкція № 58).

Станом на час початку ведення трудової книжки позивача, діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затверджена 20.06.1974 №162 ДК СРСР по праці і соціальним питанням (далі - Інструкція № 162), норми якої містять положення, подібні положенням Інструкції № 58.

Пунктом 1.4 Інструкції №162 визначалося, що питання, пов`язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання та обліку, регулюються постановою Ради Міністрів СРСР та ВЦСПС від 06.09.1973 № 656 "Про трудові книжки працівників та службовців" (далі - Порядок №656) та цією Інструкцією.

Відповідно до п.1 Порядку №656 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників і службовців. Трудові книжки ведуться на всіх робітників і службовців державних, кооперативних і громадських підприємств, установ і організацій, які працювали понад 5 днів, у тому числі на сезонних і тимчасових працівників, а також на позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Згідно з п.2.2 Інструкції №162 до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по-батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди.

Пунктом 2.4 Інструкції № 58 визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

У разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів (п. 4.1 Інструкції № 58).

Пунктом 18 Порядку № 656 передбачено, що відповідальність за організацію робіт з ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несе спеціально уповноважена особа, що призначається наказом (розпорядженням) керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а у передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Крім того, відповідні норми містяться і у постанові Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 "Про трудові книжки працівників" № 301, з якої випливає, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 у справі №677/277/17, згідно із якою відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення.

Такого ж висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а.

Водночас, питання щодо подання та оформлення документів для призначення пенсій урегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (далі - Порядок № 22-1).

При цьому, як було зазначено судом, вимогами Порядку № 637 прямо передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Таким чином, необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу роботи виникає лише у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Як свідчить зміст відповіді ГУ ПФУ в Рівненській області від 13.10.2020, відповідач не вказав будь-яких яких зауважень до записів трудової книжки, окрім як щодо періоду з 29.03.1999 по 31.05.1999, та жодних підстав для неврахування до спеціального стажу ОСОБА_1 , зазначених у трудовій книжці періодів його роботи в Рівненській державній сільськогосподарській машинно-технологічній станції, МП "МТС", ТОВ “Мале підприємство МТС” з 01.06.1999 по 20.12.1999, з 15.05.2000 по 28.11.2000, з 01.06.2002 по 26.11.2002, з 07.07.2003 по 15.12.2003, з 18.05.2004 по 01.12.2004, з 23.06.2005 по 13.12.2005, з 16.05.2006 по 04.12.2006, з 01.06.2007 по 02.01.2008, з 02.06.2008 по 01.12.2008, з 01.06.2009 по 01.12.2009, з 01.06.2010 по 01.12.2010, з 01.06.2011 по 30.11.2011, з 06.06.2012 по 03.12.2012, з 01.06.2013 по 29.11.2013, з 02.06.2014 по 28.11.2014 трактористом-машиністом (трактористом, механізатором, трактористом-механізатором, комбайнером).

При цьому, суд зауважує, що записи у трудовій книжці позивача не містять недопустимих (таких, що внесені всупереч Інструкції) перекреслень, виправлень чи дописок, які б змінювали суть записів або перекручували б їх зміст, містять печатки та підписи посадових осіб, а натомість внесені у відповідності із встановленими правилами. Тому, суд вважає, що відсутні підстави для неврахування таких записів при визначенні спеціального стажу позивача.

Відсутність первинних документів або ж наявність формальних недоліків у них, враховуючи підтвердження відповідних періодів роботи записами в трудовій книжці, не може позбавляти позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питання призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

У постанові Верховного Суду від 21.02.2020 по справі №686/3264/16-а зазначено необхідність застосування саме записів у трудовій книжці, а надання довідок вимагається у разі відсутності в ній відповідних записів.

На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пільгової пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст.114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 687/975/17.

На переконання суду, при поданні відповідачу заяви про призначення пенсії за віком на пільгових умовах позивачем надано достатньо документів, які підтверджують той факт, що його робота на посаді машиніста-тракториста була безпосередньо пов`язана з виробництвом сільськогосподарської продукції - продукції рослинництва, що він працював трактористом-машиністом на різних підприємствах на тракторах протягом усього робочого року, оскільки специфіка такої роботи вимагала постійної зайнятості на машинах-тракторах та їх ремонту і обслуговування, тобто всі роботи, які протягом багатьох років виконував позивач, були пов`язані з виробництвом сільськогосподарської продукції з використанням сільськогосподарської техніки трактора (комбайна).

Відповідно, відповідачем формально та безпідставно не зараховано до пільгового стажу позивача періоди його роботи з 29.03.1999 по 31.05.1999, з 01.06.1999 по 20.12.1999, з 15.05.2000 по 28.11.2000, з 01.06.2002 по 26.11.2002, з 07.07.2003 по 15.12.2003, з 18.05.2004 по 01.12.2004, з 23.06.2005 по 13.12.2005, з 16.05.2006 по 04.12.2006, з 01.06.2007 по 02.01.2008, з 02.06.2008 по 01.12.2008, з 01.06.2009 по 01.12.2009, з 01.06.2010 по 01.12.2010, з 01.06.2011 по 30.11.2011, з 06.06.2012 по 03.12.2012, з 01.06.2013 по 29.11.2013, з 02.06.2014 по 28.11.2014 , оскільки такий є належним чином підтверджений.

Крім того, матеріали справи свідчать, що в травні 2020 року позивач звертався до керівника Малого підприємства “МТС-Рівне” з заявою про надання уточнюючої довідки про пільговий характер роботи у вказані вище періоди, однак відповіді від останнього не отримав.

Таким чином, судом встановлено, що зі свого боку, позивач вчинив всі необхідні для призначення пенсії дії та надав усі необхідні для цього документи.

Матеріали справи свідчать, що позивач звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії на пільгових умовах після досягнення ним 55-річного віку, за наявності страхового стажу не менше 30 років, з них не менше 20 років на роботі трактористом-машиністом, який безпосередньо зайнятий у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, а отже ним дотримано усі умови для призначення пенсії на пільгових умовах, з підстав визначених п.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Натомість відповідач, відмовляючи ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком, діяв не на підставі, не в межах та не у спосіб визначені чинним законодавством.

За результатом розгляду справи суд дійшов висновку, що охоронювані законом права, свободи та інтереси позивача порушені протиправними діями Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо відмови у призначенні йому пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.3 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

З огляду на наведене, для належного захисту порушеного права позивача Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області слід зобов`язати зарахувати до стажу ОСОБА_1 період роботи з 29.03.1999 по 31.05.1999, з 01.06.1999 по 20.12.1999, з 15.05.2000 по 28.11.2000, з 01.06.2002 по 26.11.2002, з 07.07.2003 по 15.12.2003, з 18.05.2004 по 01.12.2004, з 23.06.2005 по 13.12.2005, з 16.05.2006 по 04.12.2006, з 01.06.2007 по 02.01.2008, з 02.06.2008 по 01.12.2008, з 01.06.2009 по 01.12.2009, з 01.06.2010 по 01.12.2010, з 01.06.2011 по 30.11.2011, з 06.06.2012 по 03.12.2012, з 01.06.2013 по 29.11.2013, з 02.06.2014 по 28.11.2014 та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах, відповідно до п.3 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до ст.44 Закону №1058-ІV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Відповідно до ч.1 ст.45 Закону №1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку. Так, відповідно до пункту першого вказаної статті пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку. При відстрочці часу призначення пенсії за віком пенсія з урахуванням положень статті 29 цього Закону призначається за заявою пенсіонера з дня, що настає за останнім днем місяця, в якому набуто повний місяць страхового стажу (у тому числі сумарно) для відстрочки часу виходу на пенсію, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з такого дня.

Як встановлено судом, позивач досягнув 55-річного віку ІНФОРМАЦІЯ_2 , з відповідною заявою про призначення пенсії за віком позивач звернувся до пенсійного органу 16.09.2020, тобто звернення за пенсією відбулося пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

За таких обставин, належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до ст.114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", з дати звернення, тобто з 16.09.2020, а не з 02.03.2020 як про це просив позивач у позовній заяві.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач не виконав процесуального обов`язку доказування власної позиції та не довів правомірності своєї поведінки у спірних правовідносинах, натомість доводи позивача відповідають обставинам справи та ґрунтуються на нормах матеріального закону.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково.

Відповідно до ч.3 ст.139 КАС України на користь позивача слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача сплачений при поданні позовної заяви судовий збір пропорційно до задоволених вимог, а саме: в сумі 560,53 грн.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Короленка, 7, м.Рівне, 33028, код ЄДРПОУ 21084076) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинення певних дій - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.3 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області призначити з 16 вересня 2020 року ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п.3 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області сплачений судовий збір у розмірі 560 (п`ятсот шістдесят) грн. 53 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складений 16 березня 2021 року.

Суддя Н.С. Гудима