Рішення № 95844591, 29.03.2021, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2021 року м. ПолтаваСправа № 440/8031/20

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Супруна Є.Б., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження справу №440/8031/20 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини 3059 Національної гвардії України про зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

28 грудня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини 3059 Національної гвардії України (надалі - відповідач, в/ч 3059), в якому просить зобов`язати відповідача здійснити нарахування та виплату середнього розміру його грошового забезпечення, встановленого станом на день звільнення з військової служби 03.08.2020 за весь час затримки розрахунку при звільненні з військової служби, тобто з наступного дня після звільнення 04.08.2020 по дату фактичної виплати грошової компенсації за невикористані ним 20 календарних днів щорічних основних відпусток за період з 2012 по 2015 рік, тобто по 11.11.2020 включно, а також стягнути з відповідача грошову компенсацію вартості неотриманого речового майна в розмірі 10 852,20 грн.

В якості підстави для звернення до суду заявник вказує на обставини порушення його права на отримання від роботодавця усіх сум при звільненні, внаслідок чого та на підставі ст. 117 КЗпП України у такого працівника виникає право на відшкодування середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Після звільнення 03.08.2020 з військової служби в запас позивач лише 11.11.2020 отримав належну йому компенсацію за невикористані ним за період з 2012 по 2015 роки календарні дні щорічної відпустки. У зв`язку з цим позивач вважає, що колишній роботодавець зобов`язаний компенсувати йому середній заробіток за весь час затримки виплати присудженої індексації грошового забезпечення, тобто за період з 03.08.2020 по 11.11.2020. Крім того, відповідач має заборгованість з виплати грошової компенсації вартості за неотримане речове майно в розмірі 10 852,20 грн, яку той просить стягнути в судовому порядку.

Ухвалою судді Полтавського окружного адміністративного суду від 31.12.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

01.03.2021 до суду надійшов відзив на позов, в якому представник відповідача висловив свої заперечення проти позовних вимог. Посилання позивача на норми КЗпП вважає безпідставними, оскільки на військовослужбовців його положення щодо оплати праці та вирішення спорів (зокрема положень статей 116, 117) не поширюються, оскільки позивач проходив службу та одержував грошове забезпечення за рахунок держави, а не перебував в трудових відносинах з відповідачем (а.с. 19-21).

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 25.03.2021 позов у частині вимог щодо зобов`язання відповідача здійснити нарахування та виплату середнього розміру його грошового забезпечення, встановленого станом на день звільнення з військової служби 03.08.2020 за весь час затримки у розрахунку при звільненні ОСОБА_1 з військової служби, тобто з наступного дня після звільнення 04.08.2020 по дату фактичної виплати грошової компенсації за невикористані ним 20 календарних днів щорічних основних відпусток за період з 2012 по 2015 рік, тобто по 11.11.2020 включно, залишено без розгляду за пропуском строку звернення до суду з позовом.

Таким чином залишається не вирішеною вимога ОСОБА_1 про стягнення з відповідача грошової компенсації вартості неотриманого речового майна в розмірі 10 852,20 грн.

Суд, вивчивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

ОСОБА_1 проходив військову службу за контрактом у в/ч 3059 Національної гвардії України, де на момент її припинення обіймав посаду сержанта з матеріального забезпечення 3-ї патрульної роти у званні старшого прапорщика. Згідно з копією посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_1 від 02.11.2015 позивач має статус ветерана війни - учасника бойових дій (а.с. 7).

Наказом командира в/ч 3059 (по стройовій частині) від 03.08.2020 №181 припинено (розірвано) контракт про проходження громадянами України військової служби в Національній гвардії України, виключено зі списків складу військової частини та всіх видів забезпечення старшого прапорщика ОСОБА_1 (Г-020459), який здав справи і обов`язки за посадою сержанта з матеріального забезпечення 3-ї патрульної роти та звільненого відповідно до підпункту "б" пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" з військової служби наказом начальника Центрального територіального управління Національної гвардії України від 17.07.2020 №40 о/с у запас за станом здоров`я з правом носіння військової форми одягу 03.08.2020 (а.с. 8).

Позивач у позові зазначає, що під час його звільнення відповідач не виплатив грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно на суму 10 852,20 грн, що підтверджується довідкою-розрахунком вартості речового майна, що належить до видачі, від 22.09.2020.

Вважаючи протиправним зволікання відповідача з виплатою компенсації вартості за неотримане речове майно, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_1 щодо стягнення з відповідача грошової компенсації вартості неотриманого речового майна в розмірі 10 852,20 грн, суд виходить з такого.

Частиною другою статті 24 Закону України від 25.03.1992 №2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" встановлено, що закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини другої статті 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" у зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Частиною першою статті 91 цього ж Закону встановлено, що речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до абзацу першого пункту 2 Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 №178 (надалі - Порядок №178), виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу.

Згідно з пунктом 3 Порядку №178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі, зокрема звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця.

Пунктом 4 Порядку №178 встановлено, що грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.

Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв`язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком (пункт 5 Порядку № 178).

Таким чином, у разі звільнення військовослужбовця з військової служби у нього виникає право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, яке реалізується шляхом подання військовослужбовцем відповідної заяви (рапорту) за місцем військової служби. Застосовування в пункті 3 Порядку №178 словосполучення «у разі звільнення з військової служби», а не, наприклад, «при звільненні з військової служби», дозволяє суду дійти висновку про те, що право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно не залежить від факту закінчення проходження військової служби (виключення військовослужбовця зі списків особового складу).

Отже, військовослужбовці після звільнення їх з військової служби зберігають право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним судом у постанові від 23.08.2019 у справі №2040/7697/18.

Згідно з довідкою-розрахунком №647 від 22.09.2020 вартості речового майна, що належить до видачі старшому прапорщику ОСОБА_1 (а.с. 10-11), позивачу нараховано грошову компенсацію за неотримане речове майно в сумі 10 852,20 грн. Однак, така компенсація позивачу не виплачена. При цьому єдиним аргументом відповідача щодо невиплати є посилання на обставини відсутності на рахунку у в/ч 3059 коштів на виплату грошової компенсації за не отримане речове майно (листі від 15.12.2020 №6/59/27-834). Однак доказів на підтвердження вжитих заходів з метою отримання таких коштів відповідачем не надано.

Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 10.03.2011 у справі «Сук проти України» вказав, що держава може ввести, призупинити або припинити виплати працівникам з державного бюджету, внісши відповідні законодавчі зміни. Однак, якщо законодавча норма, яка передбачає певні виплати є чинною, а передбачені умови - дотриманими, державні органи не можуть відмовляти у їх наданні, доки законодавче положення залишається чинним.

Тож якщо держава задекларувала певні правила розрахунку при звільненні військовослужбовця, то вона зобов`язана вжити всіх заходів для забезпечення реалізації цих правил.

Враховуючи те, що право на отримання грошової компенсації виникає з моменту звільнення з військової служби, а також приймаючи до уваги той факт, що в/ч 3059 самостійно здійснила нарахування суми такої компенсації, з огляду на відсутність з цього приводу заперечень у відзиві на позов, що за приписами частини четвертої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України кваліфікується судом як визнання позову в цій частині, суд дійшов висновку про наявність достатніх підстав для висновку про наявність у позивача права на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно в сумі 10 852,20 грн.

Разом з тим, оскільки таке право відповідно до чинного Порядку № 178 позивач може реалізувати за наслідками видання відповідного наказу на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації вартості за неотримане речове майно в сумі 10 852,20 грн, зобов`язавши в/ч 3059 видати наказ щодо виплати ОСОБА_1 грошової компенсації вартості за неотримане речове майно та здійснити її виплату.

Відтак позов слід задовольнити частково.

Позивач звільнений від сплати судового збору, тому підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Військової частини 3059 Національної гвардії України про зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини 3059 Національної гвардії України щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за неотримане речове майно.

Зобов`язати Військову частину 3059 Національної гвардії України (вул. Княгині Ольги, 3, м. Кременчук, Полтавська область, 39600, код ЄДРПОУ 25575730) видати наказ щодо виплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) грошової компенсації вартості за неотримане речове майно в сумі 10 852 (десять тисяч вісімсот п`ятдесят дві) грн 20 коп та здійснити таку виплату.

В решті вимог - позов залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Другого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня підписання судового рішення з урахуванням положень п.п. 15.5 п. 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Є.Б. Супрун