Рішення № 95844576, 23.03.2021, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2021 року м. ПолтаваСправа № 440/565/21

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

судді – Супруна Є.Б.,

за участю:

секретаря судового засідання – Лисака С.В.,

представника позивача – адвоката Черниш Н.А.,

представника відповідача – Зубарєвої С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження справу №440/565/21 за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

26 січня 2021 року адвокат Черниш Н.А., здійснюючи представництво інтересів громадянина Ємену ОСОБА_1 , звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області (надалі - УДМС в Полтавській області, відповідач), в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність УДМС в Полтавській області щодо відмови в прийнятті заяви з доданими документами у громадянина Ємену ОСОБА_1 для обміну посвідки на тимчасове проживання;

- визнати законними підстави перебування на території України громадянина Ємену ОСОБА_1 починаючи з 30.05.2019;

- зобов`язати УДМС в Полтавській області прийняти та розглянути заяву з доданими документами у громадянина Ємену ОСОБА_1 для обміну посвідки на тимчасове проживання відповідно до норм чинного законодавства України.

Підставою позову вказує на обставини порушення прав позивача у сфері публічно-правових відносин спірною бездіяльністю відповідача, оскільки за відсутності дійсної посвідки на тимчасове проживання позивач обмежений у реалізації своїх прав, передбачених законодавством України, зокрема права на навчання та проживання у країні членів його сім`ї.

Ухвалою судді Полтавського окружного адміністративного суду від 01.02.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі із призначенням її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників у судове зсідання 18.02.2021.

18.02.2021 за клопотанням представника позивача розгляд справи було відкладено на 09.03.2021.

22.02.2021 до суду надійшов відзив на позов, в якому представник відповідача просить суд відмовити у задоволенні позову. Заперечує факт бездіяльності УДМС, оскільки іноземця поінформовано про причини відмови у прийнятті документів у встановленому законодавством порядку. Так, причиною відмови у прийнятті документів слугували виявлені обставини відмінності написання прізвища, імені та по-батькові у візі та в паспортному документі іноземця, де віза містить лише одну складову імені " ОСОБА_2 " замість " ОСОБА_3 ". Вимога позивача визнати законними підстави перебування його на території України не підлягає задоволенню, оскільки законність перебування іноземця або особи без громадянства в Україні може бути підтверджена паспортним документом з відміткою про перетин кордону або штампом про продовження строку перебування з урахуванням дати перетину кордону, а також посвідкою на тимчасове або постійне проживання із штампом реєстрації адреси місця проживання та з дійсним строком дії. Стверджує, що позивач звернувся до Київського РВ у м. Полтаві УДМС у квітні 2019 року, тому ним порушено шестимісячний строк звернення до суду з даним позовом (а.с. 44-50).

У судовому засіданні 09.03.2021 суд у зв`язку з викликом свідка оголосив перерву до 23.03.2021.

У відповіді на відзив, що надійшла до суду 09.03.2021 представник позивача зазначила, що віза у паспортному документі позивача, щодо якої виникли сумніви у співробітників УДМС в Полтавській області діяла починаючи з 2013 року і на її підставі позивачу раніше вже видавалися посвідки на тимчасове проживання органом УДМС в Харківській області. В дійсності ж відповідач не надавав позивачеві однозначної відповіді щодо неможливості прийняття до розгляду його заяви після закінчення строку дії посвідки на тимчасове проживання, навпаки, співробітники УДМС в Полтавській області продовжували вимагати непередбачені законодавством відомості. Пояснюючи зміст порушеного права позивача зазначила, що право звернутися у встановлені законодавством строки із заявою про обмін посвідки на тимчасове проживання на території України є порушеним недобросовісною поведінкою державного органу - відповідача, яка виразилася у неналежному наданні іноземцеві роз`яснень щодо здійснення цього права і, як наслідок, обмеженні його доступу до адміністративних послуг. Зазначає, що за відсутності у відповідача на даний час жодної можливості прийняти рішення про видачу посвідки на тимчасове проживання у законний спосіб, оскільки формально позивач не має правового статусу, який відповідав би чинному міграційному законодавству, виникає необхідність визнання законними підстав перебування на території України позивача у судовому порядку. Вважає, що відповідач допустив протиправну бездіяльність, яка полягає у тривалій пасивній поведінці у формі невчинення дій, які він зобов`язаний був і міг вчинити, а тому строк звернення до суду не порушено (а.с. 70-73).

У судовому засіданні представник позивача підтримала позицію, викладену у заявах по суті справи, просила позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала з підстав, викладених у відзиві на позов.

Суд, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові докази, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

З матеріалів справи суд встановив, що ОСОБА_1 є уродженцем регіону Хадрамаут Республіки Ємен, з 2013 року на законних підставах перебував на території України, що не заперечується відповідачем.

11.01.2018 між позивачем та громадянкою України ОСОБА_4 був укладений шлюб, про що вчинено відповідний актовий запис №14 від 11.01.2018 (а.с. 17).

30.05.2018 на ім`я ОСОБА_1 видано посвідку на тимчасове проживання № НОМЕР_1 (орган видачі - 5301) терміном дії до 30.05.2019 (а.с. 51) на підставі возз`єднання сім`ї з громадянкою України ОСОБА_4 .

Як стверджує представник позивача у позовній заяві та у своїх виступах у судових засіданнях, у квітні 2019 року позивач завчасно звернувся до Київського районного в м. Полтаві відділу Державної міграційної служби України в Полтавській області із документами для обміну посвідки у зв`язку із закінченням строку її дії 30.05.2019.

Факт завчасного звернення позивача до територіального відділу відповідача, на думку представника позивача, підтверджується квитанцією про сплату адміністративного збору при обміні посвідки на тимчасове проживання від 10.04.2019, копія якої додана до позовної заяви (а.с. 18).

Зі слів представника позивача, службові особи територіального відділу ДМС під час прийому вказали на необхідність внесення змін в актовий запис про шлюб позивача щодо країни його громадянства. Після того, як відповідні зміни були внесені органом ДРАЦС та видано повторно свідоцтво про шлюб, позивач знову звернувся до територіального підрозділу ДМС з метою обміну посвідки. Під час чергового прийому службова особа відповідача знову відмовилася прийняти в позивача пакет документів та заяву-анкету для обміну посвідки на тимчасове проживання й усно рекомендувала надати інший переклад особистих документів позивача на українську мову. Коли позивач виконав ці вимоги, співробітники відповідача знову відмовили у прийомі заяви уже з нових підстав і вимагали внесення чергових виправлень в документи (зокрема свідоцтво про народження та його переклад на українську мову).

На прохання позивача співробітники Київського районного в м. Полтаві відділу ДМС України не надали йому відмову в прийнятті документів із зазначенням підстав у письмовій формі.

Після закінчення строку дії посвідки позивач продовжував відвідувати орган ДМС та добросовісно виконувати нові й нові вимоги його співробітників. Зокрема, службові особи відповідача вимагали усунення невідповідності особистих даних позивача в свідоцтві про народження, національному паспорті та свідоцтві про шлюб.

З метою виконання вимог органу ДМС щодо усунення неправильності запису акту про шлюб позивач звернувся до Київського відділу реєстрації актів цивільного стану, проте отримав Висновок про відмову у внесенні змін до актового запису цивільного стану від 30.05.2019 з підстав відсутності документальних підтверджень (а.с. 20).

Позивач оскаржив в судовому порядку означений висновок, проте рішенням Київського районного суду м. Полтави від 16.10.2020 у справі №554/3203/20 заяву про внесення змін у написанні власного прізвища у актовому записі про шлюб залишено без задоволення (а.с. 21-22).

06.11.2020 позивач з`явився на особистий прийом громадян до Київського районного в м. Полтаві відділу ДМС, про що свідчить скріншот з талоном електронної черги (а.с. 75) із пакетом документів для обміну посвідки, передбаченим Порядком оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, затвердженим постановою КМУ від 25.04.2018 №322.

Під час розгляду поданих документів головний спеціаліст Київського районного відділу у місті Полтаві УДМС в Полтавській області ОСОБА_5 повідомила про їх невідповідність вимогам законодавства та необхідність залишення території України позивачем, ігноруючи прохання позивача та його представника адвоката Черниш Н.А. надати відмову в прийнятті документів із зазначенням її підстав в письмовій формі. Натомість співробітниця ДМС вказала, що дана ситуація потребує додаткового часу для вирішення і позивача буде запрошено на прийом згодом. Невдовзі зазначений спеціаліст телефоном повідомила представника позивача, що ОСОБА_1 запрошується для подачі документів для обміну посвідки.

Коли 17.11.2020 позивач прибув до відділу ДМС, замість прийняття документів, керівник Управління ДМС та невідомі особи, оточили його й повідомили про адміністративне затримання через порушення строків перебування на території України. Адвокат ОСОБА_6 зважаючи на це викликала до установи екіпаж патрульної поліції у зв`язку з перешкоджанням законній діяльності представника особи. Проте, після прибуття співробітників УПП в Полтавській області до приміщення відділу ДМС службові особи відповідача пояснили, що насправді не мають претензій до позивача.

Факт виклику працівників відділення поліції №1 Полтавського відділу поліції ГУНП в Полтавській області підтверджується копією листа останнього від 08.12.2020 №7132/115/102-20 (а.с. 76).

Таким чином, за відсутності дійсної посвідки на тимчасове проживання, на теперішній час позивач обмежений у реалізації своїх прав передбачених законодавством України. Так, зокрема, його було відраховано з Національного аерокосмічного університету ім. М.Є. Жуковського "Харківський авіаційний інститут" через те, що він не зміг підтвердити законність підстав свого перебування на території України (а.с. 19). Позивач також позбавлений можливості проживати разом зі своєю сім`єю в Україні.

Представник позивача зазначає, що право позивача звернутися у встановлені строки із заявою про обмін посвідки на тимчасове проживання на території України є порушеним недобросовісною поведінкою державного органу - відповідача, що й стало підставою для звернення ОСОБА_1 до суду з даним позовом.

Вирішуючи даний спір по суті, суд виходить з наступних міркувань.

Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, та встановлює порядок їх в`їзду в Україну та виїзду з України, визначений Законом України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" (надалі - Закон №3773-VI).

Відповідно до визначень, зазначених в пунктах 3, 6, 9, 18 частини першої статті 1 Закону №3773-VI:

возз`єднання сім`ї - в`їзд та тимчасове або постійне проживання в Україні членів сім`ї іноземця або особи без громадянства, які проживають в Україні на законних підставах та можуть підтвердити відповідними документами наявність достатнього фінансового забезпечення для утримання членів сім`ї в Україні, з метою спільного проживання сім`ї незалежно від того, коли виникли сімейні відносини - до чи після прибуття іноземця або особи без громадянства до України;

іноземець - особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав;

іноземці та особи без громадянства, які тимчасово перебувають на території України, - іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території Україні протягом дії візи або на період, установлений законодавством чи міжнародним договором України, або якщо строк їх перебування на території України продовжено в установленому порядку;

посвідка на тимчасове проживання - документ, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує законні підстави для тимчасового проживання в Україні.

Частиною чотирнадцятою статті 4 Закону №3773-VI передбачено, що іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну з метою возз`єднання сім`ї з особами, які є громадянами України, або під час перебування на законних підставах на території України у випадках, зазначених у частинах третій - тринадцятій цієї статті, уклали шлюб з громадянами України та отримали посвідку на тимчасове проживання, вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України на період до отримання дозволу на імміграцію.

Підставою для видачі посвідки на тимчасове проживання у випадку, передбаченому частиною чотирнадцятою статті 4 цього Закону, є заява іноземця або особи без громадянства і документ, що підтверджує факт перебування у шлюбі з громадянином України, дійсний поліс медичного страхування. Якщо шлюб між громадянином України та іноземцем або особою без громадянства було укладено за межами України відповідно до права іноземної держави, дійсність такого шлюбу визначається згідно із Законом України "Про міжнародне приватне право" (ч. 14 ст. 5 Закону №3773-VI).

Крім Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" особливості видачі посвідки на тимчасове проживання врегульовано постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 №322, якою затверджено Порядок оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання (надалі - Порядок №322).

Відповідно до пункту 32 зазначеного Порядку для оформлення посвідки іноземець або особа без громадянства подають:

1) паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства, з візою типу D, якщо інше не передбачено законодавством і міжнародними договорами України, крім випадків, установлених абзацом сьомим цього пункту;

2) документ, що посвідчує особу законного представника, та документ, що підтверджує повноваження особи як законного представника (у разі подання документів законним представником);

3) переклад на українську мову сторінки паспортного документа іноземця або документа, що посвідчує особу без громадянства, з особистими даними, засвідчений у встановленому законодавством порядку;

4) дійсний поліс медичного страхування на весь строк дії посвідки;

5) документ, що підтверджує сплату адміністративного збору, або документ про звільнення від його сплати.

Крім документів, зазначених у пункті 32, залежно від категорії іноземців та осіб без громадянства, визначених статтею 4 Закону №3773-VI подаються, як це зазначено у підпункті 11 пункту 33 Порядку №322, для іноземців або осіб без громадянства, які прибули в Україну з метою возз`єднання сім`ї з особами, які є громадянами України, або які під час перебування на законних підставах на території України у випадках, зазначених у частинах третій - тринадцятій статті 4 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", уклали шлюб з громадянами України:

документ, що підтверджує факт перебування у шлюбі з громадянином України. Оригінал документа повертається іноземцеві або особі без громадянства, а до заяви-анкети додається його копія, засвідчена працівником територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб`єкта шляхом проставлення відмітки "Згідно з оригіналом" та підпису із зазначенням його посади, прізвища, ініціалів і дати;

паспорт громадянина України, з яким іноземець перебуває у шлюбі, який подається особисто громадянином України. Оригінал документа повертається громадянину України, а до заяви-анкети додається його копія, засвідчена працівником територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб`єкта шляхом проставлення відмітки “Згідно з оригіналом” та підпису із зазначенням його посади, прізвища, ініціалів і дати.

Згідно з пунктом 21 Порядку №322 працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб`єкта під час приймання документів від іноземця або особи без громадянства перевіряє повноту поданих іноземцем або особою без громадянства документів, зазначених у пунктах 32, 33 і 39 цього Порядку, відповідність їх оформлення вимогам законодавства, своєчасність їх подання, наявність підстав для оформлення та видачі посвідки, наявність відмітки про перетинання державного кордону чи продовження строку перебування або наявність документа, що підтверджує законність перебування іноземця або особи без громадянства в Україні, звіряє відомості про іноземця або особу без громадянства, зазначені в паспортному документі іноземця або документі, що посвідчує особу без громадянства, з даними, що містяться в заяві-анкеті.

У разі виявлення факту подання документів не в повному обсязі або подання документів, оформлення яких не відповідає вимогам законодавства, територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС, уповноважений суб`єкт інформують іноземця або особу без громадянства про відмову в прийнятті документів із зазначенням підстав такої відмови. За бажанням іноземця або особи без громадянства відмова надається у письмовій формі.

Як у відзиві на позов, так і в судовому засіданні представник відповідача зазначала, що позивачу відмовлено у прийнятті документів на оформлення та видачу посвідки лише з однієї підстави - у зв`язку з розбіжностями в написанні імені іноземця, що зазначене у поданих документах. Так, у візі, що проставлена у паспортному документі іноземця, на відміну від самого паспорту була зазначена лише одна складова імені - ОСОБА_2 , замість ОСОБА_3 .

На захист позивача його представник вказала, що віза в паспортному документі позивача, щодо якої виникли сумніви у співробітників УДМС в Полтавській області, діяла з 2013 року і на її підставі позивачу раніше вже видавалися посвідки на тимчасове проживання органом УДМС в Полтавській області.

З огляду на відсутність письмової відмови суб`єкта владних повноважень, суд, за відсутності будь-яких інших об`єктивно прийнятних доказів, приймає до уваги та здійснює аналіз лише обставини правомірності відмови, що ґрунтується на повідомлених представником відповідача обставинах розбіжності написання імені іноземця у візі та в паспортному документі.

Оглянувши наявну в матеріалах справи копію паспорта громадянина Республіки Ємен ОСОБА_1 № НОМЕР_2 суд з`ясував, що прізвище позивача значиться ОСОБА_7 ( ОСОБА_8 ), ім`я - ОСОБА_3 ( ОСОБА_9 - ОСОБА_10 ), тоді як у одноразовій візі №Y02620091, виданій позивачу Україною строком на 45 днів у період з 29.09.2013 по 13.11.2013, що і викликала сумнів у відповідача на предмет відповідності поданих документів чинному законодавству, прізвище позивача значиться ОСОБА_7 / ОСОБА_11 , а ім`я - ОСОБА_2 / KHALED (а.с. 52-58).

Аналізуючи ці розбіжності, суд відкидає будь-які сумніви щодо приналежності позивачу виданої на ім`я ОСОБА_1 візи, оскільки правильність написання імені іноземця не залежать від його волі, так як це не відноситься до компетенції заявника, який свого часу подавав оригінал документу для видачі відповідної візи, проте невідомо з чиєї вини сталася помилка, яка не є критичною, оскільки дозволяє ідентифікувати особу за прізвищем та іменем.

У зв`язку з цим дії УДМС в Полтавській області щодо відмови у прийнятті заяви громадянина Ємену ОСОБА_1 для обміну посвідки на тимчасове проживання № НОМЕР_1 , виданої 30.05.2018, з підстав зазначених вище, слід визнати протиправними.

Вирішуючи позовні вимоги позивача щодо визнання законними підстав перебування на території України громадянина Ємену ОСОБА_1 починаючи з 30.05.2019, суд виходить з такого.

Як свідчать встановлені судом обставини справи, в результаті укладення шлюбу з громадянкою України ОСОБА_4 позивачу 30.05.2018 була видана посвідка на тимчасове проживання в Україні строком до 30.05.2019 у зв`язку із возз`єднанням сім`ї з громадянкою України.

Отже, до 30.05.2019 позивач перебував на території України на законних підставах.

Представник позивача пояснювала, що ОСОБА_1 наразі не має можливості повернутися до країни походження, де з 2015 року триває громадянська війна, чи в інший спосіб підтвердити законність свого перебування на території України.

Представник позивача також зазначала, що відповідач на даний час позбавлений можливості прийняти рішення про видачу посвідки на тимчасове проживання у законний спосіб, оскільки формально позивач не має правового статусу, що вимагається Порядком №322 для отримання посвідки на тимчасове проживання, тому виникає необхідність визнання законними підстав перебування на території України позивача в судовому порядку.

Відповідно до частини першої статті 31 Закону №3773-VI іноземець або особа без громадянства не можуть бути примусово повернуті чи примусово видворені або видані чи передані до країн: де їх життю або свободі загрожуватиме небезпека за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань; де їм загрожує смертна кара або страта, катування, жорстоке, нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження чи покарання; де їх життю або здоров`ю, безпеці або свободі загрожує небезпека внаслідок загальнопоширеного насильства в ситуаціях міжнародного або внутрішнього збройного конфлікту чи систематичного порушення прав людини, або природного чи техногенного лиха, або відсутності медичного лікування чи догляду, який забезпечує життя; де їм загрожує видворення або примусове повернення до країн, де можуть виникнути зазначені випадки.

Таким чином, суд вважає, що право позивача підлягає захисту виходячи з принципу верховенства права, застосування якого передбачає ст. 6 КАС України.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово вказував, що повернення особи до країни, де їх загрожує катування або нелюдське чи таке, що принижує людську гідність поводження чи покарання, буде порушенням ст. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Будь-яке втручання у право особи на повагу до її приватного та сімейного життя становитиме порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо воно не здійснювалося "згідно із законом", не переслідувало легітимну ціль або цілі згідно з пунктом 2 та було "необхідним у демократичному суспільстві" у тому сенсі, що воно було пропорційним цілям, які мали бути досягнуті (див. рішення ЄСПЛ у справі "Ельсхольц проти Німеччини" (Elsholz v. Germany) [ВП], заява N 25735/94, п. 45, ECHR 2000-VIII).

Особа не може зазнавати безпідставного втручання у особисте і сімейне життя, безпідставного посягання на недоторканність житла, таємницю кореспонденції або на її честь і репутацію. Кожна людина має право на захист законом від такого втручання або таких посягань.

З огляду на вищевикладене, враховуючи те, що судом визнано протиправними дії відповідача щодо відмови у прийнятті заяви громадянина Ємену ОСОБА_1 для обміну посвідки на тимчасове проживання № НОМЕР_1 , виданої 30.05.2018, а також те, що позивач вживає всіх можливих заходів, передбачених чинним законодавством щодо залишення на території України зі своєю сім`єю, суд вважає за необхідне визнати законними підстави перебування на території України громадянина Ємену ОСОБА_1 починаючи з 30.05.2019.

Представник відповідача зазначила, що позивачу було рекомендовано звернутися до консульського відділу МЗС з метою отримання письмової інформації про відповідність персональних даних, зазначених у візі, наданому паспортному документу. Звертала увагу, що у позивача було достатньо часу для отримання відповідної інформації від МЗС і повторного звернення до УДМС, проте позивач повторно до відповідача із відповідною заявою про оформлення та видачу посвідки на тимчасове проживання в Україні у встановленому порядку та визначені терміни не звертався.

Всупереч твердженням відповідача представник позивача наголошувала на тому, що на усні вимоги позивача до співробітників під час прийомів у територіальному відділі ДМС України відповідач так і не надав письмову відмову у прийнятті документів для обміну посвідки, кожного разу вимагаючи нові документи, які до того ж не вимагаються Порядком №322 для оформлення посвідки на тимчасове проживання, як-то свідоцтво про народження та його переклад на українську мову.

Разом з цим доказів на підтвердження повідомлених подій сторони в ході судового розгляду не надали, звинувачуючи один-одного у неправді, тому дійсних обставин, що мали місце між ОСОБА_1 та співробітниками територіального відділу УДМС в Полтавській області суду встановити не вдалося.

Викликана як свідок ОСОБА_4 для дачі показань на підтвердження наведених представником позивача обставин у судове засідання 23.03.2021 не з`явилася.

Тож з метою остаточного врегулювання спору між сторонами суд вважає за необхідне зобов`язати УДМС в Полтавській області повторно розглянути заяву громадянина Ємену ОСОБА_1 для обміну посвідки на тимчасове проживання № НОМЕР_1 , виданої 30.05.2018, з урахуванням висновків, сформульованих судом у даному рішенні.

Таким чином позов належить задовольнити частково.

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Факт сплати позивачем судового збору у розмірі 1816,80 грн підтверджується квитанцією АТ КБ "Приватбанк" за №0.0.1986796887.1 від 21.01.2021 (а.с. 12, зі звороту).

Зважаючи на обставини часткового задоволення адміністративного позову, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на його користь пропорційну частину витрат зі сплати судового збору у розмірі 908,00 грн.

Вирішуючи питання стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з такого.

Згідно зі ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Так, позивач уклав договір №06/01 від 13.01.2020 про надання правової допомоги з Адвокатським об`єднанням "Слово і Закон", яким до надання правничої допомоги позивачу згідно з Договором №27/03 про надання правової допомоги від 27.03.2020 залучено адвоката Черниш Наталію Андріївну (а.с. 27-32).

Додатком №2 від 05.01.2021 до договору №27/03 про надання правової допомоги від 27.03.2020 сторонами погоджено виплату фіксованої суми гонорару (винагороди) за надання адвокатом правничої допомоги вказаної в договорі і визначеної дорученням у такому розмірі: підготовка адміністративного позову - 1000,00 грн, участь в одному засіданні суду першої інстанції - 500,00 грн (а.с. 33).

На підтвердження обставин реальності угоди представник позивача до позову надала копії: ордеру про надання правничої (правової) допомоги Серії ВІ №1030713 від 25.01.2021 (а.с. 25); свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ПТ №3180 від 05.11.2019 (а.с. 26); дублікату квитанції від 11.02.2021 №0.0.2010762953.1 на суму 1500,00 грн (а.с. 77), платіжне доручення №1 від 18.02.2021 на суму 1000,00 грн (а.с. 78)

Суд визнає обґрунтованим розмір заявлених до стягнення витрат на правничу допомогу в сумі 2500,00 грн і враховуючи обставини часткового задоволення позову до відшкодування підлягають витрати на правничу допомогу у сумі 1 250,00 грн.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області щодо відмови у прийнятті заяви громадянина Ємену ОСОБА_1 для обміну посвідки на тимчасове проживання № НОМЕР_1 , виданої 30.05.2018.

Визнати законними підстави перебування на території України громадянина Ємену ОСОБА_1 починаючи з 30.05.2019.

Зобов`язати Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області (вул. Пушкіна, 63, м. Полтава, 36039, код ЄДРПОУ 37829297) повторно розглянути заяву громадянина Ємену ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) для обміну посвідки на тимчасове проживання № НОМЕР_1 , виданої 30.05.2018, з урахуванням висновків, сформульованих судом у даному рішенні.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) частину судових витрат, що пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн 00 коп, а також частину витрат, що пов`язані з отриманням правничої допомоги у розмірі 1 250 (одна тисяча двісті п`ятдесят) грн 00 коп за рахунок бюджетних асигнувань Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області (вул. Пушкіна, 63, м. Полтава, 36039, код ЄДРПОУ 37829297).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне рішення складено 29.03.2021.

Суддя Є.Б. Супрун