Рішення № 95844548, 29.03.2021, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2021 року м. ПолтаваСправа № 440/235/21

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Алєксєєвої Н.Ю., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

14 січня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 17.11.2020 №184, зобов`язання здійснити перерахунок пенсії.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що рішення відділу перерахунків пенсії №1 управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 17.11.2020 №184 про відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_1 є безпідставним, винесеним з грубим порушенням чинного законодавства України, яке регулює даний тип відносин та порушує законі права та інтереси позивача, оскільки, на думку позивача, ним надано всі наявні у нього документи та довідки, які підтверджують право на перерахунок пенсії.

Ухвалою від 18 січня 2021 року позовну заяву залишено без руху у зв`язку з невідповідністю її вимогам статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі 440/235/21. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи, призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

23.02.2021 року на адресу суду надійшов відзив в якому представник відповідача просить відмовити в задоволенні позову вказуючи, що аналіз поданої заяви ОСОБА_2 щодо перерахунку пенсії з врахуванням заробітної плати за 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 01.07.2000 показав, що пенсіонеру проводити перерахунок пенсії з урахуванням довідки від 05.10.2020 №05/10/01 про заробітну плату, виданої ДП "Державний науково-дослідний та проектно-вишикуваний інститут "НДІпроектреконструкція", неможливо, оскільки не надано первинні документи щодо нарахування заробітної плати, як передбачено ст. 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Представник позивача надав до суду відповідь на відзив, де зазначив, що у відзиві на позовну заяву відповідачем не спростовано доводів позивача, якими він обґрунтовує позовні вимоги.

Учасники справи у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Представник позивача надіслав клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з перебуванням у відпустці з 22.03.2021 по 05.04.2021.

Визначаючись щодо наявності підстав для відкладення судового розгляду справи, суд виходив із такого.

У відповідності до статті 205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

А відтак, оскільки представник позивача належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду даної справи, у відповідності до статті 205 КАС України його неявка не перешкоджає розгляду справи по суті.

Суд зазначає, що перебування представника позивача у відпустці не є поважною підставою для відкладення розгляду справи.

Відповідно до ч.1 ст.55 КАС України, сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

При цьому, суд звертає увагу на те, що позивач не обмежений у кількості представників та може залучити будь-яку кількість представників необхідну для належного захисту його інтересів.

В даному випадку, позивач та представник позивача подали відповідну позовну заяву, відповідь на відзив, а відповідач скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву, а відтак подані заяви по суті справи в межах розгляду даної справи. Тобто учасники справи в рівній можливості використали своє право на висловлення своєї позиції перед судом.

Явка сторін не визнавалась судом обов`язковою, а відтак підстав для задоволення клопотання та відкладення розгляду справи відсутні.

Відповідно до приписів частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Згідно з частиною 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Зважаючи на відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених статтею 205 Кодексу адміністративного судочинства України, а також відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд ухвалив розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, а матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Полтавській області як пенсіонер з 13.10.2020 та отримує пенсію за віком, призначену йому відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

16.11.2020 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області із заявою про перерахунок його пенсії з врахуванням заробітної плати, розмір якої зазначений у довідці Полтавської філії Державного підприємства "Державний науково-дослідний та проектно-вишикуваний інститут "НДІпроектреконструкція" від 05.10.2020 №05/10/01.

Рішенням відділу перерахунків пенсії №1 управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 17.11.2020 №184 позивачу відмовлено в проведенні перерахунку згідно поданої 16.11.2020 заяви у зв`язку з не підтвердженням первинними документами нарахування заробітної плати відповідно до ст. 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Повідомлено, що після проведення управлінням перевірки обгрунтованості видачі та достовірності зазначених сум зарплати, питання щодо перерахунку пенсії буде розглянуто згідно законодавства.

В зазначеному рішенні від 17.11.2020 відповідач, зокрема зазначив, що аналіз поданої заяви ОСОБА_2 щодо перерахунку пенсії з врахуванням заробітної плати за 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 01.07.2000 показав, що пенсіонеру проводити перерахунок пенсії з урахуванням довідки від 05.10.2020 №05/10/01 про заробітну плату, виданої ДП "Державний науково-дослідний та проектно-вишикуваний інститут "НДІпроектреконструкція", неможливо, оскільки не надано первинні документи щодо нарахування заробітної плати, як передбачено ст. 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Позивач вважає рішення відповідача протиправним, у зв`язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписом пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Згідно із преамбулою Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-ІV (далі - Закон №1058-ІV) цей Закон розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Відповідно до статті 1 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Відповідно до статті 40 Закону України № 1058-IV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

За вибором особи, яка звернулася за призначенням пенсії, з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії, виключаються періоди до 60 календарних місяців страхового стажу, з урахуванням будь-яких періодів незалежно від перерв, що включаються до страхового стажу згідно з абзацом третім частини першої статті 24 цього Закону, та будь-якого періоду страхового стажу підряд за умови, що зазначені періоди в сумі складають не більш як 10 відсотків тривалості страхового стажу, врахованого в одинарному розмірі. Додатково за бажанням особи можуть бути виключені періоди строкової військової служби, навчання, догляду за особою з інвалідністю I групи або дитиною з інвалідністю віком до 16 років, за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, за період з 1 липня 2000 року до 1 січня 2005 року, а також періоди, коли особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню відповідно до пунктів 7, 8, 9 і 14 статті 11 цього Закону. У всіх випадках, крім випадку, передбаченого абзацом другим цієї частини, період, за який враховується заробітна плата, не може бути меншим, ніж 60 календарних місяців.

Для визначення розміру пенсії за віком відповідно до частини другої статті 27 цього Закону заробітна плата для обчислення частини пенсії за період страхового стажу до набрання чинності цим Законом визначається на умовах і в порядку, передбачених законодавством, що діяло раніше, а для обчислення частини пенсії за період страхового стажу після набрання чинності цим Законом - на умовах, передбачених абзацом першим цієї частини.

Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку (абзац п`ятий частини першої статті 40 Закону України № 1058-IV).

З вище наведеного можна зробити висновок, що врахування заробітної плати за період до 01 липня 2000 року здійснюється на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами.

Відповідно до п. 10 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 №22-1, довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами. У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми.

Відповідно до п.п. 3 п. 2.1 Розділу 2 Порядку (абзац другий підпункту 3 пункту 2.1 із змінами, внесеними згідно з постановою правління Пенсійного фонду України від 26.04.2017 № 9-1) за бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року (додаток 1) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.

Судом встановлено, що рішенням відділу перерахунків пенсії №1 управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 17.11.2020 №184 позивачу відмовлено в проведенні перерахунку пенсії з урахуванням довідки від 05.10.2020 №05/10/01 про заробітну плату, виданої ДП "Державний науково-дослідний та проектно-вишикуваний інститут "НДІпроектреконструкція", у зв`язку з не підтвердженням первинними документами нарахування заробітної плати.

Проте, суд з такою позицію відповідача не погоджується з огляну на наступне.

Згідно ч. 3 ст. 44 Закону № 1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

В силу положень статті 64 Закону № 1058-IV виконавча дирекція Пенсійного фонду та її територіальні органи мають право: отримувати безоплатно від органів державної влади, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання і від фізичних осіб - підприємців відомості, пов`язані з нарахуванням, обчисленням та сплатою страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для виконання ними функцій, передбачених цим Законом та іншими законами України; проводити планові та позапланові перевірки документів для оформлення пенсії, виданих підприємствами, установами та організаціями, а також поданих відомостей про застрахованих осіб, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсійні виплати.

Згідно з п. 4.2 Порядку орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що відповідні управління Пенсійного фонду України здійснюють зокрема перерахунок пенсії саме на підставі тих документів, які надані заявником до органу, що здійснює такий перерахунок та вимагають всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів.

В той же час відповідач за наявності сумнівів у достовірності довідки вправі здійснити перевірку зазначених у ній відомостей з урахуванням наданих йому законом повноважень.

При цьому, ані Законом №1058-IV, ані Порядком №22-1 не передбачено обов`язку пенсіонера подавати разом із довідкою про його заробітну плату (дохід) первинних документів, які підтверджують відповідні суми.

Водночас відповідач у рішенні не вказав, які саме первинні документи позивач повинен був надати для позитивного вирішення питання, таким чином позбавив позивача можливості дійсно надати певні документи за їх наявності.

Як встановлено судом позивач на підтвердження розміру заробітної плати, отриманої у період роботи з січня 1988 року по грудень 1992 року, надав до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області довідку від 05.10.2020 №05/10/01 про заробітну плату для обчислення пенсії, видану Полтавською філією ДП "Державний науково-дослідний та проектно-вишикуваний інститут "НДІпроектреконструкція".

Згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, юридична особа ДП "Державний науково-дослідний та проектно-вишикуваний інститут "НДІпроектреконструкція" (код ЄДРПОУ 04653199) та Полтавська філія ДП "Державний науково-дослідний та проектно-вишикуваний інститут "НДІпроектреконструкція" (код ЄДРПОУ ВП 04653153) не перебувають в процесі припинення.

Представники відповідача мали можливість провести вихід у відокремлений підрозділ ДП "Державний науково-дослідний та проектно-вишикуваний інститут "НДІпроектреконструкція" для проведення перевірки достовірності даних, відображених у довідці. При цьому, неможливість відповідача провести перевірку відповідності записів довідки первинним документам, не повинна покладати надмірного тягаря та обов`язку на позивача, оскільки довідка видана належним органом та містить усі необхідні реквізити та відомості.

Надана позивачем довідка містять усі необхідні відомості про розмір заробітної плати, про нарахування страхових внесків та засвідчена печаткою підприємства, підписами посадових осіб, тому у пенсійного органу були відсутні підстави не враховувати дану довідку.

Отже, відповідач з формальних підстав відмовив позивачу у здійсненні перерахунку, що є порушенням його прав. А тому відмова відповідача у проведенні з перерахунку пенсії ОСОБА_1 з врахуванням заробітної плати за 1988 - 1992 роки, розмір якої наведений у довідці від 05.10.2020 №05/10/01, виданої ДП "Державний науково-дослідний та проектно-вишикуваний інститут "НДІпроектреконструкція", є протиправною.

Оскільки право позивача на перерахунок пенсії за віком порушено, а предметом розгляду зазначеної справи є саме відмова ГУПФУ в Полтавській області в перерахунку пенсії, то воно підлягає відновленню у спосіб, яким є визнання протиправним та скасування рішення відділу перерахунків пенсії №1 управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 17.11.2020 №184.

Відповідно до ч.2 ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Нормами статті 6 КАС України закріплено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Відтак, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 рішення у справі «Ковач проти України», п.59 рішення у справі «Мельниченко проти України», п.50 рішення у справі «Чуйкіна проти України» тощо).

Суд повинен оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними, іншими словами, людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав навіть теоретично.

У рішенні Європейського суду з прав людини Мозер проти Республіки Молдови та Росії від 23.02.2016 ЄСПЛ констатував, що Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих defacto органів та інститутів (окупаційної влади) далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами.

Статтею 58 Закону № 1058-IV визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, територіальний орган Пенсійного фонду має виключну компетенцію у питаннях призначення (переведення з одного виду пенсії на інший) та перерахунку пенсії. Повноваження територіального органу Пенсійного фонду у питаннях зарахування періодів роботи до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії, є дискреційними. Відповідно суд не повноважний втручатися до таких повноважень і не може підміняти територіальний орган Пенсійного фонду, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій громадянам, у питаннях призначення (переведення з одного виду пенсії на інший) та перерахунку пенсії.

З огляду на викладеного, суд дійшов висновку, що ефективним способом захисту порушеного права позивача на перерахунок пенсії буде зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Полтавській області повторно розглянути питання про перерахунок пенсії ОСОБА_1 з урахуванням довідки від 05.10.2020 №05/10/01, виданої Полтавською філією Державного підприємства "Державний науково-дослідний та проектно-вишикуваний інститут "НДІпроектреконструкція", та з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності та з урахуванням того, що позивачем доведено правомірність пред`явленого позову, а відповідачем доводи позовної заяви не були спростовані, суд дійшов висновку, що позовні вимоги належить задовольнити частково.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених вимог.

Позивачем за подання до суду даного позову сплачено судовий збір у розмірі 908,00 грн, що підтверджено квитанцією про сплату від 21.01.2021.

Оскільки позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, суд вважає за необхідне присудити на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 454,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, буд.66, м. Полтава, Полтавська область, 36014, код ЄДРПОУ 13967927) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення відділу перерахунків пенсій №1 управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 17 листопада 2020 року №184.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області повторно розглянути питання про перерахунок пенсії ОСОБА_1 з урахуванням довідки від 05 жовтня 2020 року №05/10/01, виданої Полтавською філією Державного підприємства "Державний науково-дослідний та проектно-вишикуваний інститут "НДІпроектреконструкція", та з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 454,00 грн (чотириста п`ятдесят чотири гривні) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Н.Ю. Алєксєєва