Рішення № 95843917, 18.03.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 944/2829/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2021 року місто Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої-судді Мричко Н.І.,

за участі секретаря судового засідання Максимович А.Я.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача Єфіменка В.А,,

представника відповідача Глинки М.С.,

третьої особи ОСОБА_2 ,

представника третьої особи Сохи О.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Яворівської міської ради Львівської області, третя особа ОСОБА_2 про визнання протиправними дій, -

встановив:

до Львівського окружного адміністративного суду від Яворівського районного суду Львівської області надійшла адміністративна справа № 944/2829/20 за позовом ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 (далі - позивач) до Яворівської міської ради Львівської області код ЄДРПОУ 33213539, місцезнаходження: 81000, Львівська обл., м. Яворів, вул. Львівська, 15 (далі - відповідач), третя особа ОСОБА_2 , в якому позивач просить визнати протиправними дії суб`єкта владних повноважень - Яворівської міської ради Львівської області.

Ухвалою від 20.07.2020 суддя залишила позовну заяву без руху.

Ухвалою від 02.09.2020 суддя прийняла справу до провадження.

Ухвалою від 21.12.2020 суд відмовив у задоволенні клопотання позивача про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

Ухвалою від 15.02.2021 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач безпідставно відмовив у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, чим порушив вимоги статей 186, 186-1 Земельного Кодексу України.

Заперечення відповідача ґрунтуються на тому, що позовні вимоги є незрозумілими, викладені некоректно, мають загальний характер та не містять уточнюючої інформації щодо порядку захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав позивача. Відповідач вказує на те, що позивач не зверталася із заявою щодо затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.

У судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали. Просили суд позов задовольнити повністю.

У судовому засіданні представник відповідача проти позовних вимог заперечила. Просила суд у задоволенні позову відмовити повністю.

У судовому засіданні третя особа та її представник позовні вимоги підтримали. Просили суд позов задовольнити повністю.

Заслухавши пояснення позивача та її представника, представника відповідача, третю особу та її представника, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Рішенням Яворівської міської ради Львівської області від 27.07.2015 № 167 ОСОБА_3 надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1714 га для ведення особистого селянського господарства у АДРЕСА_2 . Згідно з пунктом 2 вказаного рішення виготовлений у встановленому порядку проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі у власність подати на затвердження у Яворівську міську раду.

Згідно з довідкою приватного нотаріуса Яворівського районного нотаріального округу Львівської області Чопика Ю.С. від 27.11.2019 відповідно до спадкової справи №36/2019 спадкоємцем до майна ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , є її дочка ОСОБА_1 .

Вважаючи дії суб`єкта владних повноважень - Яворівської міської ради Львівської області протиправними, позивач звернулася з відповідним позовом до суду.

При вирішенні спору по суті суд виходив з такого.

Статтею 13 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону.

Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізовується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до закону.

Статтями 2 та 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) встановлено, що земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Земельні відносини регулюються Конституцією України, вказаним Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до статті 25 Закону України «Про землеустрій» проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок є одним із видів документів із землеустрою.

Згідно із частиною другою статті 50 Закону України «Про землеустрій» проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються та затверджуються в порядку, встановленому ЗК України.

У частинах першій та третій статті 22 ЗК України передбачено, що землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Відповідно до частин першої-третьої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених вказаним Кодексом.

Згідно з частинами восьмою-десятою статті 118 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 вказаного Кодексу.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 вказаного Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Отже, системний аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що законом передбачено певний алгоритм та поетапність процесу безоплатної передачі земельних ділянок державної та комунальної власності у власність громадян, а саме:

1) подання громадянином клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо отримання земельної ділянки у власність;

2) отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (або мотивовану відмову у його наданні);

3) після розроблення проекту землеустрою такий проект погоджується, зокрема з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин у відповідності до приписів статті 186-1 ЗК України;

4) здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі;

5) подання громадянином погодженого проекту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, про що, в свою чергу, такий орган у двотижневий строк, зобов`язаний прийняти відповідне рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність або рішення про відмову передання земельної ділянки у власність чи залишення клопотання без розгляду.

Суд при розгляді справи враховує висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові від 06.03.2019 у справі №1640/2594/18.

Як встановив суд, рішенням Яворівської міської ради Львівської області від 27.07.2015 № 167 ОСОБА_3 надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1714 га для ведення особистого селянського господарства у АДРЕСА_2 . Згідно з пунктом 2 вказаного рішення виготовлений у встановленому порядку проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі у власність подати на затвердження у Яворівську міську раду.

Суд встановив, що правонаступником ОСОБА_3 є позивач.

Суд зазначає, що у матеріалах справи наявна копія проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, виданого ОСОБА_3 .

Разом з тим, аргументи позивача про те, що відповідач протиправно відмовив у затвердженні вказаного проекту землеустрою не підтверджуються жодними доказами.

Більше того, позивач не надала будь-яких доказів, які б свідчили про отримання відповідачем вказаного проекту землеустрою для прийняття рішення про його затвердження.

У свою чергу відповідач також заперечив одержання від позивача такого проекту землеустрою.

З приводу наданих під час розгляду справи по суті пояснень позивача про те, що відповідач протиправно відмовив у затвердженні технічної документації із землеустрою щодо підготовки та видачі державного акта на право власності на землю для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, суд зазначає таке.

У матеріалах справи наявна копія технічної документації із землеустрою щодо підготовки та видачі державного акта на право власності на землю для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_2 на території Яворівської міської ради, яка видана на замовлення позивача.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що позивач не надала доказів подання такої технічної документації на затвердження відповідачу.

У свою чергу відповідач також заперечив одержання від позивача такої технічної документації.

У частині першій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому вказаним Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Таким чином адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для відновлення порушеного права у зв`язку із прийняттям рішення суб`єктом владних повноважень особа повинна довести, яким чином відбулось порушення її прав.

Аналіз наведених норм дає підстави дійти висновку, що завданням адміністративного судочинства є захист порушених прав, свобод та інтересів осіб.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позивач не довела вчинення відповідачем дій, які б порушували її права, свободи та інтереси, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини другої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову необхідно відмовити повністю.

Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати між сторонами не розподіляються.

Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 13, 14, 72-76, 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Яворівської міської ради Львівської області, третя особа ОСОБА_2 про визнання протиправними дій, - відмовити повністю.

Судові витрати між сторонами не розподіляються.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Повне рішення суду складене 29 березня 2021 року.

Суддя Мричко Н.І.