Рішення № 95843561, 29.03.2021, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 березня 2021 року № 320/4950/19

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лапій С.М., розглянувши в м. Києві у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ЯБЛУКО" до ГУ ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "ЯБЛУКО" з позовом, в якому просить визнати протиправними та скасувати прийняті Головним управлінням Державної фіскальної служби у Київській області податкові повідомлення-рішення:

- від 29.08.2019 № 0025341401 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств в сумі 556 972, 50 грн., з яких за податковими зобов`язаннями - 445 578, 00 грн., за штрафними санкціями - 111 394, 50 грн. у зв`язку з порушенням п.п.134.1.1 п. 134.1 ст.134 Податкового кодексу України;

- від 29.08.2019 № 0025321401 про зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток і необхідність відповідного виправлення показників податкової звітності з податку на прибуток у зв`язку з порушенням п.п.134.1.1 п.134.1 ст. 134 Податкового кодексу України.

Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, вказував, що відповідач неправомірно визначив позивачеві дохід від дисконтування кредиторської заборгованості з посиланням на П(С)БОУ 11, оскільки вказаний нормативно-правовий акт не містить законодавчо закріпленої методології визначення теперішньої вартості (дисконтованої суми) зобов`язань. Вважає, що норми П(С)БО не зобов`язують проводити дисконтування кредиторської заборгованості, визначати та відображати фінансовий дохід від дисконтування та здійснювати амортизацію дисконту. Вважає, що відповідач неправомірно застосував формулу розрахунку, передбачену МСФЗ, норми яких не є частиною національного законодавства, адже жодним органом державної влади не затверджені до обов`язкового застосування суб`єктами господарювання.

Відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечує та просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16.09.2019 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20.11.2019 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті.

Представник позивача надав суду клопотання, в якому просив розглядати справу за його відсутності.

На підставі ст.ст. 194, 205 КАС України судом прийнято рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Судом встановлено, що у період з 19.04.2019 по 14.05.2019 посадовими особами Головного управління Державної фіскальної служби (ДФС) у Київській області на підставі направлень від 19.04.2019 №№ 1027, 1028, 1029, 1030, 1031, 1032 проведена планова виїзна документальна перевірка ТОВ «ЯБЛУКО» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2016 по 31.12.2018, валютного законодавства за період з 01.01.2016 по 31.12.2018, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2016 по 31.12.2018.

За результатами перевірки складено акт перевірки від 21.05.2019 № 407/10-36-14-01/31429734.

Перевіркою встановлено, що між ТОВ "Яблуко" (Позичальник) та ПАТ "Банк "КЛІРИНГОВИЙ ДІМ" (Банк) укладено кредитний договір від 24.03.2017 №5/2017-К (далі - Договір).

Предмет Договору: Банк відкриває Позичальнику непоновлювану Кредитну лінію з Лімітом 942000 дол. США на рефінансування заборгованості перед ПАТ "КБ"АККОРДБАНК", Позичальник зобов`язується здійснювати погашення отриманого за рахунок Кредитної лінії Кредиту згідно з графіком, визначеним у п.3.3.1 цього Договору, сплачувати проценти за користування Кредитом та за банківські послуги, передбачені Тарифами Банку, у строки і у сумах, згідно з умовами цього Договору. Кредит надається одним або кількома Траншами згідно умов п. 3.1. та 5.1. цього Договору.

Термін дії Кредитної лінії (дата Кінцевого погашення кредиту) - до 31.07.2019 включно.

Плата за Кредит (Проценти) встановлюється на рівні 10 % (Десять) процентів річних.

Процента ставка є фіксованою.

У бухгалтерському обліку станом на початок дії кредитного договору (24.03.2017) заборгованість складає 942000 дол. США (гривневе покриття 25488343,04 грн).

Станом на дату балансу за 2017 рік заборгованість складала 607000 дол. США (у гривневому еквіваленті за офіційним курсом гривні 17036804,36 грн).

Кредиторська заборгованість відповідає визначенню довгострокової заборгованості. Термін погашення до 31.07.2019.

Перевіркою встановлено заниження доходів за 2017 у розмірі 6399525 грн.

Позивачем 05.06.2019 подано до податкового органу заперечення на акт перевірки від 21.05.2019.

Листом від 14.06.2019 № 21039/10/10-36-14-01 «Про розгляд заперечення» ГУ ДФС у Київській області повідомило позивача, що висновки по акту перевірки залишилися без змін, а заперечення без задоволення.

На підставі акту перевірки від 21.05.2019 податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 19.06.2019 №0017811404 3 0017821401.

Позивач, не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями, звернувся 21.06.2019 зі скаргою до ДФС України.

Рішенням ДФС України від 22.087.2019 № 40450/6/99-99-11-04-01-25 ДФС України скасовано податкові повідомлення-рішення від 19.06.2019 №0017811404 3 0017821401 в частині, встановлених перевіркою порушень п.п. 140.5.10 п. 140.5 ст. 140 ПК України (щодо заниження різниць, які збільшують фінансовий результат на 9650000 грн) в іншій частині зазначені податкові повідомлення-рішення залишені без змін, а скаргу задоволено частково.

На підставі рішення ДФС України, ГУ ДФС у Київській області були прийняті податкові повідомлення-рішення від 29.08.2019 № 0025341401 та № 0025321401, якими ТОВ «ЯБЛУКО» було зобов`язано внести зміни у свою податкову звітність та сплатити додатково податок на прибуток приватних підприємств у сумі 445 578,00 грн та штраф у сумі 111 394,50 грн.

Позивач, не погоджуючись з оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями, звернувся до суду за захистом своїх інтересів.

Надаючи правову оцінку обставинам, що склалися, суд зазначає наступне.

Відповідно до пп. 14.1.267 п. 14.1 ст. 14 ПК України позика - грошові кошти, що надаються резидентами, які є фінансовими установами, або нерезидентами, крім нерезидентів, які мають офшорний статус, позичальнику на визначений строк із зобов`язанням їх повернення та сплатою процентів за користування сумою позики.

Згідно пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об`єктом оподаткування для цілей податку на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Отже, при складанні фінансової звітності платникам податків доцільно приділяти особливу увагу питанню правильності бухгалтерського обліку дебіторської та кредиторської заборгованості, адже помилки при відображенні фінансового доходу або витрат від дисконтування довгострокової кредиторської/дебіторської заборгованості в момент її виникнення та здійснення амортизації дисконту протягом строку користування на кожну наступну дату балансу можуть призвести до неправильного відображення об`єкта оподаткування, тому як базис до визначення правильності висновків судів попередніх інстанцій слід уважно проаналізувати, як саме врегульоване це питання на рівні національних стандартів бухгалтерського обліку.

Положення (Стандарт) бухгалтерського обліку 13 «Фінансові інструменти», затверджений наказом Міністерства фінансів України від 30.11.2001 року №559 (далі - П(С)БО 13), визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про фінансові інструменти та її розкриття у фінансовій звітності.

Згідно визначених понять у пункті 4 П(С)БО 13, фінансовий актив - це: а) грошові кошти та їх еквіваленти; б) контракт, що надає право отримати грошові кошти або інший фінансовий актив від іншого підприємства; в) контракт, що надає право обмінятися фінансовими інструментами з іншим підприємством на потенційно вигідних умовах; г) інструмент власного капіталу іншого підприємства.

Фінансове зобов`язання - контрактне зобов`язання: а) передати грошові кошти або інший фінансовий актив іншому підприємству; б) обмінятися фінансовими інструментами з іншим підприємством на потенційно невигідних умовах.

Приписами пункту 6 П(С)БО 13 визначено, що фінансові активи включають: грошові кошти, не обмежені для використання, та їх еквіваленти; дебіторську заборгованість, не призначену для перепродажу; фінансові інвестиції, що утримуються до погашення; фінансові активи, призначені для перепродажу; інші фінансові активи.

Пунктом 10 П(С)БО 13 передбачено, що фінансовий актив або фінансове зобов`язання відображається у балансі, якщо підприємство є стороною-укладачем угоди щодо фінансового інструмента.

Згідно п. 29 П(С)БО 13 фінансові інструменти первісно оцінюють та відображають за їх фактичною собівартістю, яка складається із справедливої вартості активів, зобов`язань або інструментів власного капіталу, наданих або отриманих в обмін на відповідний фінансовий інструмент, і витрат, які безпосередньо пов`язані з придбанням або вибуттям фінансового інструмента (комісійні, обов`язкові збори та платежі при передачі цінних паперів тощо).

Пункт 30 цього Положення передбачає, що на кожну наступну після визнання дату балансу фінансові активи оцінюються за їх справедливою вартістю, крім:

30.1 дебіторської заборгованості, що не призначена для перепродажу;

30.2 фінансових інвестицій, що утримуються підприємством до їх погашення;

30.3 фінансових активів, справедливу вартість яких неможливо достовірно визначити;

30.4 фінансових інвестицій та інших фінансових активів, щодо яких не застосовується оцінка за справедливою вартістю.

Пунктом 31 П(С)БО 13 передбачено, що на кожну наступну після визначення дату балансу фінансові зобов`язання оцінюються за амортизованою собівартістю, крім фінансових зобов`язань, призначених для перепродажу, і зобов`язань за похідними фінансовими інструментами.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про доходи підприємства та її розкриття у фінансовій звітності визначає Положення (Стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 року №290 (далі - П(С)БО 15).

Відповідно до п 5 П(С)БО 15 дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Згідно п. 7 П(С)БО 15 визнані доходи класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами: дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); інші операційні доходи; фінансові доходи; інші доходи.

За правилами пункту 11 Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку 28 «Зменшення корисності активів», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.12.2004 року №817 (далі - П(С)БО 28), теперішня вартість майбутніх чистих грошових надходжень від активу визначається застосуванням відповідної ставки дисконту до майбутніх грошових потоків від безперервного використання активу та його продажу (списання) наприкінці строку корисного використання (експлуатації). Майбутні грошові потоки від активу визначаються виходячи з фінансових планів підприємства на період не більше п`яти років. Якщо в підприємства є досвід визначення суми очікуваного відшкодування активу і наявні розрахунки, що свідчать про достовірність оцінки майбутніх грошових потоків, то така оцінка може визначатися на підставі фінансових планів підприємства, які охоплюють період більше п`яти років.

Згідно п. 14 П(С)БО 28 ставка дисконту базується на ринковій ставці відсотка (до вирахування податку), що використовується в операціях з аналогічними активами. За відсутності ринкової ставки відсотка ставка дисконту базується на ставці відсотка на можливі позики підприємства або розраховується за методом середньозваженої вартості капіталу підприємства.

При визначенні ставки дисконту враховуються ризики, крім ризиків, що були враховані при визначенні майбутніх грошових потоків.

З метою упорядкування роботи підконтрольних установ та роз`яснення питань належного обліку дебіторської та кредиторської заборгованості Національним банком України було підготовлено лист «Щодо бухгалтерського обліку пролонгації кредитних та депозитних договорів» від 17.08.2004 року № 12-111/1226-8366, в якому, зокрема, вказано, що відповідно до Міжнародного стандарту бухгалтерського обліку 30 «Розкриття інформації у фінансових звітах банків та подібних фінансових установ», банки повинні відображати в бухгалтерському обліку інформацію про активи та зобов`язання через групування їх за строками погашення. З посиланням на Інструкції з бухгалтерського обліку кредитних, вкладних (депозитних) операцій та формування і використання резервів під кредитні ризики в банках України (неодноразово пізніше затверджувалися у відповідній редакції) НБУ у вказаному листі наголошував на відображенні в бухгалтерському обліку кредитних та вкладних (депозитних) операцій за відповідними рахунками з обліку короткострокової або довгострокової заборгованості залежно від строку, що визначається від дати підписання договору до дати їх погашення. Також звертав увагу, що операція з пролонгації кредиту (депозиту) на термін, що не перевищує 12 місяців, в бухгалтерському обліку відображається за рахунками короткострокових кредитів (депозитів). Якщо ж термін продовження дії перевищує один рік - за рахунками довгострокових кредитів (депозитів).

Поряд з тим, з метою підвищення якості контрольно-перевірочних заходів ризикових операцій під час перевірок окремих питань обліку дебіторської і кредиторської заборгованості Державною фіскальною службою України 18.06.2018 року було видано лист №18311/7/99-99-14-03-03-17 «Про перевірки окремих питань обліку дебіторської та кредиторської заборгованості», яким надано відповідні рекомендації працівникам контролюючих органів щодо належного проведення відповідних перевірок.

Так, зокрема, відповідно до пункту 4 указаного листа при проведенні перевірок платників податків доцільно дослідити питання відображення фінансового доходу від дисконтування довгострокової кредиторської заборгованості в момент її виникнення та здійснення амортизації дисконту протягом строку користування на кожну наступну дату балансу.

Окремо у листі звернуто увагу на наступні положення, що регламентують відповідні правовідносини.

Так, відповідно до пункту 4 Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку 11 «Зобов`язання», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 року №20 (далі - П(С)БО 11), довгострокові зобов`язання - всі зобов`язання, які не є поточними зобов`язаннями.

Згідно п. 10 П(С)БО 11 довгострокові зобов`язання, на які нараховуються відсотки, відображаються в балансі за теперішньою вартістю.

За приписами п. 4 П(С)БО 11 теперішня вартість - дисконтована сума майбутніх платежів.

Пунктом 3 Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку 12 «Фінансові інвестиції» затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 26.04.2000 року № 9 (далі - П(С)БО 12), визначено терміни:

Амортизована собівартість фінансової інвестиції - собівартість фінансової інвестиції з урахуванням часткового її списання внаслідок зменшення корисності, яка збільшена (зменшена) на суму накопиченої амортизації дисконту (премії).

Ефективна ставка відсотка - ставка відсотка, що визначається діленням суми річного відсотка та дисконту (або різниці річного відсотка та премії) на середню величину собівартості інвестиції (або зобов`язання) та вартості її погашення.

Метод ефективної ставки відсотка - метод нарахування амортизації дисконту або премії, за яким сума амортизації визначається як різниця між доходом за фіксованою ставкою відсотка і добутком ефективної ставки та амортизованої вартості на початок періоду, за який нараховується відсоток.

У пункті 4 П(С)БО 12 зазначено, що фінансові інвестиції первісно оцінюються та відображаються у бухгалтерському обліку за собівартістю.

Фінансові інвестиції (крім інвестицій, що утримуються підприємством до їх погашення або обліковуються за методом участі в капіталі) на дату балансу відображаються за справедливою вартістю.

Сума збільшення або зменшення балансової вартості фінансових інвестицій на дату балансу (крім інвестицій, що обліковуються за методом участі в капіталі) відображається у складі інших доходів або інших витрат відповідно (п. 8 П(С)БО 12).

Фінансові інвестиції, що утримуються підприємством до їх погашення, відображаються на дату балансу за амортизованою собівартістю фінансових інвестицій.

Згідно п. 10 П(С)БО 12 різниця між собівартістю та вартістю погашення фінансових інвестицій (дисконт або премія при придбанні) амортизується інвестором протягом періоду з дати придбання до дати їх погашення за методом ефективної ставки відсотка.

Відповідно до п. 11 П(С)БО 28 теперішня вартість майбутніх чистих грошових надходжень від активу визначається застосуванням відповідної ставки дисконту до майбутніх грошових потоків від безперервного використання активу та його продажу (списання) наприкінці строку корисного використання (експлуатації). Майбутні грошові потоки від активу визначаються, виходячи з фінансових планів підприємства на період не більше п`яти років. Якщо в підприємства є досвід визначення суми очікуваного відшкодування активу і наявні розрахунки, що свідчать про достовірність оцінки майбутніх грошових потоків, то така оцінка може визначатися на підставі фінансових планів підприємства, які охоплюють період більше п`яти років.

Пунктом 14 П(С)БО 28 передбачено, що ставка дисконту базується на ринковій ставці відсотка (до вирахування податку), що використовується в операціях з аналогічними активами. За відсутності ринкової ставки відсотка ставка дисконту базується на ставці відсотка на можливі позики підприємства або розраховується за методом середньозваженої вартості капіталу підприємства.

При визначенні ставки дисконту враховуються ризики, крім ризиків, що були враховані при визначенні майбутніх грошових потоків.

За правилами п. 10 П(С)БО 12 сума амортизації дисконту або премії нараховується одночасно нарахуванням відсотка (доходу від фінансових інвестицій), що підлягає отриманню, та відображається у складі інших фінансових доходів або інших фінансових витрат з одночасним збільшенням або зменшенням балансової вартості фінансових інвестицій відповідно.

Отже, важливим є питання не лише відображення доходу від дисконтування кредиторської заборгованості (або витрат від дисконтування дебіторської заборгованості) в момент її виникнення, а й проведення амортизації дисконту протягом строку користування на кожну наступну дату балансу.

Для визначення теперішньої вартості (дисконтування) ДФС пропонується наступна формула:

PV = FV : (1 + i)n

де: FV- майбутня вартість; PV - теперішня вартість; і - ставка дисконтування (середня річна облікова ставка рефінансування НБУ); n - строк (число періодів).

Вбачається, що значення об`єкта «n» підносить суму «(1 + i)» до ступеня, рівного його значенню, а не помножує цю суму на своє значення.

При цьому судом враховується, що посилання на нормативні джерела, з яких вбачається можливість (необхідність) застосування саме такої ефективної ставки, у листі ДФС України відсутні.

Отже, при здійсненні бухгалтерського обліку заборгованості за отриманою позикою першочерговим є визначення її статусу.

Як уже зазначено вище, згідно П(С)БО 11, зобов`язання поділяються на довгострокові та поточні. Пунктом 4 П(С)БО 11 визначено, що поточні зобов`язання - це зобов`язання, які будуть погашені протягом операційного циклу підприємства або повинні бути погашені протягом дванадцяти місяців починаючи з дати балансу.

У свою чергу, дисконтуванню на дату балансу підлягають лише довгострокові грошові зобов`язання, за якими передбачаються майбутні платежі і тільки на той строк, що залишився до погашення (за умовами договору).

Відповідно до п. 4 П(С)БО 11 довгострокові зобов`язання - це всі зобов`язання, які не є поточними.

Пунктом 8 П(С)БО 11 передбачено, що зобов`язання, на яке нараховуються відсотки та яке підлягає погашенню протягом дванадцяти місяців з дати балансу, слід розглядати як довгострокове зобов`язання, якщо первісний термін погашення був більше ніж дванадцять місяців та до затвердження фінансової звітності існує угода про переоформлення цього зобов`язання на довгострокове.

Отже, для визнання заборгованості, за якою строк погашення на дату балансу складає менше дванадцяти місяців, довгостроковою, обов`язковою визнана сукупність двох умов: первісний строк погашення такої заборгованості був більшим, ніж 12 місяців, та до затвердження фінансової звітності існує угода про пролонгацію (переоформлення) такої угоди на строк понад 12 місяців. При цьому укладення Додаткових угод та пролонгація зобов`язань не може вплинути на зміну статусу такої заборгованості станом на дату балансу.

Аналогічна позиція щодо застосування наведених правових норм щодо схожих за змістом правовідносин викладена у постанові Верховного Суду від 29.07.2020 року у справі № 640/4003/19. В указаній постанові відхилено посилання позивача на відсутність методології нарахування дисконтування з посиланням на те, що існують загальні методи здійснення розрахунку дисконтування, а саме Міжнародні стандарти для розрахунку дисконту.

Разом з тим, судом враховується, що в указаній постанові Верховного Суду не надавалася оцінка питанням облікової політики підприємства, у зв`язку з чим суд вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до п. 44.2 ст. 44 ПК України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Платники податку, які відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об`єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.

За правилами статті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації (ч. 1).

Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів (ч. 2).

Підприємство самостійно, зокрема, визначає за погодженням з власником (власниками) або уповноваженим ним органом (посадовою особою) відповідно до установчих документів облікову політику підприємства; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; визначає доцільність застосування міжнародних стандартів (крім випадків, коли обов`язковість застосування міжнародних стандартів визначена законодавством) (ч. 5).

Як слідує з матеріалів справи, наказом ТОВ «Яблуко» від 01.10.2006 № 011006 «Про облікову політику ТОВ «Яблуко» встановлено, що бухгалтерський облік та фінансові звітність підприємства ґрунтуються згідно діючого законодавства України на документах: Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-ХІV, затвердженими Мінфіном України положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку (П(С) БО), інструкціями та іншими нормативними актами, які регулюють порядок ведення бухгалтерського обліку, складання і подання фінансової звітності.

Викладене свідчить, що ТОВ «Яблуко» визначило, що у своїй обліковій політиці останнє застосовує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, що в силу наведених вище приписів ч. 5 ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» унеможливлює поширення на нього положень Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Доказів обов`язковості використання до дисконтування довгострокових зобов`язань Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку податковим органом не надано.

Як слідує з матеріалів справи та не заперечується сторонами, заборгованість за кредитним договором має ознаки довгострокових зобов`язань. Розрахунок дисконту заборгованості з урахуванням подальшого його амортизації за період, що перевірявся, здійснювався контролюючим органом на підставі приписів П(С)БО 11, П(С)БО 12, П(С)БО 13, П(С)БО 15 і П(С)БО 28 з урахуванням вимог листа ДФС України 18.06.2018 року №18311/7/99-99-14-03-03-17 «Про перевірки окремих питань обліку дебіторської та кредиторської заборгованості». При цьому, як свідчать норми П(С)БО, на які посилався контролюючий орган, самостійно здійснюючи розрахунок дисконту заборгованості з урахуванням його подальшої амортизації, таке обчислення проводилося за формулою, визначеною для фінансових інвестицій (П(С)БО 12), що унеможливлює її застосування до довгострокових фінансових зобов`язань. У свою чергу, правила розрахунок дисконту заборгованості з урахуванням його подальшої амортизації чинним на час виникнення спірних правовідносин законодавством не передбачено, що випливає також й із змісту листа ДФС України 18.06.2018 року №18311/7/99-99-14-03-03-17.

Таким чином, оскільки національними стандартами (положеннями) бухгалтерського обліку не визначено методологію щодо визначення справедливої та амортизованої вартості фінансових зобов`язань, а також органами, на які покладено регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності, не надані будь-які роз`яснення або практика такого визначення, підприємство не зобов`язане визначати методологію оцінки фінансових зобов`язань самостійно, а ДФС України не має права визначати цю методику та давати вказівки платнику податків щодо такої методики поза межами норм чинного законодавства. При цьому посилання контролюючого органу на міжнародні стандарти у разі, коли підприємство здійснює облік за національними стандартами, є неправомірним та не відповідають наведеним вище положенням Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Крім того, суд звертає увагу, що податковим органом встановлено порушення позивачем податкового законодавства, внаслідок непродисконтованої за справедливою вартістю заборгованості по кредиту, отриманого від українського банку в доларах США.

Як вже встановлено судом, зобов`язання, які виникли у ТОВ «ЯБЛУКО» на підставі кредитного договору, за своєю суттю є довгостроковими зобов`язаннями, отже, такі зобов`язання в бухгалтерському обліку платника відображаються за теперішньою вартістю. При цьому, для погашення зобов`язання за кредитом ТОВ «ЯБЛУКО» має сплатити банку відповідно до умов договору суму основного боргу і нараховані відсотки.

Водночас відповідачем при визначенні теперішньої вартості заборгованості по кредиту застосовано формулу для одноразового платежу в кінці строку, без урахування необхідності погашення також відсотків по кредиту.

У даному випадку довгострокові зобов`язання, на які нараховуються відсотки, відображаються на дату балансу за їхньою теперішньою вартістю. Теперішня вартість дорівнює номінальній вартості, якщо відсотки за кредитом відповідають ринковим.

Як слідує з кредитного договору, відсотки за кредитом складають 10%.

Отже, 10 % річних по валютному кредиту, які визначені кредитним договором, є ринковою ставкою, що підтверджується інформацією про ставки за банківськими кредитами на офіційному сайті НБУ:https://bank.gov.ua/statistic/sector-financial/data-sector-financial#2fs). Тому дисконтування у даному випадку проводити не потрібно.

Також суд звертає увагу, що у формулі, наведеній в акті перевірки, однією з складових є - ставка дисконтування (середня річна облікова ставка рефінансування НБУ).

В акті перевірки на стор.10, відповідач зазначив:

«Станом на 31.12.2017 теперішня вартість такої довгострокової заборгованості по кредитному договору № 5/2017-К від 24.03.2017 має дорівнювати 10637279,02 грн. = (17036804,36 грн./(1+0,17)3»

Отже, станом на дату балансу, а саме на 31.12.2017, відповідач використав середню річну облікову ставка рефінансування НБУ, яка становить 17%, хоча з довідника сайту НБУ слідує, що на дату 31.12.2017 вона становила 14,5%.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч. 2 другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Також суд звертає увагу сторін, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського Суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010).

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб`єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів на обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності своїх дій та рішення, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

До позовної заяви позивачем додано докази сплати судового збору у сумі 10275, 60 грн (платіжне доручення від 10.09.2019 № 770).

Оскільки суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають судові витрати у сумі 10275, 60 грн.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 157, 242-246, 250, 255, 295 КАС України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 29.08.2019 № 0025341401 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств в сумі 556 972, 50 грн, з яких за податковими зобов`язаннями - 445 578, 00 грн., за штрафними санкціями - 111 394, 50 грн. у зв`язку з порушенням п.п.134.1.1 п. 134.1 ст.134 Податкового кодексу України.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 29.08.2019 № 0025321401 про зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток і необхідність відповідного виправлення показників податкової звітності з податку на прибуток у зв`язку з порушенням п.п.134.1.1 п.134.1 ст. 134 Податкового кодексу України.

Стягнути на користь ТОВ «Яблуко» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м Києві судовий збір у розмірі 10 275 (десять тисяч двісті сімдесят п`ять) грн 60 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Лапій С.М.