Рішення № 95843327, 26.03.2021, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" березня 2021 р. справа № 300/982/20

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Біньковської Н.В.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в приміщенні суду адміністративну справу за позовом заступника керівника Коломийської місцевої прокуратури Івано-Франківської області до Коршівської сільської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Коломийської місцевої прокуратури Івано-Франківської області звернувся до суду з адміністративним позовом до Коршівської сільської ради об`єднаної територіальної громади Івано-Франківської області, відповідно до змісту якого просить: визнати протиправною бездіяльність щодо утворення у складі виконавчих органів ради служби у справах дітей, зобов`язавши вчинити дії, спрямовані на утворення у складі виконавчих органів ради служби у справах дітей.

В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначає, що безпосереднє ведення справ і координація діяльності стосовно захисту прав дітей, зокрема дітей-сиріт, дітей позбавлених батьківського піклування, дітей, які перебувають в складних життєвих обставинах, дітей, які постраждали внаслідок воєнних дій і збройних конфліктів покладається на служби у справах дітей, зокрема, виконавчих органів міських, сільських, селищних рад об`єднаних територіальних громад. Відсутність у складі виконавчих органів відповідача служби у справах дітей не сприяє належному захисту прав та інтересів дітей, зокрема дітей пільгової категорії, що суперечить положенням Конвенції про права дитини та ряду законодавчих актів держави України. Вважає, що невиконання Коршівською сільською радою об`єднаної територіальної громади Івано-Франківської області вимог законодавства може призвести до порушення інтересів держави в сфері охорони дитинства в частині забезпечення належного захисту гарантованих державою прав дітей. Окрім того, стверджує про неможливість звернення з таким позовом до суду Міністерства соціальної політики України, так як останнє лише контролює та координує діяльність служб у справах дітей, здійснює координацію та методологічне забезпечення діяльності органів місцевого самоврядування щодо соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, осіб з їх числа. За вказаних обставин заступник керівника Коломийської місцевої прокуратури Івано-Франківської області просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.05.2020 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідач правом подання відзиву на позов не скористався.

Процесуальні строки в цій справі продовжені в силу дії пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

З 17.08.2020 по 29.09.2020, з 08.02.2021 по 10.03.2021 головуючий суддя у справі перебувала у відпустці та на листку непрацездатності.

Заяв про розгляд справи з викликом сторін суду не надходило. У відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними в справі матеріалами.

Як слідує із даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 28.12.2020 відбулась реєстрація зміни найменування Коршівської сільської ради об`єднаної територіальної громади Івано-Франківської області на Коршівську сільську раду, у зв`язку з чим, в порядку статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України судом допущено правонаступництво.

Суд, розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши в сукупності письмові докази, встановив наступне.

Заступник керівника Коломийської місцевої прокуратури звернувся до відповідача із запитом за №01/67-1114 вих20 від 02.04.2020, в якому просив надати інформацію, чи утворена в Коршівській ОТГ Коломийського району Івано-Франківської області служба у справах дітей; який орган виконує функції з питань захисту прав та законних інтересів дітей на території об`єднаної територіальної громади; кількість дітей, які проживають на території Коршівської ОТГ Коломийського району Івано-Франківської області, у тому числі діти-сироти, та позбавлені батьківського піклування, діти, які опинилися у складних життєвих обставинах (а.с. 55).

Коршівська сільська рада ОТГ Івано-Франківської області листом № 351/02-27 від 03.04.2020 повідомила про те, служба у справах дітей нею не утворена (перебуває на стадії створення), функції з питань захисту прав та законних інтересів дітей виконує орган опіки та піклування при виконавчому комітеті та відділ соціальної роботи. Станом на 01.04.2020 на території об`єднаної територіальної громади проживає 1097 дітей, у тому числі дітей сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування - 10. Дітей, які опинилися в складних життєвих обставинах - 12. Також відповідач зазначив, що рішенням сесії Коршівської сільської ради № 61-І/2019 від 04.04.2019 утворено комісію з питань захисту прав дитини (а.с. 55).

Коломийська районна державна адміністрація листом за №675/01-048/154 від 03.04.2020 повідомила позивача, зокрема, що функції з питань захисту прав дитини в Коршівській ОТГ покладено на начальника відділу соціальної роботи (а.с.56-58).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.

Статтею 131-1 Конституції України на органи прокуратури покладається представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно із частинами 1, 3, 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VІІ представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Частинами 4, 5 статті 53 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Орган до компетенції якого віднесено повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у даних спірних правовідносинах - Міністерство соціальної політики.

Відповідно до Положення про Міністерство соціальної політики України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 №423, центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України і який забезпечує формування та реалізує державну політику, зокрема, у сфері соціальної політики, з питань сім`ї та дітей, усиновлення та захисту прав дітей, у сфері здійснення державного контролю за додержанням вимог законодавства під час надання соціальної підтримки та з питань захисту прав дітей є Міністерство соціальної політики України. При цьому, Міністерство соціальної політики України не наділено повноваженнями щодо контролю за створенням в органах місцевого самоврядування служб у справах дітей, а тому прокурор має, в даному випадку, повноваження на здійснення представництва в суді законних інтересів держави.

У відповідності до пункту 1 статті 3 Конвенції ООН "Про права дитини" (від 20.11.1989, ратифікованої постановою Верховної ради) (надалі також - Конвенція) в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративним чи законодавчими органами, першочергова увага має приділятись якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

За змістом частин 2, 3 статті 3 Конвенції, держави-учасниці Конвенції зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів. Держави-Учасниці забезпечують, щоб установи, служби і органи, відповідальні за піклування про дітей або їх захист, відповідали нормам, встановленим компетентними органами, зокрема, в галузі безпеки й охорони здоров`я та з точки зору численності і придатності їх персоналу, а також компетентного нагляду.

Аналогічні зобов`язання України передбачені і у основних міжнародно-правових актах. Стаття 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права (від 16.12.1966, ратифікований Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 19.10.1973) визначає право кожної людини на соціальне забезпечення, а стаття 10 цього Пакту декларує визнання Державами-учасницями, що сім`ї, яка є природним і основним осередком суспільства, повинні надаватися по можливості якнайширша охорона і допомога, особливо при її утворенні і поки на її відповідальності лежить турбота про несамостійних дітей та їх виховання. Особливих заходів охорони і допомоги має вживатися щодо всіх дітей і підлітків без будь-якої дискримінації за ознакою сімейного походження чи за іншою ознакою. Дітей і підлітків має бути захищено від економічної і соціальної експлуатації.

Згідно зі статтею 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави. Відповідно до частини 1 статті 8 Конституції України охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об`єктивного права в цілому, що панує у суспільстві, зокрема, справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права та є його складовою.

Преамбулою Закону України "Про охорону дитинства" (надалі також - Закон №2402-ІІІ) визначено охорону дитинства в Україні як стратегічний загальнонаціональний пріоритет, що має важливе значення для забезпечення національної безпеки України, ефективності внутрішньої політики держави, і з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров`я, освіту, соціальний захист, всебічний розвиток та виховання в сімейному оточенні встановлено основні засади державної політики у цій сфері, що ґрунтуються на забезпеченні найкращих інтересів дитини.

Частиною 3 статті 5 цього Закону передбачено, що місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до їх компетенції, визначеної законом, забезпечують, зокрема, проведення державної політики у сфері охорони дитинства, розроблення і здійснення галузевих та регіональних програм поліпшення становища дітей, підтримки сімей з дітьми, вирішення інших питань у цій сфері; вирішення питань щодо забезпечення прав дітей, встановлення опіки і піклування, створення інших передбачених законодавством умов для виховання дітей, які внаслідок смерті батьків, позбавлення батьків батьківських прав, хвороби батьків чи з інших причин залишилися без батьківського піклування, а також для захисту особистих і майнових прав та інтересів дітей.

Діти, які внаслідок смерті батьків, позбавлення батьків батьківських прав, хвороби батьків чи з інших причин залишилися без батьківського піклування, мають право на особливий захист і допомогу з боку держави (ст.25 Закону №2402-ІІІ).

З огляду на зазначене вище, прокурор звернувся до суду з вказаним позовом на захист інтересів держави, яка відповідно до міжнародних норм, вимог статтей 46, 52 Конституції України та прийнятих на її основі інших нормативно-правових актів, гарантує, забезпечує та охороняє права і свободи дітей, в тому числі соціально вразливих категорій, а саме: дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, дітей, які опинилися у складних життєвих обставинах.

Правові, організаційні, соціальні засади та гарантії державної підтримки дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб із їх числа закріплено Законом України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування" (надалі також - Закон №2342-ІV).

У відповідності до частини 1 статті 6 Закону №2342-IV за умови втрати дитиною батьківського піклування відповідний орган опіки та піклування вживає вичерпних заходів щодо влаштування дитини в сім`ї громадян України - на усиновлення, під опіку або піклування, у прийомні сім`ї, дитячі будинки сімейного типу.

За змістом статті 7 Закону №2342-IV органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до їх компетенції, визначеної законом, забезпечують вирішення питань щодо встановлення опіки і піклування, створення інших передбачених законодавством умов для виховання дітей, які внаслідок смерті батьків, позбавлення батьків батьківських прав, хвороби батьків чи з інших причин залишилися без батьківського піклування, а також для захисту особистих, житлових і майнових прав та інтересів дітей та осіб із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Кабінет Міністрів України, уповноважені органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування здійснюють у межах бюджетних асигнувань розробку і виконання цільових програм щодо поліпшення соціального захисту дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, та осіб з їх числа.

Разом з тим, частинами 1 та 2 статті 12 Закону №2342-ІV визначено, що безпосереднє ведення справ та координація діяльності стосовно дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, покладаються на служби у справах дітей.

Служба у справах дітей: бере участь у здійсненні заходів щодо соціального захисту і захисту прав та інтересів дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, і несе відповідальність за їх дотримання, а також координує здійснення таких заходів; оформляє документи на усиновлення і застосування інших форм влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, визначених цим Законом; оформляє клопотання щодо переведення дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, на інші форми влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування; здійснює контроль за умовами влаштування і утримання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування; здійснює моніторинг діяльності стосовно дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування; здійснює інші заходи стосовно дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

Законом, який відповідно до Конституції України визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування, є Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні" (надалі також Закон №280/97-ВР).

У відповідності до частин першої, четвертої та п`ятої статті 10 Закону №280/97-ВР сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Порядок формування та організація діяльності рад визначаються Конституцією України, цим та іншими законами, а також статутами територіальних громад. Чисельність працівників органів місцевого самоврядування встановлюється відповідною радою у межах загальної чисельності, визначеної типовими штатами, затвердженими Кабінетом Міністрів України.

Виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи, що закріплено частиною першою статті 11 Закону №280/97-ВР.

За змістом частини першої статті 34 Закону №280/97-ВР до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження, зокрема: вирішення відповідно до законодавства питань надання соціальних послуг особам та сім`ям з дітьми, які перебувають у складних життєвих обставинах та потребують сторонньої допомоги, забезпечення утримання та виховання дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах; вирішення відповідно до законодавства питань про надання пільг і допомоги, пов`язаних з охороною материнства і дитинства.

Пунктом 1 частини 2 статті 38 Закону №280/97-ВР до відання виконавчих органів міських (за винятком міст районного значення) рад, крім повноважень, зазначених у пункті "б" частини першої цієї статті, належить: утворення служб у справах дітей та спостережної, спрямування їх діяльності.

Статтею 3 Закону України "Про добровільне об`єднання територіальних громад" від 05.02.2015 №157-VII передбачено, що суб`єктами добровільного об`єднання територіальних громад є суміжні територіальні громади сіл, селищ, міст. Об`єднана територіальна громада, адміністративним центром якої визначено місто, є міською територіальною громадою, центром якої визначено селище, - селищною, центром якої визначено село, - сільською.

За приписами частини 4 статті 4, статті 8 цього Закону найменування об`єднаної територіальної громади, як правило, є похідним від найменування населеного пункту (села, селища, міста), визначеного її адміністративним центром. Об`єднана територіальна громада є правонаступником всього майна, прав та обов`язків територіальних громад, що об`єдналися, з дня набуття повноважень сільською, селищною, міською радою, обраною такою об`єднаною територіальною громадою.

Отже, питання створення виконавчих органів, до складу яких входять служби у справах дітей, належить до повноважень органу місцевого самоврядування. Останні, в свою чергу, зобов`язані відповідно до вимог законодавства здійснювати повноваження з питань захисту прав дітей, які є мешканцями громади та утворити для цього у складі відповідних виконавчих органів рад службу у справах дітей.

Згідно із частиною 7 статті 4 Закону України "Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей" від 24 січня 1995 №20/95-ВР штатна чисельність працівників районних, міських, районних у містах служб у справах дітей установлюється з розрахунку один працівник служби не більше ніж на одну тисячу дітей, які проживають у районі, та не більше ніж на дві тисячі дітей, які проживають у місті, районі у місті. Штатна чисельність працівників служб у справах дітей виконавчих органів сільських, селищних рад відповідних територіальних громад встановлюється з розрахунку один працівник служби не більше ніж на одну тисячу дітей, але не менше одного працівника на об`єднану територіальну громаду.

Пунктом 7 Порядку забезпечення соціального захисту дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, у тому числі дітей, які постраждали від жорстокого поводження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 червня 2020 №585, передбачено, що координацію діяльності щодо виявлення та захисту дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, а також безпосереднє ведення їх справ здійснюють служби у справах дітей районних, районних у м. Києві та м. Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад, сільських, селищних рад об`єднаних територіальних громад. Сільські, селищні, міські голови, а також старости сіл і селищ, визначених за рішенням місцевої ради об`єднаної територіальної громади, несуть персональну відповідальність за забезпечення виявлення дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, випадків жорстокого поводження з ними, виникнення безпосередньої загрози життю або здоров`ю дитини, надання таким дітям допомоги в межах повноважень і своєчасне інформування про них відповідних суб`єктів.

Підпунктом 1 пункту 2 Указу Президента України «Про деякі питання забезпечення прав та законних інтересів дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, розвитку та підтримки сімейних форм виховання дітей» 30 вересня 2019 №721/2019 постановлено обласним, Київській міській державним адміністраціям за участю органів місцевого самоврядування відповідно до компетенції вживати в установленому порядку вичерпних заходів щодо приведення штатної чисельності служб у справах дітей відповідно до нормативів, установлених законодавством, у тому числі в об`єднаних територіальних громадах.

Як слідує із матеріалів справи, на території Коршівської сільської ради проживає 1097 дітей, в тому числі діти-сироти та позбавлені батьківського піклування - 10, діти, які опинилися у складних життєвих обставинах - 12. Служба у справах дітей не створена.

Отже Коршівська сільська рада, як орган місцевого самоврядування, допустила протиправну бездіяльність, оскільки не виконала належним чином повноваження щодо захисту прав та законних інтересів дитини, зокрема дітей-сиріт, дітей позбавлених батьківського піклування, дітей, які перебувають в складних життєвих обставинах, дітей, які постраждали внаслідок воєнних дій і збройних конфліктів шляхом створення для цього у складі відповідних виконавчих органів Коршівської сільської ради служби у справах дітей.

Така ситуація створює загрозу порушення суспільних інтересів та інтересів держави у сфері охорони дитинства щодо реалізації в повному обсязі завдань та заходів державної політики з питань соціально-правового захисту дітей - мешканців громади.

Доказів створення служби у справах дітей відповідачем суду не надано.

Згідно із частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 4 статті 159 КАС України передбачено, що подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Відповідач у цій справі, як суб`єкт владних повноважень не повів правомірності своєї бездіяльності.

З врахуванням вищенаведеного, позовні вимоги є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

У відповідності до частини 2 статті 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Оскільки, понесених судових витрат, пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертиз позивачем не заявлено, то підстави для їх розподілу відсутні, а судовий збір, сплачений позивачем у сумі 2102,00 грн., у даному випадку стягненню не підлягає.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Коршівської сільської ради щодо не утворення у складі виконавчих органів ради служби у справах дітей.

Зобов`язати Коршівську сільську раду вчинити дії, спрямовані на утворення у складі виконавчого органу ради служби у справах дітей.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Відповідно до статей 255, 295, 297, підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до суду апеляційної інстанції через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

заступник керівника Коломийської місцевої прокуратури Івано-Франківської області, (вул.Л. Українки 47, м. Коломия, Івано-Франківська область,78200)

Коршівська сільська рада (код ЄДРПОУ 04356863, вул. Шевченка, 23, с. Коршів, Коломийський район, Івано-Франківська область, 78240)

Суддя /підпис/ Біньковська Н.В.