Рішення № 95843317, 26.03.2021, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" березня 2021 р. справа № 300/1088/20

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Біньковської Н.В.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Львівського державного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 про стягнення коштів в сумі 44213,71 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Львівський державний університет внутрішніх справ (надалі також - ЛьвДУВС) звернувся до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 про стягнення коштів в сумі 44213,71 грн.,-

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 04.08.2014 відповідно до наказу №488о/с Львівського державного університету внутрішніх справ ОСОБА_1 було зараховано курсантом першого курсу денної форми навчання ЛьвДУВС. 29.08.2014 між Львівським державним університетом внутрішніх справ, Головним управлінням МВС України в Івано-Франківській області та рядовим міліції ОСОБА_1 укладено трьохсторонній договір №66КМ/2014 про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі МВС України, згідно п.п. 3.2, 2.3.6. якого відповідач був зобов`язаний у випадку звільнення з органів внутрішніх справ після закінчення навчання до спливу встановленого трирічного терміну перебування на службі, відшкодувати витрати, пов`язані з утриманням його в навчальному закладі. Наказом ГУНП в Івано-Франківській області №58 о/с від 13.02.2020 ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції за власним бажанням, відтак, відповідач зобов`язаний відшкодувати 44213,71 грн. витрат на його утримання у Львівському державному університеті внутрішніх справ. Позивач зазначає, що в якості досудового врегулювання спору надіслав ОСОБА_1 претензію №10/189 від 30.03.2020, проте відповідач жодним чином на вказану претензію не відреагував.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24.06.2020 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідач скористався правом подання відзиву на позовну заяву, в якому зазначив про пропущення позивачем встановленого законом строку звернення до адміністративного суду, просить залишити позов без розгляду.

Позивачем подано відповідь на відзив на позовну заяву, в якій зазначає, що строк подання позову не пропущений, оскільки відповідно до п.3. розділу VI «Прикінцеві положення» КАС України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки звернення до адміністративного суду продовжуються на строк дії такого карантину.

Розглянувши доводи відповідача про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду, суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також - КАС України) визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Постановою Кабінету Міністрів України за №211 від 11.03.2020 з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19 установлено з 12.03.2020 на усій території України карантин.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» №540-ІХ від 30.03.2020 доповнено пунктом 3 розділу VI Кодексу адміністративного судочинства України.

Вказаною нормою передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.

У відповідності до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків на час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» №731-ІХ від 18.06.2020, який набув чинності 17.07.2020, процесуальні строки, які були продовжені згідно пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України №540-IX від 30.03.2020, закінчились 06.08.2020.

Як слідує із матеріалів справи, про звільнення відповідача зі служби в поліції позивачу стало відомо 04.03.2020 після отримання ним повідомлення Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області від 02.03.2020 №515/108/12-2020 із копією витягу з наказу №58 о/с від 13.02.2020.

Із адміністративним позовом до суду Львівський державний університет внутрішніх справ звернувся 22.05.2020. Отже, строк звернення до суду із вказаним позовом позивачем не пропущено, у зв`язку з чим, в задоволенні клопотання відповідача про залишення позову без розгляду слід відмовити.

Процесуальні строки в цій справі продовжені в силу дії пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

З 17.08.2020 по 29.09.2020, з 08.02.2021 по 10.03.2021 головуючий суддя у справі перебувала у відпустці та на листку непрацездатності.

Заяв про розгляд справи з викликом сторін суду не надходило. У відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними в справі матеріалами.

Суд, розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши в сукупності письмові докази, встановив наступне.

Наказом Львівського державного університету внутрішніх справ №488 о/с від 04.08.2014 ОСОБА_1 зараховано курсантом на перший курс денної форми навчання до Львівського державного університету внутрішніх справ.

29.08.2014 між Львівським державним університетом внутрішніх справ (Виконачець), Головним управлінням МВС України в Івано-Франківській (Управління) та рядовим міліції ОСОБА_1 укладено договір №66КМ/2014 про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України, предметом якого є підготовка за державним замовленням на денній формі навчання фахівця освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавр за напрямом 0304 право, за спеціальністю 6.030401 правознавство.

Згідно із підпунктами 2.3.5., 2.3.6 пункту 2.3 вказаного договору №66КМ/2014 від 29.08.2020 ОСОБА_1 зобов`язався після закінчення навчання прибути до місця призначення в термін, визначений у направленні на роботу, приступити до виконання службових обов`язків за посадою, на яку призначений Замовником, і відпрацювати не менше трьох років, а у разі відрахування з навчального закладу чи звільнення з органів внутрішніх справ по закінченні навчання до встановленого трирічного терміну перебування на службі за підставами, передбаченими пунктом 3 цього договору, відшкодувати фактичні витрати, пов`язані з утриманням в навчальному закладі згідно із затвердженим розрахунком.

Пунктом 3 договору №66КМ/2014 від 29.08.2020 визначено, що підставами для відшкодування фактичних витрат на підготовку є дострокове розірвання договору про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі МВС України через небажання продовжувати навчання або недисциплінованість (п.п.3.1), відмова від подальшого проходження служби на посадах начальницького складу в органах внутрішніх справ після закінчення навчального закладу (п.п.3.2), звільнення особи начальницького складу органів внутрішніх справ із служби протягом трьох років після закінчення навчального закладу за власним бажанням, через службову невідповідність або за порушення дисципліни (п.п.3.3).

У відповідності до підпункту 4.4 пункту 4 договору №66КМ/2014 від 29.08.2020, в разі відмови поліцейського від добровільного відшкодування підрозділу витрат, таке відшкодування здійснюється у судовому порядку відповідно до чинного законодавства.

За змістом наказу ЛьвДУВС від 23.06.2018 №666 о/с відповідач закінчив вказаний навчальний заклад, отримав диплом бакалавра та направлений до ГУНП в Івано-Франківській області.

26.06.2018 Львівським державним університетом внутрішніх справ складено довідку-розрахунок №323 витрат пов`язаних з навчанням у Львівському державному університеті внутрішніх справ курсанта ОСОБА_1 в сумі 42213,71 грн.

Наказом Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області від 13.02.2020 №58 о/с лейтенанта поліції ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції за пп.7 п.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» (за власним бажанням).

04.03.2020 до Львівського державного університету внутрішніх справ надійшов лист ГУНП в Івано-Франківській області від 02.03.2020 №515/108/12-2020 з інформацією стосовно звільнення випускника Львівського державного університету внутрішніх справ ОСОБА_1

30.03.2020 за №10/189 Львівський державний університет внутрішніх справ надіслав на адресу ОСОБА_1 повідомлення (претензія) про необхідність відшкодування МВС України витрат пов`язаних з навчанням з 09.08.2014 по 23.06.2018 у розмірі 44 213,71 грн.

У зв`язку з несплатою відповідачем у добровільному порядку витрат, пов`язаних з його утриманням у вищому навчальному закладі, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно із положеннями статті 9 Закону України «Про міліцію» (який діяв станом на час укладання договору про навчання відповідача), на курсантів, слухачів, ад`юнктів, інших атестованих працівників, у тому числі й викладацького складу навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ України, поширюються права і обов`язки, гарантії правового і соціального захисту та відповідальність працівників міліції.

Відповідно до частини 4 статті 18 Закону України «Про міліцію» підготовка фахівців у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ України за державним замовленням здійснюється на підставі договору про навчання, який укладається між навчальним закладом, головним управлінням, управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим, області, місті Києві або Севастополі чи на транспорті та особою, яка навчається. Типову форму договору затверджує Міністерство внутрішніх справ України за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.

Курсанти вищих навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ України у разі дострокового розірвання договору через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість чи в разі відмови від подальшого проходження служби на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ після закінчення вищого навчального закладу, а також особи начальницького складу органів внутрішніх справ, які звільняються із служби протягом трьох років після закінчення вищого навчального закладу Міністерства внутрішніх справ України за власним бажанням, через службову невідповідність або за порушення дисципліни, відшкодовують Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов`язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку, установленому Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється в судовому порядку (частина 6 статті 18 Закону України «Про міліцію») .

Згідно з частиною 2 статті 74 Закону України «Про Національну поліцію», підготовка фахівців за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, проводиться на підставі контракту про здобуття освіти, який укладається між навчальним закладом, відповідним органом поліції та особою, яка навчається.

Частиною 4 статті 74 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що особи, які навчаються за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, у разі дострокового розірвання контракту про здобуття освіти з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини 1 статті 77 цього Закону, а також поліцейські, звільнені зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення вищезазначених навчальних закладів з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини 1 статті 77 цього Закону, відшкодовують Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов`язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Порядок відшкодування особами витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №313 від 01.03.2007, чинний на час укладення договору про підготовку фахівця в Львівському державному університеті внутрішніх справ від 22.08.2014, визначав механізм відшкодування особами, які навчалися за державним замовленням у вищих навчальних закладах МВС, витрат, пов`язаних з їх утриманням у таких закладах, у разі: дострокового розірвання договору про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі МВС через небажання продовжувати навчання або недисциплінованість; відмови від подальшого проходження служби на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ після закінчення навчального закладу; звільнення осіб начальницького складу органів внутрішніх справ із служби протягом трьох років після закінчення навчального закладу за власним бажанням, через службову невідповідність або за порушення дисципліни.

Відшкодування здійснюється в розмірі фактичних витрат, пов`язаних з: грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням; перевезенням до місця проведення щорічної основної і канікулярної відпустки та у зворотному напрямку, за направленням до місця служби після закінчення навчального закладу; оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв (пункт 2 цього Порядку).

20 квітня 2017 року набула чинності Постанова Кабінету Міністрів України від 12.04.2017 №261 Про затвердження Порядку відшкодування особами витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських.

Згідно з пунктом 1 Порядку відшкодування особами витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських (надалі також - Порядок №261) цей порядок визначає механізм відшкодування особами, які навчалися за денною формою навчання за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, витрат, пов`язаних з їх утриманням у таких закладах, у разі, зокрема, звільнення із служби в поліції протягом трьох років після закінчення вищого навчального закладу з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції через хворобу чи у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів.

Пунктом 3 Порядку №261 передбачено, що відшкодування здійснюється в розмірі витрат, пов`язаних з: грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням; оплатою комунальних послуг та спожитих енергоносіїв (тепло-, водопостачання, водовідведення, електроенергія).

Відповідно до пункту 4 Порядку №261 витрати відшкодовуються особою в повному розмірі за весь період її фактичного навчання.

Претензійно-позовну діяльність згідно з абз. 2 п.8 Порядку №261 проводить вищий навчальний заклад, у якому навчалася особа.

Обов`язок щодо відшкодування фактичних витрат за утриманням у вищому навчальному закладі також міститься в пункті 2.3 договору №66КМ/2014 від 29.08.2020.

Як встановлено судом, наказом Національної поліції в Івано-Франківській області від 13.02.2020 №58 о/с лейтенанта поліції ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції за пп.7 п.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» (за власним бажанням).

Відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 №114 (із внесеними змінами), за змістом пунктів 1, 2 якого, звання лейтенант міліції присвоюються середньому начальницькому складу. За змістом статті 80 Закону України «Про Національну поліцію» лейтенант поліції є спеціальним званням середнього класу.

Відповідач звільнився зі служби в поліції з підстав, передбачених пунктом 7 ч.1. ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» не відпрацювавши трьох років, у зв`язку з чим у нього виник обов`язок з відшкодування позивачу витрат, здійснених на його професійне навчання.

Відповідно до довідки-розрахунку витрат, пов`язаних з навчанням відповідача у Львівському державному університеті внутрішніх справ від 26.06.2018 №323, долученої до матеріалів справи, загальна сума витрат на утримання відповідача за період з 09.08.2014- 23.06.2018 склала 44213,71 грн.

При цьому, суд зазначає, що відповідач є обізнаним про необхідність відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням в навчальному закладі у разі звільнення із служби протягом трьох років після закінчення навчального закладу за власним бажанням, оскільки вказані зобов`язання визначені у підписаному відповідачем з позивачем договорі про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі МВС України, також 30.03.2020 позивачем відповідачу направлено претензію із проханням сплатити заборгованість, витрачену на його утримання в університеті в сумі 44213,71 грн.

Станом на час розгляду справи, відповідач не надав доказів про відшкодування витрат, пов`язаних з його утриманням у навчальному закладі.

З огляду на вищенаведене, суд приходить до висновку, що позивачем - суб`єктом владних повноважень доведена правомірність та обґрунтованість підстав стягнення з відповідача суми витрат, пов`язаних з його утриманням у ЛьвДУВС, натомість відповідачем не надано суду жодного доказу щодо спростування позиції позивача, викладеної в заявленому адміністративному позові, та доказів добровільної сплати означеної суми боргу на момент розгляду справи.

Отже, позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають до задоволення.

Щодо розподілу судових витрат та вимоги позивача про стягнення з ОСОБА_1 на користь Львівського державного університету внутрішніх справ судових витрат на сплату судового збору в розмірі 2102,00 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до положень ч.2 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

З огляду на те, що у цьому спорі Львівський державний університет внутрішніх справ виступає в якості суб`єкта владних повноважень, судові витрати зі сплати судового збору з відповідача стягненню не підлягають.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Львівського державного університету внутрішніх справ (код ЄДРПОУ 08571995) витрати, пов`язані з його утриманням у Львівському державному університеті внутрішніх справ, в розмірі 44213,71 грн. (сорок чотири тисячі двісті тринадцять гривень сімдесят одна копійка).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Відповідно до статей 255, 295, 297, підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до суду апеляційної інстанції через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

позивач - Львівський державний університет внутрішніх справ (79018, м.Львів, вул. Городоцька, 26, код ЄДРПОУ 08571995)

відповідач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )

Суддя /підпис/ Біньковська Н.В.