Рішення № 95842608, 16.03.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 березня 2021 р. Справа№200/10017/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

Головуючого судді Галатіної О.О.,

при секретарі Коломієць К.С.

за участю:

представника позивача не з`явився;

представника відповідача Ярової С.Е.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управілння ДПС у Донецької області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, суд -

В С Т А Н О В И В:

28 жовтня 2020 року на адресу Донецького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управілння ДПС у Донецької області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

В обгрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 здійснював підприємницьку діяльність з надання послуг, зокрема, діяльність туристичних агенств. З 08.07.2020 року позивач позбавлений статусу фізичної особи-підприємця, отже не є платником єдиного соціального внеску. Проте, незважаючи на зазначене, вказаний податок було нараховано.

На звернення позивача до Донецької торгово-промислової палати із заявою про засвідчення форс-мажорних обставин, отримано Сертифікат № 1400-20-1370 від 03.08.2020 року про форс-мажорні обставини щодо зобов`язання сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за квітень 2014 - липень 2020 року.

В подальшому, на звернення до Відповідача із заявою про списання безнадійної недоїмки з єдиного внеску, позивачем було отримано відповідь про відсутність підстав для списання боргу.

Позивач вважає таку відповідь-відмову незаконною та просить суд:

визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у визнанні боргу в розмірі 46 418, 25 грн. по єдиному соціальному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування безнадійним та його списанні;

зобов`язати Головне управління ДПС у Донецькій області вчинити дії щодо визнання безнадійного та списання боргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 , по єдиному соціальному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 14 квітня 2014 року по 08 липня 2020 року в розмірі 46 418, 25 грн.

Ухвалою суду від 14 вересня 2020 року відкрито провадження в адміністративній справі № 200/10017/20-а та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Призначено судове засідання.

17 грудня 2020 року відповідачем надано відзив на позовну заяву, згідно змісту якого відповідач наголошує, що за Позивачем обліковується заборгованість з єдиного внеску з фізичних осіб - підприємців, у тому числі які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність (код платежу 71040000) саме у розмірі 44 340, 13 грн., а не 46 418, 25 грн. Щодо суті правовідносин відповідач наголошує, що зазначена сума нарахована на підставі вимог діючого законодавства та підлягає сплаті позивачем.

17 грудня 2020 року ухвалою суду вирішено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження. Призначено підготовче судове засідання.

15 лютого 2021 року до канцелярії суду від представника позивача та представника відповідача надійшло клопотання про розгляд підготовчого судового засідання за їх відсутності.

Ухвалою суду від 15 лютого 2021 року закрито підготовче провадження за позовом ОСОБА_1 до Головного управілння ДПС у Донецької області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

30.12.2021 року представником позивача надано до суду відповідь на відзив.

Представник позивача до судового засідання не з`явився, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надавав.

Представник відповідача у судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позовних вимог, надав пояснення, аналогічні викладеному у відзиві.

Суд, дослідивши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1 з 24.12.2001 року був зареєстрований як фізична особа підприємець та проводив господарську діяльність з надання послуг, зокрема, діяльність туристичних агенств.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань з 08.07.2020 року ФОП ОСОБА_1 було припинено.

Відповідач, Головне управління ДПС Донецької області, є суб`єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому Податковим кодексом України повноваження, згідно ст. 43 КАС України здатний здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов`язки.

На звернення позивача до Донецької торгово-промислової палати із заявою про засвідчення форс-мажорних обставин, отримано Сертифікат № 1400-20-1370 від 03.08.2020 року про форс-мажорні обставини щодо зобов`язання сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за квітень 2014 - липень 2020 року.

На звернення до відповідача із заявою про списання безнадійної недоїмки з єдиного внеску, позивачем було отримано відповідь в якій зазначено, що відсутні підстави для списання боргу.

Відповідно інтегрованої картки платника податку, за ОСОБА_1 обраховується борг зі сплати ЄСВ в розмірі 44 340, 13 грн. з 14 квітня 2014 року по 08 липня 2020 року, що і буде враховано при прийнятті судом рішення.

З приводу спірних правовідносин суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 67 Конституції України встановлений обов`язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" визначено правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 року №2464 (далі-Закон №2464), єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно із пунктом 1 частини першої статті 4 Закону №2464, платниками єдиного внеску є підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Пунктом 8 статті 9 Закону №2464, обумовлено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

У відповідності до пункту 12 статті 9 Закону №2464, єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов`язаннями із сплати єдиного внеску зобов`язань із сплати податків, інших обов`язкових платежів, передбачених законом, або зобов`язань перед іншими кредиторами зобов`язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов`язаннями, крім зобов`язань з виплати заробітної плати (доходу).

Приписами статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" встановлено, що рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов`язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.

За несплату, неповну сплату або несвоєчасну сплату суми єдиного внеску одночасно з видачею сум виплат, на які нараховується єдиний внесок (авансових платежів), накладається штраф у розмірі 10 відсотків таких несплачених або несвоєчасно сплачених сум

На суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Суд зауважує, що Указом Президента України від 14.04.2014 року № 405/2014 введене в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 року "Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України" та розпочате проведення Антитерористичної операції на території Донецької і Луганської областей.

Тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення визначає Закон України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції". Абзацом 2 статті 1 зазначеного Закону визначено, що територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14.04.2014 року № 405/2014.

Відповідно до Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затвердженим розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1275-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України" м. Донецьк Донецької області, (місто державної реєстрації позивача та розташування контролюючих органів, на обліку у яких перебував позивач) є територією проведення антитерористичної операції.

Згідно положень ст. 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", в редакції яка діяла на час спірних відносин на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитними договорами та договорами позики з 14.04.2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14.04.2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

При цьому, згідно п.п. 8 п. 4 ст. 11 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" розділ VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" доповнено пунктом 9-3, відповідно до якого платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14.04.2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", на період з 14.04.2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Суд зазначає, що відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 911-VIII від 24 грудня 2015 року внесені зміни до Закону України від 02 вересня 2014 року № 1669-VII "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", у відповідності до якого п.п. 8 п. 4 ст. 11 вказаного Закону виключено. Водночас, оскільки п.п. 8 п. 4 ст. 11 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" було внесено зміни до Розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", а Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 911-VIII від 24 грудня 2015 року змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" не було внесено, спірні правовідносини врегульовують положення п. 9-4 Розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

При цьому, слід зазначити, що з набранням чинності Закону України "Про внесення змін до розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" щодо зменшення навантаження на фонд оплати праці" від 02.03.2015 року № 219-VIII п. 9-3"Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" визначено вважати п. 9-4.

Таким чином, згідно п. 9-4 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14.04.2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", на період з 14.04.2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу.

Враховуючи наведене, підставою для звільнення від виконання своїх обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", на період з 14.04.2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану встановлення перебування платника єдиного внеску на обліку органу доходів і зборів, які перебувають на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, а також подання відповідної заяви до органу доходів і зборів за основним місцем обліку.

Отже враховуючи зазначене, судом встановлено, що позивач був платником єдиного внеску, який визначений статтею 4 Закону № 2464, та перебував на обліку контролюючого органу (м. Донецьк Донецької області), розташованому на території населеного пункту, визначеного переліком, де проводилась антитерористична операція та яка на даний час триває.

Суд зазначає, що на момент прийняття оскаржуваного рішення, перелік територій, на яких здійснювалась антитерористична операція, був визначений.

Отже, як наслідок, у відповідності до приписів зазначених законів позивач на період проведення антитерористичної операції звільнений від обов`язків платника єдиного внеску.

Так, відповідно абзацу другого ч.1 ст. 25 Закону №2464 положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов`язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Отже, відсутність (відстрочення в силу закону) обов`язку сплати внесків з 14 квітня 2014 року.

Відповідно до Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" від 02.09.2014 року № 1669-УІІ (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) відповідно до якого, на час дії цього закону, недоїмка по сплати ЄСВ визнається безнадійною та підлягає списанню.

Підпунктом 4.1 розділу IV Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків, затвердженого Наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 № 577 (далі - Порядок) встановлено, що у випадках, передбачених підпунктом 4 пункту 2.1 розділу II цього Порядку, платник податків звертається до органу доходів і зборів за місцем обліку безнадійного податкового боргу та/або за місцем обліку такого платника з письмовою заявою, в якій зазначаються суми податків та зборів, що підлягають списанню. До заяви обов`язково додаються документи, зазначені в підпункті 4 пункту 2.1 розділу II цього Порядку, які підтверджують, що податковий борг вважається безнадійним.

Статтею 2 на час проведення антитерористичної операції встановлено мораторій на виконання договірних зобов`язань та на нарахування пені та штрафів на основну суму заборгованості за кредитними та іншими договірними зобов`язаннями, зокрема юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

Пунктом 4 ст. 11 вказаного Закону внесено зміни до певних законів України, зокрема розділ VII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" доповнено пунктом 9-3 (який з 13.03.2015 року у зв`язку з набранням чинності Законом України від 02.03.2015 року № 219-УІІІ вважається пунктом 9-4) такого змісту: "Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року №405/2014, звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов`язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу.".

При цьому вказаним Законом для таких платників відстрочення обов`язку сплачувати єдиний внесок щодо зазначеного періоду, на що фактично посилався податковий орган, передбачено не було.

Відповідно до п.п. 101.1 та 101.5 ст. 101 Податкового кодексу України списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг.

Порядок списання безнадійного податкового боргу платників податків затверджений наказом Міністерства доходіві зборів України від 10.10.2013 року № 577.

Відповідно до п. 3.1 розд. III Порядку визначення сум безнадійного податкового боргу, що підлягає списанню органами доходів і зборів, здійснюється на підставі даних інформаційних систем органів доходів і зборів (далі - ІС) станом на день виникнення безнадійного податкового боргу.

Відповідно до п.п. 4.3 - 4.5 розд. IV Порядку в інших випадках, передбачених підпунктами 1, 2, 3, 5 пункту 2.1 розділу II цього Порядку, орган доходів і зборів здійснює процедури щодо проведення списання безнадійного податкового боргу відповідно до вимог пункту 4.2 цього розділу.

Структурний підрозділ органу доходів і зборів, до функцій якого належить списання безнадійного податкового боргу, здійснює таке списання щокварталу протягом двадцяти календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку, передбаченого для подання податкової декларації(розрахунку) за звітний (податковий) квартал.

Рішення про списання безнадійного податкового боргу вноситься до ІС не пізніше наступного робочого дня після підписання такого рішення.

Зі змісту Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків, що затверджений наказом Міністерства доходіві зборів України від 10.10.2013 року № 577, вбачається, що списання безнадійного податкового боргу здійснюється контролюючим органом самостійно на підставі даних автоматизованої інформаційної системи станом на день виникнення безнадійного податкового боргу.

При цьому, звернення платника податків про списання безнадійного податкового боргу є обов`язковим лише у випадку, якщо такий податковий борг виник внаслідок непереборної сили (форс-мажорних обставин) (п. 4.1 розд. IV Порядку). В усіх інших випадках розгляд питання про списання безнадійного податкового боргу ініціюється контролюючими органами щоквартально та проводиться автоматично, без участі платника податків.

Аналогічні висновки щодо застосування норм права неодноразово викладалися в постановах Верховного Суду, зокрема від 04.09.2018 року в справі № 813/4430/16, 09.07.2019 року в справі №0240/2269/18-а, від 23.12.2019 року в справі №813/3277/18, від 03.04.2020 року в справі №822/2243/17, які відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України мають бути враховані судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

З 13.02.2020 року набрав чинності Закон України від 14.01.2020 року № 440-ІХ "Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи", яким п.9-4 розд. VIII Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" виключено.

Статтею 58 Конституції України визначено, що Закони та інші нормативно - правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

В рішенні Конституційного Суду України від 13.05.1997 року № 1-зп/1997 зазначено, що це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності. Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта.

Щодо судової практики в аналогічних справах: Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі №805/1949/17-а 14 травня 2019 року виніс постанову, якою визнав неправомірним рішення ДФС про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску. Суд виходив з наступного:

- недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у ст. 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" №405/2014 від 14.04.2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу.

- відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов`язків платника єдиного внеску в період з 14.04.2014 до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

- наявність або відсутність сертифікату Торгово-промислової палати не впливає на вирішення спірних відносин, оскільки відповідальність у вигляді застосування штрафних (фінансових) санкцій за невиконання обов`язку щодо своєчасного перерахування єдиного внеску в повному обсязі не застосовується до платників єдиного внеску за умови, якщо вони перебувають на обліку в податкових органах на території, де здійснювалася антитерористична операція.

- ненадання суб`єктом заяви про звільнення від відповідальності за несвоєчасне виконання обов`язку щодо своєчасного перерахування єдиного внеску не є безумовною нормою, оскільки надання такої заяви відповідачу, згідно з наведеними положеннями Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", передбачене в разі невиконання обов`язку, визначеного ч. 2 ст. 6 цього Закону, щодо своєчасної та в повному обсязі сплати єдиного внеску, а не в разі звільнення платника єдиного внеску від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зазначеного обов`язку.

Аналогічної позиції Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зайняв у постанові від 26 квітня 2019 року у справі №805/1023/16- а, зазначивши, що у контролюючого органу були відсутні правові підстави для формування та направлення позивачу спірної вимоги, оскільки позивач у вказаний періоді за законом був звільнений від обов`язків платника єдиного внеску щодо своєчасного нарахування та його своєчасної сплати, а орган доходів і зборів позбавлений можливості застосовувати заходи впливу та стягнення до такого платника в період його звільнення від виконання обов`язків, встановлених ч. 2 ст. 6 Закону №2464.

Згідно з частинами 1, 2 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу в межах позовних вимог.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, на підставі викладеного суд приходить до висновку про наявність підстав для визнання протиправними дій Головного управілння ДПС у Донецької області щодо відмови ОСОБА_1 у визнанні боргу по єдиному соціальному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування безнадійним та його списанні; зобов`язання вчинити дії щодо визнання безнадійного та списання боргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 по єдиному соціальному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 14 квітня 2014 року по 08 липня 2020 року.

Проте, як вже було зазначено вище, відповідно інтегрованої картки платника податку, за ОСОБА_1 обліковується борг в розмірі 44340,13 грн., а не 46418, 25грн., як помилково вважає позивач, відтак позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи на те, що позивачем при поданні позову позивачем сплачено судовий збір у сумі 1691, 69грн. та враховуючи висновок про часткове задоволення позовних вимог, сума в розмірі 1600, 00грн. підлягає стягненню з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача.

Керуючись положеннями Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (ІПН: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) до Головного управілння ДПС у Донецької області (ЄДРПОУ 43142826, м. Маріуполь, вул. Італійська, 59, 87515) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управілння ДПС у Донецької області (ЄДРПОУ 43142826, м. Маріуполь, вул. Італійська, 59, 87515) щодо відмови ОСОБА_1 у визнанні боргу в розмірі 44 340, 13 грн. по єдиному соціальному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування безнадійним та його списанні.

Зобов`язати Головне управління ДПС у Донецькій області (ЄДРПОУ 43142826, м. Маріуполь, вул. Італійська, 59, 87515) вчинити дії щодо визнання безнадійного та списання боргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ІПН: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) по єдиному соціальному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 14 квітня 2014 року по 08 липня 2020 року в розмірі 44 340, 13 грн.

В іншій частині позовних вимог, - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управілння ДПС у Донецької області (ЄДРПОУ 43142826, м. Маріуполь, вул. Італійська, 59, 87515) на користь ОСОБА_1 (ІПН: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) суму судового збору в розмірі 1600 (одна тисяча шістсот) грн., 00 коп.

Вступна та резолютивна частини рішення прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 16.03.2021 року.

Повний текст рішення складено та підписано 26.03.2021 року.

Рішення суду першої інстанції може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Роз`яснити сторонам, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя О.О. Галатіна