Ухвала суду № 95842545, 26.03.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

26 березня 2021 р. Справа №200/1158/21-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Чучко В.М., ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї матеріалами Приватного акціонерного товариства «Концерн Стирол» до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Мельниченка Олега Володимировича про визнання нечинною та такою, що не підлягає виконанню, постанови державного виконавця, -

ВСТАНОВИВ:

01 лютого 2021 року Приватне акціонерне товариство «Концерн Стирол» (далі за текстом – ПрАТ «Концерн Стирол», позивач) звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Мельниченка Олега Володимировича (надалі – Приватний виконавець, відповідач), про визнання нечинною та такою, що не підлягає виконанню, починаючи з 20 травня 2020 року, постанову приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Мельниченка Олега Володимировича від 13.06.2019 року про стягнення основної винагороди виконавця в сумі 146 775,04 грн., прийняту ним в межах виконавчого провадження № 59355326 (в подальшому – Спірна постанова від 13.06.2019 року).

За результатами ознайомлення з даною позовною заявою судом встановлено, що вона подана без додержання вимог, передбачених ст.160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України з наведених нижче підстав.

Відповідно до ч.ч.2-3 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 ст. 287 КАС України визначено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Дана справа відноситься до категорії справ з приводу оскарження рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця.

Відповідно до ч.2 ст.287 КАС України позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що законодавець виходить не тільки з факту безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об`єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.

Слід зазначити, що день, коли особа дізналася про порушення свого права - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення її прав, свобод чи інтересів.

Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

Як вбачається з позовної заяви, позивач просить визнати нечинною та такою, що не підлягає виконанню, починаючи з 20 травня 2020 року, постанову приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Мельниченка Олега Володимировича від 13.06.2019 року про стягнення основної винагороди виконавця в сумі 146 775,04 грн., прийняту ним в межах виконавчого провадження № 59355326.

Разом з тим, у позові позивач зазначає, що Спірну постанову ним отримано 27.05.2020 року, однак самим фактом її отримання не відбулось порушення його прав, а про порушення своїх прав, що виявилось у незаконних діях, пов`язаних із спробою стягнення грошових коштів за Спірною постановою від 13.06.2019 року про стягнення основної винагороди, позивач дізнався 25.01.2021 року, отримавши від відповідача заяву про порушення провадження у справі про банкрутство ПрАТ «Концерн Стирол».

Тобто, з позову слідує, що в момент отримання Спірної постанови у 2020 році права позивача не порушувалися, а були порушені в 2021 році, в момент звернення відповідача до суду із заявою про порушення справи про банкрутство відносно позивача.

Отже, позивач стверджує, що датою, коли він дізнався про порушення своїх права, є саме 25.01.2021 року, тому саме з цієї дати встановлюється передбачений ст. 287 КАС України процесуальний строк для звернення до суду із цією позовною заявою.

При цьому, суд зазначає, що при визначенні початку строку звернення до суду суд з`ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльність), а не коли вона з`ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.

Суд зауважує, що предметом розгляду даної адміністративної справи є визнання нечинною саме постанови приватного виконавця від 13.06.2019 року. Разом з тим, позивач не оскаржує рішення (дії), які прийняті (вчинені) приватним виконавцем в 2021 році, а оскаржує рішення (постанову від 13.06.2019 року), прийняте саме в 2019 році.

При цьому, незаконність Спірної постанови від 13.06.2019 року позивач обґрунтовує протиправними діями відповідача, вчиненими у 2019 та 2020 роках, а не в 2021 році.

А отже, суд вважає доводи позивача в частині того, що ним не порушені строки звернення до суду з приводу визнання нечинною постанови відповідача від 13.06.2019 року, оскільки він дізнався про порушене право у 2021 році, коли відповідач звернувся до господарського суду із заявою про порушення відносно позивача справи про банкрутство, помилковими та необґрунтованими.

В даному випадку, позивач невірно тлумачить правові норми, до предмету регулювання яких відносяться правовідносини щодо строків звернення до суду, що не відповідає їх змісту.

Суд звертає увагу, що про наявність спірної постанови від 13.06.2019 року позивач був обізнаний ще в травні 2020 року (про що він сам зазначив у позові), проте звернувся до суду 01.02.2021 року. Із врахуванням того, що у даній категорії справ законодавцем встановлені скорочені (обмежені) строки звернення до суду - 10 днів, то пропуск звернення до суду хоча б на один день є суттєвим.

За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є причиною пропуску строку звернення до суду.

Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини набувають ознак стабільності.

Згідно висновків викладених у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Фогарді проти Сполученого Королівства", право доступу до суду не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням; вони дозволені тому, що право доступу до суду, в силу своєї природи, потребує регулювання з боку держави, а також і рішення Європейського суду з прав людини "Устименко проти України", яке набуло статусу остаточного 29.01.2016р., про те, що причини поважності пропуску строку звернення до суду повинні бути досліджені судом та повинні бути обґрунтованими та вмотивованими.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наполягає на тому, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду у справі «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії» від 28.10.1998 року, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Крім того, чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, а також строки для подання апеляційної чи касаційної скарги, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.02.2020 року у справі № 320/5468/18.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що адміністративний позов подано з пропуском встановленого законом строку.

Таким чином, позивачу необхідно надати заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду із відповідними доказами в обґрунтування поважності причин пропуску такого строку.

Відповідно до частини 1 статті 169 КАС України суддя встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків.

Керуючись статтями 160, 161, 172, 169, 171, 256 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

УХВАЛИВ:

1. Позовну заяву Приватного акціонерного товариства «Концерн Стирол» до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Мельниченка Олега Володимировича про визнання нечинною та такою, що не підлягає виконанню, постанови державного виконавця - залишити без руху.

2. Позивачу у десятиденний строк з моменту отримання копії даної ухвали усунути недоліки поданого адміністративного позову шляхом надання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду та докази поважності причин його пропуску.

3. У разі невиконання вимог цієї ухвали позовна заява буде вважатися неподаною і буде повернута позивачу.

4. Копію ухвали направити позивачу.

5. Текст ухвали розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Ухвала оскарженню в апеляційному порядку не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя В.М. Чучко