Рішення № 95842513, 23.03.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 березня 2021 р. Справа№200/362/21-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Череповський Є.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Мангушського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання повторно розглянути заяву про призначення пенсії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернулася до суду з позовною заявою до Мангушського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (далі - Відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання повторно розглянути заяву про призначення пенсії.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на те, що 19 лютого 2020 року звернулася до Відповідача із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах. На час звернення із заявою Позивач мала необхідний для призначення пенсії стаж роботи, однак після розгляду поданих документів було відмовлено в призначенні пенсії за віком, з причин не зарахування до пільгового стажу періодів роботи з 24.07.1987 року по 31.12.1993 року, з 14.03.1994 року по 31.05.2014 року, а також періоду навчання. Позивач вважає, що відмова у призначенні їй пенсії є неправомірною.

Просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Мангушського об`єднаного управління Пенсійного України Донецької області № 13 від 21.02.2020 про відмову в призначенні пенсії за Списком №2 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

- зобов`язати Мангуське об`єднане управління Пенсійного України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 19.02.2020 року про призначення пенсії з зарахуванням до пільгового стажу періоду роботи з 24.07.1987 по 31.12.1993 машиністом трансферкара в доменному цеху Макіївського металургійного комбінату ім. Кірова та з 14.03.1994 по 31.05.2014 пробоотборщиком 2 розряду Державного підприємства «Макіїввугілля» з урахуванням висновків суду.

Ухвалою суду від 01 лютого 2021 року відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

17.02.2021 року від відповідача до суду надійшов відзив на позов, згідно уточнюючі довідки про пільговий стаж з 24.07.1987 року по 31.12.1993 року відсутні. Період з 01.01.2004 року по 31.05.2014 року не зарахований, оскільки відсутня атестація робочих місць.

Згідно з ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Відповідно до ч. 5 ст. 250 цього Кодексу, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є громадянкою України, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , згідно ст. 43 КАС України здатна здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов`язки.

Відповідач - Мангушське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області, є органом виконавчої влади, який в цих правовідносинах здійснює повноваження, покладені на нього пунктом 12 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», «Положенням про Пенсійний фонд України», затвердженим Указом Президента України від 6 квітня 2011 року №384/2011, згідно ст. 43 КАС України здатний здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов`язки.

19 лютого 2020 року Позивач звернулася до Мангушського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області з заявою про призначення пенсії за віком.

Пенсійний орган рішенням № 13 від 21.02.2020 року відмовив в призначенні пенсії, не прийнявши до розгляду трудову книжку НОМЕР_1 з тих причин, що наявні в наданих документах розбіжності в прізвищі, імені та по батькові заявника. Також періоди роботи з 01.01.2004 р. по 31.05.2014 р. не зараховані до пільгового стажу, так як відсутня атестація робочих місць. Страховий стаж позивача складає 19 років 2 місяці 10 днів.

Як передбачено Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим Указом Президента України від 06.04.2011 року № 384/2011, Пенсійний фонд України (його територіальні органи) входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань пенсійного забезпечення та ведення персоніфікованого обліку надходжень від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок).

Одними з основних завдань Пенсійного фонду України є: реалізація державної політики з питань пенсійного забезпечення та ведення персоніфікованого обліку надходжень від сплати єдиного внеску; керівництво та управління солідарною системою загальнообов`язкового державного пенсійного страхування; призначення (перерахунок) пенсій, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством.

Відповідно до покладених завдань і функцій, саме Пенсійний фонд України є суб`єктом владних повноважень у сфері правовідносин щодо призначення (перерахунку) і виплати пенсій, а спори, що виникають між учасниками цих відносин, є публічно-правовими, тому згідно з вимогами частини 2 ст.4 Кодексу адміністративного судочинства України їх вирішення належить до юрисдикції адміністративних судів.

В силу положень частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи (а тому і органи та посадові особи пенсійного фонду України, як органи виконавчої влади, до яких відноситься і Відповідач) зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначаються Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).

Пунктом 3 частини 1 статті 115 Закону № 1058-IV передбачено, що право на призначення дострокової пенсії за віком мають жінки, які народили п`ятьох або більше дітей та виховали їх до шестирічного віку, матері осіб з інвалідністю з дитинства, які виховали їх до зазначеного віку, - після досягнення 50 років та за наявності страхового стажу не менше 15 років. При цьому до числа осіб з інвалідністю з дитинства належать також діти з інвалідністю віком до 16 років.

Частиною 1 статті 24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі по тексту - Закон №1788-XII), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі по тексту - Порядок № 637).

Згідно п. 1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до п. 3 Порядку № 637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до п. 2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20 червня 1974 р. № 162 (далі - Інструкція № 162), до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я, по-батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про работу: прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження та заохочення: нагородження орденами і медалями, присвоєння почесних звань; заохочення за успіхи в роботі, що застосовуються трудовим колективом, а також нагородження та заохочення, передбачені правилами внутрішнього трудового розпорядку і статутом про дисципліну; інші заохочення у відповідності з діючим законодавством; відомості про відкриття, на які видан дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені в зв`язку з цим винагороди.

Суд зазначає, що зазначені записи в трудовій книжці позивача містять всю необхідну інформацію про період роботи позивача та підстави внесення таких записів до трудової книжки, а також виконані без виправлень.

Відповідно до положень п. 2.13 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджено Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року № 58 (далі - Інструкція № 58), зміна записів у трудових книжках про прізвище, ім`я, по батькові і дату народження виконується власником або уповноваженим ним органом за останнім місцем роботи на підставі документів (паспорта, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, ім`я та по батькові тощо) і з посиланням на номер і дату цих документів.

Зазначені зміни вносяться на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Однією рискою закреслюється, наприклад, колишнє прізвище або ім`я, по батькові, дата народження і записуються нові дані з посиланням на відповідні документи на внутрішньому боці обкладинки і завіряються підписом керівника підприємства або печаткою відділу кадрів.

Щодо неприйняття відповідачем до розгляду трудової книжки позивача, то суд вважає за необхідне зазначити, що працівник не може відповідати за неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства, що не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії по інвалідності.

Відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання.

Суд зауважує, що трудовим законодавством України не передбачено обов`язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести і негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.

Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

Відповідач, приймаючи рішення про відмову в призначенні пенсії за віком позивачу, не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки, визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність ведення трудової книжки.

У зв`язку з наведеним орган Пенсійного фонду України неправомірно не зарахував відповідний період до трудового стажу, посилаючись наведені ним обставини.

Якщо розглядати надані позивачем докази в сукупності, очевидним є те, що вказані в трудовій книжці записи стосуються роботи Позивача.

Формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Аналогічна позиція була висловлена Верховним Судом у постанові від 25 квітня 2019 року у справі №593/283/17 та викладена у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 30 вересня 2019 року у справі №638/18467/15-а.

Відповідно до пункту 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Мінпраці від 18 листопада 2005 року № 383 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 1 грудня 2005 року за № 1451/11731, далі - Порядок № 383), при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

В пунктах 4.2 та 4.3 наведеного Порядку застосування списків йдеться про те, що результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умов і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.

Згідно з пунктом 3 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 1992 р. N 442 атестація проводиться згідно з цим Порядком та методичними рекомендаціями щодо проведення атестації робочих місць за умовами праці, що затверджуються Мінсоцполітики і МОЗ.

Відповідно до пункту 4 Порядку проведення атестації робочих місць та підпункту 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затверджених Постановою Міністерства праці № 41 від 01 вересня 1992 року періодичність проведення атестації робочих місць визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років.

Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства чи організації.

Порядок проведення атестації робочих місць затверджений Постановою Кабінету Міністрів України «Про порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці» №442 від 01.08.1992 року(далі Постанова №442), яка набрала чинності 21 серпня 1992 року. Спеціальний стаж отриманий до 21 серпня 1992 року не треба підтверджувати документами про атестацію робочого місця. Якщо стаж роботи, який є після вказаної дати, застосуванню належить вказана постанова.

Відповідно до п. 4 Постанови №442, атестація проводиться атестаційною комісією, склад і повноваження якої визначається наказом по підприємству, організації в строки, передбачені колективним договором, але не частіше одного разу в 5 років. Таким чином перша атестація робочих місць повинна бути проведена не пізніше 21 серпня 1997 року, тобто 5-ти років з моменту вступу в силу Постанови № 442. Якщо ж атестація була вперше проведена після 21 серпня 1997 року, тоді до пільгового стажу зараховується час роботи до 21 серпня 1992 року. 5-ти літній період на підприємстві, передуючого даті надання наказу про результати проведення атестації в період впродовж 5-ти років.

Положеннями Порядку проведення атестації обов`язок по проведенню атестації робочих місць покладено на керівників підприємств, а тому не проведення такої атестації у визначені законодавством строки не може позбавити громадян їх конституційного права на соціальний захист, зокрема на пенсію за віком на пільгових умовах.

Така правова позиція сформована Верховним Судом України у Постанові ВСУ у справі №21-307а14 від 16 вересня 2014 р.

Суд також наголошує, що Позивач не може нести відповідальність за неналежне виконання своїх обов`язків підприємством. Дана правова позиція викладена в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 212/11/14-14 від 18.02.2014 року. Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з даними трудової книжки позивача, в період з 01.01.2004 року по 31.12.2004 року, з 01.01.2005 року по 29.05.2005 року вона працювала у ВО «Макіїввугілля» пробовідбірником 2 розряду, з 30.05.2005 року по 31.12.2014 року - у ВО «Управління технічного контролю якості вугілля та стандартів» ДП «Макіїввугілля» пробовідбірником 2 розряду.

Про те, що у вказані періоди роботи позивач був зайнятий протягом повного робочого дня за професією, що надає право на пільгову пенсію, свідчить також довідка № 30/23 від 23.03.2020 року.

Згідно копій наказів про висновки атестації робочих місць по умовах праці №30 від 26.06.2001 року, № 35 від 30.06.2006 року, № 48 від 30.06.2011 року, № 192 від 07.11.2014 року, на ДП «Макіїввугілля» проведено атестацію робочих місць.

Спірні періоди підлягають включенню до пільгового стажу Позивача через достатність в трудовій книжці відомостей для такого зарахування та наявність посади Позивача та виконуваної ним в цей період роботи у Списку виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, що був чинним в період роботи Позивача.

Отже суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині скасування рішення Відповідача від 21.02.2020 року та зобов`язання повторно розглянути заяву від 19.02.2020 року із зарахуванням до пільгового стажу періодів роботи з 24.07.1987 р. по 31.12.1993 р., з 14.03.1994 року по 31.05.2014 р.

Згідно з частиною другою статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до приписів статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволені позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки ухвалою від 01 лютого 2021 року Позивачу відстрочено сплату судового збору, суд приходить до висновку про необхідність стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Відповідача судового збору у розмірі 908 грн. на користь Державного бюджету України.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 139, 244-250, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) до Мангушського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (87400, Донецька обл., смт. Мангуш, вул. Тітова, б. 72а, код в ЄДРПОУ 42171919) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання повторно розглянути заяву про призначення пенсії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Мангушського об`єднаного управління Пенсійного України Донецької області № 13 від 21.02.2020 про відмову в призначенні пенсії за Списком №2 ОСОБА_1 .

Зобов`язати Мангушське об`єднане управління Пенсійного України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 19.02.2020 року про призначення пенсії з зарахуванням до пільгового стажу періоду роботи з 24.07.1987 по 31.12.1993 машиністом трансферкара в доменному цеху Макіївського металургійного комбінату ім. Кірова та з 14.03.1994 по 31.05.2014 пробовідбірником 2 розряду Державного підприємства «Макіїввугілля» з урахуванням висновків суду.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Мангушського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системиапеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Є.В. Череповський