Рішення № 95842472, 29.03.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 березня 2021 р. Справа№200/572/21-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Олішевської В.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1

до відповідача 1: Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області

до відповідача 2: Управління Державної казначейської служби України у м. Краматорську Донецької області

про: визнання протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області щодо невиплати нарахованої компенсації втрати частини доходів у розмірі 783,28 грн. від суми пенсії за серпень 2018 року у розмірі 7582,59 грн., виплаченої 20 листопада 2019 року, стягнення з Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області нараховану компенсацію втрати частини доходів у розмірі 783,28 грн. від суми пенсії за серпень 2018 року у розмірі 7582,59 грн., виплаченої 20 листопада 2019 року на користь ОСОБА_1 , стягнення з Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області кошти на відшкодування моральної шкоди у розмірі 1 мінімальної заробітної плати, яка станом на 01.01.2021 року складає 6000 грн. на користь ОСОБА_1 .

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області, Управління Державної казначейської служби України у м. Краматорську Донецької області про визнання протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області щодо невиплати нарахованої компенсації втрати частини доходів у розмірі 783,28 грн. від суми пенсії за серпень 2018 року у розмірі 7582,59 грн., виплаченої 20 листопада 2019 року. стягнення з Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області нараховану компенсацію втрати частини доходів у розмірі 783,28 грн. від суми пенсії за серпень 2018 року у розмірі 7582,59 грн., виплаченої 20 листопада 2019 року на користь ОСОБА_1 , стягнення з Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області кошти на відшкодування моральної шкоди у розмірі 1 мінімальної заробітної плати, яка станом на 01.01.2021 року складає 6000 грн. на користь ОСОБА_1 .

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що рішенням Донецького окружного адміністративного суду у справі № 200/5416/20-а від 20.07.2020 року зобов`язано Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів з урахуванням величини приросту індексу споживчих цін від суми пенсії за серпень 2018 року у розмірі 7582,59 грн., виплаченої 20 листопада 2019 року на її користь. Позивач зазначає, що 11 листопада 2020 року на її звернення повідомило про нарахування компенсації втрати частини доходів з урахуванням величини приросту індексу споживчих цін від суми пенсії за серпень 2018 року у розмірі 7582,59 грн., виплаченої 20 листопада 2019 року, яка складає 783,28 грн. 27 листопада 2020 року Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області на її звернення повідомило, що нараховану суму компенсації втрати частини доходів управління було включено до потреби у коштах на виплату за рішенням суду на грудень 2020 року та направлено до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області для узгодження фінансування сум на виплату за рішенням суду. Позивач вказує на те, що станом на момент звернення до суду з даним позовом відповідачем не виплачено компенсації втрати частини доходів в розмірі 783,28 грн. Позивач вважає, що дії відповідача щодо невиплати нарахованої компенсації втрати частини доходів порушують її конституційні права. Позивач вказує на те, що невиконання судового рішення державою не може бути виправдано нестачею коштів, оскільки забезпечення достатнього відшкодування за невиконання або несвоєчасне виконання рішень національних судів є прямим зобов`язанням саме держави.

Крім того, позивач вказує на те, що тривале невиконання рішення суду щодо невиплати належної нарахованої компенсації втрати частини доходів з урахуванням величини приросту індексу споживчих цін від суми пенсії за серпень 2018 року, що складає 783,28 грн. призвело до моральних страждань, у зв`язку з чим вона має право на отримання моральної шкоди в розмірі 1 мінімальної заробітної плати, встановленої Державним бюджетом на 2021 рік з 01 січня 2021 року, яка складає 6000 грн.

З огляду на викладене позивач просила суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 05 лютого 2021 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідачем через канцелярію суду надано відзив на позовну заяву, відповідно до якого заперечував проти позову та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог з наступних підстав.

Відповідач зазначає, що управлінням отримано рішення Донецького окружного адміністративного суду від 20.07.2020 року у справі № 200/5416/20-а щодо зобов`язання управління нарахувати та виплатити компенсацію втрати частину доходів з урахуванням величини приросту індексу споживчих цін від суми пенсії за серпень 2018 року у розмірі 7582,59 грн. виплаченої 20 листопада 2019 року на користь ОСОБА_1 . Згідно протоколу від 10.11.2020 року проведено нарахування заборгованості компенсації втрати частини доходів, у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії з моменту припинення виплати пенсії ОСОБА_1 за період з 01.08.2018 року по 31.08.2018 року у сумі 783,28 грн. Відповідач зазначає, що з вересня 2018 року позивач отримує щомісячну поточну пенсію в сумі 7582,59 грн.

Відповідач посилається на те, що статтею 4 Закону № 2050 передбачено, що виплата громадянам суми компенсації проводиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. Відповідач зазначає, що Пенсійний фонд України щоденно розподіляє та спрямовує кошти на фінансування пенсій та грошової допомоги до Головного управління. Відповідно територіальні управління Пенсійного фонду України не є розпорядниками коштів Пенсійного фонду. Відповідач вказує на те, що управління в межах своєї компетенції виконано рішення суду, а саме нарахувало компенсацію втрати частини заробітку.

Стосовно стягнення моральної шкоди, відповідач вказує на те, що Законом України «Про Державний бюджет України» за відповідний рік кошти на виплату моральної шкоди не передбачено. Відповідач звертає увагу на те, що Законом № 1058 визначено, що кошти Пенсійного фонду використовуються на: виплату пенсій, надання соціальних послуг, фінансування адміністративних витрат, пов`язаних з виконанням функцій покладених на Пенсійного фонду, оплату послуг з виплати та доставки пенсій, формування резервів коштів Пенсійного фонду. Забороняється використання коштів Пенсійного фонду на цілі, не передбачені цим Законом. Відповідач зазначає, що позивачем не доведено в чому саме полягає вимога щодо стягнення 6000 грн.

З огляду на викладене відповідач вважає, що діє в межах чинного пенсійного законодавства, враховуючи відсутність коштів на виплату компенсацію втрати частини доходу управлінням вчиняються дії щодо отримання додаткового фінансування на виплату компенсації.

Позивачем надано до суду відповідь на відзив, відповідно до якого заперечував проти викладених відповідачем у відзиві на позовну заяву обставин, та просив суд задовольнити позов в повному обсязі.

У зв`язку з перебуванням судді Олішевської В.В. з 25 лютого 2021 року по 16 березня 2021 року на лікарняному, з 17 березня 2021 року по 22 березня 2021 року у відпустці, з 25 березня 2021 року по 26 березня 2021 року у відпустці, справа розглядається судом 29 березня 2021 року.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

З огляду на вищевикладене справа розглядається судом в спрощеному позовному провадженні без виклику сторін.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорту серії НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 (а.с. 18-19).

ОСОБА_1 була взята на облік як особа, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, а саме: з м. Донецька до АДРЕСА_1 , що підтверджується відповідною довідкою управління соціального захисту населення від 21 березня 2018 року № 0000497411 (а.с. 20).

ОСОБА_1 призначена пенсія по інвалідності, що не заперечується сторонами (а.с. 21-23).

Судом встановлено, що 20 липня 2020 року Донецьким окружним адміністративним судом у справі № 2005416/20-а прийнято рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ) до Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області (ЄДРПОУ 23346787, 84302, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Поштова, 5) та Управління Державної казначейської служби України у м. Краматорську Донецької області про визнання дій протиправними та зобов`язати вчинити певні дії задоволено частково.

Зобов`язано Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорськ Донецької області (ЄДРПОУ 23346787, 84302, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Поштова, 5) нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів з урахуванням величини приросту індексу споживчих цін від суми пенсії за серпень 2018 року у розмірі 7582,59 грн. виплаченої 20 листопада 2019 року на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ).

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 20 липня 2020 року у справі № 200/5416/20-а набрало законної сили 22 жовтня 2020 року.

На виконання рішення суду від 20 липня 2020 року у справі № 200/5416/20-а Управлінням Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області нарахована компенсація втрати частини доходів з урахуванням величини приросту індексу споживчих цін від суми пенсії за серпень 2018 року у розмірі 7582,59 грн. виплаченої 20 листопада 2019 року в розмірі 783,28 грн., що підтверджується витягом з Підсистеми Призначення та Виплати Пенсії (а.с. 46).

З матеріалів справи встановлено, що нарахована компенсація втрати частини доходів з урахуванням величини приросту індексу споживчих цін від суми пенсії за серпень 2018 року у розмірі 7582,59 грн. виплаченої 20 листопада 2019 року в розмірі 783,28 грн. відповідачем не виплачена.

Листом від 11.11.2020 року № 555-660/Ю-02/8-0531/20 Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області повідомило позивача, що нараховану суму компенсацію втрати частини доходів управлінням було включено до потреби у коштах на виплату за рішеннями суду за грудень 2020 року та направлено до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (а.с. 10).

У листі від 27.11.2020 року № 616-770/Ю-02/8-0531/20 Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області виклало аналогічні обставини зазначені у листі від 11.11.2020 року № 555-660/Ю-02/8-0531/20 (а.с. 11).

Матеріалами справи підтверджено, що Управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зверталося до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області з листами «Про виділення коштів на виконання рішень суду» від 19.11.2020 року № 0531-03-9/12212, від 17.12.2020 року № 0531-03-9/14192, від 28.01.2021 року № 0531-03-9/2246, відповідно до яких просило вирішити питання виділення коштів на фінансування за рішеннями суду, які набрали законної сили, зокрема, по рішенню Донецького окружного адміністративного суду від 20.07.2020 року у справі № 200/5416/20-а (а.с.47-50).

Позивач вважає протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати нарахованої компенсації втрати частини доходу у розмірі 783,28 грн., у зв`язку з чим звернувся до суду з даним адміністративним позовом та просив суд стягнути нараховану суму ком пенсії втрати частини доходу у розмірі 783,28 грн.

Згідно ст. 3 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність. недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Відповідно до статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень частини 1 статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості.

Згідно з положеннями статті 4 Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, одним з видів загальнообов`язкового державного соціального страхування є пенсійне страхування. При цьому відносини, що виникають за цим видом соціального страхування, регулюються законами, прийнятими відповідно до цих Основ. Разом з цим, положення частини першої статті 27 Основ передбачають, що виплати та надання соціальних послуг, на які має право застрахована особа за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, може бути припинено: якщо виплати призначено на підставі документів, що містять неправдиві відомості, якщо страховий випадок стався внаслідок дії особи, за яку настає кримінальна відповідальність, якщо страховий випадок стався внаслідок умисної дії особи, внаслідок невиконання застрахованою особою своїх обов`язків щодо загальнообов`язкового державного соціального страхування, в інших випадках, передбачених законами.

Отже, Основи законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування вичерпних випадків припинення таких страхових виплат, як пенсія, не передбачають, але встановлюють, що вони можуть бути передбачені іншими законами.

Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV), визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Зміна умов і норм загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Статтею 1 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" 19 жовтня 2000 року N 2050-III (далі - Закон № 2050-III), підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Відповідно до ст.ст. 2-4 Закону № 2050-III, компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

З метою реалізації Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" Кабінет Міністрів України прийняв Постанову від 21.02.2001 № 159, якою затвердив Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - Порядок № 159).

Пунктами 2, 3 Порядку № 159 передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01.01.2001.

Компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, у тому числі пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат);

Пунктом 4 Порядку № 159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Системний аналіз таких положень дає змогу дійти висновку, що основними умовами для виплати суми компенсації є:

- порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії)

- виплата нарахованих доходів (при цьому виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу).

Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду від 16.05.2019 у справі № 134/89/16-а, від 10.02.2020 у справі № 134/87/16-а, від 05.03.2020 у справі №140/1547/19, від 16 квітня 2020 року у справі № 200/11292/19-а.

Судом встановлено, що згідно рішення суду від 20 липня 2020 року у справі № 200/5416/20-а Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області зобов`язано нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів з урахуванням величини приросту індексу споживчих цін від суми пенсії за серпень 2018 року у розмірі 7582,59 грн. виплаченої 20 листопада 2019 року на користь ОСОБА_1 .

Згідно витягу з Підсистеми Призначення та Виплати Пенсії встановлено, що ОСОБА_1 нарахована компенсація втрати частини доходів з урахуванням величини приросту індексу споживчих цін від суми пенсії за серпень 2018 року у розмірі 7582,59 грн. виплаченої 20 листопада 2019 року в розмірі 783,28 грн.

При цьому, нарахована сума компенсації втрати частини доходів з урахуванням величини приросту індексу споживчих цін від суми пенсії за серпень 2018 року у розмірі 7582,59 грн. виплаченої 20 листопада 2019 року в розмірі 783,28 грн., Управлінням Пенсійного фонду України Донецької області виплачена не була через відсутність фінансування.

Суд зазначає, що відповідно до вимог статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання.

Преамбулою Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд. Згідно з частиною 2 статі 13 цього Закону судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece) від 19 березня 1997 року, заява № 18357/91, п. 40 зазначив, що право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок (рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії ("Immobiliare Saffi "проти Італії"), заява № 22774/93, п. 66.

Неможливість для заявника домогтися виконання судового рішення, винесеного на його чи її користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, що викладене у першому реченні пункту першого статті 1 Першого Протоколу (п. 53 рішення ЄСПЛ у справі "Войтенко проти України" від 29.06.2004 № 18966/02).

У справі п. 54 рішення у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" (заява № 40450/04, п. 54) ЄСПЛ, посилаючись на попередню практику, зазначив, що саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції (рішення у справі "Войтенко проти України" від 29.06.2004 № 18966/02; рішення у справі "Ромашов проти України", № 67534/01, від 27 липня 2004 року; у справі "Дубенко проти України", № 74221/01, від 11 січня 2005 року; та у справі "Козачек проти України", № 29508/04, від 7 грудня 2006 року). Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою (рішення у справі "Шмалько проти України", № 60750/00, п. 44, від 20 липня 2004 року). Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі "Сокур проти України", № 29439/02, від 26 квітня 2005 року, і у справі "Крищук проти України", № 1811/06, від 19 лютого 2009 року).

У цій справі судом встановлено, що остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення, ухвалене на користь позивача, залишається невиконаним більше року, що свідчить про порушення права позивача на виконання судового рішення без зайвих затримок та становить втручання у її право на мирне володіння присудженими грошовими коштами.

Наявність у позивача права на отримання відповідних виплат встановлена рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 20 липня 2020 року у справі № 200/5416/20-а, яке набрало законної сили, і це право не може бути скасоване з підстав відсутності фінансування такого виду виплат з державного бюджету.

При цьому суд зауважує, що задоволення заявлених вимог у цій справі не є повторним задоволенням однакових вимог між тими ж сторонами, оскільки на відміну від справи № 200/5416/20-а, де були заявлені вимоги зобов`язального характеру, у цій справі позивач просить стягнути суму наявної заборгованості. Враховуючи, що у цій справі позивачем заявлений інший предмет позову, як матеріально-правова вимога, підстави для закриття провадження у справі відсутні.

З огляду на викладене. Суд приходить висновку про протиправну бездіяльність відповідача щодо не виплати компенсації втрати частини доходів в розмірі 783,28 грн. та стягнення з відповідача нарахованої компенсації втрати частини доходів в розмірі 783,28 грн.

Стосовно вимоги позивача про стягнення з Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області коштів на відшкодування моральної шкоди у розмірі 1 мінімальної заробітної плати, яка станом на 01.01.2021 року складає 6000 грн. на користь ОСОБА_1 , суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч. 2-5 ст. 25 ЦК України моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п.9 постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.95 №4, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, ураховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих відносинах, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

З огляду на природу інституту відшкодування моральної шкоди цілком адекватними і самодостатніми критеріями визначення розміру належної потерпілому компенсації є морально-правові імперативи справедливості, розумності та добросовісності.

Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен враховувати конкретні обставини справи, характер та обсяг страждань, яких зазнав позивач, характер немайнових втрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За змістом ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 75 КАС України).

Відповідно до ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Отже, у справах про відшкодування моральної шкоди обов`язок доказування покладається на особу, яка заявляє вимогу про відшкодування такої шкоди. Доказами, які дозволять суду встановити наявність моральної шкоди, її характер та обсяг, в даному випадку можуть бути, зокрема довідки з медичних установ, виписки з історії хвороби, чеки за оплату медичної допомоги та придбання ліків, тощо.

Вказані правові висновки також відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 12.11.2019 року по справі № 818/1430/17, та враховуються судом, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.

Суд зазначає, що самий лише факт порушення прав позивача не може слугувати виключною підставою для стягнення моральної та майнової шкоди, оскільки завдана моральна шкода має бути обов`язково підтверджена належними та допустимими доказами.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем до суду не було надано жодних доказів на підтвердження понесення моральної шкоди, що виходячи зі змісту наведених правових приписів, зумовлює відсутність правових підстав для стягнення останньої з відповідача, і, відповідно, задоволення позовних вимог в цій частині.

З огляду на викладене, суд зазначає про відсутність підстав для стягнення моральної шкоди в розмірі 6000 грн. на користь позивача з Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області.

Відповідно до статті 19 Конституції України суд, як орган державної влади, зобов`язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області, Управління Державної казначейської служби України у м. Краматорську Донецької області в частині визнання протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області щодо невиплати нарахованої компенсації втрати частини доходів у розмірі 783,28 грн. від суми пенсії за серпень 2018 року у розмірі 7582,59 грн., виплаченої 20 листопада 2019 року, стягнення на користь ОСОБА_1 з Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області нарахованої компенсацію втрати частини доходів у розмірі 783,28 грн. від суми пенсії за серпень 2018 року у розмірі 7582,59 грн., виплаченої 20 листопада 2019 року.

Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати не підлягають відшкодуванню, оскільки позивач є інвалідом 2 групи та звільнена від сплати судового збору в межах Закону України «Про судовий збір».

Керуючись Конституцією України та Кодексом адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області, Управління Державної казначейської служби України у м. Краматорську Донецької області про визнання протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області щодо невиплати нарахованої компенсації втрати частини доходів у розмірі 783,28 грн. від суми пенсії за серпень 2018 року у розмірі 7582,59 грн., виплаченої 20 листопада 2019 року, стягнення з Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області нараховану компенсацію втрати частини доходів у розмірі 783,28 грн. від суми пенсії за серпень 2018 року у розмірі 7582,59 грн., виплаченої 20 листопада 2019 року на користь ОСОБА_1 , стягнення з Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області кошти на відшкодування моральної шкоди у розмірі 1 мінімальної заробітної плати, яка станом на 01.01.2021 року складає 6000 грн. на користь ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області щодо невиплати нарахованої компенсації втрати частини доходів у розмірі 783,28 грн. від суми пенсії за серпень 2018 року у розмірі 7582,59 грн., виплаченої 20 листопада 2019 року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 , місце фактичного проживання: АДРЕСА_4 ) з Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області (код ЄДРПОУ 23346787, 84302, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Поштова, 5) нарахованої компенсацію втрати частини доходів у розмірі 783 (сімсот вісімдесят три) гривні 28 копійок від суми пенсії за серпень 2018 року у розмірі 7582,59 грн., виплаченої 20 листопада 2019 року.

В частині позовних вимог про стягнення з Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області кошти на відшкодування моральної шкоди у розмірі 1 мінімальної заробітної плати, яка станом на 01.01.2021 року складає 6000 грн. на користь ОСОБА_1 відмовити.

Повний текст рішення складено та підписано 29 березня 2021 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п.п. 15-5 п. 15 розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя В.В. Олішевська