Рішення № 95842367, 29.03.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2021 року Справа № 201/12303/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Рябчук О.С.

розглянувши у м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Управління державної казначейської служби України у Соборному районі (м. Дніпро) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

22.12.2020 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Управління державної казначейської служби України у Соборному районі (м. Дніпро), в якій позивач просить:

- визнати відмову Головного управління Пенсійного фонду України сформувати та подати до Управління Державної казначейської служби України у Соборному районі міста Дніпра подання про повернення ОСОБА_1 сплаченого збору на обов`язкове пенсійне страхування протиправною;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у м. Дніпро сформувати та подати до Управління Державної казначейської служби України у Соборному районі міста Дніпра подання про повернення сплаченого збору на обов`язкове пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 7979 гривень 65 копійок (сім тисяч дев`ятсот сімдесят дев`ять гривень 65 копійок) гривень.

Ухвалою Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 23.12.2020 р. адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, третя особа - Управління державної казначейської служби України у Соборному районі (м. Дніпро) про визнання дій протиправним та зобов`язання вчинити певні дії передано на розгляд до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

03.02.2021 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла адміністративна справа № 201/12303/20 та за результатами автоматизованого розподілу справ між суддями Дніпропетровського окружного адміністративного суду справа передана судді Рябчук О.С.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.02.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі; розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що нею 11.11.2019 року на підставі договору купівлі-продажу було придбано у власність квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Під час оформлення вказаного договору позивачем було сплачено збори та податки, в тому числі збір на обов`язкове пенсійне державне пенсійне страхування у розмірі 7979,65грн., що підтверджується квитанцією №0.0.1518423644.1 від 11.11.2019 року. Придбана квартира є першим об`єктом нерухомого майна, який позивач набула у власність, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових правна нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта. Водночас, відповідно до п.9 ст.1 Закону України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» від сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування звільняються громадяни, які придбавають житло вперше. Відтак, дана оплата за договором купівлі-продажу була помилковою. Позивач зауважила, що зверталась до відповідача із заявою про повернення сплачених коштів. Проте, відповідач відмовив у поверненні коштів, посилаючись на відсутності механізму перевірки інформації про факт придбавання особою нерухомості вперше. Вважаючи відмову Головного управління Пенсійного фонду України у поверненні сплачених коштів протиправною, позивач звернулась до суду із даним позовом, в якому просила відновити порушене право у спосіб, що визначений у позові.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.02.2021 р. відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.

03.03.2021 року відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнав, просив в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування своєї позиції зазначив наступне. Згідно з пункту 8 статті 2 Закону України 26.06.1997 №400/97-ВР об`єктом оподаткування при здійсненні операцій купівлі-продажу нерухомості є вартість майна, зазначеного у договорі купівлі-продажу. Збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше. Згідно з Порядком сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1740 від 03.11.1998 суми збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що сплачуються платниками під час операцій купівлі-продажу нерухомого майна зараховуються в установленому порядку до державного бюджету і використовуються згідно із Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік. Відповідно до абз. 4 п.5 Порядку №787 від 03.09.2013 р. подання подається платником разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету. Заява про повернення коштів з бюджету, яка подається до відповідного органу Казначейства, складається платником у довільній формі. Оскільки, діючим законодавством України не передбачено порядок повернення збору на обов`язкове державне пенсійне страхування у випадку розірвання договору купівлі-продажу нерухомого майна, відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Частиною 4 статті 243 Кодексу адміністративного України встановлено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно з ч.5 ст.250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Зважаючи на наведене та відповідно до вимог ст.ст. 257, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Згідно з ч. 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

11.11.2019 року на підставі договору купівлі-продажу від 11.11.2019 р, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Сусловим М.Є., за реєстровим номером 2865, ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) придбала у власність квартиру АДРЕСА_2 .

Наведені обставини підтверджується копіями відповідного нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу квартири та Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №188233968 від 11.11.2019.

Під час оформлення вказаного договору позивачем згідно із квитанцією №0.0.1518423644.1 від 11.112019 сплачено до Пенсійного фонду України грошові кошти у розмірі 7979,65 грн. (1% від вартості об`єкта купівлі-продажу придбаного нерухомого майна); зазначені кошти перераховані на розрахунковий рахунок отримувача: УК у Соборному районі м. Дніпра, р/24140500, код отримувача: 37989269, банк отримувача: Казначейство України, із призначенням платежу: «Збір 1% з операції (купівлі-продажу) нерухомого майна», ОСОБА_1 » (а.с.11).

26.11.2020 року позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою щодо повернення сплачених коштів за майно, придбане вперше.

Листом від 10.12.2020 р. за вих.№0400-010604-8/118461 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомлено позивачу, що законних підстав для повернення помилково перерахованих коштів за майно, придбане вперше, немає через відсутність у Пенсійного фонду України повноважень визначати, в котрий раз придбавається нерухоме майно.

Не погодившись, позивач звернулась до суду із даним позовом.

Надаючи оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Порядок справляння та використання збору на обов`язкове державне пенсійне страхування визначається Законом України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» № 400/97-ВР від 26 червня 1997 р. (далі - Закон №400/97).

Відповідно до абзацу 1 пункту 9 статті 1 Закону №400/97, платниками збору на обов`язкове державне пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Питання сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій згідно із Законом України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» врегульовані Порядком сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №1740 від 03.11.1998 р. (далі - Порядок №1740).

Згідно з пунктом 15-1 Порядку №1740 збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об`єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.

Нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна (п. 15-3 Порядку №1740).

З огляду на викладені норми Закону №400/97 та Порядку №1740, громадяни, які придбавають нерухоме майно, зокрема, квартиру вперше не є платниками збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, тобто звільнені від його сплати в розмірі 1 % від вартості нерухомого майна (квартири), зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна.

В ході судового розгляду справи встановлено та матеріалами справи підтверджено, що згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 11.11.2019 р. ОСОБА_1 є власником квартири за адресою: АДРЕСА_3 , придбаної на підставі договору купівлі-продажу від 11.11.2019 р., що посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Сусловим М.Є. та зареєстрований в реєстрі за № 2865.

Відомостей щодо наявності або придбання іншого нерухомого (житлового) майна позивачем відсутні.

Отже, квартира за адресою: АДРЕСА_3 , відноситься до таких, що придбана позивачем вперше.

Будь-яких належних та допустимих доказів, які б спростовували твердження позивача про придбання нею житла вперше, чи підтверджували б реєстрацію на праві приватної власності за нею будь-якого іншого нерухомого майна та свідчили б про відсутність у неї права на звільнення від сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, не надано.

Суд критично оцінює посилання відповідача у листі від 10.12.2020 р. за вих.№0400-010604-8/118461 на неможливість перевірки інформації щодо придбання квартири конкретною особою вперше, як на підставу для відмови позивачу у поверненні помилково сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна.

У постанові від 03.07.2018 у справі №819/33/17 Верховний Суд дійшов правового висновку, що за відсутності відповідного правового механізму перевірки інформації про факт придбання нерухомості вперше саме держава в особі Пенсійного фонду України як уповноваженого суб`єкта владних повноважень зобов`язана доводити той факт, що у кожному конкретному випадку особа, що зобов`язана сплачувати збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, придбала житло не вперше. Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов`язана забезпечити його реалізацію. В протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на державу.

Відсутність в Україні єдиної системи реєстрації прав на нерухоме майно та позбавлення можливості Пенсійного фонду України та його територіальних відділень встановити придбання квартир конкретною особою вперше не може ставитись в провину особі, оскільки не визначення порядку виконання законодавчо закріплених норм не може призводити до порушення чи обмеження прав громадян, які наділені такими правами.

Зазначена правова позиція викладена також у постановах Верховного Суду від 30.01.2018 (провадження №К/9901/412/17), від 14.02.2018 (провадження №К/9901/1783/18), від 20.02.2018 (провадження №К/9901/404/17).

Таким чином, суд дійшов до висновку, що 11.11.2019 р. позивач вперше придбала житло і при нотаріальному оформленні договору купівлі-продажу квартири безпідставно сплатила збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна (квартири) в розмірі 1% від його вартості, а саме: 7979,65 грн.

Частиною другою статті 45 Бюджетного кодексу України передбачено, що Казначейство України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням (висновком) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

Відповідно до п. 5 Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Мінфіну від 03.09.2013 № 787, повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням (висновком) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за судовим рішенням, яке набрало законної сили.

У разі повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи Державної податкової служби України (далі - органи ДПС) та органи Державної митної служби України (далі - органи Держмитслужби)) подання подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.

Згідно з п. 7.2 Порядку ведення органами Пенсійного фонду України обліку надходження сум єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та інших платежів, затвердженого постановою Пенсійного фонду України від 27.09.2010 № 21-2, яким установлено механізм здійснення органами Пенсійного фонду України обліку надходження сум збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, суми помилково сплачених платежів зараховуються в рахунок майбутніх платежів або повертаються платникам на підставі заяви.

Отже, законодавством визначено порядок повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджетів, який передбачає наявність подання відповідного органу, що контролює справляння надходжень бюджету, з метою внесення його платником до органу Державної казначейської служби України.

Відмова відповідача у поверненні позивачу помилково сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна, є протиправною, оскільки саме органи Пенсійного фонду України, які контролюють справляння надходжень бюджету по цьому збору, мають за ініціативою платника скласти та подати відповідне подання до органів державної казначейської служби.

Таким чином, суд дійшов висновку, що збір на обов`язкове державне пенсійне страхування в розмірі 1 % від вартості придбаного нерухомого майна, позивачем сплачено безпідставно, за відсутності обов`язку здійснювати такий платіж, у зв`язку з чим кошти в сумі 7979,65 грн., сплачені при нотаріальному оформленні договору купівлі-продажу вперше придбаного житла, підлягають поверненню.

Щодо вимоги позивача про зобов`язання відповідача сформувати та подати до Управління Державної казначейської служби України у Соборному районі м. Дніпра подання про повернення сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування у розмірі 7979,65, що був сплачений позивачем під час придбання вперше квартири, суд зазначає наступне.

Згідно ч. 4 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Тобто, законодавець передбачив обов`язок суду змусити суб`єкта владних повноважень до правомірної поведінки, а не вирішувати питання, які належать до функцій і виключної компетенції останнього (дискреційні повноваження), тому втручання в таку діяльність є формою втручання в дискреційні повноваження наведеного органу та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Як слідує зі змісту Рекомендації № К (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980 під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд під час розгляду та вирішення публічно-правових спорів перевіряє, чи рішення суб`єкта владних повноважень прийняте у межах законної дискреції. При цьому, відповідно до правил правозастосування практики Європейського суду з прав людини, суд не може своїм рішенням підмінити рішення суб`єкта владних повноважень.

Тобто, дискреційними є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може».

Натомість, у даному випадку суд не вважає повноваження відповідача дискреційними, оскільки відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд.

Згідно судової практики Європейського суду з прав людини (рішення по справі «Олссон проти Швеції» від 24.03.1988) запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців, водночас, суди повинні відновлювати порушене право шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень, у тому числі колегіальний орган, прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається.

Суд зазначає, що відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» практика ЄСПЛ підлягає застосуванню судами як джерело права.

За таких обставин, вимога позивача про зобов`язання відповідача сформувати та подати до Управління Державної казначейської служби України у Соборному районі м. Дніпра подання про повернення сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування у розмірі 7979,65грн., що був сплачений позивачем під час придбання квартири вперше, підлягає задоволенню.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 30.01.2018 (справа № 819/1498/17), від 31.01.2018 (справа № 819/1667/17), від 13.12.2018 (справа № 813/969/17), від 23.04.2019 (справа № 802/1566/17-а).

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на наведене, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Управління державної казначейської служби України у Соборному районі (м. Дніпро) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на викладене, сплачений позивачем судовий збір за подачу даного позову до суду в сумі 910,00 грн. підлягає стягненню з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись статтями 9, 73-78, 90, 139, 241 - 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, місцезнаходження: вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Управління державної казначейської служби України у Соборному районі (м. Дніпро) (код ЄДРПОУ 37989269, м Дніпро, пл. Шевченко, 7) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області сформувати та подати до Управління Державної казначейської служби України у Соборному районі м. Дніпра подання про повернення ОСОБА_1 помилково (надмірно) сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування за придбання нерухомого майна у розмірі 1% від вартості об`єкта купівлі-продажу, що становить 7 979,65грн. (сім тисяч дев`ятсот сімдесят дев`ять гривень 65 копійок).

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області сформувати та подати до Управління Державної казначейської служби України у Соборному районі м. Дніпра подання про повернення ОСОБА_1 помилково (надмірно) сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування за придбання нерухомого майна у розмірі 1% від вартості об`єкта купівлі-продажу, що становить 7 979,65грн. (сім тисяч дев`ятсот сімдесят дев`ять гривень 65 копійок), що сплачений відповідно до квитанції №0.0.1518423644.1 від 11.11.2019 р.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, місцезнаходження: вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 910,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складений 29.03.2021 р.

Суддя О.С. Рябчук