Рішення № 95842322, 26.03.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2021 року Справа № 160/15956/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Конєвої С.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МАГНОХРОМ АЛЮМІНАТС" до Дніпровської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення №UA110230/2020/000146/1 від 06.08.2020р., -

ВСТАНОВИВ:

25.11.2020р. (згідно штемпеля поштового зв`язку) Товариство з обмеженою відповідальністю "МАГНОХРОМ АЛЮМІНАТС" звернулося з адміністративним позовом до Дніпровської митниці Держмитслужби та, з урахуванням виправленої позовної заяви від 14.01.2021р., просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA110230/2020/000146/1 від 06.08.2020р.;

- стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що ним до митного оформлення товару було подано ЕМД №UA110230/2020/017148, за ціною договору та подані документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару відповідно до вимог ст.53 Митного кодексу України. За результатами здійснення контролю митної вартості товарів митницею не було визнано заявлену декларантом митну вартість товарів та прийнято оспорюване рішення №UA110230/2020/000146/1 від 06.08.2020р. про коригування митної вартості товарів, в якому зазначено про відсутність у документах, які надані до митного оформлення всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, а саме: 1) імпорт товару здійснюється відповідно до умов Incoterms - СІF, проте, документів, що містять відомості про вартість страхування, до митного оформлення не надано; 2) в поданій до митного оформлення декларації країни відправлення зазначено суму в іноземній валюті - 6480, однак в інвойсі від 06.07.2020р. №232 вказано суму - 7514 EUR. Позивач вважає наведене оспорюване рішення про коригування митної вартості незаконним, необґрунтованим та таким, що порушує права позивача в підлягає скасуванню, оскільки: 1) як у повідомленні, так і в оскаржуваному рішенні відповідач не зазначає про наявність будь-яких розбіжностей у наданих документах, не робить аналіз поданих документів з точки зору повноти підтвердження митної вартості, відсутності будь-яких обов`язкових документів тощо; 2) поставка товару на умовах СІF зобов`язує продавця укласти договір страхування та сплатити фрахт, необхідний для доставки товару до названого порту призначення, витрати за страхування та забезпечення здійснення митного оформлення товару при експорті, тобто, поставка товару на умовах СІF передбачає, що фактурну вартість товару вже включено у вартість товару, фрахт або транспортні витрати, а також вартість страхування для морських перевезень, відтак, додаткові витрати на транспортування товару, в тому числі витрати на страхування та фрахт позивачем не понесені, а тому, у відповідача були відсутні підстави для витребування додаткових документів; 3) в оскаржуваному рішенні зазначено лише про наявність у митниці інформації щодо раніше визнаних/визначених митних вартостей з розрахунку 0,43 EUR/кг, що не дає підстави вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 ч.2 ст.55 МК України; 4) на заяви позивача щодо проведення експертиз, Запорізька торгово-промислова палата листом №ОИ-6709 від 22.10.2020р. та ДП «ДЕРЖЗОВНІШІНФОРМ» листом №121/56 від 26.10.2020р. надали позивачеві висновки щодо відповідності контрактної ціни на андалузит рівню цін, який склався при експорті подібної (аналогічної) продукції постачальниками із країни походження за вказаний період та є прийнятним. Окрім того, позивач вказує на те, що 19.11.2020р., на виконання договору №4/20 про надання правової допомоги від 15.06.2020р. та додаткової угоди №4/20 від 18.11.2020р., він оплатив послуги адвоката Петренка П.І. у розмірі 10000,00 грн. та 20.11.2020р. між позивачем та адвокатом було підписано акт приймання-передачі наданої професійної правничої допомоги. В обґрунтування своїх позовних вимог, позивач посилається на численні постанови Верховного Суду.

Ухвалою суду від 25.01.2021р. було відкрито провадження у даній адміністративній справі та призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до вимог ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України та зобов`язано, зокрема, відповідача надати суду відзив на позов та докази в обґрунтування відзиву з дотриманням вимог ст.ст.162, 261 Кодексу адміністративного судочинства України та виходячи з вимог ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, що підтверджується змістом відповідної ухвали суду (а.с.111).

19.02.2021р. засобами поштового зв`язку від відповідача на адресу суду надійшов письмовий відзив на позов, у якому останній просив відмовити позивачеві у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі посилаючись на те, що 06.08.2020р. позивачем подана ЕМД №UA110230/2020/017148 для проведення митного оформлення імпортованого товару. За результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості, з урахуванням положень ч.3 ст.53 Митного кодексу України, встановлено розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, а саме: 1) документів, що містять відомості про вартість страхування, до митного оформлення не надано; 2) в поданій до митного оформлення декларації країни відправлення зазначено суму в іноземній валюті - 6480, однак в інвойсі від 06.07.2020р. №232 вказано суму - 7514 EUR, у зв`язку з чим декларанту було запропоновано надати додаткові документи згідно ч.3 ст.53 Митного кодексу України, проте, 06.08.2020р. уповноважена на роботу з митницею особа відмовилась від надання таких додаткових документів, які підтверджують митну вартість. Відповідач вказує на те, що митну вартість було визначено із застосуванням резервного методу згідної наявної у митниці інформації щодо раніше використаних митних вартостей на рівні 0,43 EUR/кг у відповідності до вимог ч.2 ст.64 МК України. В обґрунтування своєї правової позиції відповідач посилається на постанови Верховного Суду. Додатково, відповідачем подано клопотання від 26.03.2021р. про зменшення правничої допомоги, у якому відповідач просить зменшити заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу з огляду на те, що відповідач діяв в межах чинного законодавства України та не порушував прав і інтересів позивача; деякі заявлені позивачем до відшкодування види правової допомоги не є окремими видами адвокатської діяльності; відсутня книгу обліку Доходів та витрат; дана справа не є складною з урахуванням ч.6 ст.12 КАС України, оскільки сума позову становить 52903,20 грн. та заявлені витрати на правову допомогу у розмірі 10000,00 грн. складають майже 20% ціни позову, що є неспівмірним, а тому підлягають зменшенню (а.с.115-119, 128-131).

Згідно до ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Відповідно до ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Отже, рішення у даній адміністративній справі приймається 26.03.2021р. у межах строку, встановленого ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при розгляді справи за відсутності учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Із наданих суду документів судом встановлені наступні обставини у даній справі.

Товариство з обмеженою відповідальністю "МАГНОХРОМ АЛЮМІНАТС" 06.06.2018р. зареєстроване як юридична особа за адресою: 49049, Дніпропетровська область, м. Дніпро, пров. Добровольців, буд.15, кімната 3, що підтверджується відомостями з ЄДРПОУ, наявними у справі (а.с.125-127).

01.07.2019р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "МАГНОХРОМ АЛЮМІНАТС" як покупцем та компанією "Рефратермика Східна Європа" (з 21.10.2019р. - ФОБЕРГГ ЕООД) як продавцем був укладений контракт №01/07/ЕХ, за умовами якого продавець продає, а покупець купує та приймає товар - металургійну сировину, номенклатура, кількість, якість, ціна, строки поставки та країни походження товару зазначаються в Додатках до контракту, які є невід`ємною частиною контракту (а.с.9-13).

Пунктом 3.1 контракту визначено, що базис поставки товару по контракту трактується у відповідності до положень (в редакції Incoterms 2010р.) Міжнародної торгової палати.

Відповідно до пункту 5.1 контракту ціна на товар встановлюється в Євро або доларах США та зазначається в додатках до контракту (а.с.9-13).

Згідно додатку №26 до контракту від 06.07.2020р., інвойсу №232 від 06.07.2020р., товарної накладної №MEDUAP504031 від 06.07.2020р., сертифікату походження від 03.07.2020р., міжнародної товарно-транспортної накладної №831, продавець зобов`язаний поставити, а продавець прийняти андалузит 3/8мм в кількості 26 мт, вартість за одиницю - 289,00 EUR, загальна сума - 7514,00 EUR, на умовах поставки СІF Одеса (а.с.14,16,27-30,43-44).

На підставі вищенаведеного контракту, на адресу позивача від вказаного вище продавця надійшов товар згідно додатку №26 до контракту від 06.07.2020р., інвойсу №232 від 06.07.2020р., страхового полісу №625107122/02098562 від 03.07.2020р., експортного супровідного документу, товарної накладної №MEDUAP504031 від 06.07.2020р., сертифікату походження від 03.07.2020р., міжнародної товарно-транспортної накладної №831, сертифікату кінцевого користувача, а саме: "Андалузит марки RANDALUSITE 3/8мм - 26т, виробник: IMERYS REFRACTORY MINERALS GLOMEL, країна виробника - Франція", що підтверджується змістом копій відповідних документів та митної декларації (а.с.14,16-30,43-68,133).

Позивач зазначає, що на підтвердження заявленої митної вартості товару разом із митною декларацією ним були надані всі документи, що підтверджують митну вартість ввезеного товару, які не містять розбіжностей у числових значеннях складової митної вартості товару, містять повні відомості про ціну товару, що підтверджується змістом графи 44 ЕМД від 06.08.2020р. №UA110230/2020/017148 (а.с.133).

За результатами перевірки документів та відомостей, доданих до митної декларації, Митницею було встановлено наступне: 1) імпорт товару здійснюється відповідно до умов Incoterms - СІF, проте, документів, що містять відомості про вартість страхування, до митного оформлення не надано; 2) в поданій до митного оформлення декларації країни відправлення зазначено суму в іноземній валюті - 6480, однак в інвойсі від 06.07.2020р. №232 вказано суму - 7514 EUR, що підтверджується копіями повідомлення від митниці та оспорюваного рішення, наявними у справі (а.с.69-70).

Враховуючи виявлені недоліки за результатами розгляду поданих декларантом документів, Митницею було прийнято оспорюване рішення №UA110230/2020/000146/1 від 06.08.2020р. про коригування митної вартості товарів, за яким заявлену позивачем митну вартість товарів було скориговано за резервним методом згідно наявної у митниці інформації щодо раніше визнаних/визначених митних вартостей з розрахунку 0,43 EUR/кг (МД №UA112080/2019/028215 від 09.10.2019р.; МД №UA50020/2020/221742 від 31.07.2020р.), що підтверджується змістом копії відповідного рішення (а.с.70).

Позивач не погоджується із вищевказаним оспорюваним рішенням, просить визнати його протиправним та скасувати посилаючись на те, що ним були надані митному органу всі документи, які підтверджують митну вартість ввезеного товару, визначені ст.53 Митного кодексу України та розбіжності вказані митним органом не впливають на визначення митної вартості товару та не можуть бути підставою для витребування додаткових документів у декларанта за приписами ст.ст.52, 53 МК України.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи, перевіривши доводи та давши їм належну правову оцінку, проаналізувавши норми чинного законодавства України, оцінивши їх у сукупності, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для часткового задоволення даного адміністративного позову, виходячи з наступного.

За приписами ч.1 ст.49 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У відповідності до вимог ч.1 ст.52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом УІІ цього Кодексу та цією главою.

Частина 2 ст.53 Митного кодексу України визначає, що документами, які підтверджують митну вартість товарів є: 1)декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено,- банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно до ч.3 ст.53 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У відповідності до вимог ч.5 ст.53 наведеного Митного Кодексу України встановлено, що забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені у цій статті.

Згідно до ч.1 ст.57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

У відповідності до вимог ч.3, ч.4 ст.57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі, якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості - ч.1 ст.54 Митного кодексу України.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу - ч.3 ст.54 Митного кодексу України.

Згідно до п.2, п.3 ч.4 ст.54 наведеного Кодексу, орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний, а саме:

- надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана;

- надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування.

При цьому, у відповідності до вимог ч.7 ст.54 Митного кодексу України у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

У відповідності до положень ч.1, ч.2 ст.256 Митного кодексу України відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення органу доходів і зборів про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом. У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Таким чином, тлумачення вищенаведених норм у їх системному зв`язку між собою та з положеннями п.2 ч.4 ст.54, ст. 256 Митного кодексу України дозволяє дійти висновку, що повідомлення про надання додаткових документів, які надсилаються на адресу декларанта, а в подальшому - і рішення про коригування митної вартості повинні містити причини (сумніви) неможливості визначення заявленої митної вартості, а надання зазначених у них документів повинно усувати такі причини, при цьому, відмова у митному оформленні повинна бути аргументованою невиконанням вимог, що пов`язані саме з тими причинами, у зв`язку з якими органом доходів і зборів були витребувані додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару.

Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

При цьому, митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Вищенаведений правовий висновок суду узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеній у його постановах від 09.04.2019р. у справі №826/10733/15, від 24.04.2019р. у справі №810/2878/16, від 05.03.2021р. у справі №823/1461/17, від 18.03.2021р. у справі №820/3736/16, від 19.03.2021р. у справі №820/5525/16, яка є обов`язковою до застосування судом першої інстанції згідно до вимог ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Разом з тим, зі змісту оспорюваного рішення про коригування митної вартості товарів від 06.08.2020р. видно, що воно не містить будь-яких конкретних обставин, які викликали відповідні сумніви саме у числових значеннях складових митної вартості ввезених товарів, у ньому не наведено причин неможливості визначення митної вартості імпортованих товарів на підставі поданих декларантом документів, не наведено обґрунтування, які саме відомості у наданих документах містять розбіжності, які не дозволяють підтвердити числові значення складових митної вартості імпортованого товару (а.с.70).

В той же час, зі змісту проаналізованих судом доданих до митної декларації документів, які були подані для підтвердження визначення декларантом митної вартості ввезеного товару, зокрема, копії додатку №26 до контракту від 06.07.2020р., інвойсу №232 від 06.07.2020р., страхового полісу №625107122/02098562 від 03.07.2020р., товарної накладної №MEDUAP504031 від 06.07.2020р., сертифікату походження від 03.07.2020р., міжнародної товарно-транспортної накладної №831, сертифікату кінцевого користувача, вбачається, що вони не містили жодних розбіжностей у числових значеннях складової митної вартості товарів, що підтверджується їх змістом (а.с.14,16-24,27-30,43-68).

Оскільки під час митного оформлення митницею не було висловлено жодних обґрунтованих сумнівів щодо розбіжностей у числових значеннях складових митної вартості товарів у вищенаведених поданих декларантом документах щодо ціни товару, про що свідчить аналіз змісту повідомлення від митниці та оспорюваного рішення про коригування митної вартості товарів від 06.08.2020р., а тому слід дійти висновку, що наведені документи не містили жодних розбіжностей саме у числових значеннях складових митної вартості товарів.

Отже, у зв`язку з тим, що митний орган не навів жодних обґрунтованих сумнівів щодо неможливості визначення митної вартості товару за поданими декларантом документами, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не мав правових підстав для витребування додаткових документів у декларанта.

За викладених обставин та з урахуванням аналізу змісту наведених документів та норм митного законодавства, можна дійти висновку, що оспорюване рішення про коригування митної вартості ввезеного товару від 06.08.2020р. є протиправним, так як наведене оспорюване рішення суб`єкта владних повноважень не містить обґрунтованих сумнівів того, що надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх (повних) відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів; оспорюване рішення не містить причин неможливості визначення заявленої митної вартості за ціною договору, у ньому також не наведені вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, що передбачено положеннями ч.1, ч.2 ст.256 Митного кодексу України.

Так, відповідачем, у оспорюваному рішенні, було повідомлено позивача про те, що у поданих до митного оформлення документах було виявлено відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, а саме: 1) імпорт товару здійснюється відповідно до умов Incoterms - СІF, проте, документів, що містять відомості про вартість страхування, до митного оформлення не надано; 2) в поданій до митного оформлення декларації країни відправлення зазначено суму в іноземній валюті - 6480, однак в інвойсі від 06.07.2020р. №232 вказано суму - 7514 EUR, що підтверджується копіями повідомлення від митниці та оспорюваного рішення, наявними у справі.

Разом з тим, як вбачається зі змісту графи 44 ЕМД від 06.08.2020р. №UA110230/2020/017148 (а.с.133), позивачем було надано митному органу всі необхідні документи на підтвердження заявленої митної вартості товару, вичерпний перелік яких визначено у ч.2 ст.53 Митного кодексу України, при цьому, митним органом не вказано яким саме чином вищезазначені виявлені розбіжності впливають на визначення числових значень складової митної вартості товару, з урахуванням надання для митного оформлення товару всіх встановлених законодавством необхідних документів.

Зазначення ж відповідачем у рішенні про коригування митної вартості товару про те, що у ході перевірки виявлені невідповідності та розбіжності у документах та відомостях, наданих до митного контролю, а також відсутнє підтвердження числових значень складових митної вартості товару не можна вважати належним обґрунтуванням правомірності коригування митної вартості товарів та подальшої відмови у митному оформленні товарів відповідно до вимог п.2 ч.4 ст.54 Митного кодексу України.

З цього приводу Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 20.10.2011р. у справі "Рисовський проти України" у п.70, п.71 якого Суд підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування", який, зокрема, передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. Суд зазначив, що на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини у відповідності до вимог ч.2 ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України.

Крім того, Резолюцією Комітету Міністрів Європи 77 (31) від 28.09.1977 "Про захист особи відносно актів адміністративних органів" урядам держав-членів рекомендовано керуватися у своєму праві й адміністративній практиці принципами, які наводяться у додатку до резолюції. Ці принципи застосовуються для захисту осіб, як фізичних, так і юридичних, в адміністративних процедурах відносно будь-яких індивідуальних заходів або рішень, які були прийняті в ході здійснення публічної влади і які за своїм характером безпосередньо впливають на їхні права, свободи або інтереси (адміністративні акти).

Такими принципами, згідно з додатком до Резолюції, зокрема, є:

- право бути вислуханим, що означає, що щодо будь-якого адміністративного акта, який за своїм характером може несприятливо впливати на права, свободи або інтереси особи, така особа може пред`явити факти й аргументи та, у відповідних випадках, докази, що будуть враховані адміністративним органом;

- виклад мотивів, що означає, що якщо адміністративний акт є таким, що за своїм характером несприятливо впливає на права, свободи або інтереси особи, така особа отримує інформацію про мотиви, на яких він ґрунтується. Інформація про мотиви зазначається в акті або передається відповідній особі, за її запитом, у письмовій формі протягом розумного строку.

Перелічені принципи частково імплементовані у нормах Митного кодексу України, які передбачають проведення консультацій між митним органом та декларантом, вимогами цього кодексу щодо належного мотивування при витребуванні додаткових документів під час контролю правильності визначення митної вартості, щодо вичерпного роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів.

Втім, обставини даної справи свідчать про відсутність практичної реалізації вказаних принципів в діяльності відповідача.

Відповідна правова позиція узгоджується і з позицією Верховного Суду, яка висловлена у його постанові від 12.04.2018р. у справі №820/2014/17 (адміністративне провадження №К/9901/448/17).

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частина 2 ст. 77 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Проте, відповідача не було надано суду жодних доказів та не наведено жодних підстав щодо правомірності не зазначення у оспорюваному рішенні обґрунтованих сумнівів, які б перешкоджали митниці визначити митну вартість товару за заявленою позивачем ціною - ціною договору з урахуванням аналізу наданих документів та наведених норм митного законодавства.

Є безпідставними та відхиляються судом аргументи відповідача про те, що імпорт товару здійснюється відповідно до умов Incoterms - СІF, проте, документів, що містять відомості про вартість страхування, до митного оформлення не надано, оскільки відсутність страхового полісу або відсутність у такому полісі відомостей про вартість страхування не звільняє відповідача від обов`язку визначити вартість товару за ціною договору з урахуванням умов поставки СІF, за якими вартість страхування товару включається в ціну товару та страхування товару є обов`язком продавця, а не покупця, а отже, у відповідача не було підстав для коригування митної вартості ввезеного позивачем товару через не надання страхового полюсу у зв`язку з наведеним.

Також, судом відхиляються посилання відповідача на те, що в поданій до митного оформлення декларації країни відправлення зазначено суму в іноземній валюті - 6480, однак в інвойсі від 06.07.2020р. №232 вказано суму - 7514 EUR, оскільки вказані розбіжності, не є недоліками (розбіжностями), які можуть вплинути на числові значення складових митної вартості товару, за умови, що подані декларантом проаналізовані судом копії документів, зокрема, копії додатку №26 до контракту від 06.07.2020р., інвойсу №232 від 06.07.2020р., страхового полісу №625107122/02098562 від 03.07.2020р., товарної накладної №MEDUAP504031 від 06.07.2020р., сертифікату походження від 03.07.2020р., міжнародної товарно-транспортної накладної №831, сертифікату кінцевого користувача, не містять розбіжностей у числових значеннях митної вартості товарів, а тому вказані обставини не можуть бути безумовною підставою для відмови у прийнятті митної вартості товару, заявленої позивачем та коригування такої митної вартості.

До того ж, слід зазначити, що зазначена сума у декларації країни відправлення в іноземній валюті - 6480 EUR є меншою ніж заявлена до митного оформлення (7514 EUR), що не може свідчити про заниження митної вартості товару позивачем.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіривши з дотриманням вимог ч.2 ст.2 наведеного Кодексу, правомірність прийняття суб`єктом владних повноважень вищенаведеного оспорюваного рішення, суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товару відповідачем прийняте не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, не обґрунтовано та без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

За таких обставин, суд приходить до висновку, що при прийнятті оспорюваного рішення про коригування митної вартості від 06.08.2020р. відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, були порушені права та інтереси позивача, які підлягають судовому захисту шляхом визнання протиправними та скасування наведених рішення та картки відмови, у зв`язку з чим позовні вимоги позивача у наведеній частині підлягають задоволенню.

Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн. згідно до вимог ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, то у цій частині вимоги позивача підлягають частковому задоволенню лише у сумі 4500,00 грн., виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ч.1 ст.132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать витрати : на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи - ч.3 ст.132 наведеного Кодексу.

За приписами ч.3, ч.4 та ч.5 ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути спів мірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значення справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом для справи.

Так, зі змісту наданих суду копії договору про надання правової допомоги №4/20 від 15.06.2020р. та додаткової угоди №4/20 від 18.11.2020р., між адвокатом Петренко П.І. та ТОВ "МАГНОХРОМ АЛЮМІНАТС" був укладений договір предметом якого є надання адвокатом правової допомоги клієнту, зокрема, щодо здійснення судового оскарження рішення про коригування митної вартості товарів №UA110230/2020/000146/1 від 06.08.2020р., згідно копії акту від 20.11.2020р. приймання-передачі наданої професійної правничої допомоги за наведеним договором від 15.06.2020р. видно, що вказаним адвокатом для позивача надані таки види правової допомоги, а саме: аналіз документів наданих клієнтом для підготування позовної заяви на предмет достатності для обґрунтування позовних вимог 3 години 00 хвилин - 3000 грн., аналіз нормативно-правових актів та судової практики з питань оскарження рішень про коригування митної вартості 2 години 00 хвилин - 2000 грн., роз`яснення клієнту перспектив та наслідків оскарження рішення про коригування митної вартості 1 година 00 хвилин - 1000 грн., підготування та надіслання (подання) до суду позовної заяви про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості 4 година 00 хвилин - 4000 грн. (а.с.78-80).

Понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00грн. підтверджується копією квитанції до прибуткового касового ордеру №007 від 20.11.2020р. (а.с.81).

Проаналізувавши вищенаведені норми процесуального законодавства, умови договору про надання правової допомоги та зміст наданих послуг за вищенаведеним розрахунком, суд приходить до висновку, що дійсний витрачений час на надання правової допомоги, виходячи із складності справи, категорія якої не є складною, ціна позову складає - 52903,20 грн., обсягу наданих послуг та виконаних адвокатом робіт, та з урахуванням клопотання відповідача про зменшення правничої допомоги, слід зменшити розмір витрат на правничу допомогу, яка підлягає розподілу між сторонами, а саме: аналіз документів наданих клієнтом для підготування позовної заяви на предмет достатності для обґрунтування позовних вимог - 1000 грн., аналіз нормативно-правових актів та судової практики з питань оскарження рішень про коригування митної вартості - 1000 грн., роз`яснення клієнту перспектив та наслідків оскарження рішення про коригування митної вартості - 500 грн., підготування та надіслання (подання) до суду позовної заяви про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості - 2000 грн., оскільки розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, загалом, підлягають стягненню з бюджетних асигнувань відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4500 грн. з урахуванням вимог ч.5, ч.6, ч.7 ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу, з урахуванням співмірності та зменшення судом розміру таких витрат за клопотанням відповідача, підлягають частковому задоволенню у розмірі 4500,00грн.

При прийнятті даного рішення, суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема, у справах "Салов проти України" (заява №65518/01 від06.09.2005; п.89), "Проніна проти України" (заява №63566/00 від18.07.2006; п.23) та "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04 від10. 02.2010; п.58), яка полягає у тому, що принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) 09.12.1994, п.29).

Приймаючи до уваги викладене, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для часткового задоволення позовних вимог позивача.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат по сплаті судового збору, суд виходить із того, що відповідно до ч.3 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин підлягають стягненню з бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Дніпровської митниці Держмитслужби на користь позивача судові витрати позивача по сплаті судового збору понесені позивачем пропорційно задоволеним позовним вимогам у розмірі 2102 грн. 00 коп. понесені позивачем згідно квитанції про сплату №46102 від 20.11.2020р. (а.с.8,85).

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 134, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "МАГНОХРОМ АЛЮМІНАТС" до Дніпровської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення №UA110230/2020/000146/1 від 06.08.2020р. - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA110230/2020/000146/1 від 06.08.2020р.

Стягнути з бюджетних асигнувань Дніпровської митниці Держмитслужби (49038, м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, 22, код ЄДРПОУ 43350935) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МАГНОХРОМ АЛЮМІНАТС" (49049, Дніпропетровська область, м. Дніпро, пров. Добровольців, буд.15, кімната 3; код ЄДРПОУ 42197663) - судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2102 грн. 00 коп. (дві тисячі сто дві грн. 00 коп.) та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4500,00грн (чотири тисячі п`ятсот гривень 00 коп).

У частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5500,00 грн. - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення відповідно до вимог статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України та у порядку, встановленому п.п.15.1 п.15 Розділу VІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду набирає законної сили у строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.О. Конєва