Рішення № 95841489, 23.03.2021, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"23" березня 2021 р. Справа № 924/1360/20

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Яроцького А.М., при секретарі судового засідання Адамчук І.П., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Еталон-Прилад"

до державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Хмельницька атомна електрична станція"

про стягнення 429 531,00 грн., з яких: 290 700,00 грн. основного боргу, 113 931,00 грн. пені, 12 398,62 грн. процентів річних та 12 501,39 грн. втрат від інфляції.

Представники сторін:

від позивача - Санін А.О.

від відповідача - не з`явився.

Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Процесуальні дії по справі.

21.12.2020 року на адресу Господарського суду Хмельницької області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "Еталон-Прилад" до державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Хмельницька атомна електрична станція" про стягнення 290 700,00 грн. основного боргу за договором поставки №15566/53-124-01-19-10934 від 12.09.2019 року, 113 931,00 грн. пені, 12 398,62 грн. процентів річних та 12 501,39 грн. втрат від інфляції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.12.2020 року вказану позовну заяву передано для розгляду судді Яроцькому А.М.

Ухвалою суду від 28.12.2020 позовну заяву залишено без руху надавши заявнику строк у 7 днів з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків виявлених у позовній заяві з доданими документами.

Після усунення виявлених порушень, ухвалою суду від 15.01.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 04.02.2021 року та встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов до 01.02.2021 року.

28.01.2021р. на адресу суду від представника товариства з обмеженою відповідальністю "Еталон-Прилад" надійшло клопотання (вх.№05-22/898/21 від 28.01.2021) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції за допомогою власних технічних засобів в програмі EASYCON.

Ухвалою суду від 29.01.2021р. у задоволенні клопотання (вх. №05-22/898/21 від 28.01.2021) представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Еталон-Прилад" про участь в судовому засіданні у справі №924/1360/20 призначеному на 12:00 год. 04 лютого 2021 року, в режимі відеоконференції відмовлено.

03.02.2021 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву у справі та клопотання про розгляд справи без участі представника відповідача.

Ухвалою суду від 04.02.2021р. продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів та відкладено підготовче засідання у справі №924/1360/20 на 04.03.2021р.

10.02.2021р. на адресу суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив.

03.03.2021р. представником позивача надіслано на електронну адресу суду клопотання у якому останній просив суд закрити підготовче засідання та призначити справу №924/1360/20 до судового розгляду по суті, проведення якого забезпечити в режимі відеоконференції за допомогою власних технічних засобів в програмі EASYCON за участю представника товариства з обмеженою відповідальністю "Еталон-Прилад" - адвоката - Саніна А.О.

Ухвалою суду від 04.03.2021р. закрито підготовче провадження та призначено справу №924/1360/20 до судового розгляду по суті у загальному позовному провадженні на 23.03.2021р., клопотання представника товариства з обмеженою відповідальністю "Еталон-Прилад" від 03.03.2021р. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та системи відеоконференцзв`язку EASYCON задоволено.

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

До Господарського суду Хмельницької області 21.12.2020 надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "Еталон-Прилад" до державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Хмельницька атомна електрична станція" про стягнення 290 700,00 грн. основного боргу за договором поставки №15566/53-124-01-19-10934 від 12.09.2019 року, 113 931,00 грн. пені, 12 398,62 грн. процентів річних та 12 501,39 грн. втрат від інфляції.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що відповідно до укладеного між сторонами договору поставки №15566/53-124-01-19-10934 від 12.09.2019 року позивач здійснив відповідачу поставку товару загальною вартістю 954 000,00 грн., що підтверджується підписаними сторонами видатковою накладною №РН-0000738 від 12.12.2019р. Однак відповідач не здійснив повну оплату за отриманий товар, в результаті чого у нього утворилась заборгованість за спірним договором в розмірі 290700,00 грн. В зв`язку з порушенням відповідачем зобов`язання, позивач на підставі ч.2 ст. 625 ЦК України нарахував до стягнення з останнього 113 931,00 грн. пені за період з 13.04.2020р. по 12.07.2020р., 12 398,62 грн. процентів річних у розмірі 3% за період з 13.04.2020р. по 17.11.2020р. та 12 501,39 грн. втрат від інфляції з січня по жовтень 2020 року.

03.02.2021р. на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позов, в якому останній заперечує щодо позовних вимог. У відзиві зокрема зазначає про те, що відповідач вживав усіх можливих дій та заходів для проведення оплати поставленого позивачем товару, а саме, сума боргу була включена до графіку першочергових платежів, вчасно подано заявку на використання коштів для оплати товару за договором від 12.09.2019р. №15566/53-124-01-19-10934. Звертає увагу суду на те, що відповідач не мав можливості здійснити оплату отриманого товару в строки визначені умовами Договору внаслідок дії об`єктивних та незалежних від відповідача обставин, які не пов`язані з господарською діяльністю підприємства та не є наслідком його неефективної роботи, а через те, що компанія опинилась в умовах, незалежних від її волі та намірів. Вважає, що позивач неправомірно нарахував до стягнення з відповідача 3% річних та індексу інфляції, не врахувавши при їх обрахунку висновки Верховного суду щодо цього питання, викладених у постанові Великої Палати Верховного суду від 22.09.2020р. у справі №918/631/19, а також у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 26.06.2020р. у справі №905/21/19.

10.02.2021р. представником позивача надіслано на електронну адресу суду відповідь на відзив на позовну заяву, де останній зазначив, що доводи відповідача стосовно неврахування при розрахунку суму 3% річних та інфляційних нарахувань, висновків викладених у постанові Великої Палати Верховного суду від 22.09.2020р. у справі №918/631/19, не повинні враховуватися судом, оскільки вони стосуються неповернення попередньої оплати сплаченої за непоставлений товар. Вказав, що відповідач заперечуючи проти нарахованих позивачем сум інфляційних втрат та 3% річних не надає суду контррозрахунку, не зазначає які саме вимоги та правила щодо обчислення, не були враховані та виконані позивачем. Представник позивача зауважив, що скрутне матеріальне становище відповідача не доведено належними та допустимими доказами, а також заборгованість перед відповідачем з боку ДП "Енергоринок" (заборгованість одного державного підприємства перед іншим), не є форс-мажорними обставинами в розумінні ст. 617 ЦК України. Пояснив, що в даному випадку саме політика держави (одночасно власника ДП "НАЕК Енергоатом") у сфері енергетики, призвела до зменшення частки генерації електроенергії атомними станціями, недоотримання АЕС розрахунків за відпущену на ринок електроенергію, а тягар таких дій покладається на підприємство, яке належним чином виконало умови договору та поставило товар належної якості. Вказав, що в даному випадку має місце порушення принципу "належного урядування".

Представник позивача в судовому засіданні 23.03.2021р. підтримав позовні вимоги.

Представник відповідача в судове засідання 23.03.2021р. не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується надісланням ухвали суду від 04.03.2021р. на електронну адресу відповідача. В свою чергу судом враховується, що в матеріалах справи наявне клопотання про розгляд справи без участі представника відповідача.

Будь-які не розглянуті судом клопотання, подані учасниками процесу в межах розгляду справи, в матеріалах справи №924/1360/20 відсутні.

Беручи до уваги приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стосовно розгляду спору впродовж розумного строку, норми ч. ч. 1, 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті і суд розглядає справу за відсутності такого учасника, враховуючи той факт, що сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи та те, що у суду є всі необхідні матеріали (докази) для вирішення спору по суті, спір належить вирішити у відсутності представника відповідача за матеріалами справи.

Обставини, які є предметом доказування у справі, та докази, якими сторони підтверджують або спростовують їх наявність.

12.09.2019р. між ДП "Національна Атомна Енергогенеруюча Компанія "Енергоатом" (Відокремлений підрозділ "Хмельницька АЕС") (Покупець) та ТзОВ "Еталон-Прилад" (Постачальник) укладено Договір поставки №15566/53-124-01-19-10934, відповідно до пункту 1.1. якого постачальник зобов`язується поставити і передати у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти і сплатити контролери тиску (надалі - Товар). Кількість, ціна та код товару згідно з УКТ ЗЕД зазначаються в специфікації №1, яка є невід`ємною частиною договору.

Згідно з пунктами 3.1., 3.2. договору строк поставки товару протягом 55-и робочих-днів з дати укладення сторонами договору. Поставка товару здійснюється транспортом і за рахунок постачальника на умовах DDP згідно з ІНКОТЕРМС 2010 на складі вантажоотримувача: за адресою: (Хмельницьке відділення ВП "Складське господарство" 30100, склад №8, вул. Енергетиків, 36, м. Нетішин, Хмельницької області, 30100).

Пунктами 4.1., 4.2. договору сторони погодили, що ціна товару по договору становить 795 000,00 грн. (сімсот дев`яносто п`ять, тисяч грн. 00 коп.), крім того ПІДВ 20% 159 000,00 грн. (сто п`ятдесяті дев`ять тисяч грн. 60 коп). Всього ціна договору: 954 000,00 грн. (дев`ятсот п`ятдесят чотири тисячі грн. 00 коп.) Ціна за одиницю товару кількість та загальна ціна товару по договору визначається специфікацією №1.

Оплату за поставлений товар покупець здійснює шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 30 календарних днів з дати поставки товарів на складі вантажоотримувача, за умови відповідності поставленого товару вимогам договору, щодо його кількості та якості (пункт 5.1. договору).

Відповідно до пункту 6.1. договору сторони погодили, що приймання товару за якістю та кількістю здійснюється на складі вантажоотримувача відповідно до Інструкції №П-6 (1965р.) та №П-7 (1966р.), затверджених постановою Держарбітражу при Раді міністрів СРСР, з наступними змінами і доповненнями та СОУ НАЕК 038:2017 "Управління закупівлями продукції. Організація Вхідного контролю продукції АЕС" (energoatom.kіеv.uа).

Згідно з пунктами 6.2., 6.3., та 6.4. договору перехід права власності на товар за договором відбувається в момент поставки товару на склад вантажоотримувача за умови відповідності поставленого товару вимогам договору та Інструкції П-6. З товаром постачальник надає покупцю видаткову накладну (в 3 примірниках). Датою поставки товару вважається дата підписання вантажоотримувачем видаткової накладної.

Пунктами 7.1, 7.2. договору передбачено, що сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором у разі виникнення форс - мажорних обставин, зазначених в п. 2 ст. 14-1 ЗУ "Про торгово-промислові палати в Україні", які не існували під час укладання договору та виникли поза волею сторін. Доказом виникнення форс-мажорних обставин та строку їх дії є сертифікат торгово-промислової палати України.

Відповідно до пункту 8.7. договору за порушення строку оплати товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,1% від вартості неоплаченого в строк товару за кожен день прострочення.

Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з дати його реєстрації в ДП "НАЕК "Енергоатом" за умови підписання його уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками (за наявності печатки) і діє до повного виконання сторонами зобов`язань за договором (пункт 11.1. договору).

Договір підписаний представниками сторін та скріплений відтисками їх печаток.

Додатком №1 до договору оформлено специфікацію №1, в якій визначено найменування товару, технічні характеристики, кількість та ціну. Загальна вартість товару становить 954 000,00 грн. з ПДВ.

Листом вих.№883-11 від 18.11.2019р. позивач повідомив відповідача про затримку відправлення вантажу згідно договору №5566/53-124-01-19-10934 від 12.09.2019р., вказано, що товар буде поставлено до 07.12.2020р.

Згідно видаткової накладної №РН-0000738 від 12.12.2019р. на виконання умов договору, позивачем поставлено відповідачу товар на суму 954 000,00 грн.

Накладна підписана представниками сторін без поправок та зауважень, а також скріплена відтиском печаток.

Поставка товару відповідачу підтверджується також товарно-транспортною накладною форми №1-ТН №ТТН-1212/2 від 12.12.2019р., яка знаходяться в матеріалах справи.

З платіжного доручення №2623 від 13.04.2020р. вбачається, що відповідач на виконання умов договору №5566/53-124-01-19-10934 від 12.09.2019р. перерахував на розрахунковий рахунок позивача 663 300,00 грн.

Оскільки, відповідач своїх зобов`язань за договором №5566/53-124-01-19-10934 від 12.09.2019р., щодо оплати поставленого товару в повному обсязі не виконав, то позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з останнього 429 531,00 грн., з яких: 290 700,00 грн. основний борг, 113 931,00 грн. пеня за період з 13.04.2020р. по 12.07.2020р., 12 398,62 грн. проценти річних у розмірі 3% за період з 13.04.2020р. по 17.11.2020р. та 12 501,39 грн. втрати від інфляції з січня по жовтень 2020 року.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, невизнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду:

Згідно зі ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання іншою особою.

Захист свого особистого немайнового або майнового права та інтересу в суді кожна особа вправі здійснювати шляхом звернення з позовом, предмет якого або кореспондує із способами захисту, визначеними у ст. 16 ЦК України, договором або іншим законом.

Статтею 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 2 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ч. 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як вбачається із матеріалів справи, 12.09.2019р. між ДП "Національна Атомна Енергогенеруюча Компанія "Енергоатом" (Відокремлений підрозділ "Хмельницька АЕС") (Покупець) та ТзОВ "Еталон-Прилад" (Постачальник) укладено Договір поставки №15566/53-124-01-19-10934, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити і передати у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти і сплатити контролери тиску (надалі - Товар). Кількість, ціна та код товару згідно з УКТ ЗЕД зазначаються в специфікації №1, яка є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України).

За змістом ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Згідно частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

На виконання умов договору та Специфікації №1, позивач поставив, а уповноважена особа відповідача прийняла товар на загальну суму 954 000,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-0000738 від 12.12.2019 року.

В свою чергу, відповідно до поданого до матеріалів справи відзиву на позовну заяву, відповідач не оспорює отримання товару за договором поставки №15566/53-124-01-19-10934 від 12.09.2019 року на загальну суму 954 000,00 грн.

У ст. 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до пункту 5.1. договору оплату за поставлений товар покупець здійснює шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 30 календарних днів з дати поставки товарів на складі вантажоотримувача, за умови відповідності поставленого товару вимогам договору, щодо його кількості та якості.

Згідно з пунктом 6.1. договору сторони погодили, що приймання товару за якістю та кількістю здійснюється на складі вантажоотримувача відповідно до Інструкції №П-6 (1965р.) та №П-7 (1966р.), затверджених постановою Держарбітражу при Раді міністрів СРСР, з наступними змінами і доповненнями та СОУ НАЕК 038:2017 "Управління закупівлями продукції. Організація Вхідного контролю продукції АЕС" (energoatom.kіеv.uа).

Таким чином, враховуючи положення п. 5.1 договору та ст. 253 ЦК України, згідно з якою перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок, відповідач зобов`язаний був оплатити товар, отриманий за видатковою накладною від 12.12.2019р., у строк до 12.01.2020р.

В порушення умов договору поставки №15566/53-124-01-19-10934 від 12.09.2019 року відповідач здійснив часткову оплату за отриманий товар 13.04.2020р. на суму 663 300,00 грн.

Докази добровільного погашення відповідачем заборгованості у розмірі 290 700,00 грн. за спірним договором поставки в матеріалах справи відсутні.

Враховуючи встановлені судом факти та зміст позовних вимог, з огляду на доведеність порушення відповідачем зобов`язання з повної оплати товару за договором поставки №15566/53-124-01-19-10934 від 12.09.2019р., відсутність в матеріалах справи доказів сплати відповідачем 290 700,00 грн., суд вважає заявлені позовні вимоги про стягнення 290 700,00 грн. основного боргу правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При цьому, посилання відповідача на важкий фінансовий стан не є підставою для звільнення від виконання грошових зобов`язань за договором поставки.

З огляду на прострочення відповідачем грошового зобов`язання за договором №15566/53-124-01-19-10934 від 12.09.2019р., позивач просить суд стягнути нараховані на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України та п. 8.7. договору 113 931,00 грн. пені за період з 13.04.2020р. по 12.07.2020р., 12 398,62 грн. 3% річних за період з 13.04.2020р. по 17.11.2020р. та 12 501,39 грн. інфляційних втрат за період з січня по жовтень 2020 року., про стягнення яких звернувся з вказаним позов до суду.

Виходячи зі змісту ст. ст. 546, 548, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов`язання. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною другою ст. 551 ЦК України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. За змістом ст. 3 зазначеного Закону розмір пені, передбачений ст.1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При цьому, судом враховуються положення ч. 6 ст. 232 ГК України, відповідно до яких нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

У п. 8.7. договору сторони узгодили, що Відповідно до пункту 8.7. договору за порушення строку оплати товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,1% від вартості неоплаченого в строк товару за кожен день прострочення.

За наслідком проведеного перерахунку заявлених до стягнення сум пені, суд дійшов до висновку, що останні заявлено без урахування ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" поза межами максимально можливого розміру, у зв`язку з чим вимога про стягнення 113931,00 грн. пені підлягає частковому задоволенню на суму 64450,63 грн. У стягненні 49480,37 грн. пені належить відмовити.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

При перерахунку заявлених до стягнення 3% річних за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання судом встановлено, що останні обраховано поза межами максимального розміру, а тому вимога про стягнення 12398,62 грн. 3% річних підлягає частковому задоволенню на суму 12388,58 грн. У стягненні 10,04 грн. 3% річних належить відмовити.

В частині нарахувань втрат від інфляції судом враховується правовий висновок, викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 26.06.2020 у справі № 905/21/19. Зокрема, при розрахунку "інфляційних втрат" у зв`язку з простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин за аналогією закону підлягають застосуванню норми Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України від 27.07.2007 №265, а також визначений порядок нарахування інфляційних втрат у випадку часткового помісячного погашення суми основного боргу (пункти 25 - 29 постанови Верховного Суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19). Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про те, що у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.

У кредитора згідно з частиною другою статті 625 ЦК України є право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу. Водночас, якщо боржник після нарахування йому інфляційних втрат за відповідний місяць допустив подальше прострочення в оплаті основного боргу, то кредитор, виходячи з того, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат, яке виникло в силу закону, є грошовим, вправі нарахувати боржнику інфляційні втрати на суму основного боргу, збільшену на індекс інфляції за попередній місяць прострочення (пункт 23 постанови Верховного Суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19).

Також об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у справі № 905/21/19 наведено формулу, за якою можна розрахувати інфляційні втрати: "Х" * "і-1" - 100 грн. = "ЗБ", де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн. - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці). При цьому зазначено, що за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).

Для відокремлення інфляційних збитків за певний період від основної заборгованості, від остаточного розрахунку основного боргу з інфляційною складовою, проведеного із застосуванням такої послідовності, необхідно відняти основний борг, який залишився непогашеним на кінець розрахункового періоду.

У випадку, якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу та ділиться на 100%.

Верховний Суд у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 26.06.2020р. у справі №905/21/19 зазначив, що такий спосіб розрахунку інфляції за статтею 625 ЦК України з точки зору математичного підходу не є єдиним, але вбачається найбільш простим для застосування юристами.

Аналогічного висновку щодо механізму нарахування інфляційних втрат дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.09.2020р. у справі №918/631/19.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду в постанові від 20.11.2020 року у справі №910/13071/19 роз`яснила, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Оскільки прострочення виконання зобов`язання виникло з 12.01.2020 року, правомірним є нарахування втрат від інфляції за період з січня 2020 року. Здійснивши перерахунок втрат від інфляції за період з січня 2020 року по березень 2020 року на суму 954000,00 грн. та з квітня 2020 року по жовтень 2020 року на суму 290 700,00 грн., суд дійшов висновку про його правомірність, тому 12501,39 грн. втрат від інфляції підлягає стягненню з відповідача.

Щодо посилань відповідача на запровадження на території України карантину та наявності форс-мажорних обставин, як на підставу для звільнення від відповідальності за невиконання зобов`язань за договором, судом враховується таке.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" установлено з 12 березня 2020р. на усій території України карантин.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" до переліку форс-мажорних обставин, який міститься в ч. 2 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", віднесено введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

З аналізу наведеної норми слідує, що на особу, яка порушила зобов`язання, покладається обов`язок доведення того, що відповідне порушення є наслідком дії певної непереборної сили, тобто, що непереборна сила не просто існує, а безпосередньо призводить до порушення стороною свого зобов`язання (необхідність існування причинно-наслідкового зв`язку між виникненням форс-мажорних обставин та неможливістю виконання стороною своїх зобов`язань).

При цьому, сам факт встановлення карантину як форс-мажорної обставини не може бути самостійною підставою для невиконання зобов`язань у встановлений договором строк, оскільки повинен бути доведений причинно-наслідковий зв`язок між карантином та неможливістю виконання договору.

У пункті 7.1 договору сторони погодили, що вони звільняються від відповідальності за невиконання або невиконання зобов`язань за договором у разі виникнення форс-мажорних обставин, зазначених в п. 2 ст. 14-1 Закону України „Про Торгово-промислові палати в Україні", які не існували під час укладення договору та виникли поза волею сторін.

Частиною першою статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", передбачено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю.

У пункті 7.5. договору також передбачено, що доказом виникнення форс-мажорних обставин та строку їх дії є сертифікат Торгово-промислової палати в Україні.

Однак в матеріалах справи відсутній відповідний сертифікат Торгово-промислової палати України, а також відсутні докази на підтвердження наміру його отримати відповідачем (листи, звернення, тощо).

Тому посилання відповідача на наявність карантину, як на форс-мажорну обставину, не є підставою для невиконання зобов`язань за договором поставки та звільнення відповідальності за невиконання зобов`язань за договором. Подібного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 26.05.2020р. у справі №918/289/19.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 73 ГПК доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13, ст. 74 ГПК України).

Беручи до уваги наведені вище положення закону, враховуючи встановлені судом факти та зміст позовних вимог, суд вважає за належне позовні вимоги задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача 290 700,00 грн. основного боргу, 113 931,00 грн. пені, 12 398,62 грн. процентів річних та 12 501,39 грн. втрат від інфляції. У задоволенні решти позовних вимог належить відмовити.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Еталон-Прилад" до державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Хмельницька атомна електрична станція" про стягнення 429 531,00 грн., з яких: 290 700,00 грн. основного боргу, 113 931,00 грн. пені, 12 398,62 грн. процентів річних та 12 501,39 грн. втрат від інфляції задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Хмельницька атомна електрична станція" (Хмельницька обл., м. Нетішин, вул. Енергетиків, буд.20, код 21313677) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Еталон-Прилад" (31045, м. Харків, вул. Клочківська, буд. 295, код 31342156) 290 700,00 грн. заборгованості, 64 450,63 грн. пені, 12 388,58 грн. 3 % річних, 12501,39 грн. інфляційних втрат та 5700,61 грн. витрат зі сплати судового збору.

Після набрання рішенням законної сили, видати наказ.

У стягненні 10,04 грн. 3% річних та 49480,37 грн. пені відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Апеляційна скарга подається до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України, з урахуванням пп. 17.5 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 29.03.2021р.

Суддя А.М. Яроцький

Віддрук. у 4 прим.: (усім рек. з пов. про вруч.)

1 - до справи;

2 - позивачу - 61045, м. Харків, вул. Клочківська, 295;

3, 4 - відповідачу - 01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3;

- 30100, Хмельницька обл., м. Нетішин, вул. Енергетиків, буд. 20.