Ухвала суду № 95841388, 29.03.2021, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

УХВАЛА

29 березня 2021 року м. ХарківСправа № 430з-21

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жигалкіна І.П.

без участі представників сторін

розглянувши заяву (вх. № 430 від 26.03.2021 р.) про забезпечення позову до його пред`явлення

за позовом ОСОБА_1 , м. Харків до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕТ-Акцент", м. Дергачі Харківської області , 2. Департаменту реєстрації Харківської міської ради, м. Харків про забезпечення позову

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Харківської області із заявою про забезпечення позову (вх. № 430 від 26.03.2021 р.) до подачі позову, в якій просить суд вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення заборони державним реєстраторам юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що діють на підставі Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", вчиняти/здійснювати/проводити в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань реєстраційні дії, що пов`язані із внесенням змін до відомостей про юридичну особу, зокрема щодо керівника ТОВ "Вет-Акцент" та інших осіб, які уповноважені вчиняти дії від імені цієї юридичної особи.

Статттею 136 ГПК України передбачено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 ГПК України заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 137 ГПК України, позов забезпечується, зокрема, забороною вчиняти певні дії, забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо).

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. При зверненні до суду з заявою про вжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на об`єкт нерухомого майна, заявник зобов`язаний надати докази того, що запропонований захід забезпечення позову дійсно може виключити можливість невиконання або утруднення виконання судового рішення.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову та необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Так заявник зазначає та посилається на те, що він має намір звернутися з позовом до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕТ-АКЦЕНТ» про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників, оформленого протоколом № 1 від 24.03.2021 у зв`язку з грубими порушеннями законодавства та статуту Товариства, а саме щодо порядку їх скликання та проведення, повноважності загальних зборів - відсутності кворуму учасників та порушенням прав заявника (предмет позову) та просить суд вжити заходи забезпечення позову до подання позовної заяви шляхом накладення заборони державним реєстраторам юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що діють на підставі Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", вчиняти/здійснювати/проводити в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань реєстраційні дії, що пов`язані із внесенням змін до відомостей про юридичну особу, зокрема щодо керівника ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ВЕТ-АКЦЕНТ" (ідентифікаційний код юридичної особи: 40025476, місцезнаходження: 62301, Харківська обл., Дергачівський район, місто Дергачі, вул. Залізнична, будинок 31 Н), та інших осіб, які уповноважені вчиняти дії від імені цієї юридичної особи.

Свої вимоги щодо забезпечення позову, заявник обґрунтовує наступними тезами викладеними у заяві та які оцінює суд з метою задоволення/відмови поданої заяви (детальний опис):

Так, ОСОБА_1 (Заявник) є учасником ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕТ-АКЦЕНТ» (надалі також Товариство) із часткою у статутному капіталі розміром 1050,00 грн., що становить 35 % статутного капіталу Товариства та відповідно 35% голосів учасників товариства. Вказане підтверджується статутом Товариства та Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 25.03.2021, код 527206053993 (копії надаються).

Заявнику стало відомо, що 24.03.2021 без його участі було проведено загальні збори учасників ТОВ «ВЕТ-АКЦЕНТ», які були оформлені протоколом № 1 від 24.03.2021 (копія протоколу надається). На вказаних загальних зборах ухвалено рішення, зокрема, про затвердження результатів фінансово-господарської діяльності Товариства та річної фінансової звітності за 2020 рік, припинення з 24.03.2021 повноважень директора Товариства ОСОБА_2 та звільнення його із займаної посади, призначення з 25.03.2021 на посаду директора Товариства ОСОБА_3 , встановлення йому розміру винагороди, укладення з ним трудового контракту, вирішено питання про розподіл витрат на проведення загальних зборів.

У зазначеному протоколі загальних зборів вказано, що присутній учасник ОСОБА_4 , яка має частку розміром 52 % статутного капіталу, яка відповідає 52 % голосів, а також учасники ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які мають частки по 6,5 % статутного капіталу (6,5 % голосів) кожна, та від імені яких діє законний представник ОСОБА_4 . Всього на загальних зборах присутні 65 % голосів.

24.03.2021 заявник не міг бути присутнім на загальних зборах у зв`язку із тим, що хворіє на короновірусну хворобу COVID19 та за рекомендацією лікаря залишається вдома на лікуванні. Відповідно до абз. 4 п. 11.2 Статуту Товариства учасники мають кількість голосів, пропорційну розміру їх часток у статутному капіталі. Отже заявник має 35 % голосів.Відповідно до п. 11.5 Статуту Товариства збори учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники, що володіють у сукупності більш як 70 відсотками голосів. Брати участь у зборах з правом дорадчого голосу можуть члени виконавчих органів, які не є учасниками Товариства. Учасники загальних зборів, які беруть участь у зборах, реєструються з зазначенням кількості голосів, яку має кожний учасник. Цей перелік підписується головою та секретарем зборів. Будь-хто з учасників вправі вимагати розгляду питання на зборах учасників за умови, що воно було поставлено не пізніше як за 25 днів до початку зборів.24.03.2021 копію вказаного протоколу разом з іншими документами ОСОБА_2 подано державному реєстратору Департаменту адміністративних послуг та споживчого ринку Харківської міської ради для проведення реєстраційної дії щодо зміни керівника ТОВ «ВЕТ-АКЦЕНТ», заява № 56677983. На день написання цієї заяви розгляд поданих документів реєстратором триває.

Вказаним рішенням порушені права Заявника, адже він не зміг взяти участь у загальних зборах, обговорювати питання порядку денного, голосувати з питань порядку денного, тощо.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» (Закон про ТОДВ) загальні збори учасників є вищим органом товариства. Кожен учасник товариства має право бути присутнім на загальних зборах учасників, брати участь в обговоренні питань порядку денного і голосувати з питань порядку денного загальних зборів учасників. Кожен учасник товариства на загальних зборах учасників має кількість голосів, пропорційну до розміру його частки у статутному капіталі товариства, якщо інше не передбачено статутом.

Згідно з ч. 1 ст. 33 Закону про ТОДВ загальні збори учасників проводяться в порядку, встановленому цим Законом та статутом товариства.

Відповідно до усталеної судової практики підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів (учасників) господарського товариства можуть бути: порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства; позбавлення акціонера (учасника) товариства можливості взяти участь у загальних зборах; порушення прав чи законних інтересів акціонера (учасника) товариства рішенням загальних зборів. Безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв`язку з порушенням прямих вказівок закону є: прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення або у разі неможливості встановлення наявності кворуму; прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного загальних зборів товариства; відсутність протоколу загальних зборів. Права учасника (акціонера, члена) юридичної особи можуть бути визнані порушеними внаслідок недотримання вимог закону про скликання і проведення загальних зборів, якщо він не зміг взяти участь у загальних зборах, належним чином підготуватися до розгляду питань порядку денного, зареєструватися для участі у загальних зборах тощо. (п. 23-25 Постанови Верховного Суду від 03.11.2020 у справі № 916/3133/17).

Закон про ТОДВ не містить положень про кворум учасників на загальних зборах товариства, так само як і заборони встановлення такого кворуму, однак передбачає можливість зазначити в статуті іншу ніж в законі кількість голосів, необхідну для прийняття рішення (ч. 5 ст. 34 Закону), проте не менш ніж більшість і за винятком тих питань, для вирішення яких необхідно 100% голосів.

В цілому, аналіз норм Закону про ТОДВ свідчить про існуючий принцип диспозитивності установчих документів, тобто в статуті можна передбачити все, що прямо не заборонено законом. Наявність кворуму загальних зборів в статуті прямо не суперечить Закону.

Прикінцевими та перехідними положеннями Закону про ТОДВ було передбачено «перехідний період», який тривав один рік з дня набрання чинності законом, тобто до 17.06.2019. Протягом цього періоду товариства могли здійснювати діяльність на підставі статутів, які не відповідали цьому Закону, але відповідали Закону України «Про господарські товариства» на момент втрати чинності останнім. Такий висновок щодо тлумачення зазначених положень зроблено Верховним Судом у постановівід 11.09.2019 у справі № 922/3010/18.

А постанова ВС від 18.06.2020 у справі № 922/298/19 містить висновки, що кворум учасників на загальних зборах в статуті товариства цілком відповідає вимогам Закону про ТОДВ.

Колегія суддів Касаційного господарського суду цілком погодилась з висновками суду апеляційної інстанції:

- дійсно, ст. ст. 33, 34 Закон про ТОДВ безпосередньо не містять вимог щодо кворуму для правомочності зборів, але такі вимоги визначені абз. 2 п.7.3. Статуту Відповідача;

- Закон про ТОДВ, не встановлюючи власні вимоги щодо умов правочинності зборів, не тільки не містить заборони визначати Статутом кворум, необхідний для повноважності зборів, але й в ч. 1 ст. 33 передбачає можливість регламентації порядку проведення зборів як цим Законом, так і Статутом;

- водночас, положення ч. ч. 2-5 ст. 34 Закону про ТОДВ, які встановлюють вимоги до кількості голосів від загальної кількості голосів всіх учасників товариства, необхідної для прийняття рішення з певних питань, які за Законом вимагають одностайності, та забороняють встановлення іншого щодо таких питань в статуті, фактично опосередковано вказують і на вимоги щодо повноважності зборів, які розглядатимуть такі питання.

Таким чином, порушення вимоги про кворум загальних зборів, передбаченої п. 11.5 Статуту ТОВ «ВЕТ-АКЦЕНТ» є безумовною підставою для визнання недійсним рішення, ухваленого на таких зборах.

Заявник зазначає, що оскільки Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» не містить обов`язків державного реєстратора перевіряти відповідність рішення органу управління юридичної особи її установчим документам, зокрема щодо наявності положень про кворум учасників загальних зборів, існує ризик проведення реєстраційної дії щодо зміни керівника ТОВ «ВЕТ-АКЦЕНТ» на підставі спірного рішення загальних зборів. Тим більше вказаний протокол вже подано реєстратору для проведення реєстраційної дії щодо зміни керівника.

Таким чином, оскільки подати позов про визнання недійсним рішення загальних зборів, заявник матиме змогу лише після отримання оригіналу або належним чином засвідченої копії зазначеного протоколу, а також інших документів, щодо яких відправлені відповідні запити, та додавши їх копії до суду, вважаємо обґрунтованою необхідність забезпечити позов до моменту подання позовної заяви. Позивач має зазначити, де знаходяться оригінали документів, копії яких подаються до суду, а наразі такої точної інформації у заявника немає. Для отримання такої інформації направлені відповідні запити.Також заявник вважає, що належним способом забезпечення позову буде внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань заборони вчинення реєстраційних дій стосовно ТОВ «ВЕТ-АКЦЕНТ», зокрема щодо зміни керівника і зазначає, що вказані тимчасові заходи забезпечення позову не обмежать істотним чином господарську діяльність ТОВ «ВЕТ-АКЦЕНТ», щодо якого вони вживаються та є співмірними із позовними вимогами, які планує заявити заявник та незалежно від результатів розгляду спору по суті, можливі заходи забезпечення не матимуть для ТОВ «ВЕТ-АКЦЕНТ» негативних майнових наслідків, а тому не вбачає необхідності щодо вжиття зустрічного забезпечення.

При розгляді зазначеної заяви про забезпечення позову до його пред`явлення, суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, яка викладена у постанові від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17. Велика Палата Верховного Суду зазначила, що незалежно від того, чи перераховані усі постанови, в яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата Верховного Суду, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду: Постанова ВС від 31.10.2019 по справі № 754/10714/18 (провадження № 61-1670св19), Постанова від 16.11.2020 по справі № 465/581/20 (провадження № 61-14189св20).

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленні відповідності заходів забезпечення позову позовним вимогам слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.

Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

При цьому забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуальної рівноправності сторін.

Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкоджання спричинення значної шкоди позивачу.

При розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед результат розгляду справи по суті позову.

З урахуванням викладеного, судсуб`єктивно на власне переконання відповідно до змісту діючого процесуального законодавства вважає, що забезпечення позову шляхом обраного заявником способу є обґрунтованими, оскільки такий спосіб забезпечення позову відповідає чинному законодавству (ч. 1. п. 2 ст. 137 ГПК України) та є співмірним із позовними вимогами які будуть заявлені у майбутньому. У разі невжиття заходів забезпечення позову у зазначений спосіб, матиме місце можливе порушення прав, у спосіб який може бути визнаний таким, що не відповідає вимогам закону та підлягає захисту у судовому порядку.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).

Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини, ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський суд з прав людини вказав, що для Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Таким чином, держава Україна несе обов`язок перед заінтересованими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема, через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі. Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 20 липня 2004 року у справі «Шмалько проти України» вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Судом на виконання приписів Верховного суду встановлено, що з урахуванням обґрунтувань та доказів, наданих заявником на підтвердження своїх вимог:

1. Між сторонами дійсно виник корпоративний спір;

2. Існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову;

3. З`ясовано дані про особу відповідача;

4. З`ясовано відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати заявник майбутнім позовним вимогам;

5. Вживані заходи не будуть перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець;

6. Суд бере до уваги інтереси не тільки заявника, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів;

7. Суд при розгляді зазначеного питання про забезпечення не перевіряє обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову, та не встановлює обставин справи які можуть бути встановлені тільки при її розгляді у відповідному провадженні;

8. Суд вважає, що забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.

9. Застосовані заходи забезпечення повинні є співмірними із майбутніми позовними вимогами;

10. Суд вважає, що задоволення заяви не порушує принципів змагальності і процесуальної рівноправності сторін.

11. Застосовані заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

12. Суд вважає, що прийняте судове рішення відповідає критерію обґрунтованості.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість заяви про вжиття заходів по забезпеченню позову до його подання.

Дослідивши та надавши оцінку матеріалам заяви щодо забезпечення позову в їх сукупності, суд дійшов висновку, що в заяві наявні обґрунтування необхідності забезпечення позову, а також чітко зазначено, у чому саме полягає утруднення чи неможливість виконання рішення у разі задоволення позовних вимог. Заявником до заяви про забезпечення позову подано достатньо доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування заходів до забезпечення позову.

За таких обставин, оскільки заявником доведено те, що невжиття визначених ним заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, суд дійшов висновку про задоволення заяви про забезпечення позову до його подання.

На підставі викладеного та керуючись статтями 136, 137, 140 ГПК України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Заяву (вх. № 430 від 26.03.2021 р.) Фізичної особи ОСОБА_1 про забезпечення позову - задовольнити.

2. Вжити заходи забезпечення позову до подання позовної заяви шляхом накладення заборони державним реєстраторам юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що діють на підставі Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", вчиняти/здійснювати/проводити в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань реєстраційні дії, що пов`язані із внесенням змін до відомостей про юридичну особу, зокрема щодо керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "Вет-Акцент" (ідентифікаційний код юридичної особи 40025476, місцезнаходження: 62301, Харківська область, Дергачівський район, м. Дергачі, вул. Залізнична, буд. 31Н) та інших осіб, які уповноважені вчиняти дії від імені цієї юридичної особи.

Стягувач: Фізична особа ОСОБА_1 (Місце проживання: ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 );

Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю "Вет-акцент" (ідентифікаційний код 40025476, місцезнаходження: 62301, Харківська область, м. Дергачі, вул. Залізнична, 31Н).

Ухвала набирає чинності негайно після її підписання.

Ухвала може бути оскаржена в порядку, передбаченому статтями 254-257 ГПК України.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч.1,2 ст.256 ГПК України).

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.257 ГПК України). Відповідно до п.17.5 перехідних положень ГПК України передбачено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвала з урахуванням п.2 ч.1 ст.3 Закону України "Про виконавче провадження" має статус виконавчого документа.

В силу ст.124 Конституції України та ГПК України ця ухвала є обов`язковою для виконання всіма органами, організаціями та посадовими особами на всій території України.

Строк пред`явлення ухвали до виконання 3 роки.

Повний текст ухвали складено та підписано 29.03.2021.

Суддя І.П. Жигалкін