Рішення № 95841325, 16.03.2021, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" березня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/3461/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жиляєва Є.М.

при секретарі судового засідання Політучій В.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н Конституції, 7) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дак-Буд" (61003, м. Харків, просп. Московський, 20) про стягнення 3424160,09 грн. за участю представників:

позивача - Мовчан М.В., сомопредставництво

відповідача - Савві Л.Є., довіреність б/н від 21.12.2020

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Харківська міська рада звернулася до Господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Дак-Буд" про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки з кадастровим номером 6310138800:01:017:0040 площею 0,6356 га по просп. Московському, 20 у м. Харкові за період з 01.12.2019 по 30.09.2020 у сумі 3424160,09 грн.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 02.11.2020 відкрито провадження у справі № 922/3461/20 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 01.12.2020 об 11:00.

У подальшому, оцінивши наявні в матеріалах справи документи, з огляду на те, що позовна заява не містить доказів на підтвердження того, що Міхно Л.О. має право представляти Харківську міську раду відповідно до закону (у якості представника за довіреністю, як адвокат, або в порядку самопредставництва), суд дійшов висновку про залишення без руху позову на підставі частини 11 статті 176 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), про що постановлено відповідну ухвалу від 27.01.2021. Харківській міській раді наданий час для усунення недоліків протягом п`яти днів з дня вручення ухвали суду.

08.02.2021 через загальний відділ діловодства суду від Харківської міської ради надійшли пояснення щодо представництва інтересів міської ради у цій справі (за вх. № 3129) із доказами направлення цих пояснень на адресу відповідача.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 09.02.2021 призначено підготовче засідання у справі на 15.02.2021 об 11:00.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 15.02.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 02.03.2021 на 11:30.

Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 02.03.2021 в судовому засіданні оголошено перерву до 16.03.2021 до 12:45.

Позивач в судове засідання 16.03.2021 з`явився, заявлені позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві, просив суд позов задовольнити та стягнути з відповідача на своє користь безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки з кадастровим номером 6310138800:01:017:0040 площею 0,6356 га по просп. Московському, 20 у м. Харкові за період з 01.12.2019 по 30.09.2020 у сумі 3424160,09 грн.

Відповідач в судове засідання 16.03.2021 з`явився, проти позову заперечив повністю з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, просив суд у задоволенні позову відмовити.

З огляду на те, що у матеріалах справи достатньо документів для правильного вирішення спору по даній справі, у судовому засіданні 16.03.2021 на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду по даній справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заявлені позовні вимоги та заперечення проти них, заслухавши пояснення присутніх в судовому засіданні учасників справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.

Рішенням Харківської міської ради від 16.04.2008 № 77/8 ТОВ "Дак-Буд" надано в оренду земельну ділянку площею 0,6356 га по просп. Московському, 20 для реконструкції нежитлової будівлі літ. "А-1" та нежитлових приміщень № 1-5 літ. "А'-1" під багатофункціональний комплекс (але не пізніше прийняття об`єкту до експлуатації) строком до 31.12.2012.

04.03.2009 між Харківською міською радою та ТОВ "Дак-Буд" було укладено договір оренди землі № 940967100023.

Право оренди земельної ділянки по просп. Московському, 20 припинено від 20.08.2019 на підставі акту приймання земельної ділянки до земель запасу міста від 17.10.2019 № 409/19 (інше речове право припинено від 19.11.2019).

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності від 04.09.2020 № 222676461 нежитлова будівля літ. "А-1" та нежитлові приміщення №1-5 літ. "А'-1" по просп. Московському, 20 зареєстровані за ТОВ "Дак-Буд" на підставі договорів купівлі - продажу від 22.11.2007 № 4180, від 11.12.2007 № 4426.

Згідно з Витягу з державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-0005182702020 від 02.07.2020 вбачається, що за адресою: пр. Московський, 20, м. Харків знаходиться земельна ділянка з кадастровим номером 6310138800:01:017:0040 площею 0,6356 га., що знаходиться у комунальній власності, цільове призначення: 1.11.6 іншої комерційної діяльності. Дата державної реєстрації земельної ділянки - 04.03.2009, реєстрацію проведено на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, 31.01.2008, ТОВ "Геокомплекс", ОСОБА_1 .

Департаментом територіального контролю Харківської міської ради проведено обстеження та складено акт б/н від 04.09.2020, яким встановлено, що на сформованій земельній ділянці площею 0,6356 га (кадастровий номер 6310138800:01:017:0040) по просп. Московському, 20 у м. Харкові розташована нежитлова будівля літ. "А-1", нежитлові приміщення № 1-5 літ. "А'-1" право власності на які зареєстровані за ТОВ "Дак-Буд" (а.с. 45-46).

Обстеження здійснено з урахуванням витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, наданого Відділом у м. Харкові ГУ Держгеокадастру у Харківській області від 26.06.2020 4577, від 03.04.2019 №667/0/45-19.

За інформацією Головного управління ДПС у Харківській області від 12.08.2020 № 16574/9/20-40-04-03-17 ТОВ "Дак-Буд" значиться платником сплати за землю.

На думку позивача, ТОВ "Дак-Буд" у період з 01.12.2019 по 30.09.2020 використовувало земельну ділянку по пр. Московському, 20 у м. Харкові, площею 0,4549 га (кадастровий номер 6310138200:02:004:0011) без виникнення права власності/користування та без державної реєстрації цих прав та, відповідно, не сплачує платежів за її використання, згідно із встановленим законодавчими актами розміром.

Разом з тим, з огляду на відсутність зареєстрованих за будь-якими юридичними або фізичними особами прав та з урахуванням ст.ст. 12, 80, 83 Земельного кодексу України, спірна земельна ділянка перебуває у власності територіальної громади міста Харкова.

Позивач вказує, що ТОВ "Дак-Буд" у період з 01.12.2019 по 30.09.2020 не сплачувало за користування земельною ділянкою по пр. Московському, 20 у м. Харкові плату за землю у встановленому законодавчими актами розмірі у сумі 3424160,09 грн, внаслідок чого зберіг за рахунок Харківської міської ради як власника земельної ділянки за вказаною адресою майно - грошові кошти у розмірі орендної плати.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення прав та охоронюваних законом інтересів територіальної громади м. Харкова і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Відповідач у своєму відзиві заявлений позов не визнає та заперечує проти його задоволення. На обґрунтування своїх заперечень зазначає про те, що відповідачем не використовувалась вся площа земельної ділянки як в період дії договору оренди, так і після припинення його дії. У підприємства відповідача дійсно був намір здійснити реконструкцію приміщення та використовувати усі площу земельної ділянки, але у зв`язку із фінансовими труднощами та відсутністю інвесторів реконструкцію до цього часу не проведено. Як зазначає сам позивач у позовній заяві, земельну ділянку, у зв`язку із закінченням договору оренди вилучено. До матеріалів справи надано Акт приймання-передачі земельної ділянки до запасу земель міста реєст. № 409/19 від 17.10.2019. Враховуючі, що земельна ділянка повернута до земель міста, а також те, що земельна ділянка не огороджена, незрозуміло, чим обґрунтовує позивач використання відповідачем такої великої площі земельної ділянки (0,6356 га), оскільки фактично в користуванні відповідача залишилась земля під будівлею, але ця земельна ділянка не визначена як об`єкт цивільних прав. Відповідачем також наголошено про те, що не дивлячись на закінчення троку дії договору оренди відповідач сплачував податок на землю за користування землею. Так, за період з 01.01.2020 року по 30.09.2020 року відповідачем сплачено 135703,94 грн., про що посилається на подані разом із відзивом копії платіжних доручень (а.с. 107-118). У зв`язку із чим, за заявлений період відповідачем сплачена більша сума, ніж врахована позивачем у позові (80145,12 грн.)

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог та заперечень проти них, суд виходить з наступного.

Статтею 14 Конституції України передбачено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до статті 80 Земельного кодексу України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Відповідно до статей 122, 123, 124 Земельного кодексу України міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі - продажу права оренди земельної ділянки.

За приписами статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України у вказаній редакції).

З наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття "земельний податок" і "орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності".

Суд зазначає, що відповідач не є власником або постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдино можливою формою здійснення плати за землю для нього як землекористувача є орендна плата (підпункт 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положенням частини першої статті 21 Закону України "Про оренду землі" визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Відповідно до частини другої статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому згідно з пунктом "д" частини першої статті 156 цього Кодексу власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Згідно з пунктом 2 частини другої статті 22 Цивільного кодексу України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За змістом вказаних приписів Цивільного та Земельного кодексів України відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема, за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.

Шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина перша статті 1166 ЦК України). Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення, як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов`язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкоди заподіяно не з її вини (частина друга статті 1166 ЦК України).

Предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.

За змістом приписів глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Отже, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Тобто, незалежно від наявності вини в поведінці відповідача, сам факт несплати відповідачем за користування земельною ділянкою у встановленому законодавчими актами розмірі свідчить про втрату позивачем майна, яке у спірних правовідносинах підпадає під визначення Європейського суду з прав людини "виправдане очікування" щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

При цьому, суд зазначає, що відновлення порушених прав позивача за таких обставин і в такий спосіб не створює для відповідача жодних необґрунтованих, додаткових або негативних наслідків, оскільки предметом позову є стягнення грошових коштів, які останній мав би сплатити за звичайних умов як і фактичний добросовісний землекористувач.

Навіть за умови правомірної поведінки відповідача у спірних правовідносинах, в обраний позивачем спосіб захисту відбувається відновлення справедливої рівноваги між правами та обов`язками сторін спору, встановлення якої ґрунтується на визначеній нормами земельного законодавства умові платності використання земельної ділянки.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17.

Таким чином, суд дійшов висновку про застосування до спірних правовідносин саме приписів статей 1212-1214 Цивільного кодексу України.

Частина перша статті 93 Земельного кодексу України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини першої статті 96 Земельного кодексу України).

Згідно зі статтею 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Водночас за змістом статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Предметом позову у даній справі є наявність або відсутність підстав для стягнення безпідставно збережених грошових коштів у розмірі орендної плати, що становить 3424160,09 грн за користування земельною ділянкою за період з 01.12.2019 по 30.09.2020 без оформлення правовстановлюючих документів на неї, на підставі статей 1212-1214 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

Згідно зі ст. 28 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" рішення органів державної влади або органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність або користування (постійне користування, оренду, користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), сервітут) можуть прийматися за відсутності державної реєстрації права власності держави чи територіальної громади на таку земельну ділянку в Державному реєстрі прав.

Під час проведення державної реєстрації права користування (постійне користування, оренда, користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), сервітут) земельними ділянками державної чи комунальної власності, право власності на які не зареєстровано в Державному реєстрі прав, державний реєстратор одночасно з проведенням такої реєстрації проводить також державну реєстрацію права власності на такі земельні ділянки без подання відповідної заяви органами, які згідно із статтею 122 Земельного кодексу України передають земельні ділянки у власність або у користування.

Державна реєстрація права власності на земельні ділянки державної чи комунальної власності проводиться з обов`язковим урахуванням пунктів 3 та 4 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності".

Отже, відсутність зареєстрованих за будь-якими юридичними або фізичними особами прав на земельні ділянки, що знаходяться в межах населеного пункту, враховуючи положення ст.ст. 12, 80, 83 Земельного кодексу України, ст. 28 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" свідчить, що такі земельні ділянки перебувають у власності територіальної громади відповідного населеного пункту.

З огляду на відсутність зареєстрованих за будь-якими юридичними або фізичними особами прав на спірну земельну ділянку, враховуючи зазначені вище норми, суд дійшов висновку, що спірна земельна ділянка перебуває у власності територіальної громади міста Харкова.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач є власником нежитлової будівлі нежитлова будівля літ. "А-1" та нежитлові приміщення № 1-5 літ. "А'-1" по просп. Московському, 20, на підставі договорів купівлі - продажу від 22.11.2007 № 4180, від 11.12.2007 № 4426.

Відповідач не заперечує факту володіння ним зазначеними майном.

Для правильного вирішення даного спору встановленню підлягають обставини, зокрема чи є земельна ділянка, за користування якою позивач просить стягнути безпідставно збережені кошти об`єктом цивільних прав та обґрунтованість порядку та підстав здійснення нарахування орендної плати за користування такою.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі №922/391/18 від 11.02.2019.

Правовий механізм переходу прав на землю, пов`язаний із переходом права на будинок, будівлю або споруду, визначено у ст. 120 ЗК України та ст. 377 ЦК України.

За приписами ст. 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об`єкти (крім багатоквартирних будинків та об`єктів державної власності, що підлягають продажу шляхом приватизації).

Відповідно до ст. 120 ЗК України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Отже, за змістом вказаних положень виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду, не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.

Проте з огляду на приписи ч. 2 ст. 120 ЗК України, не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно.

З огляду на вищевказані законодавчі приписи, предметом доказування у даному спорі є, зокрема, обставини щодо земельної ділянки, площі, меж та кадастрового номеру земельної ділянки, право на яку перейшло до набувача будівлі за договором купівлі - продажу.

Визначення земельної ділянки наведено в ч. 1 ст. 79 ЗК України, відповідно до положень якої земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Як встановлено приписами ч. ч. 1, 3, 4, 9 ст. 79-1 ЗК України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Зазначені обставини, з урахуванням вимог ст. 77 ГПК України, повинні бути підтверджені певними засобами доказування, відповідно до земельного законодавства і не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Харківська міська рада, як позивач у даній справі, мала надати докази існування протягом зазначеного в позові періоду земельної ділянки, як об`єкту цивільних прав, у розумінні та визначенні земельного законодавства, реальної можливості передачі позивачем цієї земельної ділянки в оренду, відповідно до ЗУ "Про оренду землі" у зазначений період, а також обґрунтованість розрахунку стягуваної суми (збереженого відповідачем за рахунок позивача майна (коштів).

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 07.02.2019 у справі №922/3639/17, від 06.02.2018 у справі № 923/921/17.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач визначає площу земельної ділянки (кадастровий номер 6310138800:01:017:0040), якою, на думку останнього, безпідставно користується відповідач та відповідно здійснює розрахунок орендної плати, який підлягає стягненню з ТОВ "Дак-Буд" на підставі комплексного вивчення наявних матеріалів та акту обстеження земельної ділянки на місцевості за адресою: м. Харків, пр. Московський, 20 від 04.09.2020, а саме 0,6356 га.

При цьому, позивачем у позові зазначено про те, що земельну ділянку, у зв`язку із закінченням договору оренди вилучено, про що до матеріалів справи надано Акт приймання передачі земельної ділянки до запасу земель міста реєстр. № 409/19 від 17.10.2019 року (а.с. 85).

Тобто, земельна ділянка площею 0,6356 га повернута до земель запасу міста, а земельна ділянка під нерухомим майном, на якому розташоване нежитлова будівля літ. "А-1", нежитлові приміщення № 1-5 літ. "А'-1" право власності на які зареєстровані за ТОВ "Дак-Буд" не є сформованим об`єктом цивільних прав, беручи до уваги те, що технічна документація на земельну ділянку під забудовою не розроблялась та відомості щодо неї до Державного земельного кадастру не внесені, та у матеріалах справи відповідні докази відсутні.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного суду: від 12.06.2019 р. у справі № 922/902/18, від 08.08.2019 р. у справі № 922/1276/18, від 01.10.2019 р. у справі № 922/2082/18, від 06.11.2019 р. у справі № 922/3607/18, відсутність технічної документації на спірну земельну ділянку та витягу про нормативну грошову оцінку землі, якою фактично користується відповідач, є підставою для відмови в позові через недоведеність позовних вимог.

У даному разі, на підтвердження позовних вимог позивачем подано Витяги з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-0005182702020 від 02.07.2020 з кадастровим номером 6310138800:01:017:0040 площею 0,6356 га по просп. Московському, 20 у м. Харків, тобто на ділянку, яка фактично повернута до земель запасу міста та Акт обстеження земельної ділянки з кадастровим номером 6310138800:01:017:0040 площею 0,6356 га по просп. Московському, 20 у м. Харкові від 04.09.2020 року (а.с. 45-46).

У вищевказаному акті зазначено, що головним спеціалістом відділу самоврядного контролю за використанням земель департаменту територіального контролю Харківської міської ради здійснено обстеження земельної ділянки за зазначеною адресою та встановлено, що вона використовується відповідачем, при цьому в акті зазначається, що ділянка за Актом приймання передачі повернута до земель міста.

Окремо суд звертає увагу на те, що з доданого до акту обстеження фото (а.с. 48) убачається, що земельна ділянка не огороджена та має вільний доступ.

Враховуючі, що земельна ділянка повернута до земель міста, а також те, що земельна ділянка не огороджена та має вільний доступ, що прямо убачається з доданого до акту обстеження фото, суд дійшов висновку, що земельна ділянка, визначена в акті обстеження площею 0,6356 га, не сформована в натурі в розумінні ст. ст. 79, 79-1 ЗК України, у зв`язку з чим, вказана земельна ділянка, не є об`єктом цивільних прав.

Крім того, надані до позовної заяви докази на підтвердження займаної відповідачем площі земельної ділянки - акт обстеження земельної ділянки та план - схема земельної ділянки, є недопустимим доказами, оскільки чинним законодавством не передбачено формування земельних ділянок на підставі таких документів, які не є документацією з землеустрою.

Відповідно до п. 2.1. Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18.05.2010 № 376, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16.06.2010 за № 391/17686, встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на підставі розробленої та затвердженої технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок або проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Водночас, ані вказаною Інструкцією, ані ЗК України, не передбачено визначення площі земельної ділянок згідно актів обстеження, який, в якості доказів, додано до позовної заяви, у зв`язку з чим, суд вважає, що акт обстеження від 04.09.2020, не є належним та допустимим доказом, який підтверджує розмір площі земельної ділянки, яку фактично використовує відповідач та безпосередньо обставини щодо її фактичного використання відповідачем, що ставить під обґрунтований сумнів розрахунок розміру орендної плати, що збережений за її використання.

Враховуючи викладене, позивачем не доведено, що ТОВ "Дак-Буд" використовує по просп. Московському, 20, м. Харків земельну ділянку площею саме 0,6356 га.

Також суд ставить під сумнів і самі Витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки. Так, із Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №667/0/45-19 від 03.04.2019 убачається, що в ньому до спірної земельної ділянки застосовано коефіцієнт Км2 - 2,99 (а.с. 42).

Із Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №4577 від 26.06.2020 убачається, що в ньому вже застосовано до спірної земельної ділянки Коефіцієнт Км2 - 3,39 (а.с. 41),

Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до ст. 3 ЗУ "Про оренду землі", об`єктами оренди є - земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

Орендна плата за землю це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди (ч. 1 ст. 21 ЗУ "Про оренду землі").

Частиною 1 ст. 13 ЗУ "Про оцінку земель", передбачено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться, зокрема, у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Підставою для проведення оцінки земель згідно ст. 15 ЗУ "Про оцінку земель", є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Крім того, суд звертає увагу, що основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки, є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями п. 288.5.1 ст. 288 ПК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018 у справі № 920/739/17.

Відповідно до ч. 2 ст. 20 і ч. 3 ст. 23 ЗУ "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Крім того, за змістом ст. ст. 15, 20, 21 ЗУ "Про Державний земельний кадастр" (який набрав чинності 01.01.2013) до Державного земельного кадастру включаються такі відомості про земельні ділянки як нормативна грошова оцінка. Внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про об`єкти Державного земельного кадастру є обов`язковим. Відомості про нормативну грошову оцінку земель вносяться до Державного земельного кадастру на підставі технічної документації з такої оцінки.

Тобто, нормативна грошова оцінка земель, є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати. Позаяк, для вирішення даного спору, встановленню підлягають обставини щодо площі спірної земельної ділянки, за користування якою позивач просить стягнути безпідставно збережені кошти, та нормативна грошова оцінка, яка є необхідною для визначення розміру позовних вимог та їх обґрунтованості.

Водночас, як вбачається розрахунків розміру плати за використання земельної ділянки комунальної власності здійснено виходячи з площі земельної ділянки 0,6356 га, нормативної грошової оцінки за період з 01.12.2019 по 31.12.2019 у розмірі 195758,01 грн. з урахуванням відмінних коефіцієнтів Км2 у розмірі 7209665 грн. із застосуванням нормативної грошової оцінки земельної ділянки площею 6356 кв. м., виходячи з базової вартості 1 кв. м. земель міста Харкова, з урахуванням наведених коефіцієнтів.

Як зазначалося судом вище, з Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №667/0/45-19 від 03.04.2019 убачається, що до спірної земельної ділянки застосовано коефіцієнт Км2 - 2,99 (а.с. 42). разом з тим, з Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №4577 від 26.06.2020 убачається, що в ньому вже застосовано до спірної земельної ділянки Коефіцієнт Км2 - 3,39 (а.с. 41),

Також, із наявних у матеріалах справи розрахунків убачається, що будь-якої інформації про те, що їх виконано Департаментом територіального контролю Харківської міської ради у самих розрахунках немає. Зазначено лише: "Виконав ОСОБА_2 , погодив ОСОБА_3".

Натомість, посади цих осіб та їх місце роботи не зазначено. Відповідно, неможливо встановити, яким органом насправді виконано розрахунки, наявність у осіб, які його виконали, відповідних повноважень.

Таким чином, у даному випадку, не містить правового обґрунтування не тільки вимога про стягнення безпідставно збережених коштів у вигляді саме орендної плати, а й розмір цих коштів.

У будь-якому випадку, розрахунок орендної плати має бути виконаний на підставі даних про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.

Так, зі змісту ст. ст. 14, 288 ПК України вбачається, що основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати.

Отже, земельна ділянка площею 0,6356 га під нерухомим майном не сформована, як об`єкт цивільних прав, в розумінні ст. 79-1 ЗК України, що виключає можливість обчислення розміру безпідставно збережених коштів, у вигляді орендної плати за землю, оскільки об`єктом оренди може бути тільки земельна ділянка, як сформований у встановленому законодавством порядку об`єкт цивільних прав. Розрахунок нормативної грошової оцінки землі ґрунтується на припущеннях, оскільки будь-яких обставин, які б свідчили про те, що спірна земельна ділянка площею 0,6356 га є об`єктом права, належними і допустимими доказами доведено не було.

Визначення позивачем нормативної грошової оцінки земельної ділянки площею 6356 кв.м. кадастровий номер 6310138800:01:017:0040 з урахуванням площі майна відповідача, що знаходиться на цій земельній ділянці не може прийматися судом до уваги, оскільки при таких розрахунках позивачем було використано відмінний розмір площі нежитлової будівлі, ніж той що значиться у Реєстрі (а.с. 26-28) та договорі купівлі-продажу майна. Доказів того, що відповідач використовує нежитлову будівлю іншого розміру, ніж зазначено реєстрі та договорі купівлі-продажу ні позивачем, ні позивачем до матеріалів справи не надано.

Окремо суд звертає увагу на те, що у розрахунках позивачем було використано відмінний розмір коефіцієнту Км2 3 2019 та 2020 роках.

Враховуючи наведені обставини, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами заявлений розмір земельної ділянки, яку використовує ТОВ "Дак-Буд", як і не доведено розмір безпідставно збережених коштів за використання спірної земельної ділянки, які підлягають стягненню з відповідача, у зв`язку із чим, відмовляє у задоволенні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дак-Буд" про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки з кадастровим номером 6310138800:01:017:0040 площею 0,6356 га по просп. Московському, 20 у м. Харкові за період з 01.12.2019 по 30.09.2020 у сумі 3424160,09 грн.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується положеннями ст. 129 ГПК України, та враховуючи висновки суду про відмову у задоволенні позову, витрати зі сплати судового збору залишає за позивачем.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 20, 46, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "25" березня 2021 р.

Суддя Є.М. Жиляєв