Ухвала суду № 95841299, 29.03.2021, Господарський суд Тернопільської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

29 березня 2021 року м. ТернопільСправа № 921/151/21 Господарський суд Тернопільської області у складі судді Руденка О.В. розглянувши заяву №б/н (вх. №178) від 18.03.2021 Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова група ЗЕРНАРІ", вул. Лесі Українки, 12, офіс 231, м. Ковель, Волинська область, 45001

до боржника: Фізичної особи - підприємця Гавришка Андрія Петровича, АДРЕСА_1

про видачу судового наказу щодо стягнення заборгованості за договором поставки №90-12 від 17.12.2020 у розмірі 110 664 грн, пені за період з 19.12.2020 по 17.03.2021 у розмірі 1 460,81 грн, 227 грн судового збору, витрат на правничу допомогу в сумі 3 300 грн.

ВСТАНОВИВ:

29.03.2021 Господарським судом Тернопільської області частково задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова група ЗЕРНАРІ" №б/н (вх. №178) від 18.03.2021 та видано судовий наказ про стягнення з Фізичної особи - підприємця Гавришка Андрія Петровича заборгованості за договором поставки №90-12 від 17.12.2020 у розмірі 110 664 грн, 227 грн судового збору, витрат на правничу допомогу в сумі 3 300 грн.

Стосовно стягнення 1 460,81 грн пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно із ч. 1 ст. 148 ГПК України судовий наказ може бути видано тільки щодо вимог про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Товариство звернулось до суду із вимогою про видачу судового наказу, зокрема, про стягнення з боржника заборгованості за договором поставки №90-12 від 17.12.2020 щодо оплати поставленого товару.

В п. 3 ч. 1 ст. 152 ГПК України зазначено, що суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заявлено вимогу, яка не відповідає приписам статті 148 цього Кодексу.

У відповідності до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно зі статтею 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

З правового аналізу вказаних норм слідує, що пеня за своєю правовою природою є не грошовою заборгованістю за договором, а видом штрафної санкції, яку сторона сплачує у разі невиконання/неналежного виконання свого грошового зобов`язання.

Отже, пеня не є активом, контрольованим суб`єктом господарювання у результаті минулих подій, використання якого, як очікується, приведе до отримання економічних вигод у майбутньому, а відтак не відноситься до заборгованості за договором поставки.

Окрім того, оскільки пеня є неустойкою і має штрафний, а не компенсаційний характер, вона не входить до складу зобов`язання.

Під час розгляду справи в порядку наказного провадження та видачі судового наказу суд не розглядає обґрунтованість заявлених вимог по суті ( п.7 ч.1 ст. 155 ГПК України).

Таким чином, вимоги про стягнення пені слід розглядати у позовному провадженні, з дослідженням та перевіркою судом нарахованих сум, підстав таких нарахувань, періодів, тощо. Натомість, долучений господарським товариством до заяви розрахунок про нарахування пені не являється належним та допустимим доказом в розумінні ст.ст.76-79 ГПК України, який би підтверджував безспірність даних вимог. За своїм юридичним значенням він є лише одностороннім арифметичним обрахунком заявника та не відображає фактичних і правових підстав для стягнення відповідної суми.

На підставі викладеного, а також враховуючи можливість стягнення в порядку наказного провадження лише грошової заборгованості за договором, вимоги про стягнення пені, не підлягають розгляду в порядку наказного провадження.

У відповідності до ч. 2 ст. 152 ГПК України про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.

Водночас, суд вважає за необхідне зазначити, що відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3 - 6 частини першої статті 152 ГПК України, зокрема, невідповідність вимогам ст. 148 ГПК України, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.147, 148, 150, 152, 153, 154, 234 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

УХВАЛИВ:

1. Відмовити товариству з обмеженою відповідальністю ""Торгова група ЗЕРНАРІ" у видачі судового наказу в частині вимог про стягнення з Фізичної особи - підприємця Гавришка Андрія Петровича - 1 460,81 грн пені.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

3. Копію ухвали направити сторонам у справі рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення:

- Товариству з обмеженою відповідальністю "Торгова група ЗЕРНАРІ", вул. Лесі Українки, 12, офіс 231, м. Ковель, Волинська область, 45001;

- Фізичній особі - підприємцю Гавришку Андрію Петровичу, АДРЕСА_1 .

За приписами п.1 ч. 1 ст. 255 ГПК України ухвала про відмову у видачі судового наказу підлягає оскарженню окремо від рішення суду. Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.

Суддя О.В. Руденко