Рішення № 95841290, 29.03.2021, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

29 березня 2021 року м. ТернопільСправа № 921/83/21

Господарський суд Тернопільської області у складі судді Руденка О.В.

розглянув справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Лемберг"

до відповідача Фермерського господарства "Відродження"

про стягнення заборгованості в сумі 97 231,27 грн, що включає суму основного боргу - 72 462, 70 грн, втрати від інфляції - 2 565,15 грн, пеню - 2 572,90 грн, штраф - 14 492,54 грн, проценти за користування чужими грошовими коштами - 5 137,98 грн.

без виклику учасників справи

Суть справи:

До Господарського суду Тернопільської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Лемберг" до Фермерського господарства "Відродження" про стягнення заборгованості в сумі 97 231,27 грн.

Ухвалою від 22.02.2021 судом відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання його контрагентом взятих на себе згідно умов договору поставки мінеральних добрив №154/20 від 02.09.2020 зобов`язань в частині повної та вчасної оплати поставленого товару, зважаючи на що у відповідача виникла заборгованість, сума якої, з врахуванням процентів за користування чужими грошовими коштами, інфляційних втрат та штрафних санкцій, заявлена до стягнення у судовому порядку.

За приписами ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. У даній справі таких клопотань сторонами подано не було. До того ж відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов.

При цьому, на адресу суду повернулось рекомендоване повідомлення з відміткою про вручення представнику Фермерського господарства "Відродження" 24.02.2021 ухвали суду про відкриття провадження у справі.

Згідно із п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справі "Шульга проти України" та справі "Красношапка проти України" зазначено, що роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ та організації судових проваджень таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними.

Враховуючи наявність відомостей про отримання відповідачем повідомлень про судовий розгляд його спору із ТОВ "Торговий дім Лемберг", ненадходження від нього відзиву на позов чи інших заяв з процесуальних питань, суд дійшов висновку про можливість розгляду цієї справи за наявними у ній документами.

Судом також враховано, що за ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, судом встановлено наступне.

02 вересня 2020 року між ТОВ "Торговий дім Лемберг" (Постачальник) та Фермерським господарством "Відродження" (Покупець) було укладено договір поставки мінеральних добрив №154/20 (далі-Договір) , згідно п.1.1. якого Постачальник зобов`язався поставляти та передавати у власність Покупцю мінеральні добрива виробництва "Агрітенко Фортілізантес" (Іспанія) в асортименті (Продукція), а Покупець зобов`язався прийняти та оплатити Продукцію.

За змістом розділу 2 укладеного правочину поставка кожної окремої партії продукції за цим Договором здійснюється протягом 21-го календарного дня від дати одержання Постачальником 20% ціни (вартості) окремої вартості продукції згідно з додатками (специфікаціями), що становитимуть невід`ємну частину цього договору. Кожна окрема партія Продукції - Продукція поставлена по одному первинному документу (накладна та/або товарно-транспортна накладна, та/або акт прийому-передачі). Дата поставки - дата підписання уповноваженими представниками сторін первинних документів передачі продукції (накладних та/або товарно-транспортних накладних, та/або актів прийому-передачі)

У розділ 3 угоди сторони погодили умови розрахунків. Так, ціна (вартість) за одиницю Продукції, що поставляється за цим Договором, визначається сторонами в додатках (специфікаціях), що становитимуть невід`ємну частину цього Договору. Загальна ціна (вартість) Продукції. що поставляється, складає суму всіх додатків (специфікацій) за цим Договором. При цьому, за взаємною згодою сторін в додатках (специфікаціях) ціна Продукції буде встановлюватися в еквіваленті іноземної валюти, а саме: євро, за курсом продажу євро, встановленому на Міжбанку, який фіксується за посиланням http://minfin.comua./currency/mb/eur на дату підписання кожного окремого додатку (специфікації).

Розрахунки за цим Договором здійснюються шляхом банківського переказу грошових коштів в національній валюті України. Оплата продукції здійснюється Покупцем на наступних умовах: 20% попередньої оплати; оплата решти 80% вартості Продукції здійснюється у строк до 01.11.2020 (п.п.3.3, 3.5 Договору).

Згідно із п.п.7.1, 7.2, цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення їх печатками. Строк цього Договору починає свій перебіг у момент, визначений у п.7.1. та закінчується 31 грудня 2020 року.

Також 02.09.2020 контрагентами було підписано Додаток №1 до договору поставки мінеральних добрив №154/20 від 02.09.2020 - Специфікація, у якій визначено, що загальна ціна (вартість) Продукції складає 92 462,70 грн, що еквівалентно 2 798,50 євро. Цей Додаток набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та становить невід`ємну частину Договору (п.3).

На виконання своїх договірних зобов`язань Товариство поставило Продукцію Покупцю на загальну суму 92 462,70 грн, що підтверджується видатковою накладною №613 від 10.09.2020 на суму 92 462,70 грн.

Зазначений первинний документ бухгалтерського обігу підписаний представниками сторін без будь-яких зауважень та заперечень. Як наслідок, суд вважає належним чином підтвердженим факт поставки відповідачу матеріальних цінностей на загальну суму 92 462,70 грн.

Відповідачем була проведена часткова оплата за поставлений товар, а саме 20 000 грн, що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням №758 від 20 000 грн.

Відтак, заборгованість по спірній поставці становить 72 462,70 грн.

Наведена обставина слугувала підставою для звернення Товариства до суду з відповідним позовом.

Дослідивши норми чинного законодавства, оцінивши зібрані у справі докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов слід задовольнити частково, виходячи з наступних міркувань.

У відповідності до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Аналогічні за змістом норми містяться і в ст.ст.509,526 Цивільного кодексу України.

До вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з врахуванням особливостей, передбачених ГК України.

За приписами ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Між учасниками цього спору виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання глави 54 Цивільного кодексу України (поставка, купівля-продаж).

В силу ст. 712 ЦК України, ч. 1 ст.265 ГК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі.

Частиною 1 статті 530 ЦК України обумовлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Так, умовами укладеного учасниками спору договору передбачено, що оплата товару здійснюється з відтермінуванням платежу на 14 календарних днів від дати поставки Товару.

При цьому, приписи ч. 7 ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 ЦК України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Згідно із ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

При укладені спірного правочину, його контрагентами була обумовлена сплата 20% передоплати, яка, як свідчать матеріалами справи, продавцем не була внесена. Остаточний розрахунок, тобто сплата 80% вартості продукції, відповідач повинен був здійснити 01.11.2020.

За таких обставин, сума основної заборгованості перед позивачем станом на час звернення із позовом та вирішення даного спору становить 72 009,86 грн., яка відповідачем не спростована, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення як заявлені обґрунтовано та правомірно.

При порушенні зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч.1 ст. 611 ЦК України).

У відповідності до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Водночас, суд зазначає, що такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня, її розмір та спосіб визначення регламентується частиною 3 статті 549 ЦК України, частиною 6 статті 231 ГК України та статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань". Натомість, правом встановлювати у договорі розмір та порядок нарахування штрафу сторони наділені частиною 4 статті 231 ГК України. Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною 2 статті 231 ГК України. При цьому в інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань, чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України.

За таких обставин, суд вважає, що у спірних правовідносинах одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України.

Пунктом 4.4. Договору визначено, що за прострочення строку оплати Продукції (п.3.5.) Покупець зобов`язаний сплатити на користь Постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від ціни Продукції, оплату якої прострочено, за кожен день прострочення. При цьому, якщо оплату буде прострочено більше, ніж на 15 календарних днів, Покупець зобов`язаний додатково сплатити на користь Постачальника штраф в розмірі 20% від ціни Продукції, оплату якої прострочено.

Позивачем нарахована пеня за період з 02.11.2020 по 17.02.2021 на загальну суму 2 572,90 грн та штраф в сумі 14 492,54 грн.

Проаналізувавши наведений позивачем розрахунок позовних вимог в частині стягнення пені та штрафу, враховуючи період існування заборгованості за поставлений товар, розмір подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня та розмір боргу, суд, здійснивши відповідний перерахунок вважає, що до стягнення підлягає пеня у розмірі 2 567,65 грн та штраф в розмірі 20% за кожний день затримки оплати товару від суми заборгованості, що становить 14 492,54. В решті позову в цій частині слід відмовити за безпідставністю.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно поданого позивачем розрахунку за неналежне виконання умов договору відповідачу за період з листопада 2020 року по січень 2021 року нараховані інфляційні збитки в сумі 2 565,15 грн.

У постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду відступила від висновку щодо застосування частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, викладеного у постановах Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 924/312/18 та від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18, вказавши, що: сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця. Якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання становить неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується залежно від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці (пункт 38.1 постанови).

У пункті 38.2 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19, об`єднана палата визначила методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Беручи до уваги вищенаведене, слід прийти до висновку, що інфляційні нарахування повинні проводитись з листопада 2020 року по лютий 2021 року, а не по січень 2021 року, як вказує позивач, оскільки час прострочення у неповному лютому становить більше 15-ти днів, а саме 17 днів.

В той же час, перевіривши відповідність здійснених позивачем обчислень з урахуванням дати виникнення зобов`язання, часткової оплати та в межах періодів існування заборгованості, враховуючи, що за ч. 2 ст.14 ГПК України учасник справи вправі розпоряджатися своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, суд вважає за необхідне задовольнити у заявлених межах позовні вимоги про стягнення з відповідача 2 565,15 грн інфляційних втрат.

Щодо позову в частині стягнення процентів за користування товарним кредитом в загальній сумі 5 137,98 грн, суд зазначає наступне.

У відповідності до ст. 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

За змістом вказаної статті, поняття "користування чужими грошовими коштами" це не тільки зобов`язання, основним предметом яких є надання грошових коштів у тимчасове використання (позика, кредит, банківський вклад тощо), але і випадки прострочення сплати грошей за будь-якими оплатними зобов`язаннями. Виключення із даного правила, тобто звільнення боржника від сплати процентів за користування чужими грошовими коштами, може бути встановлено тільки договором між фізичними особами. Буквальне тлумачення даної правової норми дозволяє зробити висновок, що юридичні особи не можуть бути звільнені від цього обов`язку.

У частинах 1 та 5 ст. 694 ЦК України законодавець обумовив, що договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу. Якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.

Пунктом 4.5 Договору його сторони встановили, що у випадку прострочення строку оплати Продукції (п.3.5) Покупець зобов`язаний сплатити на користь Постачальника проценти за користування чужими грошовими коштами в розмірі 24% річних від ціни Продукції, оплату якої прострочено, за весь період прострочення.

Здійснивши перерахунок наданого позивачем розрахунку процентів за користування чужими грошовими коштами за період з 02.11.2020 по 17.02.2021, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги цій частині підлягають задоволенню на заявлену суму 5 137,98 грн.

Згідно зі ст.ст. 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Згідно ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Факт порушення товариством зобов`язань щодо оплати поставлено товару належним чином доведений та документально підтверджений.

Відтак, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Судові витрати, в силу ст.129 ГПК України, покладаються на відповідача пропорційно до задоволених вимог.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Керуючись статтями 20, 42, 46, 73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фермерського господарства "Відродження" (с. Дзвиняч, Заліщицький район, Тернопільська область, 48650 , іден. код 37399700) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Лемберг" (вул. Львівська, буд.21, смт. Меденичі, Дрогобицький район, Львівська область, 82160, ідент. код 39345395) основний борг-72 462 (сімдесят дві тисячі чотириста шістдесят дві) грн 70 коп., втрати від інфляції - 2 565,15 грн, пеню - 2 567 (дві тисячі п`ятсот шістдесят сім) грн 65 коп., штраф - 14 492 (чотирнадцять тисяч чотириста дев`яносто дві) грн 54 коп., проценти за користування чужими грошовими коштами - 5 137 (п`ять тисяч сто тридцять сім) грн 98 коп. та витрати зі сплати судового збору в сумі 2 269 (дві тисячі двісті шістдесят дев`ять) грн 88 коп.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3.В решті позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, в порядку та строки встановлені ст.ст. 256-257 ГПК України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному б-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.

Повне рішення складено 29.03.2021.

Суддя О.В. Руденко